What do you think?
Rate this book
Мустафа Джемілєв. Незламний
Книга «Мустафа Джемілєв. Незламний» — це історична публіцистика від дуету авторів Севгіль Мусаєвої й Аліма Алієва. Вони розповідають про українського політичного діяча, голову Меджлісу в 1991—2013 роках і видатного лідера кримськотатарського національного руху.
Текст оновленого, другого видання нонфікшну веде тернистим шляхом Мустафи Джемілєва, який зростав у депортованій родині й обрав присвятити життя опору радянському режиму. Поєднуючи в плетиві оповіді роздуми, інтерв’ю і промови, автори закарбовують на сторінках вплив Мустафи-ага на хід історії.
Текст оновленого, другого видання нонфікшну веде тернистим шляхом Мустафи Джемілєва, який зростав у депортованій родині й обрав присвятити життя опору радянському режиму. Поєднуючи в плетиві оповіді роздуми, інтерв’ю і промови, автори закарбовують на сторінках вплив Мустафи-ага на хід історії.
256 pages, Hardcover
Published June 21, 2025
1 person is currently reading
62 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
June 5, 2024
– Як би ви сформулювали національну ідею кримських татар?
– Бути самим собою. Зберігати вірність своїм традиціям. Своєму народові, своїй країні, своїй землі. Це врятує від багатьох катаклізмів.
Незламний Мустафа Джемілєв, попри кількість випробувань, які випали на його долю (не без відсутності впливу на це російської/ російсько-радянської влади), бореться за повернення свого депортованого народу до Криму, до українського Криму.
15 років ув'язнення у російських таборах, 303 дні голодування (з примусовим годуванням через зонт), заборона в'їзду до рідної землі.
Він – символ єднання кримськотатарського народу, беззаперечний їх лідер, герой України, дисидент, правозахисник.
Книга оформлена, як велике інтерв'ю (з окремими вставками/поясненнями). Дуже цікаво було познайомитися з такою людиною ближче, побачити не тільки історичні/біографічні виноски, але й стиль життя Джемілєва, його позицію й хороше почуття гумору.
– Бути самим собою. Зберігати вірність своїм традиціям. Своєму народові, своїй країні, своїй землі. Це врятує від багатьох катаклізмів.
Незламний Мустафа Джемілєв, попри кількість випробувань, які випали на його долю (не без відсутності впливу на це російської/ російсько-радянської влади), бореться за повернення свого депортованого народу до Криму, до українського Криму.
15 років ув'язнення у російських таборах, 303 дні голодування (з примусовим годуванням через зонт), заборона в'їзду до рідної землі.
Він – символ єднання кримськотатарського народу, беззаперечний їх лідер, герой України, дисидент, правозахисник.
Книга оформлена, як велике інтерв'ю (з окремими вставками/поясненнями). Дуже цікаво було познайомитися з такою людиною ближче, побачити не тільки історичні/біографічні виноски, але й стиль життя Джемілєва, його позицію й хороше почуття гумору.
August 18, 2025
одне життя і така кількість випробовувань. неймовірно...читала, затамувавши подих від жаху та захвату. раджу і вам!
April 16, 2017
Хороша була книжка, поки в післямові Ярослав Грицак не написав, що кримські татари - "галичани" мусульманського світу.
April 13, 2017
Мустафа Джемілєв — це беззаперечний лідер кримських татар і символ боротьби за національні права. Це, власне, і все, що більшість із нас знає про нього. Ця книжка знайомить нас зі справжнім Мустафою-ага -дисидентом, якого персонально захищав Андрій Сахаров, юнаком, який, у пошуках власного коріння, свідомо пішов проти системи, чоловіком, який об’єднав співвітчизників, наблизив здійснення мрії киримли про повернення додому, активно працював над утвердженням кримськотатарських державних органів — Меджлісу і Курултаю, а зараз, після окупації Криму, привертає увагу до кримських проблем в усьому світі і закликає світову громадськість повернути півострів його справжнім господарям і Україні.
