What do you think?
Rate this book
Чи може бути щось страшніше, ніж прихід до села лисого і босого? Хто краде чарівні речі в дітей? Як стати бабою Ягою? Куди приведе останній шлях вовкулаків? На всі ці питання ви дістанете відповідь у новому романі про пригоди Лелі, Лисого та їхніх друзів у страшному світі, де не лишилося майже нічого доброго. Але ж іншого немає!..
280 pages, Hardcover
First published January 1, 2007
3 people are currently reading
33 people want to read
About the author
Сергій Оксеник
5 books8 followersСергі́й Семе́нович Іваню́к (літературний псевдонім — Сергій Оксеник; * 7 січня 1952, Миколаїв) — літературознавець, письменник, журналіст, критик і перекладач, кандидат філологічних наук, один із відроджувачів Національного університету «Києво-Могилянська академія», доцент кафедри літератури й іноземних мов.
Закінчив СШ № 48 в Миколаєві, вчився на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проходив практику в Миколаївській студії телебачення. З 1976 по 1980 рр.. працював на республіканському радіо. В 1981–1983 рр.. — завідуючий відділом журналу «Піонерія». Працював в редакції журналу «Слово і час».
З 1991 року працював над проектом відродження Києво-Могилянської академії. Після її відкриття в 1992 році став деканом факультету гуманітарних наук, а з 1994 по 2000 рік — ректором. Зараз він працює на кафедрі літератури й іноземних мов Києво-Могилянської академії, викладає два курси: «Основи літературної творчості» та «Українська драма першої половини ХХ ст.».
За відгуками студентів «Хороший спеціаліст, грошей не бере, з почуттям гумору, в міру вимогливий, непогано ставиться до студентів.»
Подарував науковій бібліотеці НаУКМА колекцію книг, перлиною якої є книга Віктора Аскоченського «Кієвъ с древнейшимъ его училищем Академіею» (1856 р.).
З січня 2006 року — головний редактор журналу «Однокласник».
Сергій Іванюк почав публікувати оповідання для дітей у 1980-х роках. 2004 року вийшла перша книга пригодницько-фантастичного роману «Лісом, небом, водою» під назвою «Лисий». 2005 р. вийшло друге видання цієї книжки. А 2007 р. — друга книга роману, що називається «Леля». Нещодавно побачила світ кінцева частина трилогії — "Інженер".
Має понад 100 публікацій українською, російською, німецькою, англійською, шведською, грузинською, чуваською та іншими мовами. У тому числі переклади з англійської та російської.
Закінчив СШ № 48 в Миколаєві, вчився на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проходив практику в Миколаївській студії телебачення. З 1976 по 1980 рр.. працював на республіканському радіо. В 1981–1983 рр.. — завідуючий відділом журналу «Піонерія». Працював в редакції журналу «Слово і час».
З 1991 року працював над проектом відродження Києво-Могилянської академії. Після її відкриття в 1992 році став деканом факультету гуманітарних наук, а з 1994 по 2000 рік — ректором. Зараз він працює на кафедрі літератури й іноземних мов Києво-Могилянської академії, викладає два курси: «Основи літературної творчості» та «Українська драма першої половини ХХ ст.».
За відгуками студентів «Хороший спеціаліст, грошей не бере, з почуттям гумору, в міру вимогливий, непогано ставиться до студентів.»
Подарував науковій бібліотеці НаУКМА колекцію книг, перлиною якої є книга Віктора Аскоченського «Кієвъ с древнейшимъ его училищем Академіею» (1856 р.).
З січня 2006 року — головний редактор журналу «Однокласник».
Сергій Іванюк почав публікувати оповідання для дітей у 1980-х роках. 2004 року вийшла перша книга пригодницько-фантастичного роману «Лісом, небом, водою» під назвою «Лисий». 2005 р. вийшло друге видання цієї книжки. А 2007 р. — друга книга роману, що називається «Леля». Нещодавно побачила світ кінцева частина трилогії — "Інженер".
Має понад 100 публікацій українською, російською, німецькою, англійською, шведською, грузинською, чуваською та іншими мовами. У тому числі переклади з англійської та російської.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
August 9, 2021
The best national fantasy book for teenagers (and the like) that I know. The Forest, the Sky and the Water are opening more and more mysteries and luring the children into elaborate traps. Can't wait for the last book of the trilogy!
