What do you think?
Rate this book
Хрущі над вишнями
Для кондитера Євгена, який приїхав допомагати Олі Синичці ремонтувати і відновлювати її стару хату, цей Великдень дуже важливий, бо він хоче налагодити стосунки з матір'ю.
Для Олі Великдень — час єднання поколінь, адже рецепт найсмачніших пасок перейшов їй у спадок від прабабці, а тій — від її матері. Щороку Синичка випікає рум'яні паски й пригощає ними усіх близьких. І тому вона легко погоджується на змагання з Євгеном — Турнір пасок.
Оля Синичка не сумнівається ані в сімейному рецепті, ані у власній майстерності, навіть маючи за конкурента професійного кондитера. Але поряд з Євгеном серед цієї п'янкої нестримної весни вона вже не впевнена у своєму серці, у тому, скільки слів і емоцій воно здатне вмістити.
І чи взагалі хоч чиєсь серце має право кохати і бути щасливим під час війни?
Це продовження історії Олі Синички, що розпочалася романом «Вілла у Сан-Фурсиско».
Для Олі Великдень — час єднання поколінь, адже рецепт найсмачніших пасок перейшов їй у спадок від прабабці, а тій — від її матері. Щороку Синичка випікає рум'яні паски й пригощає ними усіх близьких. І тому вона легко погоджується на змагання з Євгеном — Турнір пасок.
Оля Синичка не сумнівається ані в сімейному рецепті, ані у власній майстерності, навіть маючи за конкурента професійного кондитера. Але поряд з Євгеном серед цієї п'янкої нестримної весни вона вже не впевнена у своєму серці, у тому, скільки слів і емоцій воно здатне вмістити.
І чи взагалі хоч чиєсь серце має право кохати і бути щасливим під час війни?
Це продовження історії Олі Синички, що розпочалася романом «Вілла у Сан-Фурсиско».
288 pages, Hardcover
Published August 25, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 28 of 28 reviews
August 26, 2025
У мене є кілька авторок та авторів, у яких я готова читати будь-що, аби вони тільки писали. Яких я люблю за те, як вони пишуть, а не тільки про що. І Ярослава Литвин — одна з них.
Її попередня книжка про Олю Синичку — «Вілла у Сан-Фурсиско» — це був такий розкрут і моральний відпочинок, мені так зайшов гумор, і легкість, і цей чудовий суржик, що «Хрущів» я чекала дуже-дуже сильно. І почала читати одразу, як книжка прийшла.
І знаєте що? Це неймовірна книжка. Вона набагато серйозніша, ліричніша, ніж перша, але так само зачіпає щось таке миле, дитинне в душі.
Боже, я ревіла над описом смаження сємок! Бо моя бабуся смажила їх так само: і мішала, і на ложці остуджувала бубки, і в рушничок загортала. А потім я побачила слово «штунда»! Ні від кого, крім бабусі й дідуся, його не чула.
А потім ревіла від усвідомлення того, що не маю родинного рецепта паски. І від того, що добре, що хтось має. Що хтось пам'ятає своїх пра-пра-, що має цю ниточку, зв'язує, коли вона рветься, береже й тягне далі.
І ще від того, як складно буває дозволити собі себе. Дозволити собі бути доброю до себе. Зрозуміти, що тебе достатньо. Що ти класна. Що з тобою все так. (Монолог Добренької на цю тему треба просто роздрукувати і в рамочку вставити.)
Господи, а скільки всього згадується хоч і побіжно, але як зачіпає: про щастя й сором за нього під час війни, про старіння, хвороби та смерть, екологію, волонтерство, батьківство, емпатію, зневагу, егоїзм, дружбу, сім'ю...
Ярославо, дякую за такий цілющий фінал для Олі Синички. Нам таке треба. Нам треба щасливі фінали.
Її попередня книжка про Олю Синичку — «Вілла у Сан-Фурсиско» — це був такий розкрут і моральний відпочинок, мені так зайшов гумор, і легкість, і цей чудовий суржик, що «Хрущів» я чекала дуже-дуже сильно. І почала читати одразу, як книжка прийшла.
