У гнітючому Ґранд-Тауні, що живиться енергією Кристала Серця, напруга не вщухає. Хоча секту «Великої Матері» офіційно розпущено, її прибічники на чолі з Корвусом Гендріксом досі залишаються на волі. Коли безслідно зникають неповнолітні Аліса й Алекс Кларки, місто знову охоплює страх: чи це справа рук колишніх фанатиків? Директорка приватної охоронної агенції «Нічні Сови» Філіппа Рівервуд посилює патрулі, прагнучи запобігти новим трагедіям. Проте цієї ночі на чергування виходить 17-річний оперативник третього рангу — Леон Клауд. Йому доручено звичайне патрулювання, та, схоже, саме він першим побачить синьооку дівчинку — зустріч з якою змінить усе.
✨ 5/5! "Бронзовий пугач. Блакить" Владислава Бондарука — Дебют, на який ми чекали! ✨ Видавництво: Nebo BookLab Publishing
Я закінчила читання цієї книги і просто не можу стримати емоцій. Це не просто хороша книга, це чудовий дебют, який я оцінила на 5 з 5!
Про що це? Це перша частина серії "Бронзовий пугач", яка відправляє нас у гнітючий, але неймовірно атмосферний Ґранд-Таун. Місто, що живиться ефірною енергією загадкового Кристалу Серця, сповнене інтриг та небезпек. Головний герой, 17-річний оперативник Леон Клауд із приватної агенції "Нічні Сови", змушений протистояти невідомим силам, коли в місті починають зникати підлітки.
⚙️ Жанрова магія: Хоча я спочатку очікувала чистий стімпанк, але це справжня суміш етерпанку та клокпанку! Технології тут гармонійно переплітаються з магією та маною, створюючи унікальний світ. Якщо ви любите похідні від стімпанку — це скарб!
Чому це 5/5: * Атмосфера: Світ Ґранд-Тауна похмурий, але дуже цілісний. Це місто тіней, тривожного спокою та постійного очікування чогось важливого. Ви буквально відчуваєте його таємниці. * Персонажі: Вони чудово пропрацьовані. Леон Клауд — живий, з реальними реакціями, а не картонний супергерой. Його вибори, сумніви та взаємодія з іншими героями тримають у напрузі. (І автор своїх персонажів не шкодує зовсім.) * Дебют: Владислав Бондарук створив історію, яка тримає читача до останньої сторінки.
Так, не можу сказати, що вона ідеальна. Звичайно, є деякі нюанси та моменти, в які важко повірити. Але я щиро вважаю, що це чудовий дебют. Надзвичайно сподобалась, і я з нетерпінням чекатиму продовження! Якщо ви шукали атмосферне фентезі від українського автора, ще й у рідкісному піджанрі етерпанку — ось воно!
Загалом сподобалось, легенько-динамічно, все як я люблю. Тільки не просіть мене пояснити світоустрій, бо тут ефір це і шкідливе випромінювання, і водночас еліксир, який всі п'ють, щоб від цього випромінення захиститись. Це моя перша книжка в жанрі манапанк (навіть не знала, що таке є), як для різноманіття цілком може бути. Трошки мені не зайшов сам фінал, бо технології увели кудись в магію і створили ще сотню запитань на базі цього, але нічого. Дуже рада була відкрити для себе ще одного українського автора, почитала б щось ще в нього.
Різноманітні персонажі, яскравий світ, магічна система зав'язана на годинники, бадьорий сюжет і легкий стиль написання. Але дуже мало логічних зв'язків у всій цій красі, важко було насолоджуватися читанням без них.
Блакить — дебютний твір для автора і це насправді помітно, але ця помітність не дуже псує загальне враження. Я б навіть сказав, що цей твір навіть гарний як на дебют (хоч і не рівень дебюту Наталії Заруднюк з її Вовчими землями). Основна річ, що видає в романі дебют це стиль тексту він місцями сирий, інколи гуляє, розповідь від першої особи наче і дає бенефіти, але водночас створює проблеми.
