What do you think?
Rate this book
Альфа & Омега. Апокаліпсис для початківців
2021 рік. У науковій лабораторії в Неваді вдалося створити чорну діру. От тільки далі події розвивалися не за планом і всупереч відомим фізичним законам. Замість того щоб розчинитися, чорна діра почала зжирати все навколо, поглинаючи частинку за частинкою. Якщо її не зупинити, незабаром настане кінець світу.
Врятувати Землю може тільки Омега Захаріас — перша людина з трьома третинами мозку й приголомшливими телекінетичними здібностями. До неї приєднуються її брат-програміст Альфа та кілька цікавих героїв, серед яких — винахідник екскрементальної філософії, тибетський монах, відважний артист перформансу й Порожнистий Пес.
Історію Омеги розповідає й записує Еліас Циммерман — мандрівник у часі, який прибув із 2525 року. Він супроводжує дівчину та її друзів у їхній божевільній подорожі й водночас спостерігає за абсурдністю сьогодення.
Врятувати Землю може тільки Омега Захаріас — перша людина з трьома третинами мозку й приголомшливими телекінетичними здібностями. До неї приєднуються її брат-програміст Альфа та кілька цікавих героїв, серед яких — винахідник екскрементальної філософії, тибетський монах, відважний артист перформансу й Порожнистий Пес.
Історію Омеги розповідає й записує Еліас Циммерман — мандрівник у часі, який прибув із 2525 року. Він супроводжує дівчину та її друзів у їхній божевільній подорожі й водночас спостерігає за абсурдністю сьогодення.
- GenresScience FictionFiction
432 pages, Hardcover
First published July 8, 2014
9 people are currently reading
168 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 18 of 18 reviews
November 30, 2025
Як дуже влучно зазначила одна пані в обговоренні книги на книжковому клубі "Це найбільш всрата книга, яку я читала за останній час. Але вона по-хорошому всрата".
"Альфа і Омега" - це нахабна і зухвала пародія, де відверта і часто аж занадто прямолінійна сатира змішана з метафізикою та езотерикою та сучасною фізикою та її проблемами (ну як сучасною - книга вийшла в 2015-му). Книга по вінця наповнена яскравими і місцями карикатурними персонажами, в яких легко зчитуються сучасні архетипи. Іноді автор дещо зловживає розлогими екскурсами та потоками свідоості, там менше з тим, книга захоплює, веселить, змушує крінжувати, бо автор відкидає будь-які рамки, глузуюи та іронізуючи з усюго і всіх включно із самим собою.
Це нетипова книга, яка разюче відрізняєься від типової американської НФ та фентезі. Итайте на свій страх і ризик - але перед усім якщо хочете чогось досить нового. Вибухова суміш європейського сіткому, постможерну, сатири, пародії та абсурду.
"Альфа і Омега" - це нахабна і зухвала пародія, де відверта і часто аж занадто прямолінійна сатира змішана з метафізикою та езотерикою та сучасною фізикою та її проблемами (ну як сучасною - книга вийшла в 2015-му). Книга по вінця наповнена яскравими і місцями карикатурними персонажами, в яких легко зчитуються сучасні архетипи. Іноді автор дещо зловживає розлогими екскурсами та потоками свідоості, там менше з тим, книга захоплює, веселить, змушує крінжувати, бо автор відкидає будь-які рамки, глузуюи та іронізуючи з усюго і всіх включно із самим собою.
Це нетипова книга, яка разюче відрізняєься від типової американської НФ та фентезі. Итайте на свій страх і ризик - але перед усім якщо хочете чогось досить нового. Вибухова суміш європейського сіткому, постможерну, сатири, пародії та абсурду.
January 15, 2026
Це настільки прекрасно, що описати буде практично нємажліва)
Ця історія — ядерний мікс «Холістичного детективного агентства Дірка Джентлі», «Ріка і Морті» та трошки «Південного Парку».
Пародія на жанр наукової фантастики в широкому сенсі та сатира соціального устрою, гумор не те що на грані, а за гранню абсурду, залучення відомих облич і спасителька світу в бронеліфчику від Victoria’s Secret.
Ну тобто, просто оцініть рівень гумору (далі критичний спойлер):
Коротше, я не знаю, кому це радити, але дякую «Жорж», що переклали)
Ця історія — ядерний мікс «Холістичного детективного агентства Дірка Джентлі», «Ріка і Морті» та трошки «Південного Парку».