І знаєте що? Це неймовірна книжка. Вона набагато серйозніша, ліричніша, ніж перша, але так само зачіпає щось таке миле, дитинне в душі.
Боже, я ревіла над описом смаження сємок! Бо моя бабуся смажила їх так само: і мішала, і на ложці остуджувала бубки, і в рушничок загортала. А потім я побачила слово «штунда»! Ні від кого, крім бабусі й дідуся, його не чула.
А потім ревіла від усвідомлення того, що не маю родинного рецепта паски. І від того, що добре, що хтось має. Що хтось пам'ятає своїх пра-пра-, що має цю ниточку, зв'язує, коли вона рветься, береже й тягне далі.
І ще від того, як складно буває дозволити собі себе. Дозволити собі бути доброю до себе. Зрозуміти, що тебе достатньо. Що ти класна. Що з тобою все так. (Монолог Добренької на цю тему треба просто роздрукувати і в рамочку вставити.)
Господи, а скільки всього згадується хоч і побіжно, але як зачіпає: про щастя й сором за нього під час війни, про старіння, хвороби та смерть, екологію, волонтерство, батьківство, емпатію, зневагу, егоїзм, дружбу, сім'ю...
Ярославо, дякую за такий цілющий фінал для Олі Синички. Нам таке треба. Нам треба щасливі фінали.
April 8, 2026
ця книга врятувала мою менталку
September 12, 2025
Книжка про світ хороших людей на селі.
Тепла, весняна, про любов
Тепла, весняна, про любов
August 3, 2025
Так, ця книжка ще на передзамовленні, але я мала прерогативу прочитати її ще в січні — і мені дуже сподобалося, навіть більше першої частини!
Тут дізнаємося більше, як же Оля Синичка обрала собі хату в селі і хто той таємничий Женя-кондитер, що приїхав їй допомагати. Дуже рідний літній вайб і водночас історія вписана в наші воєнні реалії. І це дуже зрезонувало, бо відчуття, що читаєщ про себе й про своїх.
Історія про любов і самопізнання, про кордони й зону комфорту, яку ми вибудовуємо за будь-яких обставин. Бо навіть грушка в садочку чи вечір на ставку мають силу відновити душевну рівновагу. Особливо, коли розділяєш їх з важливою людиною.
Тут дізнаємося більше, як же Оля Синичка обрала собі хату в селі і хто той таємничий Женя-кондитер, що приїхав їй допомагати. Дуже рідний літній вайб і водночас історія вписана в наші воєнні реалії. І це дуже зрезонувало, бо відчуття, що читаєщ про себе й про своїх.
Історія про любов і самопізнання, про кордони й зону комфорту, яку ми вибудовуємо за будь-яких обставин. Бо навіть грушка в садочку чи вечір на ставку мають силу відновити душевну рівновагу. Особливо, коли розділяєш їх з важливою людиною.
April 10, 2026
«Хрущі над вишнями» - це чудове продовження книги Ярослави Литвин «Вілла у Сан-Фурсиско». Я навмисно відкладала її читання на квітень, бо тут прекрасна весняна, передвеликодня атмосфера. І не даремно. Книга потрапила мені в настрій, і мені сподобалося. Я люблю такі затишні сімейні історії. Як же не вистачає зараз цих родинних посиденьок, коли за столом збираються різні покоління. У деяких моментах хіхікала, в інших - сміялася, а потім плакала, згадуючи наші сімейні свята. І так хочеться колись пройтися вулицями рідного міста й сказати: "Я просто нереально рада, що приїхала. Я переживаю шось таке... шо я даже забула, шо буває, шо можна таке переживать. Шо можна дихать оцим воздухом. Чуть оці запахи. Бачить оце сонце. Шо можна йти по вулиці і шоб кругом усі були свої. Куди не глянь - свої. І даже якшо це сильно набурмосені і трохи злі свої, вони все одно ...".