Власне про оповідь від першої особи. Вона гарно підходить, бо дає нам, як читачам прямо спостерігати за емоціями головного героя — Леона, з перших рук, так би мовити. І це насправді дуже логічно, адже основний конфлікт роману прямо дотичний до родини та особистого життя Леона. Проте з іншої сторони перша створює одну проблему. Пан Владислав подає інформацію про світ роману вплітаючи її прямо в текст, наче Леон сам комусь це пояснює поки розповідає історію (хоч це вплетення не завжди виходить прям добре, але часто і виходить тож тут пан Владислав молодець).
І якраз ось це вплетення не дуже гарно працює з оповіддю від першої особи, бо кому Леон це розповідає? Комусь зі свого світу? Тоді нащо, якщо жителі його світу і так знають як все працює. Комусь з іншого світу? Могло б бути, але в кінці роману Леон все ще залишається у своєму світі. І ось це створює маленький дисонанс, що не дає повірити в ілюзію реальності в яку мав би занурити нас текст.
Також автор інколи не критично губиться у своїх же планах, а редакторка цього не помічає. Що дуже дивно, проте спишемо це на звичайну неуважність.
Проте, натомість пан Владислав неймовірно гарно працює з персонажами. Кожен з активно діючих персонажів живий, яскравий, гарно розкривається та має свої фішки, за котрі їх можна полюбити (ЛУЇ Я ЗА ТЕБЕ, МОЯ РАДІСТЬ). Так само автор доволі добре вплітає сам конфлікт та сюжетні повороти в персонажів та їхнє життя. Таким чином народжується відчуття, що герої дійсно проживають ці події та вимушені діяти в них, а не просто вступати у взаємодію, бо так сказала всесильна рука автора. Та й сама історія з пригодами, пошуками і поворотами теж гарна.
В загальному “Блакить” це доволі гарний, хоч і не позбавлений огріхів, фентезійний роман, особливо як на дебют. Тому я очікую на продовження, аби дізнатися що ж буде далі з Леоном і мої любімкою Луї.
******** Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram — "Книжковий вир"🌈 ********
Якщо вам хочеться легкого та драйвового фентезі з цікавою атмосферою і веселими пригодами, то «Блакить» Владислава Бондарука припаде вам до душі 😊
За сюжетом ми потрапляємо у світ, де колись сталася велика катастрофа, і люди почали перетворюватися на бронзові скульптури. Ніхто не знає, чому і як це відбувається. Єдине, що зрозуміло — тоді ж з’явився і величезний синій кристал, сила якого змогла захистити людство від «бронзової хвороби» 💎
Але це лише фон для розуміння контексту. В основі — приземлена історія про сімнадцятирічного хлопця Леона Клауда, який нещодавно став оперативником елітного підрозділу захисників міста Ґранд-Таун — «Нічних Сов». Він з бідної сім’ї: мати хворіє на бронзову лихоманку, і тільки ефір, який добувають із кристалу, може врятувати її життя. Для цього потрібні гроші, тому Леон і погоджується на таку небезпечну роботу. Сім’ю також підтримує дід Джуліус, що працює на годинниковому заводі. Батько хлопця, на жаль, давно помер, а старший брат Чарлі зв’язався з бандитами і відвернувся від рідних 🦉
І ось Леон під час одного з ніяних патрулювань потрапляє у велику халепу. Він думав, що переслідував небезпечного злочинця, але натомість схопив дванадцятирічну дівчинку, тіло якої світилося блакитним сяйвом. Після зустрічі з нею життя юнака змінюється: йому погрожує невідоми�� кремезний парубок із таким самим блакитним сяйвом з тіла, як і у тої дівчинки; Леон періодично втрачає свідомість і бачить дивні видіння, які він списує на втому (але ж ми розуміємо, що не все так просто 🤨), а кожне нове завдання приносить ще більше загадок і таємниць. І ви навіть не уявляєте, що він дізнається, коли нарешті знайде відповіді на свої питання ❓
Це чудове підліткове фентезі, яке цілком може захопити й дорослого читача. У мене в голові постійно миготіли картинки з мультфільму, коли я читав — було відчуття, ніби дивлюся неймовірно крутий 3D-мультсеріал. Дуже цікавий ефект від книги. Не пам'ятаю, коли таке було останній раз 😲