Пародія на жанр наукової фантастики в широкому сенсі та сатира соціального устрою, гумор не те що на грані, а за гранню абсурду, залучення відомих облич і спасителька світу в бронеліфчику від Victoria’s Secret.
Ну тобто, просто оцініть рівень гумору (далі критичний спойлер):
Коротше, я не знаю, кому це радити, але дякую «Жорж», що переклали)
December 12, 2025
абсолютно божевільна наукова фантастика з філософськими роздумами, прекрасною сатирою і чудовим гумором. автор підважує все: від релігії і науки до соціального устрою і людських стосунків
хотіла написати «читати всім», але оцінки тут стверджують, що мабуть не всім) тому якщо ви любите божевільні сюжети і дивний гумор, читайте обовʼязково
хотіла написати «читати всім», але оцінки тут стверджують, що мабуть не всім) тому якщо ви любите божевільні сюжети і дивний гумор, читайте обовʼязково
November 30, 2025
Химерний фантастично-філософський роман, який я ледь домучила. І перш за все через плахти описового тексту без діалогів. Вони там є, але небагато. Здебільшого книга складається з розлогих роздумів про час, життя, фізику, сімʼю, власне місце в світі, і місцями вони дуже навіть дотепні, і мова непогана, але це все якось… претензійно. Книга написана в 2014 році, а відчувається наче в 2004, коли були популярні постмодернові романи типу «Помаранчевої дівчинки» з претензією на елітарність й інтелектуальність.
Персонажі дуже дивні, дії їхні дивні, мотивації дивні, історії дивні, навіть собака їхній дуже дивний. Вони доволі гротескні й химерні, але й цікаві.
Сюжет нескладний, але часом губиться поміж усіх тих роздумів і описів, аж важко встежити, що спогад, а що відбувається зараз. Плюс в анотації є класний спойлер, дякую, «Жорже»!
3/5, можливо, ще колись, в інший період свого життя перечитаю.
Персонажі дуже дивні, дії їхні дивні, мотивації дивні, історії дивні, навіть собака їхній дуже дивний. Вони доволі гротескні й химерні, але й цікаві.
Сюжет нескладний, але часом губиться поміж усіх тих роздумів і описів, аж важко встежити, що спогад, а що відбувається зараз. Плюс в анотації є класний спойлер, дякую, «Жорже»!
3/5, можливо, ще колись, в інший період свого життя перечитаю.
October 13, 2025
«Альфа & Омега: Апокаліпсис для початківців» стала однією з найбільш дивних та незвичних книг у моєму житті. Протягом її читання виникає таке відчуття, що взагалі нічого не буде зрозуміло і що вона буде максимально сюрреалістичною, фантастичною і десь трохи відірваною від реальності. Але з кожною новою сторінкою читач починає пізнавати цю історію, ближче знайомитися з персонажами, зі світом, в якому вони живуть та з подорожами у часі. І стає все більше і більше цікаво, що ж там буде далі, як все розвиватиметься. Хто, власне, такі ось ці Альфа і Омега, і як один з цих героїв у майбутньому врятує світ💭
У книзі смішні моменти дивним чином поєднуються з наукою та фантастикою. Деякі з них навіть одразу ж наводять нас на думку про абсурдність ситуації, що певним чином робить цю історію більш наповненою і цікавішою.
Автор майстерно переплітає філософські роздуми про Всесвіт, мультивсесвіт, про фізику й наше місце у цьому світі. І ці роздуми гармонійно уживаються із основним сюжетом.
Маркус Ортс постарався й зробив цю історію не просто ще однією фантастичною оповіддю. Вона є доволі заплутаною й дуже незвичною, але в той же час цікавою. Ця книга однозначно не для всіх, але якщо ви любите наукову фантастику, поєднання сатири й драми, специфічний гумор, а також роздуми про сенс буття й життя загалом – тоді ця книга вам сподобається.
• Адже батьків ми носимо з собою все життя. Спочатку ми в них, потім вони в нас, потім у наших дітях, ми ніколи не зможемо від них звільнитися, ні від них, ні від виховання, ні від того, що вони з ними робили і чого від нас чекали.
• Навіть найнеймовірніша можливість залишається можливістю.
🎧 The Son of Flynn – Daft Punk
Видавництво «Жорж»
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
У книзі смішні моменти дивним чином поєднуються з наукою та фантастикою. Деякі з них навіть одразу ж наводять нас на думку про абсурдність ситуації, що певним чином робить цю історію більш наповненою і цікавішою.
