Четверо давніх університетських друзів вирішують відсвяткувати зустріч випускників і вирушають у похід запаморочливими пейзажами Швеції. Вже зрілі люди виявляють, що між ними лишилося небагато спільного, і що дужче вони намагаються налагодити стосунки, то сильнішою стає напруга. Втомлені й розчаровані друзі наважуються скоротити шлях через ліс, не уявляючи, які прадавні жахи приховує глушина. Стародавні боги, забуті ритуали і потойбічні створіння враз стають реальністю, і, щоби вижити, чотирьом чоловікам доведеться зазирнути в найтемніші глибини своєї душі.
Горори загалом то не моя тема, зазвичай погано уявляю навіщо б мені братись за цей жанр, хіба мало страшного й стресового в реальному житті, щоб ще додатково лоскотати і без того розхитану нервову систему чиїмись фантазіями на тему. Проте цього разу було виразне відчуття, що в такому стані втоми потрібен саме горор, щось що відповідало б поточному відчуттю світу і таким чином зрезонувало б і змогло відволікти. На щастя з цією книгою так і сталось. "Ритуал" Невілла - динамічна й атмосферна історія, в якій автор, напевно очікувано, протягає крізь містичну лінію особисті драми кожного з персонажів, проте не надто обтяжуючи головну сюжетну лінію, яка домінує своєю темною сирістю над всім іншим. Власне, ця атмосфера диких хащів, постійного дощу і постійного руху певно основне враження, яка лишила книга. Сподобалась.
Автор майстерно прописав атмосферу поступової безвиході й нагнітаючого жаху, чогось невідворотного. Та й ці дикі ліси Швеції - краса. За це - однозначно 5 Але були і провисаючі моменти, трохи збавлявся темп (що доречі працювало на історію, але не на мою зацікавленість у ній і швидкість просування сюжетом). Ще питання до чисто біолого-медичних,моментів і функціонування людського організму у наслідок великої кількості ушкоджень. Але беручи до уваги ще один момент із сюжету - то це вкладається в 'реалістичність' цієї історії Загалом: рекомендую, якщо хочеться трохи саспенсу, але не завищуйте своїх очікувань
Перша частина книги доволі цікава та атмосферна. Не погано почитати перед самостійним походом в Карпати наприклад. Але ближче до середини я вже не розумів куди сюжет має розвиватись ще пів книги, і нажаль, у другій половині він почав рух «кудись не туди». Але в загальному, особливо через атмосферу, книга залишила позитивні враження, і варта того щоб її прочитати.
Я очікувала від цієї книги моторошності і постійного відчуття напруги, а отримала лише знудження і постійне запитання про те, навіщо я це все читаю
Перша частина книги, яка займає більшість обʼєму, взагалі не мала сенсу, бо всі події з другої частини були пов’язані з нею мінімально. Хотілося або трохи більше реалізму або ж більше містики, а вийшло щось посередині