Овернский клирик

Тропа отступников #2

by Андрей Валентинов

Бывшему крестоносцу, а ныне скромному монаху из знаменитого аббатства Сен-Дени, отцу Гильому де Ту, менее всего хочется заниматься расследованием странного происшествия, связанного с пропажей рыжей девушки в маленьком городке близ Тулузы. Тем более, в это дело оказываются замешаны местные власти, косматые демоны, катары, благородные разбойники и Римская Курия. К тому же пропавшая девушка вскоре вернулась, правда не одна, а... целых две. Есть ли среди них настоящая?

Genres: Fantasy, Russia

384 pages, Hardcover

First published January 1, 2000

Reviews

[Gintautas Ivanickas · Rating 5 out of 5]

Jaučiu silpnybę istoriniams detektyvams. Įtariu, kai pirmąsyk skaičiau šitą knygą, gal apie tokį savo “defektą” ir nujaučiau, bet tvirtai to dar nežinojau, o galimai – galimai – dėl tos silpnybės kažkiek kalta ir šita knyga.
Pietų Prancūzija, XII amžius. Nedideliame kaimelyje netoli Tulūzos prieš pat savo vestuves be pėdsako prapuola jauna mergina – Žana de Garr. Prabėga keturi mėnesiai ir ji taip pat netikėtai, kaip prapuolė, vėl atsiranda. Tik nieko neatsimena, o gal ir neaiškina, kur buvo. Bet sužadėtinis dėl to nesuka sau galvos ir jie atšoka vestuves. Ir gyventų sau ilgai ir laimingai, jei į kaimelį negrįžtų dar viena Žana de Garr. Vietiniai truputį ten blaškosi – kuri gi tikra?
Išsiaiškinti, kas gi ten iš tikrųjų vyksta, iškeliauja trys benediktinų ordino vienuoliai – brolis Giljomas (tai dabar brolis, o praeityje garsus kryžiaus žygių dalyvis, grafas de Tu) ir du jaunuoliai – naivus kaimietis brolis Pjeras ir, sakytum, pernelyg protingas ir pilną spintą skeletų turintis brolis Anselmas.
Paaiškėja, kad byla kaip ir išspręsta, kaltuosius ir be vietinių senjorų ar bažnyčios įsikišimo, ištiko Dievo bausmė – tai benediktinai gali sukti ienas atgal. Bet broliui Giljomui kyla daugybė klausimų – pernelyg viskas sklandu, o kažkieno ausys, regis, čia kyšo iš už kiekvieno krūmo. Kodėl taip stengiamasi kuo greičiau tą reikalą numarinti ir užglostyti?
Kuo giliau į mišką – tuo daugiau medžių. Akivaizdu, kad apylinkėse neramu, akivaizdu, kad kažkas bręsta. Akivaizdu, kad kai kurie jau kaupia malkas laužams, kurie tuoj tuoj suliepsnos visoje pietų Prancūzijoje. Vargu ar brolis Giljomas gali sustabdyti tų laužų įdegimą. Bet pabandyti, o jei pasiseks – ir bent jau atidėti, gali.
Pasakojimas, prasidėjęs kaip detektyvas, po truputį aplimpa mistinėmis detalėmis, galiausiai išvirsta savotiška istorine fantasy. O kaip kitaip, jei ir čia šmėkščioja tie patys lorgai (arba dergai) – mįslinga gentis ar tauta, kurios atstovai veikia ne vienoje Valentinovo knygoje (kad ir tame vieninteliame lietuviškai turimame „Dezertyre“, kurį vertė jūsų nuolankus tarnas). Bet galiausiai į klausimus bus atsakyta, tad detektyvinė linija irgi išlieka gyva.
Penki iš penkių tada, metų prieš dvidešimt. Penki iš penkių ir dabar.

[Roman · Rating 3 out of 5]