Ця книжка — не зовсім біографія. Зрештою, вона — біографія — й не може бути повністю написана, поки людина живе і працює так само активно, як Джемілєв. Вона, як клаптикова ковдра, зіткана із різних текстів — інтерв’ю з Мустафою Джемілєвим (цих розмов декілька, і торкаються вони не лише найважливіших періодів у його житті, а й звичок, вподобань і милих дрібничок, які додають яскравих штрихів до його портрету ), розмови з людьми, які в різні періоди були чи є його близькими соратниками, історичні довідки, слова про Мустафу-ага важливих для нього і/або для читача осіб. А ще ця книжка є певною мірою хронікою російської окупації — і боротьби, яку ведуть кримські татари, котрі знову мусили покинути півострів, і утисків, яких зазнають ті, котрі лишилися.
Тут є багато речей і фактів, які дивують і вражають. Наприклад те, як 20-річний Мустафа Джемілєв, після того, як заарештували його старших товаришів зі Спілки молоді, почав готуватися , що стане наступним. Він не намагався втікати чи ховатися, а налаштувався боротися із системою до самого кінця — свого, бо «про розвал радянської влади навіть не мріяли — такою могутньою вона здавалася». Уявіть: юнак береться за абсолютно безнадійну справу, усвідомлюючи, що успіху дочекаються, в найкращому разі, нащадки його однолітків. І він робить це просто тому, що вважає, що так — правильно, що це — його обов’язок.
Так от, до тюрми Джемілєв готувався грунтовно: по-перше, штудіював юридичну літературу і закони, завдяки чому заробив авторитет у таборах — він допомагав іншим, кримінальним в’язням, шукати зачіпки в їхніх справах; по-друге, вивчав звичаї «зони», щоб вміти себе поставити так, аби вижити. У сумі в тюрмах, таборах і на засланні він провів 15 років. З-поміж них, майже рік (303 дні) він провів в оголошеному голодуванні (із примусовим годуванням через зонд). Це було прецедентом для всього світу, про голодування Джемілєва говорили в іноземних медіа — і це, як він каже, працювало на те, щоб нагадувати світу про проблеми кримських татар.
Мені було цікаво, як оце все сприймала родина. Адже для батьків, для дружини це дуже важкий (хоч і почесний якоюсь мірою) тягар — бути рідними дисидента. Але дружина Мустафи, красуня Сафінар — теж із числа полум’яних патріотів. Маленький факт: вона рано лишилася вдовою, і майно, яке лишилося від спільного з першим чоловіком життя, продала, а гроші віддала національному рухові. З Мустафою вона листувалася більше року, а тоді приїхала до нього в Якутію -і там вони одружилися. А ще, за словами Джемілєва, російські дисиденти зізнавалися, що заздрять кримськотатарським. Бо коли росіянин ставав «політичним», то навколо його родини мовби утворювався вакуум — всі боялися з ними знатися. А родина ув’язненого за політичною статею кримського татарина була захищена увагою і підтримкою співвітчизників.
Якщо ж говорити про сучасність (а в «Незламному» — не тільки історія давня, а й ця, яку ми з вами бачили на власні очі), то книжка дає можливість трохи зазирнути за куліси дипломатичних переговорів і дискусій з приводу Криму. Тут є і про «загравання» українських політиків із кримсьими татарами, яке активізовувалося перед кожними виборами, і про те, що після окупації киримли відвели роль жертви — і це політикам дуже зручно, бо ж жертв достатньо просто жаліти, натомість самі татари хочуть боротися за свої права, і про намагання Путіна заручитися підтримкою Джемілєва. А ще показовим є порівняння втраченого Криму за совєтів і тепер: тоді, каже Джемілєв, хоч татар і переслідували, але не було такого, щоб людина просто зникла без суду і слідства, а ось зараз, на жаль, все це є — і вбивства, і зникнення. Ці факти Джемілєв не втомлюється озвучувати із найвищих трибун, зокрема в ООН.