Автор майстерно переплітає філософські роздуми про Всесвіт, мультивсесвіт, про фізику й наше місце у цьому світі. І ці роздуми гармонійно уживаються із основним сюжетом.
Маркус Ортс постарався й зробив цю історію не просто ще однією фантастичною оповіддю. Вона є доволі заплутаною й дуже незвичною, але в той же час цікавою. Ця книга однозначно не для всіх, але якщо ви любите наукову фантастику, поєднання сатири й драми, специфічний гумор, а також роздуми про сенс буття й життя загалом – тоді ця книга вам сподобається.
• Адже батьків ми носимо з собою все життя. Спочатку ми в них, потім вони в нас, потім у наших дітях, ми ніколи не зможемо від них звільнитися, ні від них, ні від виховання, ні від того, що вони з ними робили і чого від нас чекали.
• Навіть найнеймовірніша можливість залишається можливістю.
🎧 The Son of Flynn – Daft Punk
Видавництво «Жорж»
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
December 23, 2025
Впорядковане божевілля!
Це, певно, буде найточніший опис цієї книги, химерної, чудернацької, несподіваної і дуже, дуже незвичної. Чорні діри і білі діри. Гола сингулярність і гола месія (водночас вона ж Далай-Ламиня). Майбутнє без книжок, минулого й емпатії, зате з оргіями, різьбленням по корі і телепатією. Тут є реальність без ковіду і (майже) без русні; мультимільйонер, який будує коллайдер, аби лиш позловтішатися, що всі гигнули; дідусь, який проповідує свою екскрементальну (так, ви правильно прочитали, від "екскременти") філософію — "Усе, що я можу втратити, — це кілька сотень кілограмів лайна" — своїм онукам-немовлятам; тибетський монах-гей і фізикиня-фанатичка одноразового сексу зі старими чоловіками; порожнистий (буквально) пес і секс з акулами...
Як усе це поєднується в цікаву (переважно) і незвичну (постійно!) книжку? Дуже химерно і дуже просто. Треба лише врятувати світ від апокаліпсису. Вдруге.
Ця книга — таке дивне поєднання справжньої наукової фантастики (часом аж надто перенасиченої науковістю) і божевільної вигадки (але поданої як частина фантастики, я спершу навіть шукала всі ті химерні терміни), що її варто вважати частково науковою, а частково фантастичною, просто ці складові не надто перетинаються.
Ще тут прекрасний крінжовий гумор, ніби ти дивишся європейський сітком, постійний стьоб над самим собою, а крім того — чудовезний переклад. Чого варті "на все бобре!", "цьомки-бомки" чи "викабенюватися".
Однозначно, найдивніша книга цього року. Мені сподобалося)
4/5
Це, певно, буде найточніший опис цієї книги, химерної, чудернацької, несподіваної і дуже, дуже незвичної. Чорні діри і білі діри. Гола сингулярність і гола месія (водночас вона ж Далай-Ламиня). Майбутнє без книжок, минулого й емпатії, зате з оргіями, різьбленням по корі і телепатією. Тут є реальність без ковіду і (майже) без русні; мультимільйонер, який будує коллайдер, аби лиш позловтішатися, що всі гигнули; дідусь, який проповідує свою екскрементальну (так, ви правильно прочитали, від "екскременти") філософію — "Усе, що я можу втратити, — це кілька сотень кілограмів лайна" — своїм онукам-немовлятам; тибетський монах-гей і фізикиня-фанатичка одноразового сексу зі старими чоловіками; порожнистий (буквально) пес і секс з акулами...
Як усе це поєднується в цікаву (переважно) і незвичну (постійно!) книжку? Дуже химерно і дуже просто. Треба лише врятувати світ від апокаліпсису. Вдруге.
Ця книга — таке дивне поєднання справжньої наукової фантастики (часом аж надто перенасиченої науковістю) і божевільної вигадки (але поданої як частина фантастики, я спершу навіть шукала всі ті химерні терміни), що її варто вважати частково науковою, а частково фантастичною, просто ці складові не надто перетинаються.
Ще тут прекрасний крінжовий гумор, ніби ти дивишся європейський сітком, постійний стьоб над самим собою, а крім того — чудовезний переклад. Чого варті "на все бобре!", "цьомки-бомки" чи "викабенюватися".
Однозначно, найдивніша книга цього року. Мені сподобалося)
4/5
January 12, 2026
Це було геть не те, що я очікувала, і геть не так.
Анотація викликала побоювання, що жанрово не моє.