Книжка українського історика Андрія Валентинова (який працює викладачем історії в харківському універі ім. Каразіна, от повезло ж студентам!) спокусила звабливою анотацією, але напевно, вже моє сприйняття подібних творів стало більш прискіпливим.
Щось занадто всього тут намішано - і детектив на кшалт "Імені троянди" Умберто Еко (тут так само приїздить святий отець, щоправда із двома монахами, для розслідування дивного випадку підміни жінок та стосовно згадок про демонів), і катари, і ті ж самі демони (але вони цілком безпечні), і сатаністи, і купа інших другорядних сюжетних мотивів, серед яких навіть зустрічається марксистська теорія про знищення всіх багатих і перерозподіл благ між бідняками, і цей увесь коктейль якось вариться сам в собі, і можна вже забути, що тут і до чого.
Сюжет якось стрибає по всіх цих ключових точках, начебто все динамічно, святий отець отримав надздібності зору перед своїм відрядженням в землі катарів, періодично змушує своїх монахів читати релігійні тексти за різні провини, переконав місцевого робін гуда відмовитись від цієї марксистської маячні, інколи навіть махав мечем, а, і на додаток ще розбирався із своїми віщими снами про своє військове минуле в землях Палестини.
Повагу хіба що викликає лише ерудованість автора в усіх цих дрібних середньовічних деталях (повезло ж студентам!), а от цей коктейль занадто вже перенасичений подіями, динамікою та різними сюжетними відгалуженнями.

[Aušra Strazdaitė-Ziberkienė · Rating 5 out of 5]

Geras istorinis detektyvas, nors ėmiausi kaip fantastikos. Tai fantastikos čia yra lakoniškai ir elegantiškai. Lėtai vyniojama istorija. Pradėjus skaityti net pasivaideno Žiedų valdovas ir Rožės vardas - viduramžiai, mano mylimas laikotarpis bei į praeitį nusidriekusi istorija, tekanti greta vienuolyno tvarkų, kryžiaus karų, ginklų, lotynų kalbos pamokų, valgio ruošimo ir saikingai serviruojamų pabaisų. Visi gavo to, ko nusipelnė.
Beje - kad jau užsiminiau apie Umberto Eco - esu tikra, kad va jis tai tikrai nesėkmingas lotynų kalbos pamokas būtų užrašęs lotyniškai, o išnašos būtų patalpintos pabaigoje - matyt tam, kad dantimis pagriežtume, kaip nusidėjėliai žadamame pragare.
Skaičiau rusiškai, bet tikiuosi Valentinovą ir kitus ukrainiečius perskaityti ukrainietiškai. Galų gale brolis Pjeras lotyniškai gi išmoko!

[Elena · Rating 5 out of 5]

Юг Франции - край бесконечных зеленых равнин, теряющихся в дымке синеватых гор и ласкового моря; край всевозможных диалектов и место смешения множества культур.
Здесь греков-колонистов сменили когда-то римляне и местные кельтские племена заговорили на народной латыни, ветвясь в причудливое кружево вариантов. Позже сюда приставали корабли чуть ли не всех известных тогда стран, с шёлками и шерстью из Азии и Италии, оружием из Дамаска, с зеркалами и драгоценными каменьями, золотыми и серебряными вещами, восточными пряностями и благовониями. Благословенный край трубадуров и поэтов, рыцарей и прекрасных дам, разбойников с большой дороги и хитрых деревенских мужиков, еретиков, язычников и пламенных христиан...
А еще это край, на который в начале ХIII обрушился крестовый поход против неверных, неправильных христиан, еретиков и потому, конечно, пособников дьявола - катаров. Катары же, в свою очередь, верили, что именно они являются истинными христианами, и что мир земной в целом и римская церковь в частности подчинены злу и управляются насилием и лежит на них печать Сатаны, а потому, данный вертеп должен быть разрушен. Коса на камень, как говорится... Предчувствие пылающих костров и крови - исторический фон, на котором и происходят события "Овернского клирика", в котором исторического куда больше, чем фэнтези. (Ну а логры... Что ж - "Есть многое на свете, друг Горацио...")

Итак, Римская Курия страстно желает вернуть заблудших овец под свое неумолимое (тяжелое) крыло. Любой ценой. По-хорошему (т.е. более или менее мирно) не вышло, а значит нужен повод. Весомый такой, чтобы любой понял, на войне как на войне - все средства хороши. И скромный монах из знаменитого аббатства Сен-Дени, в компании двух молодых иноков Пьера и Ансельма, отправляется в путь дабы если не сокрушить демонов (их же не существует, правда?), так разобраться для начала, что же творится в маленьком городке близ Тулузы.
Путешествие, которое началось как вполне себе рутинное разбирательство, постепенно перерастает в нечто большее и демоны, вдруг оказывается, гнездятся куда ближе, чем хотелось бы каждому из героев пустившихся в путь, а война против этих, внутренних демонов, куда сложнее и страшнее, чем все истории у ночных костров вместе взятые.

[Eugene Krashtan · Rating 5 out of 5]

http://lib.rus.ec/b/58165
Великолепно! Язык книги - просто пальчики оближешь! Сюжет несколько подкачал, но все равно - твердая пятерка.