Cто тисяч. Хазяїн : п’єси.

by Іван Карпенко-Карий

«Сто тисяч» і «Хазяїн» – соціальні комедії Івана Карпенко-Карого, написані в кінці ХІХ століття, в яких драматург висвітлює процес формування нової буржуазії того часу. Автор характеризував п’єси як сатиру на людську любов до стяжання без жодної іншої мети.

В «Ста тисячах» Карпенко-Карий посміюється над Калиткою, в його деструктивному прагненні до збагачення, а в

«Хазяїні» він вже зло висміює Пузира і протиставляє його до тих, хто маючи статки, докладається до спільної справи українства: Ханенків, Харитоненків, Терещінків, Алчевських.

Утворення буржуазії національної було важливим кроком до можливості існування національної держави, але Перша Світова і більшовицький переворот перервали становлення українського капіталу, що і на той час явищем був незвичним. Перервність цього розвитку є однією з причин проблемних стосунків з капіталістами й у наш час.

158 pages, Paperback

Published January 1, 2024

About the author

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького).
Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині.
З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі.
У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність.
З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні.
З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв".
У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції.
Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.