What do you think?
Rate this book
Вільний у полоні
Історик, релігієзнавець, філософ сучасності, науковець, поет, українець з великим серцем, людина з енциклопедичними знаннями та глибинною мудрістю — таким ми пам’ятаємо Ігоря Козловського. З нього знущалися у полоні так званої «ДНР», де він пробув близько двох років, та навіть в ув’язненні зумів зберегти гідність і внутрішню волю. Для нього саме ця внутрішня усвідомлена свобода — це і вибір, і радість, і спосіб боротьби, а навчати інших бути вільними стало його місією. Ігоря Козловського завжди хотілося слухати, щоб надихатися, змінюватися, вчитися любити.
Ця книжка не є монологом, складеним з різних інтерв’ю, а навпаки — це діалог з читачем, жива розмова з кожним. А ще — нагода поговорити про важливе, подумати, помовчати, знайти відповіді на власні питання й наснажитися мудрим словом Ігоря Козловського.
Ця книжка не є монологом, складеним з різних інтерв’ю, а навпаки — це діалог з читачем, жива розмова з кожним. А ще — нагода поговорити про важливе, подумати, помовчати, знайти відповіді на власні питання й наснажитися мудрим словом Ігоря Козловського.
152 pages, Hardcover
Published May 1, 2025
3 people are currently reading
69 people want to read
About the author
Анна Грувер
10 books10 followersУкраїнська письменниця, поетка, перекладачка. Членкиня PEN Ukraine.
Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові.
Авторка романів «Її порожні місця» (Видавництво Старого Лева, 2022) і «Нерухомість» (Лабораторія, 2025). Дебютний роман Анни Грувер вже під час повномасштабної війни у 2022 році і увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019). Вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами.
Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала
збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Упорядниця і авторка коментарів книжки пам’яті релігієзнавця, науковця, в’язня сумління Ігоря Козловського «Вільний у полоні» (2025).
Навчалася в Літературному інституті ім. Горького, звідки пішла за власним бажанням через російсько-українську війну.
Вивчала юдаїку в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).
На початку повномасштабної війни у 2022 році була волонтеркою в шелтері в Дніпрі та пізніше в евакуйованому з Київщини до Львова інтернаті.
Живе в Києві та Лодзі.
Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові.
Авторка романів «Її порожні місця» (Видавництво Старого Лева, 2022) і «Нерухомість» (Лабораторія, 2025). Дебютний роман Анни Грувер вже під час повномасштабної війни у 2022 році і увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019). Вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами.
Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала
збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Упорядниця і авторка коментарів книжки пам’яті релігієзнавця, науковця, в’язня сумління Ігоря Козловського «Вільний у полоні» (2025).
Навчалася в Літературному інституті ім. Горького, звідки пішла за власним бажанням через російсько-українську війну.
Вивчала юдаїку в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).
На початку повномасштабної війни у 2022 році була волонтеркою в шелтері в Дніпрі та пізніше в евакуйованому з Київщини до Львова інтернаті.
Живе в Києві та Лодзі.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
June 22, 2025
Я ніколи не знайду слів, що в змозі описати моїх емоцій після прочитання цієї тоненької книжки. Перше, що я хочу — перечитати її і передивитися всі інтерв'ю, які дбайливо тут зібрані за куар кодами. Друге — ти ніколи не лишишся тим самим, якщо цю тоненьку книжку по-справжньому прочитаєш і відрефлексуєш.
Читали Франкла? Читайте і Козловського. Це людина-світло, людина-гідність, Людина з великої букви. І знаєте, він дає сили. Коли здається, що навколо суцільна темрява, він освітлює як промінь шлях і дає інструменти, завдяки яким ти можеш черпати сили рухатися ним.
Дуже тепло на душі після прочитання ❤️🩹
Читали Франкла? Читайте і Козловського. Це людина-світло, людина-гідність, Людина з великої букви. І знаєте, він дає сили. Коли здається, що навколо суцільна темрява, він освітлює як промінь шлях і дає інструменти, завдяки яким ти можеш черпати сили рухатися ним.
Дуже тепло на душі після прочитання ❤️🩹
June 15, 2025
Обовʼязково до прочитання. Особливо на фоні тижнів обмінів полоненими. Ділімося любовʼю. Зберігаймо гідність. Борімося за свободу.
October 17, 2025
і будуть глузи, глум, погорда —
Тобі найвища нагорода, —
І ти, на проби й гарт готов,
Крізь всі Мордовії й сибіри
Нестимеш гордо світло віри
В свою незраджену любов.
