What do you think?
Rate this book
Загроза без обличчя
Дракони милосердні! Дайте мені вивчити всі несимпатичні ієрогліфи та знайти роботу, хіба я багато прошу? Схоже, як для колишньої найманки, надмірно. Вдень я ловлю тарганів для супу, а вночі вбиваю людину, яку понад усе хочу захистити. Знову і знову, темрява не покидає моїх снів. Темрява насувається й наяву, люди продовжують зникати. Здається, сама природа повстала проти нас. А тоді безлиця тінь приходить і по мою голову.
“Загроза без обличчя” — друга книга трилогії.
“Загроза без обличчя” — друга книга трилогії.
- GenresFantasy
312 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
September 17, 2025
Оскільки це друга частина, писати відгук без спойлерів дуже важко, тому він буде коротеньким. Там, де вам забракне вражень, просто підставте багато-багато серденьок, вони цілком відповідають.
Отже, наші головні герої, Рувей і Ксандер, очікувано продовжують разом переживати пригоди. Причому Рувей намагається всерйоз отримати освіту — в першій частині книжки доволі докладно описане її навчання, щоправда, поки у наставниці, котра має стати своєрідною перепусткою до власне навчання на спеціальність.
Ксандер тим часом працює за фахом — щось розслідує. Аж раптом Рувей намагаються вбити, причому причина наче і логічна _загалом,_ але враховуючи навички Рувей, зачувши її, можна хіба розреготатися. Невідомий замовник прагне смерти Рувей, бо вона дорога Ксандеру, тобто це таке собі застереження: не ставай у мене на шляху. Авжеж, його кохана виявиться беззахисною і лякливою, що може піти не так?
Не так іде все. І Рувей разом із Ксандером їдуть до дивного села, де останнім часом зникають люди. До села, де крізь Рувей дивляться, мов вона — порожнє місце.
Книжка написана так само легко, як перша частина, і на тлі цієї легкости особливо виразним стає те, що авторка торкається доволі серйозних проблем. Мене ще неймовірно потішило, що образи певних персонажів стають дедалі глибшими, люблю таке. Таємничо додам, що мені страшенно сподобалося, як розкривається Хігата, я мріяла про щось таке і це просто ахххх (тут багато-багато серденьок).
Натомість персонажі, глибину яких нам уже показували, де-не-де демонструються з «легшого» боку, розігрують комічні ситуації, бо ніхто ж не буває лише трагічним чи лише смішним.
Отже, наші головні герої, Рувей і Ксандер, очікувано продовжують разом переживати пригоди. Причому Рувей намагається всерйоз отримати освіту — в першій частині книжки доволі докладно описане її навчання, щоправда, поки у наставниці, котра має стати своєрідною перепусткою до власне навчання на спеціальність.
Ксандер тим часом працює за фахом — щось розслідує. Аж раптом Рувей намагаються вбити, причому причина наче і логічна _загалом,_ але враховуючи навички Рувей, зачувши її, можна хіба розреготатися. Невідомий замовник прагне смерти Рувей, бо вона дорога Ксандеру, тобто це таке собі застереження: не ставай у мене на шляху. Авжеж, його кохана виявиться беззахисною і лякливою, що може піти не так?
Не так іде все. І Рувей разом із Ксандером їдуть до дивного села, де останнім часом зникають люди. До села, де крізь Рувей дивляться, мов вона — порожнє місце.
Книжка написана так само легко, як перша частина, і на тлі цієї легкости особливо виразним стає те, що авторка торкається доволі серйозних проблем. Мене ще неймовірно потішило, що образи певних персонажів стають дедалі глибшими, люблю таке. Таємничо додам, що мені страшенно сподобалося, як розкривається Хігата, я мріяла про щось таке і це просто ахххх (тут багато-багато серденьок).
Натомість персонажі, глибину яких нам уже показували, де-не-де демонструються з «легшого» боку, розігрують комічні ситуації, бо ніхто ж не буває лише трагічним чи лише смішним.
July 15, 2025
ФЕДХА МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ПЕРСОНАЖ.
ЖИНКА ПЕРЕД НЕМИНУЧИМ КІНЦЕМ БУЛА НЕПОХИТНОЮ І ДИВИЛАСЬ СМІЛИВО В ОЧІ СМЕРТІ!
ЖИНКА ПЕРЕД НЕМИНУЧИМ КІНЦЕМ БУЛА НЕПОХИТНОЮ І ДИВИЛАСЬ СМІЛИВО В ОЧІ СМЕРТІ!
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 31, 2025
Продовження «Жнеця», який мені полюбився, але з впевненістю можу сказати, що ця частина сподобалася навіть більше 🤭.
Як тільки я її отримала — була в захваті, бо цього разу в мене видання з кольоровим зрізом і неймовірно красивим оформленням усередині (загляньте в карусель) 😍💚.
