[Читала в рамках челенджу, протягом якого хочу познайомитися з книжками з країн, з яких досі нічого (умовно сучасного) не читала. Країна 9 – Палестина. Англійський переклад з французької.]
Це мемуар палестинської журналістки, письменниці й активістки Есми Аль-Гуль, записаний з її розмов з лівансько-французьким автором Селімом Насібом. Розмови велися арабською, під запис французькою, тож цей переклад англійською, з яким я знайомилася - це вже двічі віддалена від оригіналу версія (навіть якщо рахувати тільки мови, а не факт перетворення усної розмови в писаний текст кимось окрім того, від чийого імені цей текст оповідається). Мені зрозуміле прагнення одразу це видавати європейською мовою для міжнародного вжитку, але не зрозуміле рішення обійтися без написаного тексту від першої особи тією мовою, якою оповідачка сама володіє достатньою мірою, щоб створити аутентифікований текст, з якого далі підуть переклади для всіх потрібних аудиторій. (Тим більше, що вона сама мисткиня слова, а не, скажімо, селебріті, яка людям цікава, але двох слів зв'язати не може і тому потребує ґоустрайтера).
Есма зростала в таборі для біженців в Рафасі, підліткові роки провела в Еміратах, де батько працював інженером, вчилася журналістиці й літературі в Газі, де згодом стала дедалі помітнішою своїми дописами у місцевій і міжнародній пресі з критикою дедалі більш радикально ісламської влади Хамасу в Газі, та активісткою за збереження громадських свобод, в тому числі в контексті "арабської весни", якою хронологічно цей мемуар завершується.
Мені було цікавіше тут радше про її роки зростання та умови в сім'ї, завдяки яким вони змогла вирости достатньо інтелектуально незалежною. Про численні її сутички з офіційними органами Хамасу та неформальною поліцією моралі в пізніші роки - очевидно, важливо оповідати і повідомляти міжнародній аудиторії в тому ключі, в якому "просто важливо" знати про боротьбу за права людини, але з точки зору читацького досвіду все ж ті перші розділи (значна частина книжки, не якісь пару перших розділів) мені були цікавіші.
Варто зазначити, що цей мемуар з 2016 року, тобто ізраїльсько-палестинську війну останніх років він не заторкає. (Зате детально розповідає про досвід трьох попередніх коротших війн. Хотіла написати "конфліктів", зупинила себе, виправила.) Цікаво, що перше видання ішло за підзаголовком "історія однієї жінки зсередини арабської весни" - коли поняття "арабська весна" було більше на слуху, а перевидання 2025 року, в тому числі аудіо-книжка, яку я слухала, йде за підзаголовком "говорить дочка Рафаху" - коли впізнаваною стала назва "Рафах". Англійський переклад начитано непогано (я слухала в дорозі, а потім дочитувала з текстової версії), акторкою, у якої гарна англійська, але й гарна арабська, тож арабські назви в тексті звучать автентично, а не переінакшені на американський лад (ну ладно, наскільки я можу судити). Але мені було корисним глянути на відео з самою Есмою, де вона виступає навіть арабською, не задля змісту виступів, а просто щоб зіставити живу постать з текстом, який від її імені мені переказали через стільки посередників.