Віктор Петров, він же В. Бер, Борис Веріґо, В. Домонтович — письменник, автор «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком». Син священнослужителя і шостий з неокласиків. Емігрант та шпигун. А ще етнограф, філолог, публіцист, історіософ.
Його есеї — чистий інтелектуалізм. Це віртуозні тексти про історію ідей і глибші механізми культури. Хоча заперечувати їхній актуальний вимір не слід: це також міркування побіля конкретної реальності. Петров роздумує про численні проблеми «великої літератури», аналізує Сковороду, Куліша та Шевченка, християнство і новий час. Петров — мислитель і літератор, що пише іронічно та зухвало.
«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.
Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) - Ukrainian ethnographer-archeologist and fiction writer.
For his scientific works as ethnographer-archeologist written in Ukrainian and printed under the real name Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) please use this author-profile: Віктор Петров)
For his fiction works as a fiction writer written in Ukrainian and printed under pseudonym V. Domontovych (ukr. В. Домонтович) please use this author-profile: В. Домонтович)
Це дистильовані високоінтелектуальні тексти, які, хоч місцями не зовсім зрозумілі з першого разу, та все ж допомагають зібрати шматочки пазлу докупи. Віктор П. майстерно оперує інформацією, і навіть вже відомі до цього відомості сприймаються після прочитання зовсім інакше.
Відносини Шевченка-Куліша, нариси про Г. Сковороду, проблеми вєлікой та української літератур, заборони мови, знищення української інтеліґенції та Розстріляне відродження - яке автор більш влучно називає «літературою знищених». Особливо вражає список репресованих та вбитих літературних діячів. Також тут мають місце і філософські роздуми. Петров уміло знаходить потрібні слова щодо будь-яких питань, тому так і хочеться розбирати текст на цитати.
Хоч імʼя Домонтовича/Петрова/Бера дуже відоме в українському культурному середовищі, проте все ще лишається багато білих плям у його біографії та творчому доробку, які частково заповнює ця книжка.
«І якщо українська культура на сьогодні не порожнє місце, то це є найкращим свідченням невичерпаних Миттєвих сил українського народа, що, замість кожного знище[ного] большевизмом міг поставити іншого.»