А після прочитання, захват підтвердився і в тексті! Мені подобається, як пише Олександра Черепан, бо хоч тут і є неочікувані моменти (я офігіла вкінці від катани 🫢), але загалом чогось прям кардинально нового тут немає, алеее! Насправді важко пояснити це відчуття — мені просто дуже подобаються ці книги, історія, яку придумала авторка, її шалена героїня Рувей та бідося Ксандер. Гумор! Обожнюю його тут!
📖 В історії немає якогось кучерявого стилю (не гейтіть мене, я просто намагаюсь пояснити свої враження), однак це так добре читається! Я багато хіхікала, тішилась і моментами йойкала від неочікуваних поворотів. А те, як авторка зуміла легко й ненав'язливо прописати стосунки головних героїв — скарб 🫰🏻. Дуже файно вийшло.
Ага. Сюжет! ⬇️ З уст самої Рувей:
«Дракони милосердні! Дайте мені вивчити всі несимпатичні ієрогліфи та знайти роботу, хіба я багато прошу? Схоже, як для колишньої найманки, надмірно. Вдень я ловлю тарганів для супу, а вночі вбиваю людину, яку понад усе хочу захистити. Знову і знову, темрява не покидає моїх снів. Темрява насувається й наяву, люди продовжують зникати. Здається, сама природа повстала проти нас. А тоді безлиця тінь приходить і по мою голову».
🫣 Сутність, яка на обкладинці виявилася дуже непростою й цікавою! Взагалі там є декілька моментів, через які я плуталася, бо імена героїв чучуть для мене складні, а ще їх дуже багацько, тому приходилося інколи прям піднапрягтися, протееее, це аж ніяк не зіпсувало мені враження!
Короче, якщо коротко своїми словами про сюжет, то: після попередніх пригод («Жнець») Рувей розпочала нове життя у місті, пішла вчитися й хоче знайти роботу. Однак паралельно в неї ще місія, яку вони з хігатою (мечем) запланували здійснити…
😶🌫️ Разом із тим, майже щоночі, вона бачить погані сни, в яких убиває близьку людину, а вдень намагається невимушено триматися біля нього ж і не видавати хвилювання, яке переслідує її. Рувей хоче бути від Ксандера якнайдалі, але доля хитра штучка, тому вони разом починають розслідувати справу про зникнення людей. Як виявиться, там буде замішана оця таємнича постать (і не тільки 🫢), з якою їм прийдеться зіткнутися в обличчя.
Короче, кінець треш, я дуже матюкалася 🤭, але мені сподобалося, було неочікувано! Чекаю зі сверблячкою в руках на третю, заключну, частину 🤌🏻.
P.S. хоч я і чучуть пожалілася, що тут багато героїв і героїнь, але водночас мені було цікаво про них читати, бо кожен і кожна має особливу історію, характеристики й стосунок до Рувей.
Як тільки я її отримала — була в захваті, бо цього разу в мене видання з кольоровим зрізом і неймовірно красивим оформленням усередині (загляньте в карусель) 😍💚.
А після прочитання, захват підтвердився і в тексті! Мені подобається, як пише Олександра Черепан, бо хоч тут і є неочікувані моменти (я офігіла вкінці від катани 🫢), але загалом чогось прям кардинально нового тут немає, алеее! Насправді важко пояснити це відчуття — мені просто дуже подобаються ці книги, історія, яку придумала авторка, її шалена героїня Рувей та бідося Ксандер. Гумор! Обожнюю його тут!
📖 В історії немає якогось кучерявого стилю (не гейтіть мене, я просто намагаюсь пояснити свої враження), однак це так добре читається! Я багато хіхікала, тішилась і моментами йойкала від неочікуваних поворотів. А те, як авторка зуміла легко й ненав'язливо прописати стосунки головних героїв — скарб 🫰🏻. Дуже файно вийшло.
Ага. Сюжет! ⬇️ З уст самої Рувей:
«Дракони милосердні! Дайте мені вивчити всі несимпатичні ієрогліфи та знайти роботу, хіба я багато прошу? Схоже, як для колишньої найманки, надмірно. Вдень я ловлю тарганів для супу, а вночі вбиваю людину, яку понад усе хочу захистити. Знову і знову, темрява не покидає моїх снів. Темрява насувається й наяву, люди продовжують зникати. Здається, сама природа повстала проти нас. А тоді безлиця тінь приходить і по мою голову».
🫣 Сутність, яка на обкладинці виявилася дуже непростою й цікавою! Взагалі там є декілька моментів, через які я плуталася, бо імена героїв чучуть для мене складні, а ще їх дуже багацько, тому приходилося інколи прям піднапрягтися, протееее, це аж ніяк не зіпсувало мені враження!
Короче, якщо коротко своїми словами про сюжет, то: після попередніх пригод («Жнець») Рувей розпочала нове життя у місті, пішла вчитися й хоче знайти роботу. Однак паралельно в неї ще місія, яку вони з хігатою (мечем) запланували здійснити…
😶🌫️ Разом із тим, майже щоночі, вона бачить погані сни, в яких убиває близьку людину, а вдень намагається невимушено триматися біля нього ж і не видавати хвилювання, яке переслідує її. Рувей хоче бути від Ксандера якнайдалі, але доля хитра штучка, тому вони разом починають розслідувати справу про зникнення людей. Як виявиться, там буде замішана оця таємнича постать (і не тільки 🫢), з якою їм прийдеться зіткнутися в обличчя.
Короче, кінець треш, я дуже матюкалася 🤭, але мені сподобалося, було неочікувано! Чекаю зі сверблячкою в руках на третю, заключну, частину 🤌🏻.
P.S. хоч я і чучуть пожалілася, що тут багато героїв і героїнь, але водночас мені було цікаво про них читати, бо кожен і кожна має особливу історію, характеристики й стосунок до Рувей.
February 15, 2026
З величезним задоволенням знову занурилась у магічну, легку та загадкову японську атмосферу. Продовження історії дівчини-найманки Рувей, яка всіма способами намагається впорядкувати спокійне життя і яка ж в цей час знову і знову опиняється в епіцентрі несподіваної пригод.
Тоді як перша частина була хоч і дуже динамічною, та все ж більш впорядкованою, то під час читання другої виникало стійке відчуття, ніби веслую в човнику серед океану і піді мною з однаковою ймовірністю може бути як золотисте піщане дно, так і Маріанська впадина.
Під, на перший погляд, показово спрощеним іронічним стилем тексту ховається справжня глибина сенсів і символів, які я, мабуть, не всі і осягнула.
І знову ж пані Олександра зовсім не поспішала розгортати всю панораму, а робила це і натяками, і знаками і, врешті решт, в такі моменти, коли цього очікуєш найменше. А дещо, власне, так і лишилось не сказаним.
Авторка, безперечно, любить цю історію і проживає її разом з героями. Доповнення образів замість епілогу — тому найкраще підтвердження, я сміялась вголос😂
Знає вона їх настільки добре, що це автоматично очікується і від непідготовленого читача. Тому нам доводиться робити вигляд, що все так і задумано та намагатись по крихітках зібрати частину того чи іншого образу, а щось і дофантазувати. І це спрацьовує в плюс.
Та серед всіх непередбачуваних поворотів сюжету чи все таких же таємничих героїв існує острівець спокою і впевненості — великий, надійний, теплий Ксандер. Який же він прекрасний🧡 І як вони з Рувей доповнюють один одного своїми протиріччями.
Взагалі, всі образи дуже багатогранні: Ештем, Кірін, Юкіо, Токохару, Которі, Кей, Привид та інші… Ну і Дайго, який зʼявляється виключно для того, щоб ми дізнались, побився він з кимось чи ні…
Знову цей неповторний іронічний рубаний стиль, з яким не хочеться прощатись. Тому сподіваюсь, що третя частина вийде якомога швидше. Бо Хігата таки видала інтриги, дякую їй🤭 Та й надто вже цікаво, чи дійсно нова загроза не матиме обличчя?😏
Читаймо🫶
Тоді як перша частина була хоч і дуже динамічною, та все ж більш впорядкованою, то під час читання другої виникало стійке відчуття, ніби веслую в човнику серед океану і піді мною з однаковою ймовірністю може бути як золотисте піщане дно, так і Маріанська впадина.
Під, на перший погляд, показово спрощеним іронічним стилем тексту ховається справжня глибина сенсів і символів, які я, мабуть, не всі і осягнула.
І знову ж пані Олександра зовсім не поспішала розгортати всю панораму, а робила це і натяками, і знаками і, врешті решт, в такі моменти, коли цього очікуєш найменше. А дещо, власне, так і лишилось не сказаним.
Авторка, безперечно, любить цю історію і проживає її разом з героями. Доповнення образів замість епілогу — тому найкраще підтвердження, я сміялась вголос😂
Знає вона їх настільки добре, що це автоматично очікується і від непідготовленого читача. Тому нам доводиться робити вигляд, що все так і задумано та намагатись по крихітках зібрати частину того чи іншого образу, а щось і дофантазувати. І це спрацьовує в плюс.
Та серед всіх непередбачуваних поворотів сюжету чи все таких же таємничих героїв існує острівець спокою і впевненості — великий, надійний, теплий Ксандер. Який же він прекрасний🧡 І як вони з Рувей доповнюють один одного своїми протиріччями.
Взагалі, всі образи дуже багатогранні: Ештем, Кірін, Юкіо, Токохару, Которі, Кей, Привид та інші… Ну і Дайго, який зʼявляється виключно для того, щоб ми дізнались, побився він з кимось чи ні…
Знову цей неповторний іронічний рубаний стиль, з яким не хочеться прощатись. Тому сподіваюсь, що третя частина вийде якомога швидше. Бо Хігата таки видала інтриги, дякую їй🤭 Та й надто вже цікаво, чи дійсно нова загроза не матиме обличчя?😏
Читаймо🫶
Displaying 1 - 4 of 4 reviews