What do you think?
Rate this book
Хороші передчуття
«Хороші передчуття» — це збірка короткої прози, яку Богдан Коломійчук написав у період 2022–2025 років під час своєї служби в ЗСУ та участі в російсько-українській війні. Його тексти — про досвід цивільної людини, письменника, котрому довелося побачити війну зсередини. Без пафосу, але щиро про те, як війна змінює і травмує людський характер, наповнює життя невизначеністю і навіть стирає спогади. А проте — не здатна знищити віру в хороше.
96 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
2 people are currently reading
71 people want to read
About the author
Богдан Коломійчук
16 books46 followersБогдан Коломійчук — український письменник,журналіст, актор, володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Романи».
У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка.
Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.
Книжки:
- Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»
- "Таємниця Єви", 2014, видавництво «Фоліо»
У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка.
Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.
Книжки:
- Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»
- "Таємниця Єви", 2014, видавництво «Фоліо»
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
August 22, 2025
Книга, якої я б хотіла, аби не було. Аби війни не було. Аби росії не було.
Але книга є. Вона про те, як відчувається війни для військового, що взяв зброю до рук 22 лютого. Для письменника. Для Богдана Коломійчука безпосередньо.
І це дуже жива і дуже чесна книга.
Особисто я хапала ротом повітря, читаючи останній есей. Уже декілька місяців я ношу з собою асоціацію про те, куди за протоколом повинна потрапити декомпресійна голка - між другим та третім ребром. Я ношусь з цією асоцією, ніяк не знаходячи слів, що хочу цим сказати. Аж ось - останній есей. Про "між другим та третім ребром", про "місце вводу декомпресійної голки". Богдан Коломійчук чудово знайшов слова, склав їх в правильний порядок, написав прекрасний есей. І прекрасну книжку. Якої, я, звісно, хотіла б, аби не було.
Але книга є. Вона про те, як відчувається війни для військового, що взяв зброю до рук 22 лютого. Для письменника. Для Богдана Коломійчука безпосередньо.
І це дуже жива і дуже чесна книга.
Особисто я хапала ротом повітря, читаючи останній есей. Уже декілька місяців я ношу з собою асоціацію про те, куди за протоколом повинна потрапити декомпресійна голка - між другим та третім ребром. Я ношусь з цією асоцією, ніяк не знаходячи слів, що хочу цим сказати. Аж ось - останній есей. Про "між другим та третім ребром", про "місце вводу декомпресійної голки". Богдан Коломійчук чудово знайшов слова, склав їх в правильний порядок, написав прекрасний есей. І прекрасну книжку. Якої, я, звісно, хотіла б, аби не було.
October 9, 2025
Нема що казати - неймовірна книга.
Тонесенька така, а читалась довго.
Обдумувала все, проживала. Є есеї, які перечитувала двічі. А є такі, до яких поверталась і ще більше разів.
Важко і натхненно водночас, і не питайте, як це можливо.
Тонесенька така, а читалась довго.
Обдумувала все, проживала. Є есеї, які перечитувала двічі. А є такі, до яких поверталась і ще більше разів.
Важко і натхненно водночас, і не питайте, як це можливо.
November 29, 2025
Завдяки цій книзі я зависла в Інтернеті, уважно переглядаючи роботи Брейгеля, дізналася, з якої книги хочу почати літературне знайомство з Щепаном Твердохом, та дозволила музиці Ференца Ліста принаймні на короткий час позбавити мене думок про обстріли та війну.
«Глибока емпатія призводить до страждання від неучасті.»
«Як і сто років тому, так і тепер, армія може зайняти лише ту територію, де окопалися її піхотинці.»
«В армії, а надто на війні, складно любити свою країну.»
Це моя третя книжка есеїстики з військовим досвідом письменника під обкладинкою і часом думаю, що вони усі пишуть одну книгу.
п.с. У планах – «Не народжені для війни» Артема Чапая.
«Глибока емпатія призводить до страждання від неучасті.»
«Як і сто років тому, так і тепер, армія може зайняти лише ту територію, де окопалися її піхотинці.»
«В армії, а надто на війні, складно любити свою країну.»
Це моя третя книжка есеїстики з військовим досвідом письменника під обкладинкою і часом думаю, що вони усі пишуть одну книгу.
п.с. У планах – «Не народжені для війни» Артема Чапая.
September 15, 2025
5⭐️ #Ebook
💔💔💔
Обовʼязково читати.
💔💔💔
Обовʼязково читати.
December 19, 2025
Як би мені хотілося б, що б книг на військову тему не існувало. Що б війни залишилися в делекому минулому, а твори були про інше, але правда така, що війна є, війна триває, і я вдячна за твори від письменників - військових. Я читала декілька детективів від письменника, і по наступній книжці було дуже добре видно що письменник прислухається до читачів, виписуєттся, кожна наступна робота сиає кращою.
Ця збірка маленька, містить 9 коротких оповідань, про військовий досвід, почуття через війну, проживання війни... Що спонукало його стати на захист, і що навіть будучи у війську він не покинув писати, мріяти, вірити в краще майбутнє.
Ця збірка маленька, містить 9 коротких оповідань, про військовий досвід, почуття через війну, проживання війни... Що спонукало його стати на захист, і що навіть будучи у війську він не покинув писати, мріяти, вірити в краще майбутнє.
September 16, 2025
Збірка щирої короткої прози Богдана Коломійчука, письменника, що змінив перо на зброю і в лавах сил оборони захищає нас від росіянських варварів.
Це нариси про будні військового, часом страшні і жорстокі. Від деяких було надзвичайно боляче, особливо коли усвідомила, що багато страшних і жорстоких речей стали для нас буденністю. Оповідання Saint просто розбило мене на друзки 💔
Багато авторових думок суголосні моїм, тому знайшли щирий відгук в моєму серці, як-от про виснаженість військових і їхні туманні перспективи повернутися до родин до закінчення війни, про життєво необхідне для всіх нас взаєморозуміння в суспільстві, а ще, попри втому, - про "тепло і хороші передчуття між другим і третім ребром".
Читати обов'язково
Це нариси про будні військового, часом страшні і жорстокі. Від деяких було надзвичайно боляче, особливо коли усвідомила, що багато страшних і жорстоких речей стали для нас буденністю. Оповідання Saint просто розбило мене на друзки 💔
Багато авторових думок суголосні моїм, тому знайшли щирий відгук в моєму серці, як-от про виснаженість військових і їхні туманні перспективи повернутися до родин до закінчення війни, про життєво необхідне для всіх нас взаєморозуміння в суспільстві, а ще, попри втому, - про "тепло і хороші передчуття між другим і третім ребром".
Читати обов'язково
September 8, 2025
«Росіяни перетворили мене з письменника на солдата і змусили повернутися на Донбас» .
Це сповідь цивільної людини, яка змушена була взяти зброю в руки і захищати свою домівку. Це історія письменника, чиє життя кардинально змінилось з лютого 2022-го.
«Життя здавалося продовженням власних романів - попереду лише пригоди, подорожі, презентації і переклади. Яка к бісу війна?..»
Це було щиро, емоційно та глибоко. Автор відверто розповідає про внутрішні почуття людини, яка опинилася на фронті. Тут не буде розповідей про бойові дії, тут здебільшого роздуми автора про війну та суспільство і розповідь про те, що відчувають військові.
Ця книга - це спосіб зрозуміти військових, побачити їх думки, прислухатися до них. Відчути на собі те, через що вони проходять щоденно. І це також знак і мотивація для населення залишатися підтримкою для своєї армії, робити все, що в наших силах.
«- Що тебе наповнює зараз?
- Тепло між другим і третім ребром... - відповів. - І хороші передчуття».
Це сповідь цивільної людини, яка змушена була взяти зброю в руки і захищати свою домівку. Це історія письменника, чиє життя кардинально змінилось з лютого 2022-го.
«Життя здавалося продовженням власних романів - попереду лише пригоди, подорожі, презентації і переклади. Яка к бісу війна?..»
Це було щиро, емоційно та глибоко. Автор відверто розповідає про внутрішні почуття людини, яка опинилася на фронті. Тут не буде розповідей про бойові дії, тут здебільшого роздуми автора про війну та суспільство і розповідь про те, що відчувають військові.
