«Пішаки пітьми. Хто виплекав монстра?» Олексія Мустафіна — це розвідка про історію російських загарбань від початку XV століття до сьогодення і про те, чому вони взагалі стали можливими. Крок за кроком автор занурюється в минуле, щоб не лише відшукати корені московського експансіонізму, а й зрозуміти, чому протягом історії йому вдавалося знаходити стількох добровільних помічників, союзників та колаборантів. Докладно розповідаючи, як завдяки помилкам та ілюзіям одних та жадібності й лицемірству інших постало геополітичне чудовисько, що несе зло, війну і руйнування, перетворившись на постійну загрозу для націй, народів і людства. Олексій Мустафін не обмежується переліком подій, а проводить справжнє детективне розслідування, аналізуючи, як і завдяки кому формувався міф про «велику Росію», що став знаряддям великодержавної політики Москви і продовжує отруювати цивілізований світ, викриваючи механізми маніпуляції та культурних трансформацій, які впливають на нас і сьогодні.
Книжка не просто читається, бо не надто послідовно викладаються події у самих розділах, однак це не заважає почерпнути з цих історій таке: 1. Інтелектуали можуть бути бовдурами через те, що часом їм під гарним соусом підсовують ідеї, щоб потім вони могли з'їсти "шмат лайна". І росія це робила дуже вправно у всі віки. 2. Як Європа кинула Україну боротися із росією, так і колись Антанта кинула Польщу, бо захистити Польщу можуть самі поляки і тільки надавала зброю, не військо. Тобто схема робоча. 3. Як виявилося, існував такий собі Віктор Кравченко, начальник управління військового постачання Раднаркому РРФСР, який написав книжку "Я обрав свободу", де описав тортури, Голодомор, концтабори, правдивість якої відстояв у французькому суді.