What do you think?
Rate this book
Без компромісів. Чесна історія нашого футболу
Олег Лужний — легендарний захисник і капітан збірної України та київського «Динамо», що наприкінці 90-х перемагало «Барселону», «Реал» та інші гранди. Гравець лондонського «Арсеналу», який вразив Арсена Венґера.
«Без компромісів» — чесна й вражаюча історія одного з найсильніших українських футболістів усіх часів. Історія про півфінал Ліги чемпіонів, дружбу з Анрі, участь у Майдані, тренування у Лобановського, підходи Венґера, політику Суркісів, спортивно-політичну боротьбу та майбутнє українського футболу.
Для всіх, хто цікавиться футболом або хоче дізнатися, чому футбол та його історія — невідʼємна частина української боротьби за незалежність.
«Без компромісів» — чесна й вражаюча історія одного з найсильніших українських футболістів усіх часів. Історія про півфінал Ліги чемпіонів, дружбу з Анрі, участь у Майдані, тренування у Лобановського, підходи Венґера, політику Суркісів, спортивно-політичну боротьбу та майбутнє українського футболу.
Для всіх, хто цікавиться футболом або хоче дізнатися, чому футбол та його історія — невідʼємна частина української боротьби за незалежність.
264 pages, Paperback
Published January 1, 2025
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
October 10, 2025
У 2025 році я, здається, ще не дивився жодного футбольного матчу, але 25 років тому все було зовсім інакше...
Досі трохи шкодую, що пропустив легендарні ігри «Динамо» (Київ) з «Барселоною» в 1997 році. Це були такі перемоги, які неможливо повторити. Либонь саме вони й викликали аж таке збурення в інформаційному полі, котре в ті дні ще сиділо в пелюшках і смоктало цицьку телебачення, що я дізнався про існування професійного футболу. Моя однокласниця Оля дивилася футбол з своїм татом.
16 вересня 1998 року я вперше в житті проміняв традиційний вечір волейболу в шкільному спортзалі на перегляд футбольного матчу між київським «Динамо» та афінським «Панатінаїкосом». Наші той матч програли, але я виграв, бо став дивитися футбол регулярно.
Цікаво, що цьому ще передувала поїздка у Київ з мамою та сестрою, де ми побачили на вулицях футбольних фанатів, а згодом я дізнався, що саме в той день — 22 липня 1998 року — «Динамо» (Київ) здобуло свою найрезультативнішу перемогу в єврокубках, обігравши з рахунком 8:0 валлійську команду «Баррі Таун».
Пізньої осені 1998 року я вже був затятим футбольним вболівальником і почав дивитися матчі киян навіть проти українських клубів. В 1999 році я подався вчитися у Кам'янець-Подільський і там у гуртожитку ми збиралися на перегляд кожного матчу великим гуртом біля телевізора, крихітний екран якого був навіть менший за екрани сучасних смартфонів.
Впродовж наступних трьох чи п'яти років я купував кожне число журналу «Футбол». Звістку про смерть Валерія Васильовича Лобановського в травні 2002 року я випадково почув по радіо, коли виходив після пар з факультету, і... заплакав.
Відтак книга спортивного коментатора та журналіста Романа Бебеха, написана у співавторстві з Олегом Лужним «Без компромісів. Чесна історія нашого футболу» стала для мене «машиною часу». Адже читаючи це велике інтерв'ю з «залізним капітаном» київського «Динамо» та збірної України, я відчув себе героєм пісні «ТНМК — Фідель»: допоки Лужний живий — я іще малий...
Олег Лужний був фундаментом, базою та ґрунтом для тієї команди, яка перемагала «Барселону», лондонський «Арсенал», мадридський «Реал» і затято билася з «Ювентусом» та «Баварією». Попри те, що з літа 1999 року багаторічний динамівський капітан нарешті здобув можливість та право перейти до лондонського «Арсеналу», в іграх «Динамо» ше якийсь час відчувалася його незрима і безкомпромісна присутність.
Окрім солодкого смаку ностальгії в цій книжці є чимало такого, за що пекуче соромно: про ставлення окремих тренерів до футболістів, втручання менеджерів та власників у тренерську роботу, "договорняки" та корупцію, а також про сумне становище теперішнього «Динамо» (Київ) і українського футболу загалом.
Дуже шкода, що Лужному так і не довірили бути головним тренером киян, а всі інші спроби та пропозиції тренерської роботи виявилися такими крінжовими та невдалими.
