Ірена Карпа — українська письменниця, співачка гурту «ФАКТИЧНО САМІ», журналістка, культурна дипломатка.
На час написання романів «50 хвилин трави» і «Фройд би плакав» авторці було 22 роки. Ці твори називали викличними, провокаційними й навіть революційними. Вони дивували, захоплювали, вражали, були тригерними, але точно не залишали читача байдужим. У них йдеться про жінок, які можуть сміятися і плакати, бути гранично відвертими зі собою та іншими, помилятися і давати собі право на те, чого хочуть. Ці жінки можуть усе розуміти або ні, проте вони у взаєминах з чоловіками самі керують своїм життям, хай би яким воно було.
«50 хвилин трави» — історія про кохання, етапи пошуку і становлення; тут іронія поєднана з болем, а потік свідомості стає частиною сюжету.
Роман «Фройд би плакав», який авторка написала після своєї подорожі Південно-Східною Азією, запрошує у мандрівку різними містами й культурами, а в ширшому сенсі — до пізнання себе і життя.
Irena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse. Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
ʼФройд би плакавʼ дуже зайшло. «Марла вже вкотре в житті ставить для себе позначку Абсолютного Щастя. А воно ж, за природою своєю, не може тривати довше, ніж мить. Питання в тому, скільки разів за життя ця мить спроможна повторитися»
файно сказано про те що щасливі миті такі короткі, дай боже аби побільше таких виловить, файний стиль певно так би моя писанина звучала аби менше лінилась писать, приємно почитать про такі далекі і дивні краї
але
юнацький максималізм і безкінечно нормалізовані три мужика водночас боже як ж мене то бісило, на жаль занадто я вже моралізована для такого штибу панкушності хз
Окей, це було неймовірна подорож. 50 хвилин трави це дуже психоделічний і хаотичний текст. Я , відверто , не сильний фанат такого і мені складно з такими текстами, але це було цікаво. Атмосфера якоїсь повної свободи і вона дуже двояка. Ніби ти бачиш її деструктивні нахили для головної героїні, а ніби - дух повної свободи, ніяких обов'язків і рамок. Все як тільки душа забажає. І цей контраст заманює. Якщо вже говорити про Фройд би плакав, то тут, насправді, щось те саме. Текст більш структурований, але вайби головної героїні такі ж. Максимальна свобода у всіх аспектах. Хоча... Можна задуматись над тим чи справді ця жінка прям "вільна" чи в залежності від різних інколи не дуже добрих і правильних чоловіків. Це залишається на власний розсуд. Купа подорожей, нових досвідів, алкоголю і наркотиків, пригод та інтиму. Все що забажаєш. Окремо хочу виділити те, які захопливі роздуми авторки про сексуальність і інтимність жінки. Думаю, для тих часів, коли ця книга писалась, це доволі проривний текст. Це прогресивно і круто. Я б дозволив сказати, що взагалі то гг займалась сексом з чоловіками, а не вони з нею. Така вона вільна і сильна!