Мені сподобалося все: і прибирання, і випікання пасок, і оті сімейні підрунювання один над одним. Але те, як Оля йшла босоніж по землі, як заходила в річку - то в самісіньке серденько. Я просто фізично відчула під ногами стежечку, по якій ходила в дитинстві. Щиро дякую авторці за ці неймовірні відчуття.
Сподобалося мені й те, що героїня не ідеальна, її будинок – не інстаграмний, а сусіди знають про неї більше, ніж вона сама… Я відчула неймовірну солідарність із головною героїнею. Її думки про «успішний успіх», про очікування суспільства і про те, як важко бути просто людиною (а не красивою картинкою), відгукнулися в мені кожним словом.
Це книга про те, як важливо вчасно зупинитися і почути свій власний гул «хрущів», а не шум чужих порад.
Кому раджу прочитати?
*Тим, хто відчуває, що «вигорів» і хоче все кинути.
*Тим, хто любить сучасну українську прозу.
*Тим, хто цінує гумор і не боїться дивитися в очі власним демонам.
А ви вже читали? Діліться своїми думками. Цікаво, чи співпадають наші смаки.
Мені сподобалося все: і прибирання, і випікання пасок, і оті сімейні підрунювання один над одним. Але те, як Оля йшла босоніж по землі, як заходила в річку - то в самісіньке серденько. Я просто фізично відчула під ногами стежечку, по якій ходила в дитинстві. Щиро дякую авторці за ці неймовірні відчуття.
Сподобалося мені й те, що героїня не ідеальна, її будинок – не інстаграмний, а сусіди знають про неї більше, ніж вона сама… Я відчула неймовірну солідарність із головною героїнею. Її думки про «успішний успіх», про очікування суспільства і про те, як важко бути просто людиною (а не красивою картинкою), відгукнулися в мені кожним словом.
Це книга про те, як важливо вчасно зупинитися і почути свій власний гул «хрущів», а не шум чужих порад.
Кому раджу прочитати?
*Тим, хто відчуває, що «вигорів» і хоче все кинути.
*Тим, хто любить сучасну українську прозу.
*Тим, хто цінує гумор і не боїться дивитися в очі власним демонам.
А ви вже читали? Діліться своїми думками. Цікаво, чи співпадають наші смаки.
March 23, 2026
Це було абсолютно прекрасне продовження такої теплої та рідної історії про Олю Синичку!
Така ж смішна до сліз в очах, але при цьому зачіпає тригерні теми кожного з нас. В деяких моментах плакала від щемкості тексту, бо впізнавала себе.
В цій частині вже менше родини Олі, але більше хати і самої Олі, і це чудово, бо авторка більше знайомить нас із нею і ми більше її розуміємо, як людину
Історія дууууже смачна, пахуча і тепла, сильно чекаю на продовження :)
Така ж смішна до сліз в очах, але при цьому зачіпає тригерні теми кожного з нас. В деяких моментах плакала від щемкості тексту, бо впізнавала себе.
В цій частині вже менше родини Олі, але більше хати і самої Олі, і це чудово, бо авторка більше знайомить нас із нею і ми більше її розуміємо, як людину
Історія дууууже смачна, пахуча і тепла, сильно чекаю на продовження :)
July 23, 2025
Ви теж хотіли продовження історії Олі Синички та її Вілли? Я неймовірно! І ця історія просто любов!
Головний факт - вона здається ще краща за першу книгу. Як? По-перше, сама історія іде далі, але теж дає деталі попередніх подій. Як я люблю. По-друге, мова. Цей текст заворожує якістю порівнянь (моє улюблене - чи кавові зерна смажаться так само, як насіння соняшника?), описів природи, подій. Я зловила купу флешбеків зі свого дитинства, - такі близькі, рідні вони всі.
Історія дуже затишна і тепла. І дотепна! Я насміялася. Саме те, щоб підзарядитися в наш час. 10/5!!!