Та це так написано, що я в захваті. Впорядкований хаос... Не банально, не нудно, смішно, абсурдно, викликає стільки емоцій...
А те як оповідь ведеться - окреме задоволення. То лаконічно короткими реченнями, то плутано довго на половину сторінки, стрибаючи, повертаючи вспак, звертаючись до читача і перекроюючи те, що було сказано раніше.
А останні 100+ сторінок якесь божевілля)
Проте довершене божевілля, закриття усіх петель і ховання усіх ниточок. Це дуже віртуозно, але трохи плавить мізки 😹
Анотація викликала побоювання, що жанрово не моє.
Та це так написано, що я в захваті. Впорядкований хаос... Не банально, не нудно, смішно, абсурдно, викликає стільки емоцій...
А те як оповідь ведеться - окреме задоволення. То лаконічно короткими реченнями, то плутано довго на половину сторінки, стрибаючи, повертаючи вспак, звертаючись до читача і перекроюючи те, що було сказано раніше.
А останні 100+ сторінок якесь божевілля)
Проте довершене божевілля, закриття усіх петель і ховання усіх ниточок. Це дуже віртуозно, але трохи плавить мізки 😹
December 5, 2025
Буду лаконічним: специфічне чтиво.
Обирайте усвідомлено.
Обирайте усвідомлено.
March 10, 2017
Markus Orths: Alpha und Omega - Apokalypse für Anfänger oder „Mut zur Belanglosigkeit“
Im Jahre 2015 wurde Alpha und Omega mit dem Deutschen Science Fiction Preis für den besten deutschsprachigen Roman ausgezeichnet. Entsprechend hoch waren meine Erwartungen, mit denen ich an die Lektüre des im Februar neu erschienenen btb-Taschenbuchs ging. Nach dem ersten Kapitel war ich euphorisch, danach ging´s nur noch abwärts.
„Du, Elias, du bist weder ein simples Doppel- noch ein einfühlsames Tripelhirn, du, mein Freund, bist ein hellsichtiges Quardrupelhirn!“ S. 62
Es war einmal ein Weltuntergang…
Erstes Kapitel:
Im Jahre 2525 bzw. 525 nach Omega: Auf einem schneebedeckten Hügel findet Elias Zimmermann eine Luke, die ihn in eine alte Bibliothek führt. Seit langer Zeit hat kein Mensch sie betreten. Nur eine humanoide Bibliothekarsmaschine namens Jimmy McGovern bewacht die Überbleibsel vergangener Tage. „Ihr werdet alle sterben“, verkündet die Maschine. Der Menschheit verbleiben gerade einmal 24 Tage, bis ein Meteoroid auf die Erde krachen und alles vernichten wird. Als die Maschine Elias´ Implantat entfernt, welches ihn gedanklich im Hier & Jetzt gefangen hält, fühlt Elias sich frei. Eine Freiheit, die er um jedem Preis retten muss.
Darum gehts im Buch wirklich:
Die letzte Rettung der Erde wurde von Omega vollbracht. Omega Sibylle Zacharias, die als Adoptivkind in die Familie Winter/Zacharias kam, Adoptivschwester von Alpha Ferdinand. In der unterirdischen Bibliothek ist alles Wissen über die Retterin der Erde vorhanden. Wenn Elias hier nicht die Lösung für sein Weltuntergangsproblem findet, wo dann? Höchstens bei ihr selbst - vor Ort, vor 525 Jahren - als ein schwarzes Loch die Menschheit bedrohte und alles verloren schien.
Ist das SciFi oder kann das weg?
Ich hoffe, ihr alle wisst, dass Rezis immer subjektiv sind. Alpha und Omega polarisiert so beeindruckend fein, dass ich selbst an meine Grenzen kam. Bin ich tolerant genug, einen solchen Humbug als SciFi-Roman durchgehen zu lassen? Er bewirkte aber auch, dass ich mich mit dem Genre und allem Handwerkszeug auseinandersetzte, die einen guten Roman ausmachen. Außerdem rief der Roman allerhand Gefühle in mir hervor, auf deren Grundlage ich nun diese Rezi begründe. Alpha und Omega ist insofern ein Weckruf, aber längst kein gutes Buch.
