What do you think?
Rate this book
Двоповня #3
Остання данина Саверу
ДВА СВІТИ НА КРАЮ ПРІРВИ
УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇЇ ВИБОРУ
Відомо відвіку: одмінники залишаються чужинцями в обох світах, якщо не знайдуть сенсу життя.
Ріна нарешті віднайшла свій дім у Прихованому світі й відчула, що вона потрібна тут. Але чи відшукала вона мету, заради якої варто боротися? Ниті тягнуться, відкриваючи усе більше таємниць. І ці таємниці змушують душу Ріни розриватися від кохання та болю.
Час на роздуми спливає, і їй потрібно вирішити, на чиєму вона боці. Та що, коли вибір вже зроблено за неї? Мойри простягають їй чорну нить.
Усе, що здавалося справжнім і правильним, руйнується. Стіна між світами береться тріщинами, і темрява виривається назовні. Скоро світ розпадеться на шматки — війна, що назрівала століттями, поглине всіх. І на небі залишиться тільки один місяць...
УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇЇ ВИБОРУ
Відомо відвіку: одмінники залишаються чужинцями в обох світах, якщо не знайдуть сенсу життя.
Ріна нарешті віднайшла свій дім у Прихованому світі й відчула, що вона потрібна тут. Але чи відшукала вона мету, заради якої варто боротися? Ниті тягнуться, відкриваючи усе більше таємниць. І ці таємниці змушують душу Ріни розриватися від кохання та болю.
Час на роздуми спливає, і їй потрібно вирішити, на чиєму вона боці. Та що, коли вибір вже зроблено за неї? Мойри простягають їй чорну нить.
Усе, що здавалося справжнім і правильним, руйнується. Стіна між світами береться тріщинами, і темрява виривається назовні. Скоро світ розпадеться на шматки — війна, що назрівала століттями, поглине всіх. І на небі залишиться тільки один місяць...
992 pages, Hardcover
First published May 29, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 53 reviews
June 12, 2025
5/5 💔
Тепер я остаточно розумію, чому люди писали, що ця книга — мов удар під дих, після якого довго приходиш до тями. Так, у мене ті самі відчуття... Вони глибокі, сирі, оголені. Я б ніколи не побажала такого фіналу для цих героїв. Це несправедливо. Це боляче. Це розриває.
Я читаю багато, але рідко трапляється історія, яка залишає такий осад у серці — важкий, тягучий, який не дає забути. Мені просто сумно й боляче, і я не знаю, що ще можна сказати. Навіть писати цей відгук важко, бо немає ні настрою, ні сил... Здається, мене просто втягнули в емоційну м’ясорубку й повернули назад вже іншою.
Тепер залишається тільки повільно відновлювати себе — думками, серцем, внутрішнім світлом.
Дякую, Катерино… і водночас — ні. Бо ви зробили боляче так правдиво, що за це не можна ані пробачити, ані забути.
Останній раз я такі емоції відчувала від серії Rin Chupeco - The Bone Witch - це було вперше, тепер це повторилось, бо більшу частину часу я черства.
Тепер я остаточно розумію, чому люди писали, що ця книга — мов удар під дих, після якого довго приходиш до тями. Так, у мене ті самі відчуття... Вони глибокі, сирі, оголені. Я б ніколи не побажала такого фіналу для цих героїв. Це несправедливо. Це боляче. Це розриває.
Я читаю багато, але рідко трапляється історія, яка залишає такий осад у серці — важкий, тягучий, який не дає забути. Мені просто сумно й боляче, і я не знаю, що ще можна сказати. Навіть писати цей відгук важко, бо немає ні настрою, ні сил... Здається, мене просто втягнули в емоційну м’ясорубку й повернули назад вже іншою.
Тепер залишається тільки повільно відновлювати себе — думками, серцем, внутрішнім світлом.
Дякую, Катерино… і водночас — ні. Бо ви зробили боляче так правдиво, що за це не можна ані пробачити, ані забути.
Останній раз я такі емоції відчувала від серії Rin Chupeco - The Bone Witch - це було вперше, тепер це повторилось, бо більшу частину часу я черства.
May 11, 2026
10/5⭐
Пані Самойленко. Ну хто так робить? Це тааааак несправедливо.
— Той з нас, хто піде, знайде спосіб не забути. Той з нас, хто залишиться, знайде спосіб відшукати.
Ця історія залишилася гірким присмаком. Я так полюбила цей світ. З якою насолодою я читала як Ріна в кінці увімкнула режим бездушної тварини і просто знищила всіх тих зрадників беж жодної тіні сумніву. І з чистою совістю. Я її розумію. Катон дійсно помилився. Викуси мразь!!!! Це було і боляче і прекрасно водночас.
Тема війни дуже болюча:
Слідом за танками рухалися вони — зграї істот, які торували цей шлях дві тисячі триста сорок чотири роки тому. Ті, хто вмів те, чого не вміли двоєдушники — творити. Ті, хто, вміючи творити, прийшов, аби знищувати.
Дякую за таку чудову історію.
Пані Самойленко. Ну хто так робить? Це тааааак несправедливо.
— Той з нас, хто піде, знайде спосіб не забути. Той з нас, хто залишиться, знайде спосіб відшукати.
Ця історія залишилася гірким присмаком. Я так полюбила цей світ. З якою насолодою я читала як Ріна в кінці увімкнула режим бездушної тварини і просто знищила всіх тих зрадників беж жодної тіні сумніву. І з чистою совістю. Я її розумію. Катон дійсно помилився. Викуси мразь!!!! Це було і боляче і прекрасно водночас.
Тема війни дуже болюча:
Слідом за танками рухалися вони — зграї істот, які торували цей шлях дві тисячі триста сорок чотири роки тому. Ті, хто вмів те, чого не вміли двоєдушники — творити. Ті, хто, вміючи творити, прийшов, аби знищувати.
Дякую за таку чудову історію.
June 21, 2025
Пані авторко, що ж ви робите. Перша книжка цієї трилогії була просто шикарна та неповторна. Друга частина була... просто була.
Третя ж частина була жахливою, нудною, нецікавою. Я разів зо п'ять думав, щоб закинути цю книжку. Я, відверто кажучи, був повністю розчарований від цієї та попередньої книжки. Мою думку кардинально змінили Останній розділ та Епілог. Я просто сидів з роззявленим ротом та насолоджувався кожним словом та кожним розділовим знаком, що відбувалися на цих сторінках. Це було саме те, чого я очікував та прагнув
Третя ж частина була жахливою, нудною, нецікавою. Я разів зо п'ять думав, щоб закинути цю книжку. Я, відверто кажучи, був повністю розчарований від цієї та попередньої книжки. Мою думку кардинально змінили Останній розділ та Епілог. Я просто сидів з роззявленим ротом та насолоджувався кожним словом та кожним розділовим знаком, що відбувалися на цих сторінках. Це було саме те, чого я очікував та прагнув
June 10, 2025
Завершувати читання серії книг завжди важко. Особливо, коли ця історія потрапила в самісіньке серце. Те, що починалося як класичне фентезі звичаїв з поступовим розкриттям світоустрою та знайомством з персонажами, з кожною частиною ставало все глибшим і зрілішим. І «Остання данина Саверу» це вже повноцінне, сильне політичне фентезі, яке лишає по собі потужний емоційний післясмак.
