Я дочитала останню книгу серії Хотшоти Скай Рідж — намилувалася Ксейденом та співпереживала Тедді. Втрата близької людини — довбане чистилище, і коли у житті зʼявляються люди, які допомогають зібрати до купи розбиту душу – це прекрасно.
Але я також хотіла б сказати загалом про всю серію пожежників-хотшотів (як завжди, без спойлерів).
По-перше, це таке лихе співпадіння, що перша книга вийшла саме в той день, 7 січня, коли у Лос-Анджелесі спалахнули масові пожежі. Я цікавлюся поп-культурним та буденним життям Америки і слідкувала за ситуацією, тому коли читала про людей, які саме займаються гасінням пожеж у лісах, виникло ще більше розуміння цієї професії. У нас в Україні я чула тільки про загальних МЧС-сників, які виїзжають на будь-які виклики, повʼязані з пожежами, а в США існують окремі служби, що займаються лісовими пожежами та попередженням їх. Професія сміливих серцем, професія безстрашних та тих, хто «палає» бажанням зупинити ту дикунку — пожежу. Наскільки прекрасно змальовані чоловіки цієї серії, які беруть в руки знаряддя і йдуть вперед. Сильні духом та тілом, проте також проживають кожну втрату та скорботу у свій власний спосіб.
У той же час не хочу оминути жінок цієї серії. Скотті — парамедик, Вайолет — медсестра, Тедді — диспетчер екстреної служби. Кожна з них також відчула ляпас втрати, як свого колишнього життя, так і людей, які були з ними. Але ці дивовижні жінки вистояли. Вистояли не лише, щоб просто існувати, а вистояли і змогли вигризти у цього жорстокого життя свій шматок щастя — обрали власноруч свою долю.
Ці люди надзвичайно сильно мене надихнули. В часи переживання постійних втрат в нашій країні, важко зберігати позитив і побачити в цій суцільній темряві натяк на світло. Але саме такі історії змушують вірити, що якщо ти не втратиш віру — ти переживеш будь-що, якщо ти боротимешся — ти вийдеш переможцем.
Прекрасна серія, прекрасні герої, прекрасна тема для роздумів.