Чесно кажучи, марно чекати, що ця книга розкаже все про Джемілєва чи все про кримських татар — але вона як мінімум може зробити їхню історію і їхні проблеми ближчими і зрозумілішими. Читачі з числа киримли знайдуть на цих сторінках думки своїх авторитетних співвітчизників. Читачі, мало знайомі з сучасним життям й історією кримських татар, мають шанс розбити кілька своїх стереотипів (якщо вони є) і більше дізнатися про те, чим живе цей народ.
І два слова про авторів. Цю книгу у співавторстві створили молоді й успішні журналісти кримськотатарського походження, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва і аналітик та консультант з комунікацій в експертній компанії «Pro.mova» Алім Алієв. Мабуть, тому книжка просякнута щирою повагою до Мустафи Джемілєва, — адже написана своїми про свого.
Ця книжка — не зовсім біографія. Зрештою, вона — біографія — й не може бути повністю написана, поки людина живе і працює так само активно, як Джемілєв. Вона, як клаптикова ковдра, зіткана із різних текстів — інтерв’ю з Мустафою Джемілєвим (цих розмов декілька, і торкаються вони не лише найважливіших періодів у його житті, а й звичок, вподобань і милих дрібничок, які додають яскравих штрихів до його портрету ), розмови з людьми, які в різні періоди були чи є його близькими соратниками, історичні довідки, слова про Мустафу-ага важливих для нього і/або для читача осіб. А ще ця книжка є певною мірою хронікою російської окупації — і боротьби, яку ведуть кримські татари, котрі знову мусили покинути півострів, і утисків, яких зазнають ті, котрі лишилися.
Тут є багато речей і фактів, які дивують і вражають. Наприклад те, як 20-річний Мустафа Джемілєв, після того, як заарештували його старших товаришів зі Спілки молоді, почав готуватися , що стане наступним. Він не намагався втікати чи ховатися, а налаштувався боротися із системою до самого кінця — свого, бо «про розвал радянської влади навіть не мріяли — такою могутньою вона здавалася». Уявіть: юнак береться за абсолютно безнадійну справу, усвідомлюючи, що успіху дочекаються, в найкращому разі, нащадки його однолітків. І він робить це просто тому, що вважає, що так — правильно, що це — його обов’язок.
Так от, до тюрми Джемілєв готувався грунтовно: по-перше, штудіював юридичну літературу і закони, завдяки чому заробив авторитет у таборах — він допомагав іншим, кримінальним в’язням, шукати зачіпки в їхніх справах; по-друге, вивчав звичаї «зони», щоб вміти себе поставити так, аби вижити. У сумі в тюрмах, таборах і на засланні він провів 15 років. З-поміж них, майже рік (303 дні) він провів в оголошеному голодуванні (із примусовим годуванням через зонд). Це було прецедентом для всього світу, про голодування Джемілєва говорили в іноземних медіа — і це, як він каже, працювало на те, щоб нагадувати світу про проблеми кримських татар.
Мені було цікаво, як оце все сприймала родина. Адже для батьків, для дружини це дуже важкий (хоч і почесний якоюсь мірою) тягар — бути рідними дисидента. Але дружина Мустафи, красуня Сафінар — теж із числа полум’яних патріотів. Маленький факт: вона рано лишилася вдовою, і майно, яке лишилося від спільного з першим чоловіком життя, продала, а гроші віддала національному рухові. З Мустафою вона листувалася більше року, а тоді приїхала до нього в Якутію -і там вони одружилися. А ще, за словами Джемілєва, російські дисиденти зізнавалися, що заздрять кримськотатарським. Бо коли росіянин ставав «політичним», то навколо його родини мовби утворювався вакуум — всі боялися з ними знатися. А родина ув’язненого за політичною статею кримського татарина була захищена увагою і підтримкою співвітчизників.
Якщо ж говорити про сучасність (а в «Незламному» — не тільки історія давня, а й ця, яку ми з вами бачили на власні очі), то книжка дає можливість трохи зазирнути за куліси дипломатичних переговорів і дискусій з приводу Криму. Тут є і про «загравання» українських політиків із кримсьими татарами, яке активізовувалося перед кожними виборами, і про те, що після окупації киримли відвели роль жертви — і це політикам дуже зручно, бо ж жертв достатньо просто жаліти, натомість самі татари хочуть боротися за свої права, і про намагання Путіна заручитися підтримкою Джемілєва. А ще показовим є порівняння втраченого Криму за совєтів і тепер: тоді, каже Джемілєв, хоч татар і переслідували, але не було такого, щоб людина просто зникла без суду і слідства, а ось зараз, на жаль, все це є — і вбивства, і зникнення. Ці факти Джемілєв не втомлюється озвучувати із найвищих трибун, зокрема в ООН.
