«Розтин душі» — збірка творів Морі Оґая, де слово стає інструментом викриття найтонших порухів людської природи.
До збірки входить роман «Дикий гусак», а також три оповідання: «Обряд вигнання демонів», «Горщик з яловичиною» і «Шафран».
У своїх роботах Морі Оґай вміло поєднує знання про людське тіло з глибоким аналізом людської натури. Він здійснює такий собі «розтин» душ, розкриваючи страхи, надії та бажання своїх героїв у часи змін і трансформацій.
Mori Ōgai, pseudonym of Mori Rintarō (born February 17, 1862, Tsuwano, Japan—died July 9, 1922, Tokyo), one of the creators of modern Japanese literature.
The son of a physician of the aristocratic warrior (samurai) class, Mori Ōgai studied medicine, at first in Tokyo and from 1884 to 1888 in Germany. In 1890 he published the story “Maihime” (“The Dancing Girl”), an account closely based on his own experience of an unhappy attachment between a German girl and a Japanese student in Berlin. It represented a marked departure from the impersonal fiction of preceding generations and initiated a vogue for autobiographical revelations among Japanese writers. Ōgai’s most popular novel, Gan (1911–13; part translation: The Wild Goose), is the story of the undeclared love of a moneylender’s mistress for a medical student who passes by her house each day. Ōgai also translated Hans Christian Andersen’s autobiographical novel Improvisatoren.
In 1912 Ōgai was profoundly moved by the suicide of General Nogi Maresuke, following the death of the emperor Meiji, and he turned to historical fiction depicting the samurai code. The heroes of several works are warriors who, like General Nogi, commit suicide in order to follow their masters to the grave. Despite his early confessional writings, Ōgai came to share with his samurai heroes a reluctance to dwell on emotions. His detachment made his later works seem cold, but their strength and integrity were strikingly close to the samurai ideals he so admired.
Морі Оґай — один найулюбленіших письменників і я безмежно рада тримати український переклад в руках.
Вибрали для збірки кілька оповідань і роман "Дикий гусак". В перекладі зберегли власні назви, найменування їжі, вулиць, дотримали цього прекрасного у своїй приспіпливості авторського стилю Рінтаро. Попри те, що автор вважає, що в мистецтві немає меж і принципів, його лікарський бекграунд яскраво відображений точністю і прискіпливістю у всіх творах.
Історія про "Дикого гусака" — текст, насичений притаманною японським творам символікою, надзвичайно захопливо розгадувати ці загадки, заховані у порах року, одязі, розмовах. Але думаю, що без певної підготовки і базових знань про японську культуру він може "не піти". Одначе з цими виконаними умовами я читала з відваленою щелепою. Трошки журлива й повільна історія, що гарно показує побут і життя людей (особливо становище жінки) на зламі століть, коли Реставрація Мейджі вже вирує. Оґай смішний і дотепний, але співчутливий. Те, як він насміхається в романі з Фукучі (інший тогочасний письменник та політик, треба окремо читати про їхню взаємодію) — це окремий вид мистецтва 😆
Окрема подяка видавництву за біографію, передмову й коментар від перекладачки. Для такого виду творів наш читач цього поки що дуже потребує.
Чудово показані думки й душевні переживання персонажів. Найбільш запамʼяталася навіть не кінцівка роману, а бажання автора зрідка (і недоречно, як на мене) вставляти іноземні слова; ніби коли листаєш собі dictionnaire, бачиш цікаве Wort і незмінено вживаєш його в своєму sentence.
Невеличка збірка з кількох оповідань чи навіть автобіографічних роздумів Насичена повсякденням і описом Токіо Вона дуже у японському стилі починається нізвідки і йде нікуди. Наче аркуш, який вирвали з більшої книжки