February 22, 2015
Друга книжка із трилогії Сергія Оксеника, перевидана наприкінці 2014 року "Смолоскипом".
У цій частині наші головні герої діти(-мутанти) вже діють, так би мовити, на одному місці - у рідному селі Лисого. Вони ще час від часу роблять вилазки в ліс з метою здобуття знань і з різними, не завжди добрими наслідками, але основним місцем дії тут уже є не ліс, а так би мовити впорядкований простір, сказала би, що урбанізований, але ні, бо єдиний справді урбанізований простір у цій трилогії - це Руїна, а тут дія відбувається у такому собі селі-полісі. Частина з дітей живе в родинах, але більшість - таки окремим своїм дитячим сквотом. Тут у них стається ціла купа пригод, які я не буду переказувати, щоб не обламувати кому-небудь кайфу. Але загалом, якщо ви не хочете раптом прочитати щось, що поламає вам кайф від читання, то краще не читайте відгуків узагалі :)
Проте поряд із дітьми тут уже починають діяти і дорослі (теж трохи мутанти): Вухань, який гарно майструє, але погано висловлюється, коваль Борода, геть порослий волоссям, сільський дурник Пластун і звичайно Інженер. Неабияку роль відіграє також дівчина Люба. Серед дітей провідну роль грають дівчата - винесена в назву Леля і маленька, але дуже обдарована Марічка. Утім, хлопці теж при ділі, а про Марічку ще буде мова в наступному томі.
Магічні істоти в другому томі трилогії представлені не дуже широко: ні тобі їдючих жаб, ні саранців, ні щурів у людський ріст, ні навіть великих товстих черв’яків, запозичених автором у попередній том явно з фільму «Тремтіння землі» або Tremors мовою оригіналу. Натомість "новинки" - русалки, видри, чата (така собі вставка з комп'ютерних ігор), а зі старих знайомих лішак і, звичайно, вовкулаки.
Якщо дивитися на трилогію "Лісом. Небом. Водою" з точки зору чарівної казки (за Проппом), то треба сказати, що в першому томі про Лисого автор уже пройшов весь так би мовити цикл, включно з нагородою, і дорослішанням, тому не зовсім ясно було, що буде далі. Втім, головної битви у першій книжці таки не було, бо в Руїні сталося багато чого важливого, але то не була головна битва. Отже, читач побачить її тут, звичайно, наприкінці. А ще читач побачить тут практичне і дослівне втілення обряду ініціації, таке пряме, що аж запряме :)
На рахунок виписаності героїв і якихось стилістичних моментів. Я вже казала, що в цій книжці верх беруть жінки - Леля, Марічка, Люба – і треба сказати, що в кожній є щось магічне і навіть хтонічне. Хлопці присутні, Лисий, Івась, Петрусь, але їхня роль не така принципово важлива (феміністична книжка, ага). Цікаво, що практично кожен персонаж має якусь відмітну характерну рису чи дар, який вирізняє його з-поміж інших і робить живішим (у першому томі це було, але швидше на рівні вдалої знахідки, а не ключового моменту). Але не чекайте від книжки психологізму, це ж бо підліткове фентезі :D
Щодо стилістики, то в першому томі у автора був такий вдачний хід як використання поліської говірки дітьми з Лелиного села. На жаль, у цьому томі говірка кудись зникла. Напевно, за задумом автора, діти адаптувалися до чужих умов, але по-правді, то я не вірю, що ця мовна адаптація може бути така швидка і навіть тотальна, принаймні, між собою діти ні-ні та й мали би збиватися на звичну лексику. А нема...