Усі сюжетні арки отримали своє завершення, а мотивація персонажів стала зрозумілою (а саме до цього була більшість претензій, висловлених стосовно першої частини серії - «Законів Невриди» і я визнаю, якби ці деталі розкрилися раніше - хід подій був би кардинально іншим). І хоча фінал був болючим для героїв, яких я щиро полюбила, я вірю в правдоподібність такої розв’язки. Мабуть, для мене ця історія дуже точно і болісно перегукується з нашою реальністю.
Неодноразово в інтервʼю та на презентаціях авторка зазначала, що прототипом Підмісячної імперії стала країна, яку всі ми добре знаємо. І цілком логічно, що трилогія просякнута критикою імперіалізму. Війна, окупація, придушення ідентичності, політичні інтриги, зрада, вибір, спротив - все це читається не як вигадка, а як рефлексія на нашу історію та сучасність. Тому й тригерить глибоко. Бо болить, бо до сирот по шкірі правдиво.
А ще це історія про те, що свобода - це не привілей, а вибір, щоденний і складний. «Рабів по духу до Вільного міста не пускають». Цитата, яка ідеально описує суть всієї книги.
Окремо хочеться сказати про авторку - Катерину Самойленко. Вихід «Останньої данини Саверу» співпав із черговим скандалом довкола КСД. Я щиро не розумію, як одне й те саме видавництво може одночасно друкувати як русофільські тексти, так і книгу, в якій подяка займає чотири сторінки переліку імен авторів, які постраждали або були репресовані російською імперією, срср і сучасною росією. Це не просто слова - це позиція, яка має значення. І сама книга, за словами авторки, є літературним спадком, що продовжує традицію української літератури, виплеканої поколіннями митців, що писали, незважаючи на заборони, тиск і переслідування. І вона була написана саме завдяки силам оборони України, які захищають можливість української культури існувати і звучати.
Для мене «Остання данина Саверу» - це не просто фентезі. Це глибока і сильна історія про боротьбу, памʼять і свободу. Вона варта кожної з 992 прочитаних сторінок та моїх тепер накачаних рук, бо тримати такі книжки в руках ще те випробування)
Усі сюжетні арки отримали своє завершення, а мотивація персонажів стала зрозумілою (а саме до цього була більшість претензій, висловлених стосовно першої частини серії - «Законів Невриди» і я визнаю, якби ці деталі розкрилися раніше - хід подій був би кардинально іншим). І хоча фінал був болючим для героїв, яких я щиро полюбила, я вірю в правдоподібність такої розв’язки. Мабуть, для мене ця історія дуже точно і болісно перегукується з нашою реальністю.
Неодноразово в інтервʼю та на презентаціях авторка зазначала, що прототипом Підмісячної імперії стала країна, яку всі ми добре знаємо. І цілком логічно, що трилогія просякнута критикою імперіалізму. Війна, окупація, придушення ідентичності, політичні інтриги, зрада, вибір, спротив - все це читається не як вигадка, а як рефлексія на нашу історію та сучасність. Тому й тригерить глибоко. Бо болить, бо до сирот по шкірі правдиво.
А ще це історія про те, що свобода - це не привілей, а вибір, щоденний і складний. «Рабів по духу до Вільного міста не пускають». Цитата, яка ідеально описує суть всієї книги.
Окремо хочеться сказати про авторку - Катерину Самойленко. Вихід «Останньої данини Саверу» співпав із черговим скандалом довкола КСД. Я щиро не розумію, як одне й те саме видавництво може одночасно друкувати як русофільські тексти, так і книгу, в якій подяка займає чотири сторінки переліку імен авторів, які постраждали або були репресовані російською імперією, срср і сучасною росією. Це не просто слова - це позиція, яка має значення. І сама книга, за словами авторки, є літературним спадком, що продовжує традицію української літератури, виплеканої поколіннями митців, що писали, незважаючи на заборони, тиск і переслідування. І вона була написана саме завдяки силам оборони України, які захищають можливість української культури існувати і звучати.
Для мене «Остання данина Саверу» - це не просто фентезі. Це глибока і сильна історія про боротьбу, памʼять і свободу. Вона варта кожної з 992 прочитаних сторінок та моїх тепер накачаних рук, бо тримати такі книжки в руках ще те випробування)
January 20, 2026
Перші дві частини — я така: «ВАУ!» Ніколи не думала, що український автор може так приємно здивувати. Я дуже закохалася в історію й у героїв, плюс це поєднання з українськими словами — типу «смородина» тощо. І тут я взялася за третю частину 🫠🫠🫠
Люди добрі, що сталося? По-перше, Корвін був прям топ-чоловік, а в третій частині почав поводитися як бидло. Чому такі зміни — незрозуміло. Дуже розстроїлася через це. А потім із Богом почалася середина книжки й кінець — нудно, важко, ледве дочитала. І добили фіналом… ну йомайо 🫨🫨
Я люблю книжки на 1000 сторінок, чесно: чим більше — тим краще, але тут йооой…
За перші дві частини — велика повага, це було фантастично.
Люди добрі, що сталося? По-перше, Корвін був прям топ-чоловік, а в третій частині почав поводитися як бидло. Чому такі зміни — незрозуміло. Дуже розстроїлася через це. А потім із Богом почалася середина книжки й кінець — нудно, важко, ледве дочитала. І добили фіналом… ну йомайо 🫨🫨
Я люблю книжки на 1000 сторінок, чесно: чим більше — тим краще, але тут йооой…
За перші дві частини — велика повага, це було фантастично.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 14, 2026
От питання просто... а що це вбіса було????
Перша частина була шикарна. Так, доволі нетиповий стиль але вона була классна.
Друга мені була гірша але чисто через те як пішла сюжетка з Івейлом, бо його просто наче...злили, но то таке, то особисто мені не сподобався сюжетний поворот.
Але ця частина.... таке враження, що це просто писала інша людина. Настільки затягнуто, нецікаво і взагалі мені не пішло. Ріна і Корвін більшу частину книги просто бісили. Рятували лише пови від інших персонажів але їх було замало.
Навіть битви були написані ну... ніяк... особливо якщо порівнювати з тим, як класно все було в першому томі.
Остання глава і епілог трохи витягнули, дуже класне і неочікуване закінчення, це так. Але поки я до нього догребла я вже разів з десять хотіла це все кинути...
Перша частина була шикарна. Так, доволі нетиповий стиль але вона була классна.
Друга мені була гірша але чисто через те як пішла сюжетка з Івейлом, бо його просто наче...злили, но то таке, то особисто мені не сподобався сюжетний поворот.
Але ця частина.... таке враження, що це просто писала інша людина. Настільки затягнуто, нецікаво і взагалі мені не пішло. Ріна і Корвін більшу частину книги просто бісили. Рятували лише пови від інших персонажів але їх було замало.
Навіть битви були написані ну... ніяк... особливо якщо порівнювати з тим, як класно все було в першому томі.
Остання глава і епілог трохи витягнули, дуже класне і неочікуване закінчення, це так. Але поки я до нього догребла я вже разів з десять хотіла це все кинути...
July 24, 2025
Коли тобі сниться кінцівка до того, як ти починаєш читати книгу, це знак, що в кінці тебе чекає істерика.
У мене так і сталося. І навіть всі передчуття не змогли втримати від пошматованого серця й безперервного потоку сліз 💔
І найсумніше, що я справді очікувала такого, просто від цього не менш болюче. Болюче, але до біса чесно і правдиво.
Я не буду нічого розписувати, просто читайте. Ця книжка варта кожної витраченої секунди. Одне з найкращого прочитаного за рік.