це написав поет Іван Світличний у вірші присвяченому Василю Стусові. з епіграфом "У нас нема зерна неправди за собою", написаним Тарасом Шевченком
Ігор Козловський продовжує цей ряд, ряд гідних Українців, творців нашої нації.
це не дивно, що поки я читаю цю книгу, в якій зібрані важливі думки і висловлювання з останніх інтерв'ю Ігоря Анатолійовича, все що відбувається навкруги, всі події зі знайомими мені людьми починають набувати глибших сенсів. всі тексти, які трапляються мені на очі, починають стікатися до одного русла.
німці показують в своїх новинах 17-річну молодь, яка проходить опитування щодо готовності служити в армії, але кореспондент задає екзистенційне питання: ви готові віддати своє життя за свою свободу, за свою Батьківщину. фінальною відповідю стають слова молодого вродливого Філіппа Шульце (це промовисте прізвище der Schulze - сільський староста), він впевнено каже: ні, ні в якому разі, моє життя мені надто дороге. на це відповідає Кормак МакКарті: "Немає життя без кровопролиття. Я думаю, що уявлення про те, що вид [homo sapiens — прим. ред.] можна якось покращити, що всі можуть жити в гармонії, є справді небезпечною ідеєю. Вражені цим уявленням першими відмовляться від своєї душі та свободи. Бажання, щоб усе було саме так, поневолить вас і перетворить життя на пустку". але цього не знає Філіпп Шульце. цього не знають мільйони сімнадцятирічних. вони не хочуть цього знати. як і того, що означає бути вільним в полоні. вони просто хочуть любити життя і не думати про те, з чого складається любов і чого вона вартує.
Тобі найвища нагорода, —
І ти, на проби й гарт готов,
Крізь всі Мордовії й сибіри
Нестимеш гордо світло віри
В свою незраджену любов.
це написав поет Іван Світличний у вірші присвяченому Василю Стусові. з епіграфом "У нас нема зерна неправди за собою", написаним Тарасом Шевченком
Ігор Козловський продовжує цей ряд, ряд гідних Українців, творців нашої нації.
це не дивно, що поки я читаю цю книгу, в якій зібрані важливі думки і висловлювання з останніх інтерв'ю Ігоря Анатолійовича, все що відбувається навкруги, всі події зі знайомими мені людьми починають набувати глибших сенсів. всі тексти, які трапляються мені на очі, починають стікатися до одного русла.
німці показують в своїх новинах 17-річну молодь, яка проходить опитування щодо готовності служити в армії, але кореспондент задає екзистенційне питання: ви готові віддати своє життя за свою свободу, за свою Батьківщину. фінальною відповідю стають слова молодого вродливого Філіппа Шульце (це промовисте прізвище der Schulze - сільський староста), він впевнено каже: ні, ні в якому разі, моє життя мені надто дороге. на це відповідає Кормак МакКарті: "Немає життя без кровопролиття. Я думаю, що уявлення про те, що вид [homo sapiens — прим. ред.] можна якось покращити, що всі можуть жити в гармонії, є справді небезпечною ідеєю. Вражені цим уявленням першими відмовляться від своєї душі та свободи. Бажання, щоб усе було саме так, поневолить вас і перетворить життя на пустку". але цього не знає Філіпп Шульце. цього не знають мільйони сімнадцятирічних. вони не хочуть цього знати. як і того, що означає бути вільним в полоні. вони просто хочуть любити життя і не думати про те, з чого складається любов і чого вона вартує.
September 14, 2025
Книжка торкається найвищих цінностей та найпотаємніших закутків вашої душі, і залишає всередині читача багато світла, віри, та сенсів
July 30, 2025
«Це ж не тільки війна за територію, це війна за наші душі, за нашу ідентичність, за наші цінності, тому що це екзистенційна війна».
Дуже важлива книга про силу людського духу та боротьбу за свободу в умовах війни.
Книга, яку розбираєш на цитати. Яка змушує задуматись про свою роль в житті та своїй країні. Яка не залишить нікого байдужим. Яка змінює мислення та серця. Яка вчить завжди залишатися гідною людиною, попри неволю.
Якщо ви раніше не чули про Ігоря Козловського, то обов'язково познайомтесь з ним і не відпускайте зі свого серця. Бо це та людина, яка залишає слід, навіть після смерті.
Ігор Козловський - історик, релігієзнавець, філософ сучасності та людина з якої 700 днів знущалися у полоні так званої "ДНР". Людина, яка змогла зберегти гідність і внутрішню волю. Людина, яка стала голосом полонених і ліками тих, хто повернувся з полону.