Головний факт - вона здається ще краща за першу книгу. Як? По-перше, сама історія іде далі, але теж дає деталі попередніх подій. Як я люблю. По-друге, мова. Цей текст заворожує якістю порівнянь (моє улюблене - чи кавові зерна смажаться так само, як насіння соняшника?), описів природи, подій. Я зловила купу флешбеків зі свого дитинства, - такі близькі, рідні вони всі.
Історія дуже затишна і тепла. І дотепна! Я насміялася. Саме те, щоб підзарядитися в наш час. 10/5!!!
November 5, 2025
«Помниш, як ми в детстві в квача грали — біжиш, біжиш, тікаєш, викручуєшся. А тоді застиваєш, обнімаєш себе руками і кажеш «чік-чірік, я в доміку». І все, ти недосягаєма! Ти в полній безопасності. Так от, Оля Синичка, чік-чірік, ти в доміку.
Ти знайшла своє місце, ти прийшла до себе, ти притягуєш правільних людей. Твій домік просто треба трохи підлампічить. І я зараз геть не про цю хату»
як же я люблю історію Олі Синички!
Ти знайшла своє місце, ти прийшла до себе, ти притягуєш правільних людей. Твій домік просто треба трохи підлампічить. І я зараз геть не про цю хату»
як же я люблю історію Олі Синички!
April 28, 2026
«Хрущі над вишнями» продовження історії Олі Синички «Вілла у Сан-Фурсиско».
Тут панує прекрасна весна і передвеликодня атмосфера. Я як раз читала її за декілька днів до свята, і це потрапило мені в настрій.
Багато легкого гумору: смішна дуель пасочок, трохи безглузді, але кумедні ситуації, живий суржик. Деякі герої були дещо клішовані, але тут це не дратує, вони органічно вписувались у всю цю метушню.
Легка і тепла книга без драми: про село, родичів, свята і кохання.
Тут панує прекрасна весна і передвеликодня атмосфера. Я як раз читала її за декілька днів до свята, і це потрапило мені в настрій.
Багато легкого гумору: смішна дуель пасочок, трохи безглузді, але кумедні ситуації, живий суржик. Деякі герої були дещо клішовані, але тут це не дратує, вони органічно вписувались у всю цю метушню.
Легка і тепла книга без драми: про село, родичів, свята і кохання.
August 23, 2025
Дуже і дуже підняла настрій ця книжка 💞
April 2, 2026
Дуже зраділа появі електронної версії, бо з нетерпінням хотілось повернутись до вже рідних персонажів. Це серія — мій телепорт у минуле, чи навіть у якусь альтернативну реальність, де відстані і часу не існує. Інше буття сучасного українського села з веселими сімейними застіллями, родинними анекдотами, інсайдерськими жартами, яким тисячу років, і близькістю, яка існує тільки у вимірі найближчих людей, яких знаєш все життя.
На фоні гудуть хрущі, квітне вишня, смажиться шашлик, сходить вечірня роса, печуться паски, гукають сови, заливають холодець і сяють українські місяць і зорі. Ну і звісно, куди без палкого кохання.
Дуже багато у ній добра і ностальгії. Чекаю на продовження.
На фоні гудуть хрущі, квітне вишня, смажиться шашлик, сходить вечірня роса, печуться паски, гукають сови, заливають холодець і сяють українські місяць і зорі. Ну і звісно, куди без палкого кохання.
Дуже багато у ній добра і ностальгії. Чекаю на продовження.
October 25, 2025
Знаєте оцей страх, коли любиш книжку, виходить її продовження і боїшся розчаруватся? Я не розчарувалась.
Історія Олі Синички продовжується! Оля Синичка ще в першій частині купила хату, з нею сталося міліон пріключєній, але вона не зупинилась на достігнутом і стала пріключатися ще більше. Тепер Оля Синичка влюбилась, але првідєнія прошлого її не відпускають, тому тут хто зна, чи вийде Олі Синичці привести до ладу не просто хату в селі, а ще й стосунки.
❗️ Рекомендовано читати десь у лісі, селі, на природі + там, де можна вголос сміятися і ніхто не покрутить вам пальцем біля скроні
Розчулили мене і роздуми героїв про життя:
- чи можна закохатися в старості й де знайти той суспільний стандарт, коли нарешті можна жити відкладене життя
- як жити закордоном під час війни і як повертатися, коли ти вже ні в сих ні в тих
- як пекти паски і хто буде пекти паски після нас
- що можна і не можна робити у війну
Історія Олі Синички продовжується! Оля Синичка ще в першій частині купила хату, з нею сталося міліон пріключєній, але вона не зупинилась на достігнутом і стала пріключатися ще більше. Тепер Оля Синичка влюбилась, але првідєнія прошлого її не відпускають, тому тут хто зна, чи вийде Олі Синичці привести до ладу не просто хату в селі, а ще й стосунки.
❗️ Рекомендовано читати десь у лісі, селі, на природі + там, де можна вголос сміятися і ніхто не покрутить вам пальцем біля скроні
Розчулили мене і роздуми героїв про життя:
- чи можна закохатися в старості й де знайти той суспільний стандарт, коли нарешті можна жити відкладене життя
- як жити закордоном під час війни і як повертатися, коли ти вже ні в сих ні в тих
- як пекти паски і хто буде пекти паски після нас
- що можна і не можна робити у війну
November 14, 2025
Чудова книжка для цілющих емоцій і пошуку свого кутка затишку від тривог. Добра, мила, романтична. Повертає віру в краще в людях і допомагає добре спати
May 10, 2026
Це чудовий травневий розкрутний роман, прочитала за день, не змогла відірватися. Деколи трохи затягнуті монологи
May 12, 2026
Така тепла й приємна книжка. Вона перенесла мене в моє дитинство, з садочком й городом. З дотепними й нестерпними сусідами і неймовірно гарними заходами сонця.
Нам показали кохання та сімейні відносини, перепони й власні страхи. Та це було так життєво. З гумором, з влучними висловлюваннями, зі шпильками. Але головне – з підтримкою і любовʼю.
І хоч я й почала читати історію з кінця, обравши чомусь другу частину замість першої, залишилась з приємним післясмаком.
Я обовʼязково повернусь до початку історії. Бо хочу відчути ще раз ту легкість, посміхаючись від гумору і власних спогадів.
«Коханим кажуть, що вони друга половинка, хоча усім зрозуміло, що людина сама по собі завершений проєкт із закритою кровоносною системою, половинок тут не передбачено»
April 11, 2026
Незважаючи на те, що цю книгу легко читати, вона не проходить повз, бо має терапевтичний ефект. Після неї в голову приходять думки про те, а чи живу я своє життя, борюся зі страхами, не зважаю на очікування інших, приймаю зміни в собі? І інша важлива тема: чи говорю я з іншими про свій стан під час війни, чи питаю про це інших? Треба більше говорити і намагатися порозумітися.
За любовною лінією було цікаво спостерігати, бо проблеми головної героїні мені добре знайомі. Персонажі зображені психологічно тонко, а от еротична частина якось бентежила своєю незвичністю і тому в мене сіпалось око, хотілось чогось простішого.
Ще дуже сподобався опис атмосфери в селі, я це добре переймала на свій досвід. І взагалі ці описи надихають більш усвідомленою бути на природі.
І так, це гарна книга на Великдень, лейтмотив пасок чудовий! Я їх ніколи не пекла, а тепер хоч щось знатиму.
За любовною лінією було цікаво спостерігати, бо проблеми головної героїні мені добре знайомі. Персонажі зображені психологічно тонко, а от еротична частина якось бентежила своєю незвичністю і тому в мене сіпалось око, хотілось чогось простішого.
Ще дуже сподобався опис атмосфери в селі, я це добре переймала на свій досвід. І взагалі ці описи надихають більш усвідомленою бути на природі.
І так, це гарна книга на Великдень, лейтмотив пасок чудовий! Я їх ніколи не пекла, а тепер хоч щось знатиму.