У мене так і сталося. І навіть всі передчуття не змогли втримати від пошматованого серця й безперервного потоку сліз 💔
І найсумніше, що я справді очікувала такого, просто від цього не менш болюче. Болюче, але до біса чесно і правдиво.
Я не буду нічого розписувати, просто читайте. Ця книжка варта кожної витраченої секунди. Одне з найкращого прочитаного за рік.
Бездіяльність — не менший переступ, ніж акт насилля.
August 19, 2025
Сюжет був цікавим, все ще таким хаотичним, розвʼязка не тією, яку я очікувала. Але в мене так і не зникло питання «щоб що?» стосовно мотивації героїв. Також мені напевно хотілось би трохи менше битв і трохи більше моментів, де герої таки пояснили для чого вони щось роблять.
November 9, 2025
На жаль, Корвін для мене помер посеред Йосафата.
June 10, 2025
Завершила трилогію Двоповня. Хочу відразу сказати, що я не плакала. Я злилась на авторку всю другу половину третього тому. Ось так дивно емоції проявились.
Історія неймовірна, правда. Вона точно зайняла місце в серденьку і я буду часто згадувати персонажів і всесвіт.
Як на мене трохи забагато ворогів і бід на їхні голови. Це викликало почуття безпорадності і через це іноді просто відкладала книгу на день-два або читала по 40 сторінок.
Моєю душею (єдиною😅) заволоділи Карлін, Лія, Дан і звичайно Крвін - то краш. А от хто мені здається буде недооцінений - то це Вергілій. Але ж він їм дупки рятував неодноразово.
Трохи для мене не зрозумілий до кінця конфлікт з Імперією Сонць. Чи просто недорозкритий. Можна було б і без цього. Шкода всіх Ор. І Пала звичайно ж.
А ось для Ріни і Корвіна я для себе придумала інший фінал. Я уявляю собі, що вони перемогли всіх ворогів, вижили, створили республіку і переїхали у Зовнішній світ. Подорожують собі, ходять в театри, опери, музеї. Корвін закінчує консерваторію, пише музику, а Ріна викладає десь у Сорбоні. Іноді вони забігають на чай до Лії і Фелана (і Дана❤️🔥) у Прихований світ. Саме так я буду собі думати☺️
Дякую пані Катерині за неймовірні емоції і загалом за якісне українське фентезі ❤️
Історія неймовірна, правда. Вона точно зайняла місце в серденьку і я буду часто згадувати персонажів і всесвіт.
Як на мене трохи забагато ворогів і бід на їхні голови. Це викликало почуття безпорадності і через це іноді просто відкладала книгу на день-два або читала по 40 сторінок.
Моєю душею (єдиною😅) заволоділи Карлін, Лія, Дан і звичайно Крвін - то краш. А от хто мені здається буде недооцінений - то це Вергілій. Але ж він їм дупки рятував неодноразово.
Трохи для мене не зрозумілий до кінця конфлікт з Імперією Сонць. Чи просто недорозкритий. Можна було б і без цього. Шкода всіх Ор. І Пала звичайно ж.
А ось для Ріни і Корвіна я для себе придумала інший фінал. Я уявляю собі, що вони перемогли всіх ворогів, вижили, створили республіку і переїхали у Зовнішній світ. Подорожують собі, ходять в театри, опери, музеї. Корвін закінчує консерваторію, пише музику, а Ріна викладає десь у Сорбоні. Іноді вони забігають на чай до Лії і Фелана (і Дана❤️🔥) у Прихований світ. Саме так я буду собі думати☺️
Дякую пані Катерині за неймовірні емоції і загалом за якісне українське фентезі ❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 22, 2026
Якби цю книгу вичитали добре і трохи порізали - це було б 5/5
А так, це дуже сильне розчарування. Мені не сподобалось і я відчуваю полегшення, що це закінчилось. Ідея крута, персонажі класні, мені дуже сумно з ними розставатись. Але це було погано
Шкода
А так, це дуже сильне розчарування. Мені не сподобалось і я відчуваю полегшення, що це закінчилось. Ідея крута, персонажі класні, мені дуже сумно з ними розставатись. Але це було погано
Шкода
January 19, 2026
Загальне враження після прочитання третьої частини - Більше запитань, ніж відповідей.
Якщо перші дві частини справили гарне враження, і я читала не відриваючись, то з третьою так, на жаль, не сталось.
Розповідь про одного героя часто обривалась не закінчившись, і пізніше, так і не закінчилась. Описи битв були дещо затягнуті і сумбурні. Деякі дії героїв не були пояснені, що вводило трішки в ступор. Загалом, історія хороша, затягує, але склалось відчуття, що авторка не повністю продумала загальний план розвитку подій і не розкрила всі карти.
Але дякую пані Катерині за колосальну роботу з побудови прихованого світу і кожного героя. ☺️
P.S. Маю декілька питань щодо деяких подій в книзі, якщо хтось має також бажання обговорити цю книгу, напишіть, будь ласка.
Якщо перші дві частини справили гарне враження, і я читала не відриваючись, то з третьою так, на жаль, не сталось.
Розповідь про одного героя часто обривалась не закінчившись, і пізніше, так і не закінчилась. Описи битв були дещо затягнуті і сумбурні. Деякі дії героїв не були пояснені, що вводило трішки в ступор. Загалом, історія хороша, затягує, але склалось відчуття, що авторка не повністю продумала загальний план розвитку подій і не розкрила всі карти.
Але дякую пані Катерині за колосальну роботу з побудови прихованого світу і кожного героя. ☺️
P.S. Маю декілька питань щодо деяких подій в книзі, якщо хтось має також бажання обговорити цю книгу, напишіть, будь ласка.
September 4, 2025
Мені треба психолог… Авторці теж.
🥲
🥲
November 1, 2025
Після цієї частини, я вирішила, що залишу цю трилогію у бібліотеці.
Не лише через закінчення, яке мені буде довго пам.ятатись по сюжету. Закрились усі історії, все стало на свої місця. Запам.ятаються епічні битви. Запам.ятаються історії головних героїв.
Ще за те, як написано післяслово, де є подяки українським авторам. Тепер стає зрозуміло, чому у творі так багато цитат та звернень до класики.
Не лише через закінчення, яке мені буде довго пам.ятатись по сюжету. Закрились усі історії, все стало на свої місця. Запам.ятаються епічні битви. Запам.ятаються історії головних героїв.
Ще за те, як написано післяслово, де є подяки українським авторам. Тепер стає зрозуміло, чому у творі так багато цитат та звернень до класики.
June 14, 2026
Хочу поставити загальну оцінку 4,5 ⭐️ всій історії. Той момент, коли ти вже закінчив її читати, вже перейшов до інших книг, а думками все там же. «Двоповню» круто читати не самому, бо всі бісяЧі моменти, смішні, милі і ті, що розривають серце краще розділити, бо луснеш від їх надмірності. Дякую авторці за особливий читацький досвід, але, пані Катерино, я стільки скла за раз ще не жувала😅🫠
June 18, 2025
"Двоповня. Остання данина Саверу", Катерина Самойленко
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ця серія однозначно займає особливе місце у моєму серденьку. Пані Катерина прекрасно прописала світобудову, зробила героїв максимально наближеними до реальності, а сюжет - неймовірно цікавим.