Мені хотілось проковтнути цю книгу на одному диханні, але важливо читати її дозовано та усвідомлювати те, про що говорить Ігор Козловський. Це безцінно.
Щиро вважаю, що "Вільний у полоні" - це та книга, яку має прочитати кожен українець. Вона розповідає про національну ідентичність, громадянське суспільство та особисту відповідальність перед собою і країною. А також вчить духовної стійкості та пошуку сенсу життя.
«І якщо ви шукаєте зараз сенси - ця книга Ігоря Козловського, філософа і в'язня сумління, до вас і для вас».
Дуже важлива книга про силу людського духу та боротьбу за свободу в умовах війни.
Книга, яку розбираєш на цитати. Яка змушує задуматись про свою роль в житті та своїй країні. Яка не залишить нікого байдужим. Яка змінює мислення та серця. Яка вчить завжди залишатися гідною людиною, попри неволю.
Якщо ви раніше не чули про Ігоря Козловського, то обов'язково познайомтесь з ним і не відпускайте зі свого серця. Бо це та людина, яка залишає слід, навіть після смерті.
Ігор Козловський - історик, релігієзнавець, філософ сучасності та людина з якої 700 днів знущалися у полоні так званої "ДНР". Людина, яка змогла зберегти гідність і внутрішню волю. Людина, яка стала голосом полонених і ліками тих, хто повернувся з полону.
Мені хотілось проковтнути цю книгу на одному диханні, але важливо читати її дозовано та усвідомлювати те, про що говорить Ігор Козловський. Це безцінно.
Щиро вважаю, що "Вільний у полоні" - це та книга, яку має прочитати кожен українець. Вона розповідає про національну ідентичність, громадянське суспільство та особисту відповідальність перед собою і країною. А також вчить духовної стійкості та пошуку сенсу життя.
«І якщо ви шукаєте зараз сенси - ця книга Ігоря Козловського, філософа і в'язня сумління, до вас і для вас».
July 7, 2025
Як зберегти світло в собі після всього, що сталось?
Ігор Козловський — дивовижний чоловік. Колись заслухалась його інтервʼю та подкастами, тепер нагадала собі, чому так чекала цю книжку, після анонсу видавництва.
В список книжок, до яких хочеться повернутись знову.
Ігор Козловський — дивовижний чоловік. Колись заслухалась його інтервʼю та подкастами, тепер нагадала собі, чому так чекала цю книжку, після анонсу видавництва.
В список книжок, до яких хочеться повернутись знову.
August 27, 2025
Жалею только о том, что побоялся в Брюховичах к Козловскому подойти и познакомиться ближе
August 15, 2025
Вільний у полоні” — це книга-одкровення, яка виходить за межі звичайних спогадів про полон. Упорядкована Анною Грувер на основі свідчень Ігоря Козловського, вона стає філософським діалогом про свободу, яку неможливо відібрати навіть у найжорстокіших умовах.
Ігор Козловський — релігієзнавець, історик, філософ, людина енциклопедичних знань — провів 700 днів у полоні так званої “ДНР” (з січня 2016 по грудень 2017 року). Але ця книга — не хроніка страждань і не документальний звіт про злочини окупантів. Це глибока рефлексія про природу внутрішньої свободи, про силу духу та вибір залишатися людиною в нелюдських умовах.
Цитати:
Гідність — вона в собі змістовно наповнює і поняття свободи, тому що гідна людина — вільна людина, — і самоповагу, і повагу до інших. Це означає дорослішання. Це зрілість — зрілість усвідомлення себе, своєї відповідальності за цю землю, за це небо, за цих людей. Не просто відчувати відповідальність, а все робити для того, щоб ці люди були захищені, щоб вони жили вільно на цій землі. Це процес, це дія. Гідність — це не просто цінність, це цінність в дії.
Полон Ігоря Козловського триває 700 днів, тобто майже два роки, аж поки його звільняють за обміном. Перші його слова після звільнення звучать так: «Моє серце зараз співає пісню. Воно співає пісню любові. Любові до народу України. Ми перейшли через страждання, через катування, через біль, через хвороби, моральний і психологічний тиск, але ж ми постійно відчували любов нашого народу».
Наше завдання — жити, а не виживати.
любов — це дія, не слова.
в любові треба зростати. Любов — це процес, праця, а не емоції.
Якщо «терпимість» — це коли ми просто терпимо присутність іншого, то «толерантність» — ні. Толерантність вимагає від нас не пасивної, а активної позиції: пізнати Іншого. Пізнати Іншого — і далі, не втрачаючи своєї асертивності, своєї центрованості, сконцентрованості, своєї внутрішньої картини світу, відкритися до розуміння Іншого.
