Пані Лань — «Секс — Дар Божий»
— Це історія про становлення сексуальності хлопчика, який відкриває в собі гомосексуальність.
— Та ні, це ж просто історія про хлопчика і собаку!
© «Дивовижна Місіс Мейзел»
От приблизно такий діалог звучав постійно в голові, читаючи цей твір. Перша українська еротика, порнуха для високої полиці, історія про трансформацію через секс, про самовираження, про знайти своє «я». А що ж насправді ми там можемо знайти? Це твір про жагу, втрату контролю, фетишізацію, порушення законів — як моральних, так і адміністративних. Але про все детальніше згодом.
«Секс — Дар Божий» — автофікшн, який розповідає про ГГ і першу і подальші зустрічі зі священником. Історія нас занурює в походеньки до священника, одержимість ним і бажання отримувати сексуальну насолоду в його компанії.
Враження
Якби не спільночит, то взагалі би не брав цю книжку до рук, тому що і шматків на «Аркуші» мені було достатньо. Але ж книжку не судять за обкладинкою та особистістю письменника, ю ноу, саме тому вирішив все ж таки доєднатися.
Мені є багато чого сказати, але почнемо з такого собі дисклеймеру вже майже на середині огляду: цей твір я оцінюватиму субʼєктивно, ніби я не знаю авторку через соцмережі, ніби я не знаю про цю історію абсолютно нічого — тільки з висоти свого досвіду в жанрі і літературі загалом, ну і трошки ще зі сторони редактора. В мене є дві теорії з приводу цієї книжки, про які напишу вже після висновків.
Це частково погано написано. І стилістично, і за структурою. Десь так приблизно я виглядав мій рітейл по Червоній Шапочці на якомусь всратому фанфік-сайті в середині нульових. І дуже радий, що так і не закінчив ту історію, яка залишилась похованою на серверах.
Високопарність першої половини дуже сильно стомлює читача. Щільне насичення тропами (як і повна їхня відсутність) не робить текст професійним або якимось інтелектуальним і несподівано геніальним. Має бути баланс. На жаль, в «Секс — Дар Божий» немає цього балансу. У другій половині цієї високопарності стає набагато менше, що є дуже добре в контексті сприйняття твору, але поганим в контексті кінцевого продукту — не додавили, виходить. Виходить, що почала стомлюватись авторка і здалася під кінець. Це і плюс, і мінус.
Сюжет
Відсутній. Експозиція — розмита, до неї багато питань — сире, треба готувати далі. Завʼязка — дуже швидка, наче шматками порізана. Не вистачає фінальної редактури (до речі, про це ще поговоримо). Розвиток дій — він є. По суті, тут все на подіях і побудовано. Тільки їх і можна побачити. Кульмінація — її нема. Знаю, що мені авторка може закинути і показати конкретний етап з сюжету твору, де там можна побачити кульмінацію, але це не вона. Це тільки скелет. Треба доробляти. Розвʼязка — вона типу є, в цілому логічна, але дуже швидка; не вистачає внутрішнього конфлікту (про нього ми також ще поговоримо). Фінал — логічний, після нього в мене зʼявилася теорія в цілому до всього продукту. Але в огляді ми не враховуємо їх, памʼятаємо про це.
Скандал
Це слово ми можемо побачити в анотації книжки. Вибачте за спойлер, але самого скандалу тут не буде. Байтить авторка на покупку безсоромно. Це чистої води маніпуляція. Може саме так і був розпроданий перший наклад в 1к екземплярів, при заявленому в примірнику накладі — 500 штук?🤭
Внутрішній конфлікт
А він відсутній. Так, ГГ себе пиздить лінійкою та переймається через те, щоб чоловік не дізнався про її блядство на стороні. Але це не внутрішній конфлікт, а про сталі звички з дитинства. Наша Лань (вона так прописана в творі. це ж автофікшн, ю ноу) біжить до священника, як тільки стає волого в трусіках. А, чорт, точно, вона ж їх не носить😁
Навіть бідняга чоловік гуглить чи нормально пиздити дружину, тошо він не бачить її «ритуалів», але чує, і хоче хоч якось спробувати врятувати ці стосунки. Ну, це піздєц, друзі)) У мене конфлікт з твором був більший, ніж у персонажки із самою собою.
Загалом про ГГ
Просто ієрофілка, яка нам розповідає, що вся така атеїстка, але при цьому ще з дитинства має аддікт на священників. Звичайна собі фетишистка, повторюю: без внутрішнього конфлікту; вона повністю віддається своїй хіті — починаючи від дрочки в церкві до скакання на хуї священника. Зазвичай під руку з ієрофілією йдуть стегеофілія та пакатофілія (збудження від усвідомлення про скоєні гріхи, пекельний вогонь тощо), але ж в нас атеїстка, тому їй пахую на все😁 Це не її шлях і не її проблеми😁
Священник
Сексуалізований образ гарячого і красивого слуги божого. Нічого нового. Яка його мотивація — то всьо робити з нею, спитаєте ви. (Навіть у священника зі «Священник» була якась драма і пояснення чому він став священником і чому в нього флягу зірвало🤭) У нашого цього тіпа все просто: він побачив, що вона дрочкала і дивилась на нього. І все) Супер! Люблю таке. Ніт. А, ну і священником він став, тошо мамулька так захотіла.
В цілому, наш персонаж — це чистої води пастир, що трахає вівцю, яка навіть і нічого проти не може сказати. Це парафіл з домінантною роллю, якого збуджують психічно нестабільні жінки.