September 29, 2025
Затишно, атмосферно, легко читається. Мені ця книжка сподобалась більше, ніж перша книга про Олю Синичку "Вілла...", де я перечіплялась за моменти, які були, на мій смак, занадто гротескними. В другій частині цих моментів немає, а сама книжка більш лірична (з'являється любовна лінія з кондитером Євгеном). І тут вона вписалась дуже органічно
December 19, 2025
щира, тепла історія про кохання та щастя під час війни, гарний стиль, психологізм, гумор та важливі роздуми про сім'ю й життя.
загалом це легке для читання і емоційне задоволення.
Основні моменти з відгуків:
Жанр: Романтична проза, що поєднує пригоди, гумор та любовну лінію, з продовженням історії Олі Синички.
Атмосфера: Ніжна, весняна, життєствердна, з акцентом на традиції (рецепти пасок) та сучасні реалії війни.
Сильні сторони:
Щирість та теплота історії.
Психологічна глибина.
Добрий гумор та легкий стиль.
Актуальні питання війни та особистого щастя.
Створює настрій весни та відродження.
Критика (незначна): Декому бракувало глибшого занурення в характери героїв та опис постапокаліптичного світу, але це залишає простір для уяви.
Для кого: Для тих, хто шукає легку, емоційну книгу для відпочинку, але з важливими думками, і хто любить історії про жінок, що вчаться довіряти серцю.
Загалом: Книга сприймається як приємний, емоційний відпочинок, що водночас змушує думати, пропонує баланс між комічним та серйозним, і зачіпає теми любові та родинних цінностей в нелегкі часи.
Опис Для кондитера Євгена, який приїхав допомагати Олі Синичці ремонтувати й відновлювати її стару хату, цей Великдень дуже важливий, бо він хоче налагодити сто...
Хрущі над вишнями – Ярослава Литвин | Купити в Detmir
Чому варто прочитати книгу * «Хрущі над вишнями» — романтична проза, що огортає теплом і зворушує до сліз, водночас піднімає актуальні питання реалій життя під ...
загалом це легке для читання і емоційне задоволення.
Основні моменти з відгуків:
Жанр: Романтична проза, що поєднує пригоди, гумор та любовну лінію, з продовженням історії Олі Синички.
Атмосфера: Ніжна, весняна, життєствердна, з акцентом на традиції (рецепти пасок) та сучасні реалії війни.
Сильні сторони:
Щирість та теплота історії.
Психологічна глибина.
Добрий гумор та легкий стиль.
Актуальні питання війни та особистого щастя.
Створює настрій весни та відродження.
Критика (незначна): Декому бракувало глибшого занурення в характери героїв та опис постапокаліптичного світу, але це залишає простір для уяви.
Для кого: Для тих, хто шукає легку, емоційну книгу для відпочинку, але з важливими думками, і хто любить історії про жінок, що вчаться довіряти серцю.
Загалом: Книга сприймається як приємний, емоційний відпочинок, що водночас змушує думати, пропонує баланс між комічним та серйозним, і зачіпає теми любові та родинних цінностей в нелегкі часи.
Опис Для кондитера Євгена, який приїхав допомагати Олі Синичці ремонтувати й відновлювати її стару хату, цей Великдень дуже важливий, бо він хоче налагодити сто...
Хрущі над вишнями – Ярослава Литвин | Купити в Detmir
Чому варто прочитати книгу * «Хрущі над вишнями» — романтична проза, що огортає теплом і зворушує до сліз, водночас піднімає актуальні питання реалій життя під ...
August 15, 2025
Такий спокій і тиха посмішка була на протязі всієї історії. Переживаю за Синичку, як за рідну. Всі її намагання покращити своє буття, діяти правильно - воно таке яскраво-реальне. Не завжди нам зустрічаються наші люди....але ж таки зустрічаються.
April 1, 2026
Ромком в українській хаті!
При чому, і романтика, і комедія, і хата - усе рівнозначно важливе!
Роман розповідає про пригоди Олі Синички, яка купила собі хату, тобто віллу, у селі на Київщині. І про Оліних родичів, сусідів, друзів і чоловіків.