Якщо «терпимість» — це коли ми просто терпимо присутність іншого, то «толерантність» — ні. Толерантність вимагає від нас не пасивної, а активної позиції: пізнати Іншого. Пізнати Іншого — і далі, не втрачаючи своєї асертивності, своєї центрованості, сконцентрованості, своєї внутрішньої картини світу, відкритися до розуміння Іншого. Будь-яка відкритість дає тобі додаткове розуміння і себе також. Це тебе збагачує.
історично Україна — як фронтир. Ми — фронтир між різними культурами, цивілізаціями. Так чи інакше, це був простір напруги — фронтир.
Людина фронтиру — це і напруга, і відкритість.
Сковорода каже, що є три тексти: є людина, є навколишній світ і є Біблія, сакральний текст.
Щойно людина народ��ується, як уже вбудовується в матрицю: зрілу, древню. У цій матриці — і середовище, і родина, і різні дрібниці, яких сама людина, може, й не усвідомлює. Та все перелічене впливає на нашу взаємодію зі світом, на формування світогляду.
будь-яку травму треба не тільки усвідомлювати та переживати внутрішньо, а й вербалізувати її, вивести на поверхню.
війна була присутня в усіх розмовах і вона була не така чорно-біла.
Людина — це єдина істота у нашому Всесвіті, яка може вносити сенси, висновувати сенси, формувати сенси. Зрозуміло, що інші біологічні істоти живуть без сенсу. Вони просто живуть. Сенси потрібні для того, щоб наповнювати людину цією енергією руху.
Людина починається з того моменту, коли вона приймає рішення, виходячи з певного сенсу.
Сенси взагалі — це цінності, які ми усвідомили і керуємося ними для того, щоб вони стали принциповими для нас.
Хтось каже, що моїм сенсом є родина. Я кажу: ну, це не зовсім сенс, це втілення вашого сенсу. Чому родина? Тому що у вас є сенс любові. Ви любите своїх рідних.
Коли я потрапив у підвал, там були останні томи Чехова з невеличкими оповіданнями. Це була можливість відкривати віконце в світ літератури й забувати про свою реальність, де у тебе перебиті ноги, де ти вчишся ходити, втрачаєш свідомість. Книга була внутрішніми милицями.
Колись я намагався підрахувати, скільки прочитав з 1965-го по 1969 рік: понад три тисячі книжок, і всі вони присутні в мені.
Культурною ми називаємо особу, яка вміє з повагою ставитися до інших людей. Культура такої людини полягає не в її вмінні творити гарні речі, а в якості її стосунків з іншими людьми.
В Україні останніми роками саме гуманітаристика постраждала найбільше. В університетах гуманітарні курси, зокрема філософські, історичні та релігієзнавчі, зводили до мінімуму, що нічого не дає людині, яка здобуває вищу освіту. Університетська освіта без філософії — це не університетська освіта, і так склалося історично.
Людина повинна мати не лише власну релігійну ідентичність, а вирости до рівня національної громадянської ідентичності. Усвідомлювати, що є представником не тільки певного етносу (українцем, кримським татарином, вірменином, євреєм тощо), а й української політичної нації.
Нас оточує інформаційний галас: шкідлива або просто непотрібна інформація проникає в наш мозок, як забруднене повітря у кімнату. Фейки повисають в інформаційному просторі щільними хмарами в ті часи, коли радять пити більше води, зачинити вікна і обмежити перебування на вулиці. Обмежити споживання забрудненої інформації. Ставити її під сумнів. Взагалі — частіше сумніватися. Ставити питання собі та іншим.
Свобода як вибір. Свобода як радість. Свобода як боротьба, бо вона багатовимірна — і потребує від нас нашої свідомості, відповідальності.
Місіонерство — з латинської mission, що означає посилка, відправлення. Етимологія також пов’язана з mitto — у значенні надсилаю, відправляю, супроводжую. Тобто йдеться про знання, яке він посилав і супроводжував до нас.
Лише філософи, діти і поети вміють дивитися на людей, речі, явища наче вперше і ніколи не втрачати здатності дивуватися. Розширяти межі. Бачити крізь стіни уявлень.
Свобода завжди має людський вимір, і вона відрізняється від поняття волі. Волею наділена будь-яка біологічна істота: наприклад, коли пташка рветься на волю з клітки, це її природний потяг. А свобода притаманна тільки людині — і вона ж накладає на неї внутрішні обмеження через відповідальність. Відповідальність — це те, що повинно змінювати особистість.
Якщо відповідальність усвідомлена, її легше нести. Бо якщо сприймати її як тягар, то почуватимешся рабом.