Was macht das Genre Science Fiction aus? Genügt eine Zeitreise und ein drohender Weltuntergang, um einen Roman, der im Germany´s-Next-Topmodel-Universum spielt, als SciFi zu bezeichnen? Des Weiteren: Kann aufgesetzter Kalauer-Humor über 525 Seiten lang unterhalten? Kann man sich über eben diesen Umfang hinweg dauerhaft als „Freund“ ansprechen lassen, von einer unsympathischen und schwätzsüchtigen Erzählfigur, mit der man´s keine fünf Minuten in einem Raum aushalten würde? Wenn eine kleingedruckte Taschenbuchseite nur vier Sätze, dafür 34 Kommata enthält, grenzt das nicht an Arbeitsverweigerung des Autoren? Und kann man ein Buch überhaupt beenden, dass sich selbst so unwiderstehlich lustig zu finden scheint, dass einem das Lachen im Hirn stecken bleibt? Antwort auf die letzte Frage: Ja, man kann. Aber es tut wirklich weh.
Das Schicksal ist ein mieser… Säufer?
Omega ist ein schwarzes, haarloses Mädchen, die Erlöserin, Jesus reloaded quasi, und ihr großer Traum ist es, Germany´s Next Topmodel zu werden. Wie praktisch, dass sie dank ihrer drei Gehirndrittel in der Lage ist, alles schweben zu lassen, inkl. sich selbst. Stets an ihrer Seite: Mutter Bitch (ja, wirklich…), der Esoterik zugetan, Vater Kolja, großer SC Freiburg-Fan, Großvater Gusto, der Erfinder des Gesellschaftsspiels Charity, der hohle Hund Escher und Stiefbruder Alpha, der kaum was sagt. Dazu gesellen sich im Laufe des Abenteuer weitere Freaks wie der schwule Buddha Tashi, der reichste Mann der Welt mit seiner multiplen Persönlichkeitsstörung, die nymphomanische Wissenschaftlerin Sabrina, die sich immer und immer wieder in den unmöglichsten Situationen über den Weg laufen. Das Schicksal muss ein Trinker sein!
Satire darf alles!
Ja fast. Was Satire auf jeden Fall nicht darf, ist mir meine Zeit zu stehlen. Wenn ihr jetzt denkt, ich Kunstbanause habe die Satire nicht verstanden, dann habt ihr wahrscheinlich recht. Und auch damit habe ich mich auseinandergesetzt! Und ja, laut Definition ist es wohl Satire. Ich sah es eher als plumpen Rundumschlag gegen die Gesellschaft, bei dem jeder und alles an den Pranger gestellt wird. Ständig hatte ich Angst, dass schon der nächste Witz hinterm Busch lauert, und sich, voll von sich überzeugt, mit großem Trara in den Plot stürzt, sich ausschweifend verneigt und auf Applaus wartet, für jedes einzelne zu erwartende Wortspiel. Aber das ist wohl Geschmackssache.
„Ja, ähm, Kunst kommt nicht von können, aber auch nicht von müssen, Kunst kommt von können müssen. Wer nur kann und nichts muss, ist ein Handwerker, wer nur muss und nichts kann, sollte aufs Klo gehen.“ - S. 438
Wer ein Kapitel findet, in dem nicht unterschwellig und mit -ach so lustigem- Augenzwinkern irgendwas unserer modernen Welt -ach so- kreativ durch die Mangel gedreht wird, der möge sich bei mir beschweren oder auf ewig lachen. Ist das Satire oder kann das weg? *Buch zuklapp and out*
Fazit: Alpha und Omega untertrumpft alles!
„Das ist mein Alles-Schwert: Da ist alles drin außer gar nichts.“ - Alpha Ferdinand
Alpha und Omega empfand ich als unschönen Rundumtritt in Richtung der Gesellschaft, in der wir leben. Der Roman ist völlig überdreht, der Schreibstil unnötig kompliziert und fühlt sich weder nach SciFi noch richtig an. Die Story setzt keine Akzente, sondern schildert Omegas gesamtes Leben und lässt kein lahmes Detail aus. Und das Ende stand seit Kapitel 1 fest. Der Roman bietet unglaublich viel Spielraum für gewagte Interpretationen überengagierter Kritiker zum Sinn oder Unsinn von allem und nichts. Ich lass das bleiben. Weder Story noch Figuren oder Humor konnten mich packen. Schade.
Einen spitzenmäßigen Ersteindruck vom Roman bekommt ihr auf der Seite des Autoren. Hier gibt es außerdem viele Zusatzinfos, eine Figurenübersicht, Zitate und weiterführende Artikel.
Vielen Dank an den btb-Verlag für das Rezi-Exemplar.
