Тривалість: 7 год 31 хв — Ну, сідай, Кіро Макарівно Яворська, — повільно розтягує слова. — Де моя валіза? — Звідки мені знати? — відповідаю неохоче. Якщо він сподівається мене розколоти, то марно старається. — А мені здається, що вона у тебе. — Тобі здається, — розтягую усмішку. — Впевнений, що речі у валізі, яка стоїть в моєму номері, твої, — демонстративно блукає по мені поглядом. — Хм-м, — тільки й можу видати. — І щоденник… Можна почитати? — Чужі щоденники читають тільки нахаби, які наступають на людей і навіть не перепрошують, — моє залізне терпіння вичерпується. — То це я мав перепросити? — дивується так, наче я тільки що Америку відкрила. — Серйозно? — аж привстає зі свого місця. Оце психоване! — Ну не я ж, — знизую плечима. — Схоже, наше партнерство закінчилося не розпочавшись. — Я теж так думаю.
Мені сподобалася ця книга, бо вона повністю занурює в інший світ ♥️ Деякі моменти трохи дратували — особливо русизми, які, здається, пропустив літредактор і читець (наголоси). Сюжетні повороти не дуже оригінальні, інколи навіть наївні, але це викликає усмішку. Попри недоліки, історія, як і перша частина, дуже тепла й слухається легко, буквально на одному диханні.