What do you think?
Rate this book
Розсипані кордони
У цій книжці короткої прози авторка дає силу жіночому голосу говорити про важливе, майже інтимне. Тут кордон між країнами стає фізичним кордоном людини, її емоційною граничністю. Ця межовість дуже відчутна після втрати дому, коли життя перетворюється на збирання себе по крихтах в умовах складних досвідів. Ці досвіди важко ословлюються, вони до болю загострюють чуття, вони проникають під шкіру, безнадійно розсипаються, самотньо губляться серед трагічної буденності, але їх потрібно відрефлексувати, щоб жити далі.
120 pages, Hardcover
Published May 1, 2025
2 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
August 13, 2025
3/10
На жаль, мені не сподобалось.
Книжка складається з 16 коротких розповідей, і «Етель» була першою з них. Я починала і відкладала її 6 разів, бо це той випадок, коли за образністю губиться зміст. Я просто не могла зрозуміти, скільки на цій картині зображено людей, хто вони і про що взагалі йдеться.
Я не вважаю себе тупою, але ці 14 сторінок змусили мене поставити мій інтелект під сумнів.
Наступні розповіді були трошки кращими, але мені в цілому не сподобався стиль авторки. Для прикладу наведу уривок з розділу під назвою «Критичні дні»:
"Надто худа Лєра. У неї майже немає грудей, а ті майже нема все одно латунно важкі й беззвучно болять. На вигляд як плоскі географічні мапи якихось прикордонних міст – з бірюзовими артеріями автобану й венами дрібніших вулиць, з потемнілими синюшними ареолами гірських масивів, з булавочками вершин-сосків".
Це просто абсолютно не моє.
Якісь розповіді були написані краще, ніж інші, здебільшого ті, які були #про_війну:
⏺ «Крихти» (про репортерку в липкому від крові місті);
⏺ «Зал очікування» (про вчительку, яка сидить на підлозі серед зошитів учнів, перечікуючи чергові вибухи);
⏺ «Одна на вокзалі» (замальовки з життя людей на Львівському залізничному);
⏺ «Калейдоскоп» (про жінку за кордоном і запах війни, який вона привезла з собою).
В цілому книжка не прям жахлива, але абсолютно не моя, і задоволення я не отримала💀
На жаль, мені не сподобалось.
Книжка складається з 16 коротких розповідей, і «Етель» була першою з них. Я починала і відкладала її 6 разів, бо це той випадок, коли за образністю губиться зміст. Я просто не могла зрозуміти, скільки на цій картині зображено людей, хто вони і про що взагалі йдеться.
Я не вважаю себе тупою, але ці 14 сторінок змусили мене поставити мій інтелект під сумнів.
Наступні розповіді були трошки кращими, але мені в цілому не сподобався стиль авторки. Для прикладу наведу уривок з розділу під назвою «Критичні дні»:
"Надто худа Лєра. У неї майже немає грудей, а ті майже нема все одно латунно важкі й беззвучно болять. На вигляд як плоскі географічні мапи якихось прикордонних міст – з бірюзовими артеріями автобану й венами дрібніших вулиць, з потемнілими синюшними ареолами гірських масивів, з булавочками вершин-сосків".
Це просто абсолютно не моє.
Якісь розповіді були написані краще, ніж інші, здебільшого ті, які були #про_війну:
⏺ «Крихти» (про репортерку в липкому від крові місті);
⏺ «Зал очікування» (про вчительку, яка сидить на підлозі серед зошитів учнів, перечікуючи чергові вибухи);
⏺ «Одна на вокзалі» (замальовки з життя людей на Львівському залізничному);
⏺ «Калейдоскоп» (про жінку за кордоном і запах війни, який вона привезла з собою).
В цілому книжка не прям жахлива, але абсолютно не моя, і задоволення я не отримала💀
Displaying 1 of 1 review