Загалом книжка захоплива (в чому я переконалася вже вдруге) і я рекомендую читати «Лелю» тим, хто вже читав «Лисого і не навпаки, бо навпаки, звичайно, можна, але то буде спойлер ;)
У цій частині наші головні герої діти(-мутанти) вже діють, так би мовити, на одному місці - у рідному селі Лисого. Вони ще час від часу роблять вилазки в ліс з метою здобуття знань і з різними, не завжди добрими наслідками, але основним місцем дії тут уже є не ліс, а так би мовити впорядкований простір, сказала би, що урбанізований, але ні, бо єдиний справді урбанізований простір у цій трилогії - це Руїна, а тут дія відбувається у такому собі селі-полісі. Частина з дітей живе в родинах, але більшість - таки окремим своїм дитячим сквотом. Тут у них стається ціла купа пригод, які я не буду переказувати, щоб не обламувати кому-небудь кайфу. Але загалом, якщо ви не хочете раптом прочитати щось, що поламає вам кайф від читання, то краще не читайте відгуків узагалі :)
Проте поряд із дітьми тут уже починають діяти і дорослі (теж трохи мутанти): Вухань, який гарно майструє, але погано висловлюється, коваль Борода, геть порослий волоссям, сільський дурник Пластун і звичайно Інженер. Неабияку роль відіграє також дівчина Люба. Серед дітей провідну роль грають дівчата - винесена в назву Леля і маленька, але дуже обдарована Марічка. Утім, хлопці теж при ділі, а про Марічку ще буде мова в наступному томі.
Магічні істоти в другому томі трилогії представлені не дуже широко: ні тобі їдючих жаб, ні саранців, ні щурів у людський ріст, ні навіть великих товстих черв’яків, запозичених автором у попередній том явно з фільму «Тремтіння землі» або Tremors мовою оригіналу. Натомість "новинки" - русалки, видри, чата (така собі вставка з комп'ютерних ігор), а зі старих знайомих лішак і, звичайно, вовкулаки.
Якщо дивитися на трилогію "Лісом. Небом. Водою" з точки зору чарівної казки (за Проппом), то треба сказати, що в першому томі про Лисого автор уже пройшов весь так би мовити цикл, включно з нагородою, і дорослішанням, тому не зовсім ясно було, що буде далі. Втім, головної битви у першій книжці таки не було, бо в Руїні сталося багато чого важливого, але то не була головна битва. Отже, читач побачить її тут, звичайно, наприкінці. А ще читач побачить тут практичне і дослівне втілення обряду ініціації, таке пряме, що аж запряме :)
На рахунок виписаності героїв і якихось стилістичних моментів. Я вже казала, що в цій книжці верх беруть жінки - Леля, Марічка, Люба – і треба сказати, що в кожній є щось магічне і навіть хтонічне. Хлопці присутні, Лисий, Івась, Петрусь, але їхня роль не така принципово важлива (феміністична книжка, ага). Цікаво, що практично кожен персонаж має якусь відмітну характерну рису чи дар, який вирізняє його з-поміж інших і робить живішим (у першому томі це було, але швидше на рівні вдалої знахідки, а не ключового моменту). Але не чекайте від книжки психологізму, це ж бо підліткове фентезі :D
Щодо стилістики, то в першому томі у автора був такий вдачний хід як використання поліської говірки дітьми з Лелиного села. На жаль, у цьому томі говірка кудись зникла. Напевно, за задумом автора, діти адаптувалися до чужих умов, але по-правді, то я не вірю, що ця мовна адаптація може бути така швидка і навіть тотальна, принаймні, між собою діти ні-ні та й мали би збиватися на звичну лексику. А нема...
Загалом книжка захоплива (в чому я переконалася вже вдруге) і я рекомендую читати «Лелю» тим, хто вже читав «Лисого і не навпаки, бо навпаки, звичайно, можна, але то буде спойлер ;)
September 12, 2016
Друга частина трилогії «Лісом, небом, водою» додала мізкам роботи, змушуючи запам’ятовувати нових персонажів, різних чарівних істот та їхні можливості у руйнації живих істот цього світу, слідкувати за всіма головними героями – хто,куди, навіщо, але водночас відповіла далеко не на всі питання. Але ж так і має бути! Інакше про що ж писати третю книгу?
П.С. Єдине, що навіть вийшло за межі мого розуміння цього підліткового фентезі - черви,що наказують вовкулакам? 0_0
П.С. Єдине, що навіть вийшло за межі мого розуміння цього підліткового фентезі - черви,що наказують вовкулакам? 0_0
October 17, 2020
Лисий, Леля, Марічка, Івась, Василько та ін. рятують своє село від нашестя вовкулаків та черви. Врятували) Нема чого підглядувати. Це особисті записки)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews