Грицько Семенчук – поет, музикант, організатор літературних і музичних акцій, координатор Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців. Його дебютна поетична книжка «Внутрішній джихад» – це, за словами автора, певна система координат, де похідними є місце і час. У цій збірці багато Львова, Хмельницького, трохи менше Тернополя, Івано-Франківська, Ужгорода, Києва і ще багатьох міст та містечок. Ліричний герой постає то в образі закоханого, який понад усе прагне до своєї половинки, то мужнього воїна, готового стати на прю з цілим світом. Віршам Семенчука притаманна неабияка музичність, коли кожен текст звучить по-особливому, а разом вони створюють неповторну симфонію.
тут багато, знаєте, романтизації як поезії, так і поетів (і те, й те зводиться в культ). повно, розумієте от, всякого підлітково-натууууужного, пубертатно-нарваного, прокурено-балконно-винного, харківсько-фєнного, донбасько-гідропонного, львівсько-грибного тощо, але хороших віршів усе ж більше.
особливо знаючи, що від цієї книги я нічого не очікувала, враховуючи відсутність відгуків на гудрідз, патосність назви й, що вже очі ховати, ціну в 45 українських гривень 60 копійок
найкраще цю збірку характеризує цитата з неї ж:
«будь-який вірш, як і будь-яка вода, мусить починатись, але не закінчуватись. це круговерть, і там уже все погоджено»
карочє, не шедевр, але настіки моє, шо довго боролася з бажанням вліпити максимально суб’єктивну п’ятірку. але харківський фєн, донбаський гідропон та львівські гриби навчили мене стриманости.
п.с., який я не можу стримати: окремої уваги заслуговує післямова павла нечитайла. там такі перли! ох, зара: «…в поетичному середовищі найвпізнаваніші бренди зберегли та примножили найкращу арійську якість — вітальну (життєдайну) агресивність!» або во «…останнє па віршованого гопака…» чи моє улююююблене «на жаль, епоха офісних комірців поступово винищила навіть спогад про тисячолітні традиції — перетворивши середньостатистичного самця на драглисту пацифістську масу».
пацифістом, як і гіпі, в Україні бути неможливо, але став лайк, якщо драглиста маса й любиш маму, як то кажуть