„Der Kalauer, noch dazu der schlechte Kalauer, aber jeder Kalauer ist schlecht, denn ein Kalauer ist per definitionem schlecht, muss schlecht sein, und je schlechter ein Kalauer ist, umso besser ist er, und der Kalauer da oben ist furchtbar, schlecht, also im Grunde genommen genial, also, versteht doch endlich, ein Kalauer ist Gipfelpunkt literarischer Schaffenskunst!“ S. 133/134
Im Jahre 2015 wurde Alpha und Omega mit dem Deutschen Science Fiction Preis für den besten deutschsprachigen Roman ausgezeichnet. Entsprechend hoch waren meine Erwartungen, mit denen ich an die Lektüre des im Februar neu erschienenen btb-Taschenbuchs ging. Nach dem ersten Kapitel war ich euphorisch, danach ging´s nur noch abwärts.
„Du, Elias, du bist weder ein simples Doppel- noch ein einfühlsames Tripelhirn, du, mein Freund, bist ein hellsichtiges Quardrupelhirn!“ S. 62
Es war einmal ein Weltuntergang…
Erstes Kapitel:
Im Jahre 2525 bzw. 525 nach Omega: Auf einem schneebedeckten Hügel findet Elias Zimmermann eine Luke, die ihn in eine alte Bibliothek führt. Seit langer Zeit hat kein Mensch sie betreten. Nur eine humanoide Bibliothekarsmaschine namens Jimmy McGovern bewacht die Überbleibsel vergangener Tage. „Ihr werdet alle sterben“, verkündet die Maschine. Der Menschheit verbleiben gerade einmal 24 Tage, bis ein Meteoroid auf die Erde krachen und alles vernichten wird. Als die Maschine Elias´ Implantat entfernt, welches ihn gedanklich im Hier & Jetzt gefangen hält, fühlt Elias sich frei. Eine Freiheit, die er um jedem Preis retten muss.
Darum gehts im Buch wirklich:
Die letzte Rettung der Erde wurde von Omega vollbracht. Omega Sibylle Zacharias, die als Adoptivkind in die Familie Winter/Zacharias kam, Adoptivschwester von Alpha Ferdinand. In der unterirdischen Bibliothek ist alles Wissen über die Retterin der Erde vorhanden. Wenn Elias hier nicht die Lösung für sein Weltuntergangsproblem findet, wo dann? Höchstens bei ihr selbst - vor Ort, vor 525 Jahren - als ein schwarzes Loch die Menschheit bedrohte und alles verloren schien.
Ist das SciFi oder kann das weg?
Ich hoffe, ihr alle wisst, dass Rezis immer subjektiv sind. Alpha und Omega polarisiert so beeindruckend fein, dass ich selbst an meine Grenzen kam. Bin ich tolerant genug, einen solchen Humbug als SciFi-Roman durchgehen zu lassen? Er bewirkte aber auch, dass ich mich mit dem Genre und allem Handwerkszeug auseinandersetzte, die einen guten Roman ausmachen. Außerdem rief der Roman allerhand Gefühle in mir hervor, auf deren Grundlage ich nun diese Rezi begründe. Alpha und Omega ist insofern ein Weckruf, aber längst kein gutes Buch.
Was macht das Genre Science Fiction aus? Genügt eine Zeitreise und ein drohender Weltuntergang, um einen Roman, der im Germany´s-Next-Topmodel-Universum spielt, als SciFi zu bezeichnen? Des Weiteren: Kann aufgesetzter Kalauer-Humor über 525 Seiten lang unterhalten? Kann man sich über eben diesen Umfang hinweg dauerhaft als „Freund“ ansprechen lassen, von einer unsympathischen und schwätzsüchtigen Erzählfigur, mit der man´s keine fünf Minuten in einem Raum aushalten würde? Wenn eine kleingedruckte Taschenbuchseite nur vier Sätze, dafür 34 Kommata enthält, grenzt das nicht an Arbeitsverweigerung des Autoren? Und kann man ein Buch überhaupt beenden, dass sich selbst so unwiderstehlich lustig zu finden scheint, dass einem das Lachen im Hirn stecken bleibt? Antwort auf die letzte Frage: Ja, man kann. Aber es tut wirklich weh.
Das Schicksal ist ein mieser… Säufer?
