Леґіони вчительок української мови сумлінно втовкмачують львівським діткам у голови, «як то всьо має називатися і писатися правильно». Комп’ютерні програмі з українського правопису скаженіють, на свій розсуд виправляючи слівця львівського балаку. Але дітки, як не вдома, то на перекурі попід школою чи на самогонній дискотеці у Радехові, багатіють іншими вербальними формулами і самі собі творять лінґвістичну норму. Завдяки цьому львівська ґвара, хоч і не досить вписана у формат, живіша від полтавської матриці укрмови, і ніц їй не бракує. Хіба що у довірливих дітисьок постає запитання, чого вони раптом мають вірити книжці, а не вірити бабці, і тую мармуляду величати джемом, фризієрку – перукаркою, а двірець – залізничним вокзалом. І чого раптом не можна вживати «курва горбата» у присутності матусі, «як дідо то завше каже». Отака от мовна дискримінація. Щоправда, як їх не зви, а вафлі «Артек» на андрути не перетворюються. Тож і живуть в одному місті і фата з вельоном, і батяр з гопником, і карменадлі з відбивною. І навіть фацет із братішкою.
Робоча група просить академічних лінґвістів і просто небайдужих активістів мовного фронту вибачити їй за можливі перекручення у нашій захалявній книжечці. Жодна мова, тим більше львівська ґвара, не стоїть на місці, нараз бідніє та багатіє. Деякі колись широковживані слова і значення слів канули в Полтву, деякі навпаки – помалу вилазять із бабциних скринь. Безліч слів й ідіоматичних виразів довелося оминути через брак місця.
кітчеве і цілком комерційне видання від мережі "фест". після першого ознайомлення з*явилось питання: а навіщо? вміст - більшою мірою полонізми (які дуже рідко вживаються в Львові), а також слова, злямзені з Лексикон львівський поважно і на жарт (це ок, бо "Лексикон" безмірно крутий і взагалі, краще читати натомість його) та ще набір авторських дотепів, що намагаються достукатись до читачевого почуття гумору. Вся книга - це разок слів і роздумів довкола них, імпровізований буквар. можливо, спроба посилити специфічний дискурс польсько-австрійського Львова, меншою мірою реальний, більшою - конструйований туристичним бізнесом. ілюстрації відповідають тональності книги: кітч та еклектика, дотепність і недодотепність, часто - просто відраза. книжка пасувала б в подарунок якомусь східнякові - зробити йому вав-ефект, викликати стан обнубіляції. нмд, ціни своєї не вартує.
Ілюстрації - прекрасні. Слова поділялись на два види - були ті, яких зроду не чула, хоча сама львів‘янка і вся родина моя теж зі Львова чи області. Але були й ті, які так гріли мені душу, оті (вар‘яти, маринарки, жеби, альбо, йооой, …). Неможливо читати без усмішки. Деякі були здивуванням, бо думала що то тільки в моїй родині так говорять. Одним словом - варто час від часу гортати Ґвару і брати давно забуті прекрасні слова львівського діалекту у щоденний вжиток.
Хитрі автори назвали то абеткою. Хитрі, бо в мене назбиралася купа аргументів, чому це не словник. :)
Я людина, в яку закладено полтавську мовну базу. Тому мені насамперед бракувало наголосів. Частину слів я вже чула, частина чудово виводиться з латини/німецької/польської/угорської/тощо, але частина така, що наголос би не зашкодив. З тої ж причини, мені невтямки, як можна на літеру Б казати, що балабухи це пляцки, а на літеру П, що пляцки це оладки. *Пуффф!..*, мізки вибухають.
Колажі позитивно божевільні і нагадують про Анаїд :)
Цікавий словник, нарешті я узнав, що означають деякі слова, які зустрічав в літературі, наприклад, "бігме", та й ще купу інших, плюс шикарне оформлення, здається, від авторки ілюстрацій до арт-буку НепрОсті Прохаська - отже, в цілому я отримав лінгвістичне та естетичне задоволення. До того ж, я тут знайшов деякі слова, які пам'ятаю від своєї бабусі, але ж вона була із села на півдні Дніпропетровщини, тепер от дивуюсь, яким чином в її лексикон втрапили галицизми?
Легка та весела книжка. Чудово ілюстрована. Радше арт-бук, ніж словник. Хоча й словник веселенький. Якщо ж шукаєте серйозного дослідження чи переліку, то навряд підійде. Скажімо, двірець та гарувати, як на мене - це просто українська мова, а не особлива ґвара.
Книга, яку варто мати в домашній бібліотеці. Особливо тим, хто цікавиться мовою, хто збирає і вчить нові слова, хто захоплюється Галичиною як неповторним краєм чи просто тут народився.
Маю давніше видання в синій обкладинці - оформлення дуже гарне: настільки, наскільки взагалі міг надрукувати Старий Лев! Ілюстрації, глянцевий папір, три поштівки на додачу і обкладинка, яка виглядає так, ніби у вас ця книжка дійсно від бабці Австрії.
Більшість слів надано просто з перекладом чи то, скоріш, літературним синонімом, окремі слова, які мають найбільш історичне чи культурне значення подано із описом походження чи фактами і прикладами застосування. Найпрекрасніше в цьому те, що дійсно мій дідусь, наш сусід чи чийсь дядько так розмовляв!! Добра половина слів особисто мені знайома з дитинства, мені і синоніму не треба, щоб ідеально все зрозуміти. Тим книга душевна і дорога. Та що тут казати – ми і зараз в повсякденні використовуємо багато цих слів, навіть не задумуючись. Разом з тим і декілька старих-нових слів обов’язково вдасться вивчити. Рекомендую!
Якщо ви давно хотіли знати, що таке філіжанка, спацер, оборудка, цвібак та чому «холєра ясна», то вам дуже потрібна ця книжка. Якщо ви радієте, побачивши здебільшого дотепні, а деінде й дуже упороті ілюстрації, то вам ще більше потрібна ця книжка. Якщо львів’яни вам кажуть «честь» або запрошують на уродини, а ви й гадки не маєте, про що це, то прямо зараз біжіть купуйте цю книжку!
Крутезна книга! Чудово підіймає настрій! Радісно було розпізнавати слова, які я нещодавно вивчила. І, все ж таки, краще ґвару вивчати в контексті, а не просто слова заучувати. Дякую ілюстраторам та упорядникам. Картинки та тексти створювали особливий настрій та атмосферу, ніби поринула у той Львів)))
Ця книга може вважатись успішно прочитаною, тільки якщо ловкі слова прийняті до вжитку. Моя топова десяточка: Авантура Андрути Ґешефт Зациндолити Звізда Іритувати Копен-Дупен Майталеси Тестамент Трускавки