«Нехай усі уб’ють Констанс» — це детективний роман із містичними пасажами, підігрітими всюдисущою інтригою та невгасимою напругою. Твір є міжмистецьким згустком, що містить у своїй основі з’явища музичного, театрального та кінематографічного світів. То свого роду негласний довідник із іменами іконічних зірок, котрі спалахували та згасали у творчому просторі Америки на початку ХХ століття. Головна героїня роману, Констанс Реттіґан, майстриня перелицювання та прибічниця непостійності, отримує Книгу Мертвих, що не на жарт лякає її. Звідти і починаються втьоки від смерті, а чи то просто біганина від себе самої і свого непримиренного минулого.
Книга йшла ну дуже важко, особливо на початку. Я постійно відволікалася на зноски, що пояснюють імена кіноакторів, режисерів і ще багато всього. Це суто формальний недолік. Із контекстуального: у мене виникло відчуття, що, можливо, я би зрозуміла роман краще, якби я була чоловіком. Сюжет будується на тому, що одружений чоловік намагається врятувати свою сусідку, за яку він дуже хвилюється. При цьому про свою дружину він, якщо і згадує, то в досить негативному контексті. Спілкування між чоловічими персонажами, друзями головного, відбувається у досить агресивній формі, хоча історія показує, що вони цінують одне одного і готові кинутися на допомогу, навіть коли не розуміють логіки дій свого друга. Знову ж таки — можливо, це такий неосяжний для мене чоловічий гумор. У цьому романі є дуже хороша задумка, і кінцівка справді розкриває неочевидну на перший погляд річ, проте це все ще не змушує мене любити цей твір.