Це третій і заключний том серії "Двоповня". Початок книги максимально легкий і оптимістичний, але чим далі в ліс🙈 Атмосфера стає напруженіше, кожного розділу стається щось карколомне - тільки встигай встежити за всім і всіма. Це не та книга, яку можна осилити швидко - тут потрібно смакувати кожну сторінку, вчитуватись між рядків. Катерина майстерно вплітає важливі соціальні теми на фоні політичних ігор, розкриває сюжет таким чином, що тут немає рядків "Ось це погано, а це правильно". Протягом усієї серії ти думаєш, а хто ж чи що ж насправді тут головне зло?
Прихований світ побудований на кістках. Тут і боротьба проти імперіалізму, і більшовицька напасть, і пасивний народ, якому байдуже, хто ними керує, лиш дайте хліба і видовищ. Усі герої неідеальні, у кожного є слабкості, немає легких перемог. Війна жорстока, і перемога дається зовсім нелегко, що ми тут і бачимо. Навіть, коли вже здається, що ось він - омріяний престол, авторка демонструє, що побудова ідеального суспільства неможлива без складних рішень, які розривають душу навпіл. Корона важка, давить на голову, і немає простого рішення полегшити цю ношу.
Фінал. Хто б що не казав, а мені сподобалось, як закінчилась ця серія. Це було максимально реалістично і логічно. Так, жорстоко, але війна не закінчується на полі бою. Вона триває до тих пір, поки жива пам'ять про тих, кого ми втратили, і неможливо бути щасливим, коли втрачаєш душу. Можливо, я підсвідомо була готова на фоні всіх відгуків, а можливо, це просто відчувалось, як правильне завершення цієї складної, але цікавої історії.
Я щиро полюбила героїв: нікому з них не далось легке життя, але вони боролись за краще майбутнє для своїх нащадків, і епілог натякає, що все ж це вдалось, хоча й дорогою ціною.
Безмежно вдячна, що наша література живе і процвітає, незважаючи на століття репресій і намагань заткнути нам рота. Дякую, що маємо змогу читати і проживати ці історії.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ця серія однозначно займає особливе місце у моєму серденьку. Пані Катерина прекрасно прописала світобудову, зробила героїв максимально наближеними до реальності, а сюжет - неймовірно цікавим.
Це третій і заключний том серії "Двоповня". Початок книги максимально легкий і оптимістичний, але чим далі в ліс🙈 Атмосфера стає напруженіше, кожного розділу стається щось карколомне - тільки встигай встежити за всім і всіма. Це не та книга, яку можна осилити швидко - тут потрібно смакувати кожну сторінку, вчитуватись між рядків. Катерина майстерно вплітає важливі соціальні теми на фоні політичних ігор, розкриває сюжет таким чином, що тут немає рядків "Ось це погано, а це правильно". Протягом усієї серії ти думаєш, а хто ж чи що ж насправді тут головне зло?
Прихований світ побудований на кістках. Тут і боротьба проти імперіалізму, і більшовицька напасть, і пасивний народ, якому байдуже, хто ними керує, лиш дайте хліба і видовищ. Усі герої неідеальні, у кожного є слабкості, немає легких перемог. Війна жорстока, і перемога дається зовсім нелегко, що ми тут і бачимо. Навіть, коли вже здається, що ось він - омріяний престол, авторка демонструє, що побудова ідеального суспільства неможлива без складних рішень, які розривають душу навпіл. Корона важка, давить на голову, і немає простого рішення полегшити цю ношу.
Фінал. Хто б що не казав, а мені сподобалось, як закінчилась ця серія. Це було максимально реалістично і логічно. Так, жорстоко, але війна не закінчується на полі бою. Вона триває до тих пір, поки жива пам'ять про тих, кого ми втратили, і неможливо бути щасливим, коли втрачаєш душу. Можливо, я підсвідомо була готова на фоні всіх відгуків, а можливо, це просто відчувалось, як правильне завершення цієї складної, але цікавої історії.
Я щиро полюбила героїв: нікому з них не далось легке життя, але вони боролись за краще майбутнє для своїх нащадків, і епілог натякає, що все ж це вдалось, хоча й дорогою ціною.
Безмежно вдячна, що наша література живе і процвітає, незважаючи на століття репресій і намагань заткнути нам рота. Дякую, що маємо змогу читати і проживати ці історії.
June 21, 2025
Моє серце розбито ❤️🩹 але це було настільки талановито та майстерно зроблено, що лиш хочеться обійняти авторку та подякувати 🤍
Якщо ви ще думали, чи вам потрібна ця історія, то відповідь - дуже 💔
От тепер можу сказати: в мене зʼявилася власна Римська імперія 💔💔💔
Якщо ви ще думали, чи вам потрібна ця історія, то відповідь - дуже 💔
От тепер можу сказати: в мене зʼявилася власна Римська імперія 💔💔💔
June 15, 2025
мною проїхались трактором, на якому ще пострибало п'ятсот людей, а потім ще дали понюхати дурману, кажучи: "Усе наче не так погано і закінчилось".
але ця історія назавжди у серці, дякую♥️
але ця історія назавжди у серці, дякую♥️
June 22, 2025
Ця історія точно варта всієї вашої уваги ❤️
Те, що я проживала на понад 900 сторінках, було шалено захопливо…постійні емоційні гойдалки, захват, відчай, біль, радість, шок!
І звісно третій розділ…окрема любов 🥰
Ну от усе-усе було.
Напруга відчувалася в кожному абзаці.
Але останні 80 сторінок - ніби поворот не туди.
Читаєш фінал і раптом стає порожньо.
Ти сидиш, огорнута в мряку, тримаєш книгу і навколо тиша. Навіть не чути сміху Мойр 💔
Те, що я проживала на понад 900 сторінках, було шалено захопливо…постійні емоційні гойдалки, захват, відчай, біль, радість, шок!
І звісно третій розділ…окрема любов 🥰
Ну от усе-усе було.
Напруга відчувалася в кожному абзаці.
Але останні 80 сторінок - ніби поворот не туди.
Читаєш фінал і раптом стає порожньо.
Ти сидиш, огорнута в мряку, тримаєш книгу і навколо тиша. Навіть не чути сміху Мойр 💔
April 17, 2026
Хороша, міцна історія з купою алюзій для пильного читача. (Я не з таких, але відчувала, що авторка дуууже добре попрацювала з історією і мистецтвом). Серія доволі інтелектуальна. Впевнена, вона знайде (і вже знайшла) свого читача.
Мені в третій частині було забагато політики і бойових дій. Але це субʼєктивно.
Пс: героїв полюбила ❤️ ппс: фінал сподобався.
Мені в третій частині було забагато політики і бойових дій. Але це субʼєктивно.
Пс: героїв полюбила ❤️ ппс: фінал сподобався.
Did Not Finish
March 13, 2026щось було геть нецікаво
April 17, 2026
Отака книжка 💔
June 21, 2025
Прощатися з героями до яких вже прикипіла завжди важко. Але ця кінцівка просто розбила мені серце, я ще досі не можу прийти в себе і перестати думати про неї. З нею я наче проходжу всі 5 стадій прийняття. Коли в другій книзі авторка попереджала про багато сліз, я не була готова, що фінал буде аж таким болючим і важким.