Уявіть собі: весна, скоро Великдень. Час готуватися до свята: приготувати, прибрати, прикрасити. А з фантазією й енергією Олі - ще й якусь велику реконструкцію зробити. Мінус є: у її хаті живе малознайомий чоловік, і стосунки у них не дуже. Але Оля не була б собою, якби не спробувала це виправити.
У книжці ми дізнаємося більше про Олю, включно з історією придбання хати. І про взаємини з сестрою, і про колишні стосунки. На перший погляд легкий роман відкриває дуже багато пластів: і про токсичні стосунки, і про сімейне насильство. Не забуває авторка і про реалії сьогодення: її герої служать, волонтерять і не ховаються від важких тем. Як відчувається повітряна тривога на Київщині - і скільки страху за рідних у тих, хто виїхав.
Ця книжка доросла. І дуже ніжна. Про намацування спільного, про відкриття внутрішнього світу іншої людини. Урок за кроком назустріч. У людей є якийсь багаж, є минуле: як спитати про це коректно?
Як розпізнати - це дружня симпатія чи щось більше? А якщо більше - чи це серйозно?
Оля Синичка, звісно, потрапить у чимало кумедних історій. І навчиться відстоювати свої кордони. І ще більше полюбить свою хату. Але щирість і відкритість роблять її тією героїнею, про яку я б із задоволенням прочитала ще.
Ви, звісно, можете прочитати "Хрущі над вишнями" як самостійну книжку, але навіщо, якщо є не менш захоплююча "Вілла у Сан-Фурсиско", з якої ви і дізнаєтеся, звідки в Оліній хаті з'явився малознайомий
При чому, і романтика, і комедія, і хата - усе рівнозначно важливе!
Роман розповідає про пригоди Олі Синички, яка купила собі хату, тобто віллу, у селі на Київщині. І про Оліних родичів, сусідів, друзів і чоловіків.
Уявіть собі: весна, скоро Великдень. Час готуватися до свята: приготувати, прибрати, прикрасити. А з фантазією й енергією Олі - ще й якусь велику реконструкцію зробити. Мінус є: у її хаті живе малознайомий чоловік, і стосунки у них не дуже. Але Оля не була б собою, якби не спробувала це виправити.
У книжці ми дізнаємося більше про Олю, включно з історією придбання хати. І про взаємини з сестрою, і про колишні стосунки. На перший погляд легкий роман відкриває дуже багато пластів: і про токсичні стосунки, і про сімейне насильство. Не забуває авторка і про реалії сьогодення: її герої служать, волонтерять і не ховаються від важких тем. Як відчувається повітряна тривога на Київщині - і скільки страху за рідних у тих, хто виїхав.
Ця книжка доросла. І дуже ніжна. Про намацування спільного, про відкриття внутрішнього світу іншої людини. Урок за кроком назустріч. У людей є якийсь багаж, є минуле: як спитати про це коректно?
Як розпізнати - це дружня симпатія чи щось більше? А якщо більше - чи це серйозно?
Оля Синичка, звісно, потрапить у чимало кумедних історій. І навчиться відстоювати свої кордони. І ще більше полюбить свою хату. Але щирість і відкритість роблять її тією героїнею, про яку я б із задоволенням прочитала ще.
Ви, звісно, можете прочитати "Хрущі над вишнями" як самостійну книжку, але навіщо, якщо є не менш захоплююча "Вілла у Сан-Фурсиско", з якої ви і дізнаєтеся, звідки в Оліній хаті з'явився малознайомий
February 3, 2026
На початку книга обіцяла бути цікавою, проте очікування не справдилися. Найбільше відштовхнула мова персонажів — діалоги Олі та Оксани було важко читати. Мова є важливою складовою характеру, і тут вона радше заважала сприйняттю. Село — це не синонім безграмотності: суржик трапляється часто, але в цій книзі він зіпсував загальне враження.
