Григір має талант потрапляти не туди, куди слід, складні взаємини з коханою, проблеми на роботі та ще й страшне прокляття на додачу. Тож коли одного дня до нього звертається загадковий незнайомець у шафрановому плащі й пропонує розв’язати усі питання, хлопець наважується ризикнути. Однак, маючи такі таланти, Григір потрапляє зовсім не туди, куди сподівався, а власне — в загадкове місто Сколовар, з якого не може вибратися, не вступивши в боротьбу з живими, мертвими, поторочами, а також корумпованою бюрократією. Роман написано в стилі, що поєднує абсурдизм Кафки, магічний реалізм Павича та сюрреалістичну іронію Віана.
Марина Соколян народилася 18 грудня 1979 року в Полтаві. Свій останній рік навчання в школі провела в США (штат Міссурі) за програмою міжнародного обміну. У 1996 році вона вступила до Києво-Могилянської Академії, де отримала диплом бакалавра та магістра за спеціальністю «Соціологія». Під час навчання Марину цікавили теми утопії, глобалізації, політичних міфів та впливу інформаційних технологій на громадську думку.
Працювати вона почала вже у 17 років, спробувавши себе в різних ролях: від промоутера та журналіста до політичного оглядача, випускового редактора та PR-менеджера. Перші публікації Марини з’являлися в газетах, журналах та на онлайн-платформах. У 2003 році вийшла її перша книжка — збірка оповідань «Цурпалки», яка побачила світ завдяки перемозі в конкурсі «Смолоскип».
Згодом Марина зацікавилася сценарною справою, відвідавши Сценарну майстерню від студії Suspense Film. Вона працювала редактором на кількох телесеріалах і написала сценарії для двох повнометражних фільмів. Крім того, авторку захоплює сучасний театр. У 2011-2012 роках вона брала участь у драматургічному семінарі (проект лондонського театру Royal Court), який проходив у Львові та Тбілісі. Її п’єса «Кумарі» була представлена у формі сценічного читання у Молодому театрі на «Тижні актуальної української п’єси-2011».
Творчість Марини Соколян охоплює різні жанри – від фантастики до філософських та реалістичних творів. Її книга «Херем» отримала спеціальну відзнаку ESFS на Євроконі-2008 та премію від Міжнародної асамблеї фантастики «Портал». Нова ж книга, роман «Серце гарпії», здобула нагороду конкурсу «Коронація слова» як найкращий соціально-психологічний твір.
Наразі Марина є авторкою десяти книжок, а її твори перекладені англійською, польською та чеською мовами.
Як на мене, принципове визначення для цієї книги - "химерна проза" - те, про що анотація аж в кінці бере до порівняння "абсурдизм Кафки, магічний реалізм Павича та сюрреалістичну іронію Віана". Це дійсно так. Якщо все перераховане подобається - однозначно раджу, тому що в цій стилістиці постають українські реалії і дуже смачною мовою (авторка ідеально балансує між "смачно" і "надміру цвітасто" жодного разу не переступивши межу). Але зважайте, що химерне тут домінує. І над сюжетом у тому числі. Тому цей текст саме для поціновувачів гротеску