«По татовому плечу» — нова прозова книжка Люби-Параскевії Стринадюк про гуцульський рід по татові, про гуцульську музику і знаних музикантів, гуцульську колєду, данці й театр.
Це художня проза, де переплітаються світи родинний і мистецький, де сусідять ґаздівство й набутки, творячи й довершуючи один одного.
Люба-Параскевія Стринадюк народилася 28 лютого 1989 року в селі Замаґора Верховинського району Івано-Франківської області — письменниця, перекладачка, ґерманістка.
Навчалася в Замаґірській ЗОШ та Косівській ґімназії. Студіювала ґерманістику у Львівському університеті імені Івана Франка. Викладала німецьку мову в університеті “Львівська Політехніка” на кафедрі прикладної лінгвістики.
Дебютувала з власною художньою прозовою книгою “У нас, гуцулів”. До неї входять дві повісті — “А кємуєш, єк то було” й “У нас, гуцулів”, які написано українською мовою, а діалоги — гуцульською.
Данцює гуцульські данці в музичній капелі “Бай” та в родинній гуцульській капелі. Грає на дримбі. Співає гуцульські співанки.
на початку книги йде декілька розділів про родину авторки, про воєнні часи і що тоді відбувалось. я на цих моментах дуже плуталась і було важко запамʼятати хто кому є і звідки
згодом було багато інформації про звичаї гуцулів, про те, як в них відбувається весілля, Великдень, Коляда і тд. також про різних людей, які висвітлювали історію гуцулів, їхню культуру і т.п.
загалом це було цікаво читати, особливо мені сподобався розділ про Юзефа Тішнера. і розділи про коней;) варто зазначити, що написане не важко читається ( щодо гуцульської)