Посадовці є не владою, а нашими руками — якщо вони виконують не те, їх треба звільняти, і цим займається громадянське суспільство: воно є контролером, голосом громади, рушійною силою, здатною до змін.
Уже зараз ми можемо бачити напруження між різними бульбашками, між різним досвідом фактично бачення себе в цій війні та себе в мирний час.
Уже зараз ми можемо бачити напруження між різними бульбашками, між різним досвідом фактично бачення себе в цій війні та себе в мирний час. Мужність не в силі руки і не в мистецтві володіння мечем, мужність — в тому, щоб володіти собою. Герман Гессе
я буду жити, тому що я люблю. Я люблю своїх рідних, близьких, Україну. І не це головне; головне, що вони мене люблять, і я є боржник цієї любові. А борг треба віддавати.
Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом виявите, що робите неможливе. Франциск Ассізький
Інтуїцією називають здатність деяких людей за якісь частки секунди помилково оцінити ситуацію. Фрідріх Дюрренматт
Інтуїцією називають здатність деяких людей за якісь частки секунди помилково оцінити ситуацію. Фрідріх Дюрренматт Ми живемо в епоху інформаційної глобалізації, і ця інформація — це відповіді. І так відбувається, що людина встає зранку, відкриває гаджет і бачить відповідь. Питання у неї ще немає, а там вже є відповіді. Ви залишаєтесь тоді в полоні маніпулятивних думок.
Вона [фейкова інформація] створює у вас ілюзію того, що ви знаєте. Засоби масової інформації працюють так, щоб привернути вашу увагу, втягнути в певні свої інтереси. І в своєму житті ви неодноразово ставали і стаєте [прихильниками] тієї чи іншої думки.
Ми часто прислухаємося до голосів саме тих людей, які пройшли через певні випробування і не зламались.
Людина живе інформацією. Інформація — це також наша їжа. Ми можемо відчувати такий феномен, як інформаційний голод.
У мене були такі випадки, коли я читав лекції щурам, щоб чути голос.
Ми повинні зрозуміти, що центральною цінністю нашого буття є гідність, а не жертва. А гідність — вона в собі змістовно наповнює і поняття свободи, тому що гідна людина — вільна людина, — і самоповагу, і повагу до інших.
Дорослішати — означає не тільки вступати в діалог і протистояти тим посланням, які ми носимо в собі, нав’язаним ззовні настановам і застереженням, здатним відібрати в нас нашу долю. Дорослішання вимагає ще й ризику бути самим собою в цьому світі без гарантій, без подальшого схвалення і без надії відновлення колишньої невинності. Джеймс Холліс
«Навіщо» — це сенсове питання. Хто ти — це одне. «Навіщо» — це вже місійність. Це відповідь, яка вимагає йти, ризикуючи, можливо, своїм життям.
Ми ніколи не знаємо, наскільки сильними ми є, доки бути сильними — лише один-єдиний варіант. Боб Марлі
Зрілість — це смиренність і прийняття усього, що може трапитись. Це спокій насамперед.
У випробуваннях стаєш глибшим.
англійський філософ Ісая Берлін: він поділяв свободу на «свободу до» (або «свободу для»), що є прикладом позитивної свободи, і «свободу від» — як приклад свободи негативної.
Ваше майбутнє створюється тим, що ви робите сьогодні, а не тим, що будете робити завтра. Роберт Кійосакі
Віктор Франкл, розмірковуючи про свободу, казав, що свобода — це кінцевий етап, вона має свою межу, тому що вона спричинена тими чи іншими умовами.
На війні одним із найстрашнішого є потрапити в полон. Тому що це та точка, момент, який остаточно тебе випробовує.
Людина каже: «Ну, у мене немає сьогодні настрою». Я запитую: «Послухай, шановний, ти господар у себе? Чи настрій над тобою господар? Хто кого контролює? Навіщо ти будеш приносити поганий настрій у це середовище?
День хорошим роблять не дата і не погода, а люди. Рей Бредбері
Прощення не буває загальним, воно конкретне і стосується тих чи інших людей. Одних ти простив, інших забув, виніс за дужки свого життя, але ти не повинен руйнувати своє серце ненавистю.
Щоб зрозуміти людину та її мотиви, потрібно постійно спілкуватись.
для діалогу мають бути дві складові: це асертивність і емпатія.
Ми повинні визнавати, що ми — різні, що наша єдність у різноманітті — це повторення якраз гасла Європейського Союзу.
В системі побудови світу є два принципи: милосердя і справедливість.
Помиляються не тому, що не знають, а тому, що думають, що знають. Жан Жак Руссо
Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе! Сократ
На Запорізькій Січі етнічних українців було десь 60 %. 40 % — це приходили авантюрні люди, які йшли на ці фронтири, з Білоусі, Литви, Польщі, Франції, Шотландії, Туреччини, Криму. Це був такий котел, у якому виварювалася особливість української чоловічої культури.
Реакція на екстремальну ситуацію — це те, що ми встигли сформувати в себе всередині.
«Гідність — це правдивість».
700 днів у в’язниці в Донецьку не зламали його, особливо з огляду на те, що він зберіг свою дивовижну здатність дихати і відновлювати дихання, а з ним — своє внутрішнє життя. Мішок, який кати одягали на голову майстру йоги, не мав влади над його розумом.
Ігор Козловський в дусі Сковороди і Баал Шем Това розвиває потужну «божевільну» ідею. У чому революція? Є три книги: людина, навколишній світ і сакральний текст.
Переклад між ними в найглибшому значенні філософії перекладу є покликанням кожної людини. Вірність і точність такого перекладу чинить опір зловживанням будь-якими фрагментами текстів. Талан читача і перекладача — відкривати нескінченні можливості для поглиблення уявлення про людину як текст.
Ігор Козловський — релігієзнавець, історик, філософ, людина енциклопедичних знань — провів 700 днів у полоні так званої “ДНР” (з січня 2016 по грудень 2017 року). Але ця книга — не хроніка страждань і не документальний звіт про злочини окупантів. Це глибока рефлексія про природу внутрішньої свободи, про силу духу та вибір залишатися людиною в нелюдських умовах.
Цитати:
Гідність — вона в собі змістовно наповнює і поняття свободи, тому що гідна людина — вільна людина, — і самоповагу, і повагу до інших. Це означає дорослішання. Це зрілість — зрілість усвідомлення себе, своєї відповідальності за цю землю, за це небо, за цих людей. Не просто відчувати відповідальність, а все робити для того, щоб ці люди були захищені, щоб вони жили вільно на цій землі. Це процес, це дія. Гідність — це не просто цінність, це цінність в дії.
Полон Ігоря Козловського триває 700 днів, тобто майже два роки, аж поки його звільняють за обміном. Перші його слова після звільнення звучать так: «Моє серце зараз співає пісню. Воно співає пісню любові. Любові до народу України. Ми перейшли через страждання, через катування, через біль, через хвороби, моральний і психологічний тиск, але ж ми постійно відчували любов нашого народу».
Наше завдання — жити, а не виживати.
любов — це дія, не слова.
в любові треба зростати. Любов — це процес, праця, а не емоції.
Якщо «терпимість» — це коли ми просто терпимо присутність іншого, то «толерантність» — ні. Толерантність вимагає від нас не пасивної, а активної позиції: пізнати Іншого. Пізнати Іншого — і далі, не втрачаючи своєї асертивності, своєї центрованості, сконцентрованості, своєї внутрішньої картини світу, відкритися до розуміння Іншого.
Якщо «терпимість» — це коли ми просто терпимо присутність іншого, то «толерантність» — ні. Толерантність вимагає від нас не пасивної, а активної позиції: пізнати Іншого. Пізнати Іншого — і далі, не втрачаючи своєї асертивності, своєї центрованості, сконцентрованості, своєї внутрішньої картини світу, відкритися до розуміння Іншого. Будь-яка відкритість дає тобі додаткове розуміння і себе також. Це тебе збагачує.
історично Україна — як фронтир. Ми — фронтир між різними культурами, цивілізаціями. Так чи інакше, це був простір напруги — фронтир.
Людина фронтиру — це і напруга, і відкритість.
Сковорода каже, що є три тексти: є людина, є навколишній світ і є Біблія, сакральний текст.
Щойно людина народ��ується, як уже вбудовується в матрицю: зрілу, древню. У цій матриці — і середовище, і родина, і різні дрібниці, яких сама людина, може, й не усвідомлює. Та все перелічене впливає на нашу взаємодію зі світом, на формування світогляду.
будь-яку травму треба не тільки усвідомлювати та переживати внутрішньо, а й вербалізувати її, вивести на поверхню.
війна була присутня в усіх розмовах і вона була не така чорно-біла.
Людина — це єдина істота у нашому Всесвіті, яка може вносити сенси, висновувати сенси, формувати сенси. Зрозуміло, що інші біологічні істоти живуть без сенсу. Вони просто живуть. Сенси потрібні для того, щоб наповнювати людину цією енергією руху.
Людина починається з того моменту, коли вона приймає рішення, виходячи з певного сенсу.