Omega ist ein schwarzes, haarloses Mädchen, die Erlöserin, Jesus reloaded quasi, und ihr großer Traum ist es, Germany´s Next Topmodel zu werden. Wie praktisch, dass sie dank ihrer drei Gehirndrittel in der Lage ist, alles schweben zu lassen, inkl. sich selbst. Stets an ihrer Seite: Mutter Bitch (ja, wirklich…), der Esoterik zugetan, Vater Kolja, großer SC Freiburg-Fan, Großvater Gusto, der Erfinder des Gesellschaftsspiels Charity, der hohle Hund Escher und Stiefbruder Alpha, der kaum was sagt. Dazu gesellen sich im Laufe des Abenteuer weitere Freaks wie der schwule Buddha Tashi, der reichste Mann der Welt mit seiner multiplen Persönlichkeitsstörung, die nymphomanische Wissenschaftlerin Sabrina, die sich immer und immer wieder in den unmöglichsten Situationen über den Weg laufen. Das Schicksal muss ein Trinker sein!
Satire darf alles!
Ja fast. Was Satire auf jeden Fall nicht darf, ist mir meine Zeit zu stehlen. Wenn ihr jetzt denkt, ich Kunstbanause habe die Satire nicht verstanden, dann habt ihr wahrscheinlich recht. Und auch damit habe ich mich auseinandergesetzt! Und ja, laut Definition ist es wohl Satire. Ich sah es eher als plumpen Rundumschlag gegen die Gesellschaft, bei dem jeder und alles an den Pranger gestellt wird. Ständig hatte ich Angst, dass schon der nächste Witz hinterm Busch lauert, und sich, voll von sich überzeugt, mit großem Trara in den Plot stürzt, sich ausschweifend verneigt und auf Applaus wartet, für jedes einzelne zu erwartende Wortspiel. Aber das ist wohl Geschmackssache.
„Ja, ähm, Kunst kommt nicht von können, aber auch nicht von müssen, Kunst kommt von können müssen. Wer nur kann und nichts muss, ist ein Handwerker, wer nur muss und nichts kann, sollte aufs Klo gehen.“ - S. 438
Wer ein Kapitel findet, in dem nicht unterschwellig und mit -ach so lustigem- Augenzwinkern irgendwas unserer modernen Welt -ach so- kreativ durch die Mangel gedreht wird, der möge sich bei mir beschweren oder auf ewig lachen. Ist das Satire oder kann das weg? *Buch zuklapp and out*
Fazit: Alpha und Omega untertrumpft alles!
„Das ist mein Alles-Schwert: Da ist alles drin außer gar nichts.“ - Alpha Ferdinand
Alpha und Omega empfand ich als unschönen Rundumtritt in Richtung der Gesellschaft, in der wir leben. Der Roman ist völlig überdreht, der Schreibstil unnötig kompliziert und fühlt sich weder nach SciFi noch richtig an. Die Story setzt keine Akzente, sondern schildert Omegas gesamtes Leben und lässt kein lahmes Detail aus. Und das Ende stand seit Kapitel 1 fest. Der Roman bietet unglaublich viel Spielraum für gewagte Interpretationen überengagierter Kritiker zum Sinn oder Unsinn von allem und nichts. Ich lass das bleiben. Weder Story noch Figuren oder Humor konnten mich packen. Schade.
Einen spitzenmäßigen Ersteindruck vom Roman bekommt ihr auf der Seite des Autoren. Hier gibt es außerdem viele Zusatzinfos, eine Figurenübersicht, Zitate und weiterführende Artikel.
Vielen Dank an den btb-Verlag für das Rezi-Exemplar.
„Der Kalauer, noch dazu der schlechte Kalauer, aber jeder Kalauer ist schlecht, denn ein Kalauer ist per definitionem schlecht, muss schlecht sein, und je schlechter ein Kalauer ist, umso besser ist er, und der Kalauer da oben ist furchtbar, schlecht, also im Grunde genommen genial, also, versteht doch endlich, ein Kalauer ist Gipfelpunkt literarischer Schaffenskunst!“ S. 133/134
September 29, 2018
Och nö.
Ich hatte das Buch in einer Buchhandlung meines Vertrauens bei den Empfehlungen gesehen und es klang auf leicht abstruse Weise brillant. Also habe ich es mir ein wenig aufgespart, fing dann im vermeintlich perfekten Moment an zu lesen und... habe das Buch irgendwann eingereiht in die Gruppe derer, die ich nicht beenden werde. Schade.
Ich wurde beim Lesen nicht das Gefühl los, als stünde der Autor die ganze Zeit hinter dem Erzähler und guckte mich die ganze Zeit erwartungsvoll an - "bin ich nicht witzig? War das nicht eine ganz besonders gelungene Formulierung? Lachst du schon? Wünschst du dir, deine Freunde wären so amüsant wie ich? Und jetzt? Und jetzt?"
Und dafür habe ich gerade keine Geduld.
Ich hatte das Buch in einer Buchhandlung meines Vertrauens bei den Empfehlungen gesehen und es klang auf leicht abstruse Weise brillant. Also habe ich es mir ein wenig aufgespart, fing dann im vermeintlich perfekten Moment an zu lesen und... habe das Buch irgendwann eingereiht in die Gruppe derer, die ich nicht beenden werde. Schade.
Ich wurde beim Lesen nicht das Gefühl los, als stünde der Autor die ganze Zeit hinter dem Erzähler und guckte mich die ganze Zeit erwartungsvoll an - "bin ich nicht witzig? War das nicht eine ganz besonders gelungene Formulierung? Lachst du schon? Wünschst du dir, deine Freunde wären so amüsant wie ich? Und jetzt? Und jetzt?"
Und dafür habe ich gerade keine Geduld.
November 13, 2025
Захопливий, кумедний, розумний роман, в основі якого - пригоди з елементами наукової фантастики, магії та метамодернізму, всі пронизані доброю сатирою!
Отримав неймовірний кайф, сміявся ледь не на кожній другій сторінці - це одна з найкращих книг!
Приблизний референс - це Аліса в Задзеркаллі + Дуглас Адамс.
Я вражений, що українське видання - це перший переклад цієї книги взагалі! Видавництво Жорж, як ви знайшли цей шедевр?
Отримав неймовірний кайф, сміявся ледь не на кожній другій сторінці - це одна з найкращих книг!
Приблизний референс - це Аліса в Задзеркаллі + Дуглас Адамс.
Я вражений, що українське видання - це перший переклад цієї книги взагалі! Видавництво Жорж, як ви знайшли цей шедевр?
November 26, 2025
Це точно найдивніше, що я читала цього року. Це поєднання абсурду, чорного гумору й несподівано глибоких сенсів.
Автор грається з темою кінця світу легко й провокативно, ставлячи під сумнів звичні уявлення про мораль, віру та людську природу. Читання часом викликає подив, усмішку, часто викликало дискомфорт.
Книга не для всіх, але точно для тих, хто любить нестандартну літературу, яка ламає рамки й змушує думати.
Автор грається з темою кінця світу легко й провокативно, ставлячи під сумнів звичні уявлення про мораль, віру та людську природу. Читання часом викликає подив, усмішку, часто викликало дискомфорт.
Книга не для всіх, але точно для тих, хто любить нестандартну літературу, яка ламає рамки й змушує думати.
November 18, 2024
Eines meiner All-Time-Favorites!
March 12, 2017
Es handelt sich nicht wie ich erst dachte um ein dystopisches und spannendes Buch sondern geht eher Richtung Komödie und hat nicht wirklich viel Spannung. Der Schreibstil ist genial und lustig und ich weiß nicht wie Markus Orths das über 500 Seiten lang geschafft hat. Gusto mochte ich besonders gerne aber irgendwie hat man zu den Charakteren keine richtige Bindung aufgebaut und dadurch das man eigentlich von Anfang an wusste was passiert war es auch nicht besonders spannend. Demnach habe ich mich bei der Bewertung schwer getan und habe dem Buch am Ende 3/5 Sterne gegeben. Wäre es 100-200 Seiten kürzer gewesen wäre es meiner Meinung nach um einiges Besser gewesen aber so hat es sich an einigen Stellen sehr gezogen. (eine ausführliche Rezi gibt es auf meinem Blog)
March 5, 2017
Von 2-5 Sternen. Abhängig von Passagen. Manchmal einfach genial, zwischen durch langweilig zum einschlafen. Hab selten so lane an einem Buch gehabt. Aber alles zusammen 3 Sterne
February 19, 2015
Ein unglaublicher Parforce Ritt in die Zukunft und zurück. Hier bleibt kein Auge trocken, kein Mythos unerwähnt, und es macht einfach Spaß,derart intelligent und witzig unterhalten zu werden.
Lesen!
Lesen!
August 18, 2021
Wirklich abgefahrenes Buch, dass mich teilweise hat stutzig werden lassen, ob der Author überhaupt selbst von dieser Welt ist... Psychedelische Weisheits-Romanze.
January 21, 2015
Was für ein durchgedrehter Kram, aber wirklich gut.
Displaying 1 - 18 of 18 reviews