What do you think?
Rate this book
Я
«Я (Романтика)» — психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму.
ebook
First published January 1, 1920
19 people are currently reading
976 people want to read
About the author
Mykola Khvylovy
45 books43 followersMykola Khvylovy (Ukrainian: Микола Хвильовий, Khvyl’ovyy) (December 13 [O.S. December 1] 1893 – May 13, 1933) was a Ukrainian writer and poet of the early Communist era Ukrainian Renaissance (1920–1930).
Born as Mykola Fitilyov in Trostyanets, Kharkov Governorate to a Russian laborer father and Ukrainian schoolteacher mother, Khvylovy joined the Communist Party in 1919. In the same year he became the chief of local Cheka in Bohodukhiv povit. He moved to Kharkiv in 1921 and involved himself with writers connected to Vasyl Blakytny and the paper Visti VUTsVK (news from All-Ukrainian Central Executive Committee). In 1921, he also published his first poetry collection.
In 1922, he began to focus more on prose writing. His initial collections Syni etiudy (Blue Etudes, 1923) and Osin’ (Autumn, 1924) generated approval from critics like Serhiy Yefremov, Oleksander Biletsky, Volodymyr Koriak, Yevhen Malaniuk and Dmytro Dontsov. His impressions of the work as a CheKa officer are reflected in his 1924 novel "I (Romance)", the hero of which - the head of the local Cheka - sentenced his mother to death in the name of the ideals of the revolution.
A brief member of the literary organization Hart, Khvylovy later became critical of it and the organization Pluh and became a key leader of the VAPLITE organization of Ukrainian "proleteriat" writers. Because of Stalin's repressions against his friends in the pro-Ukrainian Communist movement, Khvylovy committed suicide on 13 May 1933 in front of his friends in his apartment in Kharkiv. His suicide note said: "Arrest of Yalovy - this is the murder of an entire generation ... For what? Because we were the most sincere Communists? I don't understand. The responsibility for the actions of Yalovy's generation lies with me, Khvylovy. Today is a beautiful sunny day. I love life - you can't even imagine how much. Today is the 13th. Remember I was in love with this number? Terribly painful. Long live communism. Long live the socialist construction. Long live the Communist Party."[1]
After his death, his works were banned in the Soviet Union and because of his symbolic potency were mostly not permitted until near the end or after the collapse of the Soviet Union.
Born as Mykola Fitilyov in Trostyanets, Kharkov Governorate to a Russian laborer father and Ukrainian schoolteacher mother, Khvylovy joined the Communist Party in 1919. In the same year he became the chief of local Cheka in Bohodukhiv povit. He moved to Kharkiv in 1921 and involved himself with writers connected to Vasyl Blakytny and the paper Visti VUTsVK (news from All-Ukrainian Central Executive Committee). In 1921, he also published his first poetry collection.
In 1922, he began to focus more on prose writing. His initial collections Syni etiudy (Blue Etudes, 1923) and Osin’ (Autumn, 1924) generated approval from critics like Serhiy Yefremov, Oleksander Biletsky, Volodymyr Koriak, Yevhen Malaniuk and Dmytro Dontsov. His impressions of the work as a CheKa officer are reflected in his 1924 novel "I (Romance)", the hero of which - the head of the local Cheka - sentenced his mother to death in the name of the ideals of the revolution.
A brief member of the literary organization Hart, Khvylovy later became critical of it and the organization Pluh and became a key leader of the VAPLITE organization of Ukrainian "proleteriat" writers. Because of Stalin's repressions against his friends in the pro-Ukrainian Communist movement, Khvylovy committed suicide on 13 May 1933 in front of his friends in his apartment in Kharkiv. His suicide note said: "Arrest of Yalovy - this is the murder of an entire generation ... For what? Because we were the most sincere Communists? I don't understand. The responsibility for the actions of Yalovy's generation lies with me, Khvylovy. Today is a beautiful sunny day. I love life - you can't even imagine how much. Today is the 13th. Remember I was in love with this number? Terribly painful. Long live communism. Long live the socialist construction. Long live the Communist Party."[1]
After his death, his works were banned in the Soviet Union and because of his symbolic potency were mostly not permitted until near the end or after the collapse of the Soviet Union.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 100 reviews
June 11, 2019
Уривки марень - то страшні, то ще страшніші. Жахіття падають на білий аркуш яву червоними краплями ілюзій, які розпливаються плямами імпресіонізму. Засідає новий синедріон, чорний трибунал комуни. Чекісти вирішують, кого із зрадників розстріляти, а кого - ні.