Чесно кажучи, марно чекати, що ця книга розкаже все про Джемілєва чи все про кримських татар — але вона як мінімум може зробити їхню історію і їхні проблеми ближчими і зрозумілішими. Читачі з числа киримли знайдуть на цих сторінках думки своїх авторитетних співвітчизників. Читачі, мало знайомі з сучасним життям й історією кримських татар, мають шанс розбити кілька своїх стереотипів (якщо вони є) і більше дізнатися про те, чим живе цей народ.
І два слова про авторів. Цю книгу у співавторстві створили молоді й успішні журналісти кримськотатарського походження, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва і аналітик та консультант з комунікацій в експертній компанії «Pro.mova» Алім Алієв. Мабуть, тому книжка просякнута щирою повагою до Мустафи Джемілєва, — адже написана своїми про свого.
August 2, 2019
Перші 30 сторінок пішли важко - не залишало відчуття, що у відповідях на деякі запитання МД будував певний образ себе та свого народу. Мудрий, дотепний, харизматичний - цього всього не відняти. Чи щирий більше за політично та історично виважений - не знаю, для себе іще не зрозуміла.
У мене змішані відчуття - Крим україно-кримськотатарський у публіцистиці сильно відрізняється від того, який я знаю і пам'ятаю до окупації з власного досвіду. У будь-якому разі, Мустафа Джемілєв - надзвичайно цікава та неординарна людина, а книга точно вартує прочитання.
У мене змішані відчуття - Крим україно-кримськотатарський у публіцистиці сильно відрізняється від того, який я знаю і пам'ятаю до окупації з власного досвіду. У будь-якому разі, Мустафа Джемілєв - надзвичайно цікава та неординарна людина, а книга точно вартує прочитання.
July 8, 2025
Цікава книжка.
Деякі факти та епізоди із життя Джемілєва були мені невідомі, дещо з історії Криму залишалося для мене непідсвіченим.
Книжка була видана ще до повномасштабного вторгнення, і зараз згадки про 2014 рік і окупацію Криму сприймаються геть по-іншому.
Деякі факти та епізоди із життя Джемілєва були мені невідомі, дещо з історії Криму залишалося для мене непідсвіченим.
Книжка була видана ще до повномасштабного вторгнення, і зараз згадки про 2014 рік і окупацію Криму сприймаються геть по-іншому.
September 1, 2025
Беззаперечно Мустафа Джемілєв неймовірна людина і дуже важлива постать, тому ця оцінка стосується ті��ьки стилю написання книги. Мені сподобалася і розчулила передмова від Нарімана Джеляля. Але, в загальному, ця книга читалася як довге і трохи нудне інтервʼю..
September 16, 2025
Ця книга — можливість стати дотичним до діяльності Людини з великої літери. Між рядків — маніфест про людяність та почуття власної гідності.
February 22, 2018
Є біографії які чіпляють з перших сторінок захопливими фактами життя, великою кількістю роздумів, і читаючи такі книжки постійно переказуєш комусь найцікавіші фрагменти, знаходиш для себе погляди, які хочеться оцінити, обдумати. І звісно, очікуєш гостроцікавої біографії про таку видатну постать, як Джемілєв. В цій книжці таких єпізодів для себе знайшов не багато...Нажаль. Можливо для тих хто не цікавився Кримськими подіями, не читав жодного інтерв'ю з Джемілєвим, книжка буде цікавою. Особисто для мене - це одне звичайне, красиво оформлене, велике інтерв'ю на 260 сторінок, не більше.
May 28, 2019
Ніколи не думала, що біографія може бути такою цікавою
Displaying 1 - 10 of 10 reviews