У піснях Алкея (VII-VI ст.. до Р.Х.), знаменитого лірика з острова Лесбос, сучасника і співвітчизника "десятої музи" – Сапфо, "величність, – за словами античних, – єднається з простотою і стислістю вислову, а милозвучність – із грізною силою". Із фрагментів пісень Алкея, що перекладені тут повністю, чи не найяскравіше проступають визначальні риси давньогрецької лірики, поезії загалом – розмаїття віршових форм, глибина думки й почуття, пристрасне життєлюбство.
Greek poet Alcaeus reputedly invented Alcaic verse of a form, used also in Latin and consisting of strophes of four lines, following one of several metrical patterns.
якби сюди додати трошки політики, це був би вірш на всі теми, про які пише алкей (втім, ми не знаємо, чому відсутній менон; може, там якраз і політика): Хто б то Менона сюди, мого серця втіху, покликав? Радість без нього – не радість мені, хай скільки б не пив я!