Олег Лужний точно заслуговує кращої роботи та досвіду.
Досі трохи шкодую, що пропустив легендарні ігри «Динамо» (Київ) з «Барселоною» в 1997 році. Це були такі перемоги, які неможливо повторити. Либонь саме вони й викликали аж таке збурення в інформаційному полі, котре в ті дні ще сиділо в пелюшках і смоктало цицьку телебачення, що я дізнався про існування професійного футболу. Моя однокласниця Оля дивилася футбол з своїм татом.
16 вересня 1998 року я вперше в житті проміняв традиційний вечір волейболу в шкільному спортзалі на перегляд футбольного матчу між київським «Динамо» та афінським «Панатінаїкосом». Наші той матч програли, але я виграв, бо став дивитися футбол регулярно.
Цікаво, що цьому ще передувала поїздка у Київ з мамою та сестрою, де ми побачили на вулицях футбольних фанатів, а згодом я дізнався, що саме в той день — 22 липня 1998 року — «Динамо» (Київ) здобуло свою найрезультативнішу перемогу в єврокубках, обігравши з рахунком 8:0 валлійську команду «Баррі Таун».
Пізньої осені 1998 року я вже був затятим футбольним вболівальником і почав дивитися матчі киян навіть проти українських клубів. В 1999 році я подався вчитися у Кам'янець-Подільський і там у гуртожитку ми збиралися на перегляд кожного матчу великим гуртом біля телевізора, крихітний екран якого був навіть менший за екрани сучасних смартфонів.
Впродовж наступних трьох чи п'яти років я купував кожне число журналу «Футбол». Звістку про смерть Валерія Васильовича Лобановського в травні 2002 року я випадково почув по радіо, коли виходив після пар з факультету, і... заплакав.
Відтак книга спортивного коментатора та журналіста Романа Бебеха, написана у співавторстві з Олегом Лужним «Без компромісів. Чесна історія нашого футболу» стала для мене «машиною часу». Адже читаючи це велике інтерв'ю з «залізним капітаном» київського «Динамо» та збірної України, я відчув себе героєм пісні «ТНМК — Фідель»: допоки Лужний живий — я іще малий...
Олег Лужний був фундаментом, базою та ґрунтом для тієї команди, яка перемагала «Барселону», лондонський «Арсенал», мадридський «Реал» і затято билася з «Ювентусом» та «Баварією». Попри те, що з літа 1999 року багаторічний динамівський капітан нарешті здобув можливість та право перейти до лондонського «Арсеналу», в іграх «Динамо» ше якийсь час відчувалася його незрима і безкомпромісна присутність.
Окрім солодкого смаку ностальгії в цій книжці є чимало такого, за що пекуче соромно: про ставлення окремих тренерів до футболістів, втручання менеджерів та власників у тренерську роботу, "договорняки" та корупцію, а також про сумне становище теперішнього «Динамо» (Київ) і українського футболу загалом.
Дуже шкода, що Лужному так і не довірили бути головним тренером киян, а всі інші спроби та пропозиції тренерської роботи виявилися такими крінжовими та невдалими.
Олег Лужний точно заслуговує кращої роботи та досвіду.
June 29, 2025
Книга загалом цікава. Відчувається більше не як автобіографія, а як велике інтерв'ю, що беруть у Олега Лужного + коментарі інших людей про нього чи роботу з ним.
Класно, що є вставки QR коду з посиланням на ігрові моменти, які згадають в книзі. Тож одразу дивишся, про що говорять.
Не вистачило, мабуть, більшої якоїсь інтимності. Наприклад, здадується, що Олега Романовича виховувала мама, але від самого Лужного про неї майже ні слова. Про сім'ю теж майже нічого. Хоча й на останній сторінці виділяється окремо, що про приватне не хотіли писати, але якось цього не вистачило мені як читачу. Бо все про футбол та довкола футбол.
Але загалом книга цікава, читається легко та швидко. Задоволення отримав.
P.S. Дуже сміявся з прямої мови Сабо, де він 90% тексту хвалить себе красивого.
Класно, що є вставки QR коду з посиланням на ігрові моменти, які згадають в книзі. Тож одразу дивишся, про що говорять.
