Вірші

by Georg Trakl, Георг Тракль, Олександр Андрієвський (Translator)

Ґеорґ Тракль (1887-1914) — австрійський німецькомовний поет, один з представників німецького експресіонізму. Тракль навчався в Зальцбурзі та у Відні, де почав писати та публікувати вірші та п’єси, зокрема для модного серед творчої молоді журналу Der Brenner. Там він провадив богемне життя та став залежним від кокаїну й алкоголю. З початком Першої світової війни вступив до лав австро-угорської армії, де служив у польовому шпиталі. Під час боїв у Галичині Тракль, під враженням від кількості поранених, яким не міг допомогти, вчинив спробу суїциду. 3 листопада 1914 року Тракль вкоротив собі віку в Краківському шпиталі, прийнявши смертельну дозу морфію. До цієї збірки увійшли обрані вірші Тракля в перекладі Олександра Андрієвського. Збірку доповнюють ілюстрації сучасного українського художника Gurge Feodor.

Genres: Poetry

116 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

About the author

Georg Trakl was an Austrian poet. He is considered one of the most important Austrian Expressionists.

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Ґеорґ Тракль
"Вірші"
Переклад Олександра Андрієвського
Видавництво "Стилет і стилос"

"Нехай у пісні згадають також хлопчину,
Його безумства, русі брови та його загибель,
Того, хто розпався, хто очі блакитні розплющив.
О, яка скорботна ця зустріч."

Можна називати Тракля нереалізованим Юнґером, надто бо схожі їх долі і слова. Можна вважати його наступником Бодлера і Рембо, або ж поетизованим Кафкою. Можна назвати його ще одним Меррітом, Мекеном, Ґаймом, предтечею Ліґотті, верлібровим Лавкрафтом. Та все ж, троянда - це троянда, Тракль - це Тракль. Не треба шукати подібних, цьому самітнику, бо як пише в передмові перекладач Олександр Андрієвський, це вірші не для читання вголос, це поезія інтервента для інтровертів.

"У самотні години душі
Гарно так ходити під сонцем
Уздовж жовтих стін літа.
Тихо відлунюють кроки в траві; і все ще
Спить син бога Пана у сірому мармурі."

Враження від цих віршів схоже на ті нечисленні сни, коли бачиш самого себе збоку, свою непевну ходу, пробирання через мряку, вічна загубленість, тривога і водночас ностальгія. Відчуття, коли довго-довго чекаєш появи недавно померлого знайомого чи родича уві сні - і ось він з'являється. І ми боїмося, але хочемо того спілкування, того погляду.

"Або ж це крики уві сні,
Коли залізний ангел виступає проти людини ув очереті,
І на розпеченій решітці плавиться плоть святого."

Нам дуже важливий контекст, хоча ці вірші позачасові. Перекладає той, хто воює і все ще зносить на собі труднощі війни. Тракля ж війна знищила. Сильніший повторно озвучує слова слабшого. Плотін також був на війні.

"Навколо глиняних хат в'ються пурпурові грона,
Шелест снопів пожовклого колосся,
Гудіння бджіл, політ лелеки.
Увечері зустрічаються воскреслі на кам'янистих стежках."

В гностичній біблії Тракля блудний син повертається в батьківський дім вже мертвим. Тихо ступає брунатним листям, частки плоті його опадають із кістяка, як лусочки кокона, багряниця м'язів зі шкірою легко зісковзує, як плащ імпретора. Отець зустрічає його тримаючи в міцних селянських руках хліб і вино. І Пан на цвинтарі виграє тужливу мелодію заховавшись в заростях плющу.

В цієї книги є ідеальна пара - "Гриби з Юґґота" Лавкрафта. Здається наче вони вийшли в одній серії та обидві й видані в 2025 році. Невеликий формат, бліда зеленавість форзаців, ілюстрації знаменитого Gurge Feodor і все ті ж сомнамбулічні пошуки незвіданого потойбіччя.
Так, ця книга однозначно не для всіх, але своїх обраних обов'язково знайдете, як знайшла мене. Вона не має на меті змінити цей необов'язковий світ, але з дивовижною меланхолійною мелодійністю задзвенить у вашій свідомості, як рубін вкинутий у безодню рукою прокаженого ангела.

"О, хрестові походи та плоть мучеників
На вогнищах; падають пурпурові плоди
У вечірнім саду, куди передчасно пішли юнаки веселі,
Тепер же - воїни, що прокидаються, поранені, із зоряних сновидінь.

Який ніжний у цій ночі пучок блакитних волошок!
О часи тиші та роки із золотою осінню,
Коли ми, мирні ченці, виноград чавили червоний,
І навколо сяяли пагорб і ліс.
О ви, мисливці та замки, і спокій вечора,
Коли чоловік у своїй кімнаті мислив про праведне,
І боровся глухою молитвою за Господнє життя"

[Iryna Chernyshova · Rating 4 out of 5]

Дуже осінне читання - пурпур і золото лісів, брунатний сад - час, коли все навкруги починає повільно і красиво вмирати. Поезія розпаду, мерці, хащі, таємні постаті, - готично одним словом.

[Dmytro Zozulia · Rating 5 out of 5]

Цю збірку поезій Тракля я прочитав приблизно місяць тому, але не зміг одразу відкоментувати тут, оскільки в базі Goodreads її ще не було.

Що можу написати зараз, коли враження вже не такі свіжі? Перше знайомство з Траклем, хай навіть фрагментарне, яке відбулося років вісім тому, мало на мене сильніший вплив, ніж друге, під час читання цієї збірки, оскільки експресіоністська поетика автора тоді була мені ближчою, ніж тепер. Утім, похмурість і одержимість темою страждань і смерті мені досі подобаються, тож... 5 зірок.

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

Перекладач цієї збірки у передмові пише про те,що це вірші інтроверта для інтервентів. Не можу не погодитись з ним, мені відгукнулась ця поезія. А ще тут є вірш про Городок на Львівщині,де під час Першої світової був автор