Якщо говорити про персонажів, то вони всі тут цікаві і самобутні. Хімія між Корвіном і Ріною захоплює і така жива наче до неї можна доторкнутися. А так описувати еротичні сцени ще потрібно уміти: «Стіл між ними вистукував спочатку пірихій, тоді трибрахій, а затим - хоріямб і пеан. Якщо хтось із них і думав про поезію, то лише про поезію пальців, що впиваються в спину, чи поезію шкіри, яка треться об шкіру. Поезію солі, що проступає над верхньою губою, чи поезію тремету, який огортає, якщо змінити темп чи нахил рук». І чого лише вартує її звернення «кручий ти сину», яке завжди визивало усмішку. З Корвіном і Ріною я сміялася, злилася, переживала і плакала. Їхні ігри на публіку заворожували, а вміння вести придворні інтриги визивало захоплення.
Даннаміс, Лія і Фелан залишилися також в моєму серці, їхній тандем має особливий вайб. Карлін і Амага пройшли далекий шлях від першої книги і стали значно сильнішими. Вони перестали бути рабами не лише фактично, а й по духу, адже тих до Вільного міста не пускають.
Від подачі масштабних боїв захоплював дух і переживання за героїв зростало. Втрата Пала і Лібени була болюча. Цікавим стало, що в фіналі історія пішла по кругу і думаєш не вже всі ті жертви були марні. Так в кінці є надія, що імперія нарешті стане республікою і всі стануть рівними, коли всі обʼєдналися проти тиранії Верховної Правительки. Такої єдності як домоглася Ріна своїм правлінням, вони з Корвіном не змогли отримати, коли скидали Верховного Правителя. Задумуєшся, чи таким вже й поганим був Катон і його наміри. Трішки радості дає, що в фіналі вона все таки віднайшла шлях до Корвіна, він її не забув і вони будуть разом «на вічність і по тому», але ціна цього всього дуже висока.
Слава, які Корвін сказав на початку книги виявилися ну дуже пророчими: «Більша частина війн розпочинається з того, що одна сторона вирішує врятувати іншу. Запамʼятай: слідом за актом доброї волі завше слідує узурпація».
Якщо говорити про персонажів, то вони всі тут цікаві і самобутні. Хімія між Корвіном і Ріною захоплює і така жива наче до неї можна доторкнутися. А так описувати еротичні сцени ще потрібно уміти: «Стіл між ними вистукував спочатку пірихій, тоді трибрахій, а затим - хоріямб і пеан. Якщо хтось із них і думав про поезію, то лише про поезію пальців, що впиваються в спину, чи поезію шкіри, яка треться об шкіру. Поезію солі, що проступає над верхньою губою, чи поезію тремету, який огортає, якщо змінити темп чи нахил рук». І чого лише вартує її звернення «кручий ти сину», яке завжди визивало усмішку. З Корвіном і Ріною я сміялася, злилася, переживала і плакала. Їхні ігри на публіку заворожували, а вміння вести придворні інтриги визивало захоплення.
Даннаміс, Лія і Фелан залишилися також в моєму серці, їхній тандем має особливий вайб. Карлін і Амага пройшли далекий шлях від першої книги і стали значно сильнішими. Вони перестали бути рабами не лише фактично, а й по духу, адже тих до Вільного міста не пускають.
Від подачі масштабних боїв захоплював дух і переживання за героїв зростало. Втрата Пала і Лібени була болюча. Цікавим стало, що в фіналі історія пішла по кругу і думаєш не вже всі ті жертви були марні. Так в кінці є надія, що імперія нарешті стане республікою і всі стануть рівними, коли всі обʼєдналися проти тиранії Верховної Правительки. Такої єдності як домоглася Ріна своїм правлінням, вони з Корвіном не змогли отримати, коли скидали Верховного Правителя. Задумуєшся, чи таким вже й поганим був Катон і його наміри. Трішки радості дає, що в фіналі вона все таки віднайшла шлях до Корвіна, він її не забув і вони будуть разом «на вічність і по тому», але ціна цього всього дуже висока.
Слава, які Корвін сказав на початку книги виявилися ну дуже пророчими: «Більша частина війн розпочинається з того, що одна сторона вирішує врятувати іншу. Запамʼятай: слідом за актом доброї волі завше слідує узурпація».
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 9, 2026
Якщо дві перші книги серії були повільним злетом, то ця книга стала стрімким падінням. Дуже динамічний сюжет - довелось робити перерву, бо внутрішня система перегрузла в подіях. Фіналом особисто я дуже розчарована, я б хотіла інший. Але не я писала книгу, не мені вирішувати. Оцінюючи розумом, ставлю авторці 4⭐️, бо серія - талановита і відчувається кропітка праця. А от серцем ставлю 2, від розчарування хочеться плакати😢
June 1, 2026
На жаль остання частина зіпсувала усе враження від циклу. Дуже багато описів битв і незрозуміло навіщо. Мотивація багатьох подій так і не розкрита. Кінцівка не вразила, на жаль
July 4, 2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Серія Двоповня і зокрема третій том, це історія, яку я люблю і ненавиджу всім серцем. Це було настільки неймовірно, наскільки й боляче.
Чудово прописаний світ, чудово прописані персонажі і достобіса реалістичний сюжет.
Виокремлю нюанси, які я підмічала впродовж читання серії і які не є основними характеристиками історії.
Ви можете це пропустити і прогортати до кінця відгуку.
Тут є любовна лінія, але це не ромфан. От повірте мені. Не дивлячись на те, що виокремленні мною пункти зосередженні більше саме на ній.
1. Обидва персонажі самодостатні, вони різні хоч і мають спільні цінності. Здатні на жертовність один для одного, але це проявляється в неочікуваній формі. Вони настільки справжні і реалістичні в своїх діях, поглядах і відмінностях, що ти не можеш не проживати все разом з ними.
2. Головна героїня хоч і виявилась могутнішою ніж здавалась на початку першого тому, але фактично не була слабкою і тендітною, як в більшості фентезі, де потім якимось робом стала сильною. Її впертість, її характер і поведінка ось її основна сила. Якщо вона посилала нахрін в першій книзі, то вона з тією ж впевненістю посилала нахрін і в третій. Я б навіть сказала, що тут її історія рухається зворотнім боком — вона здається сильною, але по троху ми бачимо інші її грані, її слабкості, її болі.
3. Тут здорові стосунки без співзалежності, ревнощів і гіперопіки. Але з турботою про комфорт і інтереси один одного. На початку це навіть здається не настільки емоційним як в історіях де любовна лінія явно з редфлагами.
4. Амбіційний головний герой, який не відмовляється від своїх прагнень через кохання, але при цьому не егоїст.
Він не робить такої фігні як "ой, я кохаю тебе, але я не можу відступити від своїх правил, бо це не правильно". Але також тут немає оцієї крінжі "я спалю весь світ, пожертвую своїм народом заради тебе".
Він хоче корону і він знає яка її ціна, і яка відповідальність. І він не збирається жертвувати всім заради своїх стосунків. Але зробить все аби все ж їх зберегти.
Він не силує її йти тим шляхом, який він обрав. Але й сходити з нього, аби вберегти нерви своєї коханої він теж не збирається.
Інколи глобальна мета важливіша за особисті бажання.
5. Інтимні сцени це щось на неймовірно красивому.
Загалом два найголовніші персонажі вони дуже начитані, але їхня манера це показувати неймовірно лірична. Тут тобі і цитати Шекспіра і Мілтона в розмовах і відсилки до різних романів і тема музики. І все це без пафоса і претензійності.
Шепотіти один одному строфи з вірша Вінграновського коли торкаєшся шкіри це дуже еротично і естетично.