Не вистачило, мабуть, більшої якоїсь інтимності. Наприклад, здадується, що Олега Романовича виховувала мама, але від самого Лужного про неї майже ні слова. Про сім'ю теж майже нічого. Хоча й на останній сторінці виділяється окремо, що про приватне не хотіли писати, але якось цього не вистачило мені як читачу. Бо все про футбол та довкола футбол.
Але загалом книга цікава, читається легко та швидко. Задоволення отримав.
P.S. Дуже сміявся з прямої мови Сабо, де він 90% тексту хвалить себе красивого.
September 13, 2025
Дуже цікаво написана, відчувається «все як воно є, без прикрас» . Незвичайною є форма викладу —пряма мова з вставками інтерв’ю друзів. Мені цікавим був і лондонський і динамівський періоди. По новому подивилась на Лужного, вже більше як на людину, ніж на «залізного коня»
September 20, 2025
Дуже хочу, щоб було більше літератури про український футбол та спортсменів, бо вони того варті. Книжки від Алекса Фергюсона, Клоппа, Мессі - це чудово, але і у нашому футболі є прекрасні футболісти, які можуть, як не книжку написати самостійно, так точно поділитися своїм досвідом із журналістами.
Ось Лужний це добре зробив. Вийшла дуже щира чесна та цікава оповідь про його кар’єру, взаємодію з гравцями та тренерами, дієву тактику у футболі.
Я, на жаль, знаю Лужного лише, як тренера, бо була ще малою спостерігати за його кар’єрою, як футболіста; але ця книжка відкрила мені його з нового боку: досвідчений дисциплінований талановитий футболіст-трудяга, який переживає за свою команду, партнерів та якісну гру.
Книжка читається дуже легко, є думки інших відомих людей про Лужного, і це ще більше розкриває його особистість; цікаво читати про футбольне закулісся: як керівники клубів можуть впливати на тренерів та гру; як тренували відомі тренери (мені, як фанатці Арсенала, було цікаво читати про Арсена Венгера та його стиль, як тренера, в англійській прем’єр-лізі); розділи про Лобановського сподобалися: видатна людина та тренер.
Важлива книжка для фанатів футболу, футболістів та людей, яким цікаво подивитися, як функціонує футбольний клуб, і розповідає людина, яка знає це безпосередньо.
Сподіваюсь Лужний колись повернеться до тренерської кар’єри, бо йому є чого навчити молоде покоління, як мінімум дисципліни та єдності в команді, а як максимум - культурі футболу, яка є у інших країнах, та тактиці, яка допомагає вигравати ігри.
Ось Лужний це добре зробив. Вийшла дуже щира чесна та цікава оповідь про його кар’єру, взаємодію з гравцями та тренерами, дієву тактику у футболі.
Я, на жаль, знаю Лужного лише, як тренера, бо була ще малою спостерігати за його кар’єрою, як футболіста; але ця книжка відкрила мені його з нового боку: досвідчений дисциплінований талановитий футболіст-трудяга, який переживає за свою команду, партнерів та якісну гру.
Книжка читається дуже легко, є думки інших відомих людей про Лужного, і це ще більше розкриває його особистість; цікаво читати про футбольне закулісся: як керівники клубів можуть впливати на тренерів та гру; як тренували відомі тренери (мені, як фанатці Арсенала, було цікаво читати про Арсена Венгера та його стиль, як тренера, в англійській прем’єр-лізі); розділи про Лобановського сподобалися: видатна людина та тренер.
Важлива книжка для фанатів футболу, футболістів та людей, яким цікаво подивитися, як функціонує футбольний клуб, і розповідає людина, яка знає це безпосередньо.
Сподіваюсь Лужний колись повернеться до тренерської кар’єри, бо йому є чого навчити молоде покоління, як мінімум дисципліни та єдності в команді, а як максимум - культурі футболу, яка є у інших країнах, та тактиці, яка допомагає вигравати ігри.
December 25, 2025
Цікава книжка про карʼєру Олега Лужного, я як вболівальник Динамо Київ памʼятаю найкращі часи команди.
Згоден із одним з коментарів, що книга більше як інтервʼю, а не як біографія. І дуже важливо, що деякі моменти були сказані відверто, так би мовити - все те, про що всі здогадуються, але ніхто вголос не каже.
Згоден із одним з коментарів, що книга більше як інтервʼю, а не як біографія. І дуже важливо, що деякі моменти були сказані відверто, так би мовити - все те, про що всі здогадуються, але ніхто вголос не каже.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews