Іван Карпенко-Карий. Найкращі твори. Мартин Боруля, Сто тисяч, Хазяїн, Сава Чалий, Безталанна: Золотий фонд. Шедеври української літератури. Ілюстроване видання
До збірки «Іван Карпенко-Карий. Найкращі твори» увійшли найвідоміші п'єси класика української драматургії, які яскраво відображають суспільне життя другої половини XIX століття. Сатиричні комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч» та «Хазяїн» викривають людські вади — гонитву за чином, жадобу до грошей, жорстокість та лицемірство. Драми «Сава Чалий» і «Безталанна» розкривають глибину національного характеру, внутрішню боротьбу героїв, а також порушують вічні теми любові, честі й зради. Збірка буде цікавою як для школярів, так і для всіх шанувальників української класики.
Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького). Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині. З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі. У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність. З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні. З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв". У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції. Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.