Сенси взагалі — це цінності, які ми усвідомили і керуємося ними для того, щоб вони стали принциповими для нас.
Хтось каже, що моїм сенсом є родина. Я кажу: ну, це не зовсім сенс, це втілення вашого сенсу. Чому родина? Тому що у вас є сенс любові. Ви любите своїх рідних.
Коли я потрапив у підвал, там були останні томи Чехова з невеличкими оповіданнями. Це була можливість відкривати віконце в світ літератури й забувати про свою реальність, де у тебе перебиті ноги, де ти вчишся ходити, втрачаєш свідомість. Книга була внутрішніми милицями.
Колись я намагався підрахувати, скільки прочитав з 1965-го по 1969 рік: понад три тисячі книжок, і всі вони присутні в мені.
Культурною ми називаємо особу, яка вміє з повагою ставитися до інших людей. Культура такої людини полягає не в її вмінні творити гарні речі, а в якості її стосунків з іншими людьми.
В Україні останніми роками саме гуманітаристика постраждала найбільше. В університетах гуманітарні курси, зокрема філософські, історичні та релігієзнавчі, зводили до мінімуму, що нічого не дає людині, яка здобуває вищу освіту. Університетська освіта без філософії — це не університетська освіта, і так склалося історично.
Людина повинна мати не лише власну релігійну ідентичність, а вирости до рівня національної громадянської ідентичності. Усвідомлювати, що є представником не тільки певного етносу (українцем, кримським татарином, вірменином, євреєм тощо), а й української політичної нації.
Нас оточує інформаційний галас: шкідлива або просто непотрібна інформація проникає в наш мозок, як забруднене повітря у кімнату. Фейки повисають в інформаційному просторі щільними хмарами в ті часи, коли радять пити більше води, зачинити вікна і обмежити перебування на вулиці. Обмежити споживання забрудненої інформації. Ставити її під сумнів. Взагалі — частіше сумніватися. Ставити питання собі та іншим.
Свобода як вибір. Свобода як радість. Свобода як боротьба, бо вона багатовимірна — і потребує від нас нашої свідомості, відповідальності.
Місіонерство — з латинської mission, що означає посилка, відправлення. Етимологія також пов’язана з mitto — у значенні надсилаю, відправляю, супроводжую. Тобто йдеться про знання, яке він посилав і супроводжував до нас.
Лише філософи, діти і поети вміють дивитися на людей, речі, явища наче вперше і ніколи не втрачати здатності дивуватися. Розширяти межі. Бачити крізь стіни уявлень.
Свобода завжди має людський вимір, і вона відрізняється від поняття волі. Волею наділена будь-яка біологічна істота: наприклад, коли пташка рветься на волю з клітки, це її природний потяг. А свобода притаманна тільки людині — і вона ж накладає на неї внутрішні обмеження через відповідальність. Відповідальність — це те, що повинно змінювати особистість.
Якщо відповідальність усвідомлена, її легше нести. Бо якщо сприймати її як тягар, то почуватимешся рабом.
Посадовці є не владою, а нашими руками — якщо вони виконують не те, їх треба звільняти, і цим займається громадянське суспільство: воно є контролером, голосом громади, рушійною силою, здатною до змін.
Уже зараз ми можемо бачити напруження між різними бульбашками, між різним досвідом фактично бачення себе в цій війні та себе в мирний час.
Уже зараз ми можемо бачити напруження між різними бульбашками, між різним досвідом фактично бачення себе в цій війні та себе в мирний час. Мужність не в силі руки і не в мистецтві володіння мечем, мужність — в тому, щоб володіти собою. Герман Гессе
я буду жити, тому що я люблю. Я люблю своїх рідних, близьких, Україну. І не це головне; головне, що вони мене люблять, і я є боржник цієї любові. А борг треба віддавати.
Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом виявите, що робите неможливе. Франциск Ассізький
Інтуїцією називають здатність деяких людей за якісь частки секунди помилково оцінити ситуацію. Фрідріх Дюрренматт
Інтуїцією називають здатність деяких людей за якісь частки секунди помилково оцінити ситуацію. Фрідріх Дюрренматт Ми живемо в епоху інформаційної глобалізації, і ця інформація — це відповіді. І так відбувається, що людина встає зранку, відкриває гаджет і бачить відповідь. Питання у неї ще немає, а там вже є відповіді. Ви залишаєтесь тоді в полоні маніпулятивних думок.
Вона [фейкова інформація] створює у вас ілюзію того, що ви знаєте. Засоби масової інформації працюють так, щоб привернути вашу увагу, втягнути в певні свої інтереси. І в своєму житті ви неодноразово ставали і стаєте [прихильниками] тієї чи іншої думки.