Тепер про проблематику:
Це справді скляна історія з морем сліз і крові, але не стільки заради просто трагедії, а більше через те, що в житті саме так і буває. Такий собі Аберкромбівський фінал, де добре що хоч хтось вижив.
Тут про боротьбу з імперіалізмом, про шлях до свободи і що його на жаль треба скропити кров'ю найкращих.
Це болюча книга бо за своєю суттю вона правдива.
Фінал розбиває серце, бо навіть розуміючи чим все скінчиться, ти продовжуєш сподіватися на більш життєствердний кінець для героїв.
В історичному, глобальному контексті всі ті страждання і біль і втрати були не даремними.
В особистісному ж — це про самопожертву і це для мене трагедія.
Я відчуваю біль, розчарування, сум і злість, і для мене це є маркером, що книга справді чудова. Я прожила її. І весь цей шлях я маялась між двох бажань: швидше дочитати і знайти нову історію, яка була б здатна вгамувати цей вир емоцій, або читати повільніше і залишитися на довше в тій надії на краще.
Можливо якби я знала, що на мене чекає в кінці, я б не бралась за цю серію, але зараз я не жалкую, що її прочитала. Ось такий парадокс.
Ця серія справді чудова, але вона розіб'є вам серце. Тому обирайте самі чи кидатись в цей вир.
І на останок, процитую поради Корвіна з листівки, що видавництво додавало до видання:
Порада перша. На заплутаних стежинах долі, якими б манівцями не водили вас Боги, знайдіть свій шлях. Якою б принадною не була стежина іншого, наприкінці вас не очікуватиме нічого, крім порожнечі.
Порада друга. Лише від нас залежить, чи запамʼятає історія наші імена, чи очікує нас вічність у сутіні Лімбо, мороці Царства Мора або ж у посвіті історії. Не дозвольте історії забути ваше імʼя.
Порада третя. Кохайте. Кохання робить нас людьми. Ненависть робить із нас... ні, не звірів — бездушних почвар. Зрештою, кохання урізноманітнює дозвілля.
Порада четверта. Будьте сильні душею.
Рабів по духу до Вільного міста не пускають.
Серія Двоповня і зокрема третій том, це історія, яку я люблю і ненавиджу всім серцем. Це було настільки неймовірно, наскільки й боляче.
Чудово прописаний світ, чудово прописані персонажі і достобіса реалістичний сюжет.
Виокремлю нюанси, які я підмічала впродовж читання серії і які не є основними характеристиками історії.
Ви можете це пропустити і прогортати до кінця відгуку.
Тут є любовна лінія, але це не ромфан. От повірте мені. Не дивлячись на те, що виокремленні мною пункти зосередженні більше саме на ній.
1. Обидва персонажі самодостатні, вони різні хоч і мають спільні цінності. Здатні на жертовність один для одного, але це проявляється в неочікуваній формі. Вони настільки справжні і реалістичні в своїх діях, поглядах і відмінностях, що ти не можеш не проживати все разом з ними.
2. Головна героїня хоч і виявилась могутнішою ніж здавалась на початку першого тому, але фактично не була слабкою і тендітною, як в більшості фентезі, де потім якимось робом стала сильною. Її впертість, її характер і поведінка ось її основна сила. Якщо вона посилала нахрін в першій книзі, то вона з тією ж впевненістю посилала нахрін і в третій. Я б навіть сказала, що тут її історія рухається зворотнім боком — вона здається сильною, але по троху ми бачимо інші її грані, її слабкості, її болі.
3. Тут здорові стосунки без співзалежності, ревнощів і гіперопіки. Але з турботою про комфорт і інтереси один одного. На початку це навіть здається не настільки емоційним як в історіях де любовна лінія явно з редфлагами.
4. Амбіційний головний герой, який не відмовляється від своїх прагнень через кохання, але при цьому не егоїст.
Він не робить такої фігні як "ой, я кохаю тебе, але я не можу відступити від своїх правил, бо це не правильно". Але також тут немає оцієї крінжі "я спалю весь світ, пожертвую своїм народом заради тебе".
Він хоче корону і він знає яка її ціна, і яка відповідальність. І він не збирається жертвувати всім заради своїх стосунків. Але зробить все аби все ж їх зберегти.
Він не силує її йти тим шляхом, який він обрав. Але й сходити з нього, аби вберегти нерви своєї коханої він теж не збирається.
Інколи глобальна мета важливіша за особисті бажання.
5. Інтимні сцени це щось на неймовірно красивому.
Загалом два найголовніші персонажі вони дуже начитані, але їхня манера це показувати неймовірно лірична. Тут тобі і цитати Шекспіра і Мілтона в розмовах і відсилки до різних романів і тема музики. І все це без пафоса і претензійності.
Шепотіти один одному строфи з вірша Вінграновського коли торкаєшся шкіри це дуже еротично і естетично.
Тепер про проблематику:
Це справді скляна історія з морем сліз і крові, але не стільки заради просто трагедії, а більше через те, що в житті саме так і буває. Такий собі Аберкромбівський фінал, де добре що хоч хтось вижив.
Тут про боротьбу з імперіалізмом, про шлях до свободи і що його на жаль треба скропити кров'ю найкращих.
Це болюча книга бо за своєю суттю вона правдива.
Фінал розбиває серце, бо навіть розуміючи чим все скінчиться, ти продовжуєш сподіватися на більш життєствердний кінець для героїв.
В історичному, глобальному контексті всі ті страждання і біль і втрати були не даремними.
В особистісному ж — це про самопожертву і це для мене трагедія.
Я відчуваю біль, розчарування, сум і злість, і для мене це є маркером, що книга справді чудова. Я прожила її. І весь цей шлях я маялась між двох бажань: швидше дочитати і знайти нову історію, яка була б здатна вгамувати цей вир емоцій, або читати повільніше і залишитися на довше в тій надії на краще.
Можливо якби я знала, що на мене чекає в кінці, я б не бралась за цю серію, але зараз я не жалкую, що її прочитала. Ось такий парадокс.
Ця серія справді чудова, але вона розіб'є вам серце. Тому обирайте самі чи кидатись в цей вир.
І на останок, процитую поради Корвіна з листівки, що видавництво додавало до видання:
Порада перша. На заплутаних стежинах долі, якими б манівцями не водили вас Боги, знайдіть свій шлях. Якою б принадною не була стежина іншого, наприкінці вас не очікуватиме нічого, крім порожнечі.
Порада друга. Лише від нас залежить, чи запамʼятає історія наші імена, чи очікує нас вічність у сутіні Лімбо, мороці Царства Мора або ж у посвіті історії. Не дозвольте історії забути ваше імʼя.
Порада третя. Кохайте. Кохання робить нас людьми. Ненависть робить із нас... ні, не звірів — бездушних почвар. Зрештою, кохання урізноманітнює дозвілля.
Порада четверта. Будьте сильні душею.
Рабів по духу до Вільного міста не пускають.
February 15, 2026
Епічність цієї частини трилогії прямо пропорційна її обʼєму. Вона мені реально повністю знесла дах. Повністю. Не один раз. І навіть не два. На цьому відгук можна і закінчити, але мене вже не спинити.
Якщо вам раптом не вистачало (та з якого дива?) динаміки у попередніх частинах, то welcome до третьої. Якщо в когось раптом ще теплилась ілюзія про елементи трендового нині роментезі, то заключна частина руйнує ці нетривкі ілюзії максимально жорстко. Це дуже, дуже темна історія. Де є абсолютне зло, відносне зло, так би мовити, та відносне добро. Абсолютного добра немає. І якщо вам в якийсь момент буде здаватись, що далі все більш менш передбачувано і стане трішки легше — ви будете знову і знову помилятись.