Головна героїня виглядала інфантильною, радше як підліток. Любовні сцени здалися нереалістичними та незграбно прописаними. Книгу дочитала з труднощами
Головна героїня виглядала інфантильною, радше як підліток. Любовні сцени здалися нереалістичними та незграбно прописаними. Книгу дочитала з труднощами
May 11, 2026
Так гарно й ніжно. Доведеться перечитувати, очікуючи "Літа в Сан-Фурсиско".
November 1, 2025
По початку книга була непогана але чим далі вона ставала трошки гіршою а потім краще. Я таке зазвичай не читаю, і мені воно не сильно подобається. Останні пару глав були крінж.
Read
March 12, 2026Ледь дочитала) Сподобались деякі описи, гумор не зайшов, хоча в першій частині все було гармонічно.
September 4, 2025
Як і перша, ця книжка неймовірно затишна і дуже романтична. Це наш український ромком, з гарно прописаною історією розвитку захоплення, еротикою і трохи сексом. І поряд з цим село, сім'я і друзі. Відповідно до жанру, все добре і романтизовано, що, безумовно, теж має бути, бо реалістичних історій і так надто багато. Але ж всі хочуть помріяти. І ще мені здається, оця мрія хати в селі - вона вже колективна для якогось умовного покоління міленіалок, а може, і не лише їх. Сподобалися теми, які підняті, фемінізм від тьоть Маші, волонтерство, баттківство, еміграція. По настрою залетіло.
І суржик авторці прекрансо вдався! І дотепні жарти, тут я насолоджувалася
Трохи дратували надто розлогі описи та порівняння, їх було занадто багато, як на мене, вони відволікали від длинамічності сюжету і здавалося, були річчю в собі, бо не допомогали створити настрій 9тому ставлю 4, а не 5).
Буду чекати третю книжку!
І суржик авторці прекрансо вдався! І дотепні жарти, тут я насолоджувалася
Трохи дратували надто розлогі описи та порівняння, їх було занадто багато, як на мене, вони відволікали від длинамічності сюжету і здавалося, були річчю в собі, бо не допомогали створити настрій 9тому ставлю 4, а не 5).
Буду чекати третю книжку!
December 27, 2025
1. Мій улюблений троп.
2. Ця історія відчувається, як сімейне застілля.
3. Головна героїня відчувається, як подруга, яка постійно щось чудить, помиляється, щось собі надумує, боїться довіряти і дуже віддалено чула про особисті кордони, але ти її любиш, бо вона - твоє рідненьке єбанько.
Такі книги потрібні, як вихідний, коли в хаті срач, а ти все одно нічого не робиш і лежиш втикаючи в стелю. Як перегляд серіалу, де кожну серію знаєш на пам'ять. Як улюблена цукерка до кави.
Я дочитала вночі й заснула з відчуттям спокою.
Подяка авторці!
2. Ця історія відчувається, як сімейне застілля.
3. Головна героїня відчувається, як подруга, яка постійно щось чудить, помиляється, щось собі надумує, боїться довіряти і дуже віддалено чула про особисті кордони, але ти її любиш, бо вона - твоє рідненьке єбанько.
Такі книги потрібні, як вихідний, коли в хаті срач, а ти все одно нічого не робиш і лежиш втикаючи в стелю. Як перегляд серіалу, де кожну серію знаєш на пам'ять. Як улюблена цукерка до кави.
Я дочитала вночі й заснула з відчуттям спокою.
Подяка авторці!
January 12, 2026
Прекрасна й легка книжка.
Тепле чтиво для сніжного недільного дня.
Тепле чтиво для сніжного недільного дня.
January 4, 2026
У цієї книжки неймовірно гарне оформлення і навіть мої знайомі, які не знають української мови, питали у мене, що я читаю. Хоча це і є продовження серії, проте тут набагато більше уваги приділено стосункам Євгена і Олі. Думаю, для тих читачів, кому цікавий розвиток любовної лінії, ця книга сподобається більше. Проте мені не вистачало інших героїв, розвитку інших сюжетних ліній, на приклад, стосунків з Оксаною, та і загалом теми "вілли".
Displaying 1 - 28 of 28 reviews