Ми часто прислухаємося до голосів саме тих людей, які пройшли через певні випробування і не зламались.
Людина живе інформацією. Інформація — це також наша їжа. Ми можемо відчувати такий феномен, як інформаційний голод.
У мене були такі випадки, коли я читав лекції щурам, щоб чути голос.
Ми повинні зрозуміти, що центральною цінністю нашого буття є гідність, а не жертва. А гідність — вона в собі змістовно наповнює і поняття свободи, тому що гідна людина — вільна людина, — і самоповагу, і повагу до інших.
Дорослішати — означає не тільки вступати в діалог і протистояти тим посланням, які ми носимо в собі, нав’язаним ззовні настановам і застереженням, здатним відібрати в нас нашу долю. Дорослішання вимагає ще й ризику бути самим собою в цьому світі без гарантій, без подальшого схвалення і без надії відновлення колишньої невинності. Джеймс Холліс
«Навіщо» — це сенсове питання. Хто ти — це одне. «Навіщо» — це вже місійність. Це відповідь, яка вимагає йти, ризикуючи, можливо, своїм життям.
Ми ніколи не знаємо, наскільки сильними ми є, доки бути сильними — лише один-єдиний варіант. Боб Марлі
Зрілість — це смиренність і прийняття усього, що може трапитись. Це спокій насамперед.
У випробуваннях стаєш глибшим.
англійський філософ Ісая Берлін: він поділяв свободу на «свободу до» (або «свободу для»), що є прикладом позитивної свободи, і «свободу від» — як приклад свободи негативної.
Ваше майбутнє створюється тим, що ви робите сьогодні, а не тим, що будете робити завтра. Роберт Кійосакі
Віктор Франкл, розмірковуючи про свободу, казав, що свобода — це кінцевий етап, вона має свою межу, тому що вона спричинена тими чи іншими умовами.
На війні одним із найстрашнішого є потрапити в полон. Тому що це та точка, момент, який остаточно тебе випробовує.
Людина каже: «Ну, у мене немає сьогодні настрою». Я запитую: «Послухай, шановний, ти господар у себе? Чи настрій над тобою господар? Хто кого контролює? Навіщо ти будеш приносити поганий настрій у це середовище?
День хорошим роблять не дата і не погода, а люди. Рей Бредбері
Прощення не буває загальним, воно конкретне і стосується тих чи інших людей. Одних ти простив, інших забув, виніс за дужки свого життя, але ти не повинен руйнувати своє серце ненавистю.
Щоб зрозуміти людину та її мотиви, потрібно постійно спілкуватись.
для діалогу мають бути дві складові: це асертивність і емпатія.
Ми повинні визнавати, що ми — різні, що наша єдність у різноманітті — це повторення якраз гасла Європейського Союзу.
В системі побудови світу є два принципи: милосердя і справедливість.
Помиляються не тому, що не знають, а тому, що думають, що знають. Жан Жак Руссо
Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе! Сократ
На Запорізькій Січі етнічних українців було десь 60 %. 40 % — це приходили авантюрні люди, які йшли на ці фронтири, з Білоусі, Литви, Польщі, Франції, Шотландії, Туреччини, Криму. Це був такий котел, у якому виварювалася особливість української чоловічої культури.
Реакція на екстремальну ситуацію — це те, що ми встигли сформувати в себе всередині.
«Гідність — це правдивість».
700 днів у в’язниці в Донецьку не зламали його, особливо з огляду на те, що він зберіг свою дивовижну здатність дихати і відновлювати дихання, а з ним — своє внутрішнє життя. Мішок, який кати одягали на голову майстру йоги, не мав влади над його розумом.
Ігор Козловський в дусі Сковороди і Баал Шем Това розвиває потужну «божевільну» ідею. У чому революція? Є три книги: людина, навколишній світ і сакральний текст.
Переклад між ними в найглибшому значенні філософії перекладу є покликанням кожної людини. Вірність і точність такого перекладу чинить опір зловживанням будь-якими фрагментами текстів. Талан читача і перекладача — відкривати нескінченні можливості для поглиблення уявлення про людину як текст.
June 15, 2025
Ніби й більшість думок мені вже знайома з тих інтерв'ю і подкастів, на які посилається авторка, але навіть вкотре нагадати собі про те людське, що можна зберегти в полоні і після нього, — важливо
December 21, 2025
«Мова занурює у буття. Зі слів «я памʼятаю» часто звучить не минуле, а вічність».
Displaying 1 - 10 of 10 reviews