Основний стержень третьої частини — Корвін з роду Каганів. Причинний князь Саверу, Головнокомандувач армії кораксів, Перший із Темних Вершників, колишній блазень придворного світу. Принаймні той, хто грав цю роль геніально. Він постає настільки багатогранним персонажем, що неможливо ним насититись. Його шалена темна сила, воля, впертість, не завжди здорова амбітність, суперечливість і непередбачуваність на фоні його прагнення до своєї мети, робить його чи не найцікавішим образом мого книжкового світу ever. А якщо накласти все це на його особисту історію та історію його зграї, то берешся за голову, затримуєш подих і вдивляєшся у його суть ще пильніше.
Ну і Ріна. Після Натаїрового полону вона вже повністю скидає з себе шори простої, випадкової у Прихованому світі, персони і подає гучний поклик до свого істинного походження. А Корвін — її сила. Сила і темна і світла, і руйнівна і надихаюча…
Вище цього звʼязку, скріпленого палаючими нитями Белтайну, тільки безжальні умови угод, укладених з Богами.
📌«— По всьому, у нас немає іншого вибору.
— По всьому, такий вибір ми зробили»
Крім двох головних героїв, Ріни та Корвіна — цілий ряд тих, яких і другорядними називати не хочеться. Кожен такий герой — носій своєї особливої історії, свого унікального образу.
Помітно, що авторка досконало знає своїх дійових осіб. Вони продумані, живі, обʼємні і викликають бажання пізнавати їх ще глибше. Окремо виділяю для себе генерала Даннаміса — доволі цікавий образ. Стриманий, вольовий, харизматичний. Загорніть мені їх з Феланом Йохеведом оптову партію…
Стиль написання пані Катерини настільки довершений, що я часто себе ловила на повільному перечитуванні абзаців. Як мішленівська кухня — інгредієнтів небагато, але концентрація смаку кроїть всі наявні рецептори.
Швидкісним каскадом перед читачем розгортається вир тиранічної політики, круговерть жахіть війни і всього, що їх супроводжує: інтриг, жорстокості, союзів, зрад, смерті…
Висока концентрація темної магії. Мінімум світлої.
Болото придворних підкилимних пристрастей. І навіть бунтівний дух революції.
Часом дуже моторошно. Битва у долині Йосафат далась мені максимально не просто. Агора — то вже зовсім too much.
Ну і фінал. Він мав бути важким, до цього чесно готувала авторка, але до такого підготуватись було неможливо.
У заключних частинах маємо дуже багато тригерних для нашої реальності моментів. Та, безпосередньо, кульмінація пронизує до кісток. Впевнена, що ніхто і ніколи не передбачив би навіть щось подібне. Але хепі-енд я б точно не зрозуміла. Все абсолютно логічно, хоч і боляче. Ну і спасибі за епілог❤️🩹
А я вкотре впевнилась, що якісне фентезі — це не просто казочка про вигадані світи. Це прекрасний спосіб алегоричного висвітлення цілком реальних процесів. Таке собі метафоричне бінго. Бо в кожній хорошій казочці є доля істини. На жаль, навіть у темній.
Але…
📌 «Той з нас, хто піде, знайде спосіб не забути. Той з нас, хто залишиться, знайде спосіб відшукати. Аби стати пліч-о-пліч. В будь-якому зі світів. В обидвох царствах і поміж ними. У цьому житті й наступному. На вічність і по тому»
Читаймо🫶
Якщо вам раптом не вистачало (та з якого дива?) динаміки у попередніх частинах, то welcome до третьої. Якщо в когось раптом ще теплилась ілюзія про елементи трендового нині роментезі, то заключна частина руйнує ці нетривкі ілюзії максимально жорстко. Це дуже, дуже темна історія. Де є абсолютне зло, відносне зло, так би мовити, та відносне добро. Абсолютного добра немає. І якщо вам в якийсь момент буде здаватись, що далі все більш менш передбачувано і стане трішки легше — ви будете знову і знову помилятись.
Основний стержень третьої частини — Корвін з роду Каганів. Причинний князь Саверу, Головнокомандувач армії кораксів, Перший із Темних Вершників, колишній блазень придворного світу. Принаймні той, хто грав цю роль геніально. Він постає настільки багатогранним персонажем, що неможливо ним насититись. Його шалена темна сила, воля, впертість, не завжди здорова амбітність, суперечливість і непередбачуваність на фоні його прагнення до своєї мети, робить його чи не найцікавішим образом мого книжкового світу ever. А якщо накласти все це на його особисту історію та історію його зграї, то берешся за голову, затримуєш подих і вдивляєшся у його суть ще пильніше.
Ну і Ріна. Після Натаїрового полону вона вже повністю скидає з себе шори простої, випадкової у Прихованому світі, персони і подає гучний поклик до свого істинного походження. А Корвін — її сила. Сила і темна і світла, і руйнівна і надихаюча…
Вище цього звʼязку, скріпленого палаючими нитями Белтайну, тільки безжальні умови угод, укладених з Богами.
📌«— По всьому, у нас немає іншого вибору.
— По всьому, такий вибір ми зробили»
Крім двох головних героїв, Ріни та Корвіна — цілий ряд тих, яких і другорядними називати не хочеться. Кожен такий герой — носій своєї особливої історії, свого унікального образу.
Помітно, що авторка досконало знає своїх дійових осіб. Вони продумані, живі, обʼємні і викликають бажання пізнавати їх ще глибше. Окремо виділяю для себе генерала Даннаміса — доволі цікавий образ. Стриманий, вольовий, харизматичний. Загорніть мені їх з Феланом Йохеведом оптову партію…
Стиль написання пані Катерини настільки довершений, що я часто себе ловила на повільному перечитуванні абзаців. Як мішленівська кухня — інгредієнтів небагато, але концентрація смаку кроїть всі наявні рецептори.
Швидкісним каскадом перед читачем розгортається вир тиранічної політики, круговерть жахіть війни і всього, що їх супроводжує: інтриг, жорстокості, союзів, зрад, смерті…
Висока концентрація темної магії. Мінімум світлої.
Болото придворних підкилимних пристрастей. І навіть бунтівний дух революції.
Часом дуже моторошно. Битва у долині Йосафат далась мені максимально не просто. Агора — то вже зовсім too much.
Ну і фінал. Він мав бути важким, до цього чесно готувала авторка, але до такого підготуватись було неможливо.
У заключних частинах маємо дуже багато тригерних для нашої реальності моментів. Та, безпосередньо, кульмінація пронизує до кісток. Впевнена, що ніхто і ніколи не передбачив би навіть щось подібне. Але хепі-енд я б точно не зрозуміла. Все абсолютно логічно, хоч і боляче. Ну і спасибі за епілог❤️🩹
А я вкотре впевнилась, що якісне фентезі — це не просто казочка про вигадані світи. Це прекрасний спосіб алегоричного висвітлення цілком реальних процесів. Таке собі метафоричне бінго. Бо в кожній хорошій казочці є доля істини. На жаль, навіть у темній.
Але…
📌 «Той з нас, хто піде, знайде спосіб не забути. Той з нас, хто залишиться, знайде спосіб відшукати. Аби стати пліч-о-пліч. В будь-якому зі світів. В обидвох царствах і поміж ними. У цьому житті й наступному. На вічність і по тому»
Читаймо🫶
June 12, 2025
Найперше, хочу подякувати пані Катерині за цю трилогію. Вона дуже вирізняється з усього, що я читала в українській літературі. Та і не тільки
Щодо цієї частини - читала я її 10 днів. Хоча зазвичай навіть такого об'єму книги ковтаю за 2-3. Було дуже важко з багатьох причин
1) Я сприймаю стилі написання авторів так, ніби вони малюють у мене в голові картину. Хтось пише описи сцен, навколишнього середовища, дій настільки детально, ніби промальовує тоненьким пензликом. Тут же я можу порівняти розповідь з полотном абстрактного експресіоніста: кожна сцена, це як полотно, на яке авторка з усією силою емоцій ляпає фарбою. І ні, це не погано. Для цієї історії цей стиль підсилює її дух. Але його доволі важко сприймати. Я навіть інколи поверталась на декілька сторінок назад, бо губила нить оповіді
2) Ця частина настільки насичена подіями і сюжетними лініями, що просто хочеться покласти книгу і відпочити після кожного розділу. І тоді розумієш, що перша частина була передпердісторією, друга - передісторією, а ось третя частина - саме те, для чого ми всі зібрались
Щодо сюжету, то він не розчарував. Тут нарешті розкрились лінії всіх героїв. І знову ж, розумієш, що в перших двох частинах були до них тільки підводки.
Історія імперіалізму і його подолання тут показана дуже глибоко. І реалістично. Недостатньо мрій і ідеалів купки людей для того, щоб змінити такий державний устрій. Недостатньо пари років на це. Десятиліття мають пройти, щоби щось у свідомості людей змінилось. І громадяни імперії не піднімуть голови доти, доки існування не стане настільки нестерпним, що краще померти у вогні революції. А імперська машина буде чинити опір до останнього, вдаючись до найогидніших методів.
Відносини Ріни і Корвіна такі, яким віриш. Навряд вони можуть для очільників бути солодкими і гладенькими під час спроби перевороту і військових дій.
І так, останні розділи були серцерозбивними, але знову ж - закономірними.
Дуже сподіваюсь, що пані Катерина буде і далі писати. Чекаю
Щодо цієї частини - читала я її 10 днів. Хоча зазвичай навіть такого об'єму книги ковтаю за 2-3. Було дуже важко з багатьох причин
1) Я сприймаю стилі написання авторів так, ніби вони малюють у мене в голові картину. Хтось пише описи сцен, навколишнього середовища, дій настільки детально, ніби промальовує тоненьким пензликом. Тут же я можу порівняти розповідь з полотном абстрактного експресіоніста: кожна сцена, це як полотно, на яке авторка з усією силою емоцій ляпає фарбою. І ні, це не погано. Для цієї історії цей стиль підсилює її дух. Але його доволі важко сприймати. Я навіть інколи поверталась на декілька сторінок назад, бо губила нить оповіді
2) Ця частина настільки насичена подіями і сюжетними лініями, що просто хочеться покласти книгу і відпочити після кожного розділу. І тоді розумієш, що перша частина була передпердісторією, друга - передісторією, а ось третя частина - саме те, для чого ми всі зібрались
Щодо сюжету, то він не розчарував. Тут нарешті розкрились лінії всіх героїв. І знову ж, розумієш, що в перших двох частинах були до них тільки підводки.
Історія імперіалізму і його подолання тут показана дуже глибоко. І реалістично. Недостатньо мрій і ідеалів купки людей для того, щоб змінити такий державний устрій. Недостатньо пари років на це. Десятиліття мають пройти, щоби щось у свідомості людей змінилось. І громадяни імперії не піднімуть голови доти, доки існування не стане настільки нестерпним, що краще померти у вогні революції. А імперська машина буде чинити опір до останнього, вдаючись до найогидніших методів.
Відносини Ріни і Корвіна такі, яким віриш. Навряд вони можуть для очільників бути солодкими і гладенькими під час спроби перевороту і військових дій.
І так, останні розділи були серцерозбивними, але знову ж - закономірними.
Дуже сподіваюсь, що пані Катерина буде і далі писати. Чекаю
June 11, 2026
(Оновлений відгук)
Залиш надію кожен, хто... чекав, що в третій частині буде...
Окей, пройшло кілька днів і я вже не так сильно злюсь, але я все ще розчарована. Попри мою неймовірну любов до першої і другої частин...третя мене розчарувала. І біс з ним з фіналом, який мені абсолютно не сподобався (саме епілог, а не фінал в цілому), але книга настільки перевантажена відсилками до відомих творів і цитатами, що вкінці це все перетворилось в нескінченну кількість гугл-запитів, щоб зрозуміти що авторка хотіла нам цим сказати.
Я дуже поважаю пані Катерину, вважаю, що вона неймовірна письменниця, але навіть для мене — а я люблю копирсатись і "працювати" з книгою — було забагато.
Описи битв були чудовими, але їх теж трохи забагато. Бо коли напруга повторюється і повторюється, то з часом мозок пристосовується і вже не реагує так, як би то мало бути.
А ще, одним з найбільших розчарувань, стало те, що все це було...даремно. Епілог "плює в обличчя" читачеві, майже нівелюючи всю боротьбу в книзі, як на мій погляд. Особливо боротьбу всіх двоєдушників за . Може я чогось не зрозуміла, але така фінальна лиходійка — це дуже жорстокий (і трохи лінивий, якщо чесно) спосіб завершити цю трилогію.
І не прописати НІЧОГО про другорядних персонажів і їхнє життя після? Це взагалі був трохи шок. Маю надію, що це лише тому, що плануються наступні новели.
Чи буду я перечитувати цю історію? Однозначно!
Чи стала вона однією з найкращих в цьому році? Безсумнівно!
Але я все ще відчуваю розчарування.
Залиш надію кожен, хто... чекав, що в третій частині буде...
Окей, пройшло кілька днів і я вже не так сильно злюсь, але я все ще розчарована. Попри мою неймовірну любов до першої і другої частин...третя мене розчарувала. І біс з ним з фіналом, який мені абсолютно не сподобався (саме епілог, а не фінал в цілому), але книга настільки перевантажена відсилками до відомих творів і цитатами, що вкінці це все перетворилось в нескінченну кількість гугл-запитів, щоб зрозуміти що авторка хотіла нам цим сказати.
Я дуже поважаю пані Катерину, вважаю, що вона неймовірна письменниця, але навіть для мене — а я люблю копирсатись і "працювати" з книгою — було забагато.
Описи битв були чудовими, але їх теж трохи забагато. Бо коли напруга повторюється і повторюється, то з часом мозок пристосовується і вже не реагує так, як би то мало бути.
А ще, одним з найбільших розчарувань, стало те, що все це було...даремно. Епілог "плює в обличчя" читачеві, майже нівелюючи всю боротьбу в книзі, як на мій погляд. Особливо боротьбу всіх двоєдушників за . Може я чогось не зрозуміла, але така фінальна лиходійка — це дуже жорстокий (і трохи лінивий, якщо чесно) спосіб завершити цю трилогію.
І не прописати НІЧОГО про другорядних персонажів і їхнє життя після? Це взагалі був трохи шок. Маю надію, що це лише тому, що плануються наступні новели.
Чи буду я перечитувати цю історію? Однозначно!
Чи стала вона однією з найкращих в цьому році? Безсумнівно!
Але я все ще відчуваю розчарування.
Displaying 1 - 30 of 53 reviews