"Зрадників".
"Вирішують".
Голова трибуналу чекістів зважує на терезах Революцію з одного боку і матір - з іншого. З ним у палаці розстріляного шляхтича: доктор Тагабат - демон з червоними очима; дегенерат - ідеальний послідовник цієї революції; і Андрюша - готовий проливати кров на полі бою, але страждає виносити вироки в тилу. Вся ця схиблена банда править цим маленьким світом, вони тут і суддя, і кат.
Микола Хвильовий ще в 1924 році так влучно спіймав те, що діялося тоді на руїнах Імперії, як і чому переміг більшовизм. Як розправлялися з усім супротивним із заплющеними очима, а розкривши їх і побачивши власну матір в крові, лиш цілували її в лоб і далі сліпо плелися на звуки пострілів. Один довгий страшний сон.
"Зрадників".
"Вирішують".
Голова трибуналу чекістів зважує на терезах Революцію з одного боку і матір - з іншого. З ним у палаці розстріляного шляхтича: доктор Тагабат - демон з червоними очима; дегенерат - ідеальний послідовник цієї революції; і Андрюша - готовий проливати кров на полі бою, але страждає виносити вироки в тилу. Вся ця схиблена банда править цим маленьким світом, вони тут і суддя, і кат.
Микола Хвильовий ще в 1924 році так влучно спіймав те, що діялося тоді на руїнах Імперії, як і чому переміг більшовизм. Як розправлялися з усім супротивним із заплющеними очима, а розкривши їх і побачивши власну матір в крові, лиш цілували її в лоб і далі сліпо плелися на звуки пострілів. Один довгий страшний сон.
Read
September 19, 2022Колись пізніше я може і знайду якісь влучні епітети, але не зараз. Станом на сьогодні просто хочеться кидати свої гроші в ЗСУ.
March 23, 2022
Як і багато хто вивчала цей твір в школі. Тоді не змогла оцінити в повній мірі, не зрозуміла тоді чому так трагічно, так важко і так сумно.
Прослухала цей твір у аудіоформаті, вже після початку війни. Тепер я розумію звідки стільки болю. Рекомендую
Прослухала цей твір у аудіоформаті, вже після початку війни. Тепер я розумію звідки стільки болю. Рекомендую
September 15, 2022
"З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль."
у школі це був мій улюблений твір. зі школи я його й не читала. ще тоді було відчуття, що оповіданням мене вдарили по голові багато разів. ще тоді я думала, що правильно все зрозуміла.
та все одно тепер воно читалося інакше. всі персонажі сприймаються не як реальні люди, а як ті самі кінчики душі безіменного (не просто так) гг. тепер я бачу, що це не про роздвоєння душі, а ще більше. якщо раніше вбивство матері Марії сприймалося, як жах, то тепер я розумію, що це ще жахливіший злочин. він не просто вбив матір, він вбив свою вічну, чисту, добру частину душі. вбив любов до життя, України. і став чекістом вже без жодного "але".
окремо треба відзначити влучність присвяти "Цвітові яблуні" Коцюбинського (вчителя Миколи) — теж твору про розщеплення (роздвоєння у його випадку) душі.
це гостре й страшне імпресіоністичне пояснення чим комуністична ідея (романтика), фанатом якої він зробився, відрізняється від реальності, де вЕлИкИх нібито ідей досягають потворним, жорстоким шляхом. він вбив у собі все вічне, всю любов, а ідея заради якої зробив це, не стала ближче. бо не була варта.
"...Я зупинився серед мертвого степу:
— там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі, озера загірної комуни".
у школі це був мій улюблений твір. зі школи я його й не читала. ще тоді було відчуття, що оповіданням мене вдарили по голові багато разів. ще тоді я думала, що правильно все зрозуміла.
та все одно тепер воно читалося інакше. всі персонажі сприймаються не як реальні люди, а як ті самі кінчики душі безіменного (не просто так) гг. тепер я бачу, що це не про роздвоєння душі, а ще більше. якщо раніше вбивство матері Марії сприймалося, як жах, то тепер я розумію, що це ще жахливіший злочин. він не просто вбив матір, він вбив свою вічну, чисту, добру частину душі. вбив любов до життя, України. і став чекістом вже без жодного "але".
окремо треба відзначити влучність присвяти "Цвітові яблуні" Коцюбинського (вчителя Миколи) — теж твору про розщеплення (роздвоєння у його випадку) душі.
це гостре й страшне імпресіоністичне пояснення чим комуністична ідея (романтика), фанатом якої він зробився, відрізняється від реальності, де вЕлИкИх нібито ідей досягають потворним, жорстоким шляхом. він вбив у собі все вічне, всю любов, а ідея заради якої зробив це, не стала ближче. бо не була варта.
"...Я зупинився серед мертвого степу:
— там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі, озера загірної комуни".
July 16, 2023
Жахливо-депресивний твір. Написано дуже круто.
August 22, 2014
Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі.
Наверное, более личной для меня повести просто нет. Ее я перечитываю тогда, когда боль в душе начинает немного затихать и я понимаю, что почти готова принять преступления советов. До сих пор помню свои первые впечатления и мокрую подушку после, помню вопли мамы одноклассницы, что такие книги нельзя давать детям. Можно и нужно. Она выбивает все ненастоящее, все лишнее, но берет свою плату более чем сполна, оставляя тупую боль в душе. Она вскрывает душу чекиста,
…І тоді я горів у вогні фанатизму й чітко відбивав кроки по північній дорозі.
оставляя кровавые следы, паралельно вскрывая и душу читателя, показывая истинного тебя. Злую, взвинченную, не принимающую полумер меня или слабовольную истеричку, чья мама орала, что такие книги портят детям здоровье.
Як зрізаний колос, похилилася вона на мене.
Каждый раз до слез, каждый раз до понимания, сколько есть во мне злой силы, каждый раз до понимания, что эта сила может сделать со мной и окружающими, если не сдержать ее. Держу уже ровно 10 лет, но в это лето она вырывается. Даст Бог, сдержу.
Продолжая тему короткого метра, которая просто преследует меня в этом году, то возникла у меня мысль, что я, после таланта Хвильового, просто никого не принимаю. Никто не писал и не пишет ТАК.
October 11, 2024
5/5 ⭐️
А ви також по іншому сприймаєте твори прочитані зі шкільної програми зараз інакше? Бо я точно.
Новела "Я" розповідає про чекіста, який приймає рішення кого ж треба розстріляти. В творі є описи марень головного героя, які дуже страшні та депресивні. Але вони ще сповнені дилем. Ключовими в сюжеті є відносини чекіста з матір'ю. Він має дуже глибокий зв'язок із нею, але політичні обставини і внутрішні переживання призводять до трагічної події — вбивства матері. Але новела не про це. Вбивством він обирає фанатичну віру в комунізм. Він вбиває останнє хороше, що залишилось в нього. Він вбив останню чисту частину своєї душі.
А ви також по іншому сприймаєте твори прочитані зі шкільної програми зараз інакше? Бо я точно.
Новела "Я" розповідає про чекіста, який приймає рішення кого ж треба розстріляти. В творі є описи марень головного героя, які дуже страшні та депресивні. Але вони ще сповнені дилем. Ключовими в сюжеті є відносини чекіста з матір'ю. Він має дуже глибокий зв'язок із нею, але політичні обставини і внутрішні переживання призводять до трагічної події — вбивства матері. Але новела не про це. Вбивством він обирає фанатичну віру в комунізм. Він вбиває останнє хороше, що залишилось в нього. Він вбив останню чисту частину своєї душі.
October 4, 2022
Слова зайві. Піду, почитаю тепер «Цвіт яблуні», бо як же інакше?..
November 16, 2022
Дуже сильна і непроста проза. Послухайте наше обговорення новели Я (романтика) в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/-lBsgkPT0Xk
January 9, 2024
Від такої назви я не очікував твору з таким важким сенсом
June 10, 2024
Чесно кажучи, я приємно здивований цим твором. Очікував якоїсь більшовицької риготи, але виявилося що я помилявся. Мені сподобався стилістичний вибір мови, який автор вдало використав щоб створити атмосферу і занурити в неї читача.
Заглиблюватися в якісь морально-етичні аспекти, душевні переживання чекіста і тим більше давати оцінку діям героя художнього твору, керуючись своїми особистими моральними уявленнями та історичними знаннями про ту епоху, особливого бажання немає. Можливо колись в майбутньому, десь на затишній кухні, о 4 ранку.
Заглиблюватися в якісь морально-етичні аспекти, душевні переживання чекіста і тим більше давати оцінку діям героя художнього твору, керуючись своїми особистими моральними уявленнями та історичними знаннями про ту епоху, особливого бажання немає. Можливо колись в майбутньому, десь на затишній кухні, о 4 ранку.
June 16, 2021
Скільки б разів я не поверталася до цієї новели, завжди відчуватиму одне — це найгеніальніший твір української літератури.
August 30, 2022
Розтинання душі навпіл зняте від першої особи. Крестраж. український Нуар у стилі Sin City. Запаморочення, bad trip з якого немає виходу, а є лиш вікно на фейковий макет долини мрій.
March 19, 2023
Найкраще, що я коли-небудь читав
March 23, 2023
Реальність жорстока й з запахом м'яти 💔
May 28, 2023
Сильна й болюча новела про абсурдність комуністичних методів й страшну силу фанатичної віри в абстрактні ідеї.
February 13, 2025
оплата у психолога не пройшла і я вирішила перечитати цей твір.
February 20, 2024
Мушу зробити висновки, я не люблю прозу Хвильового.
Ця проза варта п'яти зірок, але я не була ані в захваті, ані в розпачі, ні від чого, навіть від Арабесок.
Іван Іванович був норм, хороша сатира.
І перечитала вибрані твори двічі, а дещо і тричі, і лекції і семінар по Хвильовому прослухала і, навіть, на провокативне питання Ростислава Семківа, як розташувати Домонтовича, Підмогильного, Хвильового по силі їх текстів відповіла для себе, що - ніяк. От саме за силою і глибиною текстів вони для мене всі троє - вершини рівня небесної недосяжності.
Якщо ж рівняти за рівнями моєї закоханості, то Підмогильний - це моя дивна перша любов, а Домонтович - зріла теперішня, Хвильовий - геніальний, але - не мій, буду залюбки дивитися як він дістається іншим.
Ця проза варта п'яти зірок, але я не була ані в захваті, ані в розпачі, ні від чого, навіть від Арабесок.
Іван Іванович був норм, хороша сатира.
І перечитала вибрані твори двічі, а дещо і тричі, і лекції і семінар по Хвильовому прослухала і, навіть, на провокативне питання Ростислава Семківа, як розташувати Домонтовича, Підмогильного, Хвильового по силі їх текстів відповіла для себе, що - ніяк. От саме за силою і глибиною текстів вони для мене всі троє - вершини рівня небесної недосяжності.
Якщо ж рівняти за рівнями моєї закоханості, то Підмогильний - це моя дивна перша любов, а Домонтович - зріла теперішня, Хвильовий - геніальний, але - не мій, буду залюбки дивитися як він дістається іншим.
April 27, 2023
Читаєш і думаєш: що за маячня взагалі? Про що це все? Але відірватися неможливо.
December 4, 2024
Вальдшнепи - 4 ⭐️
Іван Іванович - 5 ⭐️
Повість про санаторійну зону - 3 ⭐️
Я (романтика) - 5 ⭐️
Сентиментальна історія - 3 ⭐️
Дорога і ластівка - 5 ⭐️
Іван Іванович - 5 ⭐️
Повість про санаторійну зону - 3 ⭐️
Я (романтика) - 5 ⭐️
Сентиментальна історія - 3 ⭐️
Дорога і ластівка - 5 ⭐️
May 2, 2023
"Я - чекіст, але і людина". Це чи не все, що розповідається про головного героя. Комуна. Трибунал. Андрюша. Андрюша. Саме він вартий уваги. Усі герої вже зрілі. Мати - щось від Марії, запах м'яти і слова про те, як "її м'ятежний син зовсім замучив себе". Виховала сина, для якої вона і найрідніше місце і найлютіший ворог, бо змушує відчувати його слабину. Сам чекіст просто повлавлений війною псих, який вже не знає, де він і що з ним, який повністю потрапив у владу нижчого рангом за нього доктора Тагабата, що для комуни ганьба. Несформована дитина без власник думок, яка вічно намагається всім щось довести, а, насамперед, собі. Сотні, тисячі невинно засуджених, бо всі мають молитися лише на ЧК. Чекісти це і є новий бог. Прикольно. Фанатизм = смерть і відсутність фанатизму = смерть. Така реальність описаною комуни. І цей головний герой, який може відпустити матір. Може навіть наказати розстріляти Тагабата. Може застрелитися сам. Але вбиває матір. Він чекіст. А потім вже людина. Потрібно собі це доказати. Щоб потім картати себе все своє недовге життя. Тагабат. Старий алкоголік і садист, який готовий розстріляти сотні і тисячі, лиш би насолоджуватися явищем, як його м'якодухий начальник картає себе під час кожного вироку. Дегенерат - просто черговий підпис. Персонаж без історії і глибини. Командир вбив матір? - Хай стає і йде до батальйону, там його місце. І, нарешті, Адрюша. Перспективний хлопець. Який в майбутньому цілком має стати таким же головним героєм. Він не розуміє що взагалі відбувається, за що його так покарали. Краще на фронт, краще померти, але "ахахах, хочеш, щоб твої руки були чисті, а наші залишалися в крові". Він знає, що цей комунар ще не повністю чекіст, що він ще людина, що він ще боїться свого людського. І намагається давити на болюче. На совість. А потім той командир показує, що він переборов людину. Забороняє відпустити матір. Розстрілу Андрюша вже не бачив. Десь зник. Пішов на поле бою. Застрелився. Втік. Хто зна. Він - єдиний герой, який не завершився при останній згадці про нього. Відкритий фінал книги. Він, єдиний зі всіх, хто хоч і чекіст, але поки ще людина.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 22, 2025
дуже сильний твір, може здатися трохи незрозумілим за написанням, але дуже зайшло
February 6, 2024
Перечитувала вперше зі школи, а враження +- ті ж. Хвильовий для мене взагалі неоднозначний автор, щось його ("Кіт в чоботях", наприклад) я люблю, а щось - майже ненавиджу. "Я" скоріше до другого відноситься.
September 1, 2024
В цій збірці кілька творів, які дуже різні за стилем і вайбами.
Я (Романтика) описує революційну жорстокість в авангардному стилі, який в час написання був модним. Цей вплив настільки впізнаваний, що читався як ніби Хвильовий просто приміряє на себе цей стиль, виконує його, бо так робили інші.
А ось "Мати" - оповідання на ту саму тему революційної жорстокості, але вже написана більш класично. Конфлікт між братами, мати, що намагається зупинити собою хвилю насилля, що захлеснула її двох синів, настільки популярна і впізнавана, що я була абсолютно впевнена, що не раз читала абсолютно те саме написане іншими авторами. І виконання Хвильового не було якимось особливим, вражаючим чи цікавим, просто повтор тої ж теми в той же спосіб.
"Мисливські оповідання" - просто гумористична проза про полювання, в стилі британських записок пихатих і цим смішних добродіїв, тільки на мінімалках. На думку спадають типу "Троє в човні", "Піквік", "Дживс і Вустер", тільки у Хвильового це набагато нудніше, і відчувається дуже вторинним.