Герої живі та харизматичні. Так, не без недоліків — але в кого їх немає? Події динамічні, драйвові, немає часу нудьгувати чи відволікатися. Усе це разом справляє враження добротного роману у жанрі фентезі, який дуже приємно читати 😌
Особливо мені запам’яталися харизматичні персонажі: від найкращого друга Річі, який, незважаючи на свій вік, є талановитим інженером і дослідником🧑🔬; і оперативника першого рівня Луї, що не випускає сигарету з рота 🚬; до сильної, милої і зухвалої рудої Ліззі 👩🏼🦰, до якої Леон має не лише дружні почуття ; і таємничої дівчинки Аліси, яка вправно керує силою ефіру, перевершуючи навіть досвідчених оперативників 👧🏼. І ще дуже багато інших персонажів, які не менш колоритні за інших 🎨
Звісно, є і кілька невеличких мінусів, які варто відзначити. По-перше, історія героя і минуле світу подаються дещо прямолінійно на початку історії, через його власні думки, ніби у розмові з читачем. По-друге, іноді важко простежити логіку вчинків персонажів — вони надто імпульсивні, навіть як для підлітків, не завжди думають про наслідки. По-третє, подекуди складається враження, що автор трохи підігрує своїм героям. Але всі ці моменти меркнуть, коли розумієш, що це дебютна робота нового українського письменника. І вона вийшла напрочуд якісною, цікавою та атмосферною 🫶
Владислав Бондарук створив світ, куди справді хочеться повернутися. І для мене це дійсно дуже цінно. З нетерпінням буду чекати на вихід другої книги 🤗
Моя оцінка — 8 кристалів 💎 із 10. Я отримав величезне задоволення і з цікавістю дочитував, щоб дізнатися, коли ж нарешті розкриються всі таємниці. А фінал першої книги розширяє всесвіт циклу "Бронзовий Пугач" ще більше. Історія стає більш масштабною і вражає неочікуваними поворотами 👍
Раджу цю книгу до прочитання всім, хто, як і я, любить легкі, динамічні історії з глибоким змістом, яскравою стімпанковою атмосферою та вдалим поєднанням магії, технологій і драйвових пригод ✨
«Блакить» — це не просто книга, це справжня подорож у світ, де магія переплітається з технологіями, а небезпека чатує на кожному кроці. Мене найбільше вразила атмосфера Ґранд-Тауна — вона така гнітюча, але водночас така захоплива, що ти буквально відчуваєш її. Автор чудово передав цю суміш напруги й таємниці.
Окремо хочу відзначити персонажів. Леон Клауд дуже реалістичний, і за його розвитком було надзвичайно цікаво спостерігати. Також сподобалися його стосунки з іншими героями, особливо з Філіппою Рівервуд. Вони не просто картонні фігури, а справжні особистості зі своїми історіями та мотивами. Сюжет тримає в напрузі завдяки постійним загадкам, а зустріч Леона з синьоокою дівчинкою інтригує до останнього. Якщо ви любите глибокі світи та добре прописаних героїв, ця книга для вас!
Світ “Блакиті” — не кричущий і не надміру вигадливий, але цілісний і добре відчутний. У ньому багато тривожного спокою, міських тіней, очікування чогось важливого. Це світ, в якому поступово починаєш орієнтуватися — як у новому місті вночі. Герої — не для того, щоб захоплювати, а щоб розуміти. Вони звичайні в найкращому сенсі: з живими реакціями. Стиль письма образний, без надмірної декоративності. Усе працює на загальну атмосферу: і ритм, і побудова сцен, і навіть те, що лишається несказаним. Щиро раджу тим, хто шукає не просто український young adult, а справді якісну історію — «Блакить» точно варта уваги :)
Книга захоплює з перших сторінок і тримає в напрузі до останнього речення. Історія настільки атмосферна, що ти буквально зникаєш із реального світу й опиняєшся всередині книги, ніби проживаєш кожну мить разом із головним героєм.
Авторові вдалося створити унікальний світ, який дихає, живе, вражає. Тут усе — кольори, запахи, звуки — відчуваються так реально, що іноді здається: ти не читаєш, а дивишся фільм у власній уяві. Емоції персонажів настільки щирі, що ти не можеш не співпереживати, не боятись, не радіти разом із ними.
Раджу всім, хто шукає щось більше, ніж просто цікаве читання.