Ця книга - це спосіб зрозуміти військових, побачити їх думки, прислухатися до них. Відчути на собі те, через що вони проходять щоденно. І це також знак і мотивація для населення залишатися підтримкою для своєї армії, робити все, що в наших силах.
«- Що тебе наповнює зараз?
- Тепло між другим і третім ребром... - відповів. - І хороші передчуття».
February 8, 2026
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Збірка оповідань - глибока рефлексія на тему війни. Занурює настільки сильно, що після прочитання важко «винирнути» назад. Усього 90 сторінок, але стан,з яким залишаєшся, мабуть, буде тримати мене ще довго..
Богдан дуже влучно підмітив, що війна не має одного обличчя. Вона складна. Вона багатогранна і у кожного своя правда, свій біль і своя перспектива. Мене дуже зачепила саме чесність і глибина автора. Вона змушує не просто читати, а співпереживати, ставити запитання і шукати відповіді в собі..
Збірка оповідань - глибока рефлексія на тему війни. Занурює настільки сильно, що після прочитання важко «винирнути» назад. Усього 90 сторінок, але стан,з яким залишаєшся, мабуть, буде тримати мене ще довго..
Богдан дуже влучно підмітив, що війна не має одного обличчя. Вона складна. Вона багатогранна і у кожного своя правда, свій біль і своя перспектива. Мене дуже зачепила саме чесність і глибина автора. Вона змушує не просто читати, а співпереживати, ставити запитання і шукати відповіді в собі..
October 8, 2025
Дупу не розірве на німецькій хрест, а навпаки - спокійно і виважено написані думки про війну і людину в ній.
October 14, 2025
Прочитала за кілька годин - ніколи не можу подібної прози залишати на потім. Було дуже тяжко відірватися від рядків, бо між ними бриніло стільки болю, виснаженості. І водночас стільки сподівань.
До есею «Мости над часом і «Мости з паперу - 2023»» поверталася тричі. Думка про мости памʼяті ніяк не полишала.
«Творчість на межі - це коротка стисла сповідь, дуже обмежена в часі, де кожне слово максимально насичене емоціями і сенсом. І при цьому це доволі важка рефлексія пережитого досвіду».
І хіба це справді не так?
До есею «Мости над часом і «Мости з паперу - 2023»» поверталася тричі. Думка про мости памʼяті ніяк не полишала.
«Творчість на межі - це коротка стисла сповідь, дуже обмежена в часі, де кожне слово максимально насичене емоціями і сенсом. І при цьому це доволі важка рефлексія пережитого досвіду».
І хіба це справді не так?
October 3, 2025
9/10
Після прочитання цієї книжки мене накрила нова хвиля вдячності за те, що автор мені її підписав 🤍
Це збірка короткої прози, яку Богдан Коломійчук написав у період 2022–2025 років під час своєї служби в ЗСУ та участі в російсько-українській війні.
В цій маленькій книжечці (тут менше 100 сторінок) немає героїзації чи пафосу. Є лише дуже щирий, справжній та подекуди дуже незручний текст.
Про те, як війна змінює людину.
Про невизначеність майбутнього.
Про зіткнення цивільного й військового досвіду.
Про пошук сенсу й опори там, де все зруйновано.
Та про віру у «хороші передчуття» попри жорстоку реальність.
✨ Мені дуже сподобалось те, як саме автор написав цю книжку: коротка форма робить тексти влучними та концентрованими, а книжка в цілому сприймається як шматочки різного досвіду, які складаються в одну мозаїку.
❤️🩹 Тематика важка, але, як на мене, цю книжку варто читати. Обов’язково. Вона дозволяє не просто зрозуміти війну, а відчути її такою, якою вона є для людини в окопах. Це нагадування про те, що навіть у найтемніші часи існує внутрішнє світло й віра в життя після війни.
Після прочитання цієї книжки мене накрила нова хвиля вдячності за те, що автор мені її підписав 🤍
Це збірка короткої прози, яку Богдан Коломійчук написав у період 2022–2025 років під час своєї служби в ЗСУ та участі в російсько-українській війні.
В цій маленькій книжечці (тут менше 100 сторінок) немає героїзації чи пафосу. Є лише дуже щирий, справжній та подекуди дуже незручний текст.
Про те, як війна змінює людину.
Про невизначеність майбутнього.
Про зіткнення цивільного й військового досвіду.
Про пошук сенсу й опори там, де все зруйновано.
Та про віру у «хороші передчуття» попри жорстоку реальність.
✨ Мені дуже сподобалось те, як саме автор написав цю книжку: коротка форма робить тексти влучними та концентрованими, а книжка в цілому сприймається як шматочки різного досвіду, які складаються в одну мозаїку.
❤️🩹 Тематика важка, але, як на мене, цю книжку варто читати. Обов’язково. Вона дозволяє не просто зрозуміти війну, а відчути її такою, якою вона є для людини в окопах. Це нагадування про те, що навіть у найтемніші часи існує внутрішнє світло й віра в життя після війни.
December 31, 2025
/❤️🩹 Маленька, але дуже важлива книжка про війну, очима чоловіка, який під час повномасштабного вторгнення замість написання книг — став військовим, медиком на евакуації поранених.
Про війну важко говорити, важко читати, але ми, цивільні, ніколи не зрозуміємо, наскільки важко проживати війну безпосередньо на фронті та згодом писати про це, фактично проживаючи події наново… Водночас таке документування війни дуже важливе. Тому велика подяка людям, які мають силу роповідати 🫂. Пане Богдане, дякую за книгу й за службу!
📖 Я би не хотіла переказувати ці есеї, бо вони лаконічні, книжка має всього 90 сторінок, тому я наполегливо закликаю вас придбати її та прочитати. Мені відгукнувся момент із одного есе, який, власне, й зафіксований у назві — про хороше передчуття:
«Я кричав йому просто в обличчя, що в мене хороші передчуття. Я ношу їх у собі десь між другим і третім ребром — це там, де нас вчили проколювати грудну клітку декомпресійною голкою».
У каруселі залишаю анотацію для ознайомлення, а також — декілька уривків, які відмітила. Ревно рекомендую цю книжку до читання! І взагалі — читайте все, що виходить у військових, і не лише письменників! Так ви зможете глибше й обширніше зрозуміти російсько-українську війну.
🫂 Знаю, що є люди, котрі пишуть, що їм важко читати зараз про війну, але, на мою думку, зараз саме час, адже так ми можемо скласти для себе повноцінну картину всього, що відбувається. Як зауважив Артур Дронь на дискусії з Богданом Коломійчуком й Ігорем Мітровим: читати треба всіх, бо кожен пише по-своєму, хтось з (чорним) гумором, хтось дуже реалістично, хтось з призми якоїсь дотичної діяльності, хтось через вірші, хтось з хорошими передчуттями, хтось із порівняннями з минулими досвідами й тощо-тощо. Одним словом — читайте!
Про війну важко говорити, важко читати, але ми, цивільні, ніколи не зрозуміємо, наскільки важко проживати війну безпосередньо на фронті та згодом писати про це, фактично проживаючи події наново… Водночас таке документування війни дуже важливе. Тому велика подяка людям, які мають силу роповідати 🫂. Пане Богдане, дякую за книгу й за службу!
📖 Я би не хотіла переказувати ці есеї, бо вони лаконічні, книжка має всього 90 сторінок, тому я наполегливо закликаю вас придбати її та прочитати. Мені відгукнувся момент із одного есе, який, власне, й зафіксований у назві — про хороше передчуття:
«Я кричав йому просто в обличчя, що в мене хороші передчуття. Я ношу їх у собі десь між другим і третім ребром — це там, де нас вчили проколювати грудну клітку декомпресійною голкою».
У каруселі залишаю анотацію для ознайомлення, а також — декілька уривків, які відмітила. Ревно рекомендую цю книжку до читання! І взагалі — читайте все, що виходить у військових, і не лише письменників! Так ви зможете глибше й обширніше зрозуміти російсько-українську війну.
🫂 Знаю, що є люди, котрі пишуть, що їм важко читати зараз про війну, але, на мою думку, зараз саме час, адже так ми можемо скласти для себе повноцінну картину всього, що відбувається. Як зауважив Артур Дронь на дискусії з Богданом Коломійчуком й Ігорем Мітровим: читати треба всіх, бо кожен пише по-своєму, хтось з (чорним) гумором, хтось дуже реалістично, хтось з призми якоїсь дотичної діяльності, хтось через вірші, хтось з хорошими передчуттями, хтось із порівняннями з минулими досвідами й тощо-тощо. Одним словом — читайте!