Найбільше сподобалась "Сентиментальна історія", про молоду жінку та її стосунки. Але теж не все слава богу - дуже відчувається, що героїня - жінка, написана чоловіком. Звісно, молоді жінки регулярно підходять оголені до дзеркала і чіпають власні груди, як без цього! От прям у вівторок перед роботою задумалась - що це у мене таке цікаве? Треба роздивитись і пощупати 😂
Чесно кажучи можна було це спокійно пропустити і нічого не втратити. Відчуття що прослухала альбом посереднього кавер-бенду - пісні я ці вже чула, і конкретно це виконання нічим хорошим не виділяється 🤷♀️ Просто моє особисте враження. Я, звісно, не спец.
Я (Романтика) описує революційну жорстокість в авангардному стилі, який в час написання був модним. Цей вплив настільки впізнаваний, що читався як ніби Хвильовий просто приміряє на себе цей стиль, виконує його, бо так робили інші.
А ось "Мати" - оповідання на ту саму тему революційної жорстокості, але вже написана більш класично. Конфлікт між братами, мати, що намагається зупинити собою хвилю насилля, що захлеснула її двох синів, настільки популярна і впізнавана, що я була абсолютно впевнена, що не раз читала абсолютно те саме написане іншими авторами. І виконання Хвильового не було якимось особливим, вражаючим чи цікавим, просто повтор тої ж теми в той же спосіб.
"Мисливські оповідання" - просто гумористична проза про полювання, в стилі британських записок пихатих і цим смішних добродіїв, тільки на мінімалках. На думку спадають типу "Троє в човні", "Піквік", "Дживс і Вустер", тільки у Хвильового це набагато нудніше, і відчувається дуже вторинним.
Найбільше сподобалась "Сентиментальна історія", про молоду жінку та її стосунки. Але теж не все слава богу - дуже відчувається, що героїня - жінка, написана чоловіком. Звісно, молоді жінки регулярно підходять оголені до дзеркала і чіпають власні груди, як без цього! От прям у вівторок перед роботою задумалась - що це у мене таке цікаве? Треба роздивитись і пощупати 😂
Чесно кажучи можна було це спокійно пропустити і нічого не втратити. Відчуття що прослухала альбом посереднього кавер-бенду - пісні я ці вже чула, і конкретно це виконання нічим хорошим не виділяється 🤷♀️ Просто моє особисте враження. Я, звісно, не спец.
April 9, 2024
Бачу книгу і в голові зʼявляється: «Я чекіст, але і людина», пройшло 15 років з моменту прочитання, а при згадці назви "Я Романтика" мурахи по тілу. Нестерпно болюча новела. П��мʼятаю, як з класом поділились на розуміючих та агресивно засуджуючих. Суперечка була навіть між тими, хто не любив читати і не вчився.
Я називаю це — доторкнутись до живого!
Я називаю це — доторкнутись до живого!
December 31, 2022
Один із найкращих творів зі всієї літератури світу. Та карусель емоцій, яку відчуваєш при почитанні цієї книжки - незрівнянно. Цю книжку не тільки в школі потрібно вивчати, а на протязі всього життя повертатися до неї.
April 21, 2024
Перші сторінки давалися складно, тому паралельно слухала й аудіо.
Тепер, я розумію, чому читачі складають на стільки різні думки про новелу. Для мене, образ «мати», все ж таки означає ще одну особистість «Я».
Тепер, я розумію, чому читачі складають на стільки різні думки про новелу. Для мене, образ «мати», все ж таки означає ще одну особистість «Я».
August 29, 2024
"І знову я пізнаю себе нікчемною людиною й пізнаю: десь під серцем нудить. І не ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілось мені- так, як у дитинстві, на теплих грудях."
...Я зупинився серед мертвого степу:
там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі, озера загірної комуни
...Я зупинився серед мертвого степу:
там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі, озера загірної комуни
June 27, 2025
Важко далася мені ця доволі коротка збірка. Важкі твори, безкінечна безнадійність, відчуття якоїсь грязі. Я вже мабуть забула про що були перші твори, але вони безумовно залишили якесь важке відчуття.
November 3, 2022
Стиль автора - лірично-прекрасний та емоційно-жорстокий водночас
Displaying 1 - 30 of 100 reviews