November 21, 2025
Ще одна збірка потужної української есеїстики 🇺🇦💔
January 16, 2026
Коротка проза про досвід теперішньої війни та службу у війську. Про обовʼязок і будні, спогади та мрії, втрати й здобутки, нове і минуле, роздуми й переосмислення. Із відвертим поглядом і хорошими передчуттями
Read
February 5, 2026пам'ятаєте, як у "Бійні номер п'ять" персонажі домовились не писати книжок, які романтизували б чи героїзували б війну? так от ця книга сподобалась би персонажам "Бійні номер п'ять".
книга "Хороші передчуття" вся схожа на той мем з окривавленим Ісусом, який в ній описано. цей текст — тотальна огида до війни і зліпок протеїчного сумніву. здається, кожна вільна хвилина заповнюється сумнівом, роздумами, небезпечними думками й відчуттями.
сам вираз "хороші передчуття" набуває такого гіркого й іронічного тону до кінця оповіді, що хочеться тікати чи хоча б випити стакан віскі й закутатись у теплу ковдру, і думати про всіх, хто теплої ковдри не має.
ця книга, на мій погляд, не є обов'язковим чи вражаючим чтивом про цю війну. "Сірі бджоли" — так. "Юпак" — бажано. вірші військових — звісно. а от "Хороші передчуття" тільки якщо треба щеплення від хороших передчуттів. тільки якщо є потреба згадати, що найкращі уми нашого покоління системно спопеляють. тільки аби розбити в собі останні краплі безґрунтовних мрій, бо єдиний вихід із пекла нині для тих, хто мислить і відчуває, — стакан віскі чи лихоманка.
я маю особисті та трепетні історії пов’язані із віденськими музеями, про які з теплом пише автор. я дуже люблю картини Брейгеля старшого і шкодую, що не потрапила на його виставку, що згадана в книзі. сюрреально читати, як моє місце перебування для когось є метафорою минулого, свободи і безпеки, коли саме тут моє особисте 24-те лютого почалось і все триває, а завтра ніяк не настане.
книга "Хороші передчуття" вся схожа на той мем з окривавленим Ісусом, який в ній описано. цей текст — тотальна огида до війни і зліпок протеїчного сумніву. здається, кожна вільна хвилина заповнюється сумнівом, роздумами, небезпечними думками й відчуттями.
сам вираз "хороші передчуття" набуває такого гіркого й іронічного тону до кінця оповіді, що хочеться тікати чи хоча б випити стакан віскі й закутатись у теплу ковдру, і думати про всіх, хто теплої ковдри не має.
ця книга, на мій погляд, не є обов'язковим чи вражаючим чтивом про цю війну. "Сірі бджоли" — так. "Юпак" — бажано. вірші військових — звісно. а от "Хороші передчуття" тільки якщо треба щеплення від хороших передчуттів. тільки якщо є потреба згадати, що найкращі уми нашого покоління системно спопеляють. тільки аби розбити в собі останні краплі безґрунтовних мрій, бо єдиний вихід із пекла нині для тих, хто мислить і відчуває, — стакан віскі чи лихоманка.
я маю особисті та трепетні історії пов’язані із віденськими музеями, про які з теплом пише автор. я дуже люблю картини Брейгеля старшого і шкодую, що не потрапила на його виставку, що згадана в книзі. сюрреально читати, як моє місце перебування для когось є метафорою минулого, свободи і безпеки, коли саме тут моє особисте 24-те лютого почалось і все триває, а завтра ніяк не настане.
October 2, 2025
Читати «Хороші передчуття» — це як посидіти ввечері з вудкою на ставку після важкого дня: тиша, спокій і час для себе. Читала не поспішаючи, зупинялась, щоб відчути вагу кожного слова. Богдан Коломійчук пише лаконічно, щиро й чесно. Це саме те, що нам потрібно зараз. Ця книжка не просто про війну — вона про життя, яке триває попри все. І про надію, яка має завжди бути.
Displaying 1 - 17 of 17 reviews