Молочниця і анал
Оця фраза мене взагалі вбила: «Надіюся, йобне молочниця, щоби подовше відчувати наслідки нашої осатанілої колізії». З яких таких пір хвороби принято сексуалізувати? Це ж бридко. А потім авторка бідкається, що ніхто тут окрім сексу і бруду нічого не бачить😁
Сама підводка до аналу дуже смазана, як підтирання під час діарейної срачки — скільки не мазюкай, все одно біде тільки врятує🤭 Ще й без підготовки. Ще й зі слиною. Фу! Тайлер (той самий Священник) хоча б святу олію використував для цього, а це вже про турботу, до речі😜 Кароч, ми таким чином розуміємо, що авторку збуджують не тільки болячки, а ще й фізичні травми у вигляді анальних тріщин. Молочне кровосраковство якесь. Піснєц, дурка🤣
У всій цій історії співчуваєш тільки чоловіку Лань, який ховається в сусідній кімнаті від скаженої божевільної дружини, яку нічого не влаштовує — тільки відчуття безпеки сталих стосунків і наявність грошей, тому що без них вона ж буде побитою підзаборною шльондрою.
Про редакторів та команду
По тексту видно, що їх нема, і в післямові про них нічого не написано (авторка тільки себе похвалила, що нарешті це все зробила, і в вихідних відомостях ні слова про редакторів. Сама! Всьо сама!😁 А якщо вони все ж таки були, то це дуже сильна неповага до команди, яка робила продукт кращим. Не зробили, так, але хоча б старалися😁
Спосіб трансформації через секс. Про знайти своє «Я»
Героїня епічної порнухи протягом книжки розкриває в собі все нові грані збудження і віддається повністю своїй хіті та фетишу. Усвідомлення, що ти ієрофільна сексоголічка — це не трансформація через секс, а визнання, що з тобою щось не так — і з цим варто звернутися за допомогою (і тут має бути інтегрована реклама якоїсь психологічної платформи, але грошей мені не занесли🤭); це не про знаходження себе — це про бажання біжати подалі від проблем. Якщо віддати на глибокий аналіз ГГ психіатру, то він точно порадить терміново покласти в лікарню на стаціонар, тому що ну це просто небезпечно😅 Психотерапевтка в книжці — типовий образ «професіоналів», які звикли доїти клієнтів. І висновок історії: напишу книжку, тому що завжди хотіла написати книжку. Просто ізумітєльно! Кращого я і не очікував🤣 Терапія, яка працює. Головна героїня, яка виросла і трансформувалась😁 Ну да, два рази)
Висновки
Як я вже казав раніше — це сирий продукт. Особливо в першій половині є відчуття, ніби це просто шматками сцени написали, а потім якимось чином їх повʼязали. Виглядає це не суцільним твором, а звичайними записками божевільної, яка виписала дофігіща сторінок в своєму щоденнику, а потім упакувала в звернення до читачки. Читачки є, а читачів сюди не запрошували. Ну, дякую😁
Лайка в міру і без міри. До речі, її тут дуже багато. І вона залишає враження, ніби підлітку дозволили писати матюки, і йому за це нічо не буде😁
В книжці є згадка про рік, але нема часу і простору. Наскільки часто вони зустрічаються? Вони прям кожен день зустрічаються, чи декілька разів на день, це через тиждень відбулося чи ще пізніше? Дуже багато питань. Зустріч героїв — мазня пальцями по паперу — простору та атмосфери нуль. Це прям дуже сирий продукт. І якщо авторка каже в коментарях, що під кінець книжки вона росте, то це трішки правда, але ж не можна залишати продукт сирим на початку, а потім доробляти просто по ходу. Це неповага і до себе, і до читачів. Куди дивились рідери і редактори? Чи були вони взагалі? А якщо вони були, то не думаю, що ��оч якісь правки взагалі враховувались. Таке собі. Тому і оцінка така — чиста оцінка конкретного читача, який тримає конкретний продукт в руках. Без теорій і здогадок, а про них ми поговориимо далі.
Як так вийшло, що книжка не закінчилася бісексуальним трійничком??? Я обурений😁
P.S.
Теорія №1
Хочу сподіватися, що цей продукт був створений чисто для того, шоб показати мінуси самвидаву, де маючи бабки і хоч якісь навички в маркетингу, ти можеш написати будь-яку дикуху, яку в результаті куплять. Якщо ця книжка в майбутньому може чомусь навчити нашу видавничу справу, як приклади з судів, де було виявлено, що для сушки котика не треба це робити в мікрохвильовці — тоді в мене претензій нема. Віри в це мало, але все ж є.
Теорія №2
Ще я думаю, що це все погано було написано навмисно. Ну самі подивіться: ми читаємо книжку від ноунейм авторки, яка транслює свій образ в соцмережах, він повністю сходиться з ГГ з книжки. Тобто в нас виникає питання: «що було раніше — курка чи яйце?», але в даному випадку: «що було раніше — ГГ чи книжка?». Під кінець книжки нам Лань каже, що вона не знає як бути письменницею, не вміє писати, але в неї є велике бажання написати книжку про себе і священника. І що вона зробила? Вона написала. А далі нам в соцмережах розповідає, що все ж таки написала книжку. Тобто таким чином ми знаходимося в реальності твору. Чи це Лань вилізла за межі історії, шоб дати нам її прочитати? А це вже цікаво))
Якщо брати цю теорію за основу, то я би закидував цю книжку в книжкові клуби і дивився би, як воно горить😁
І якщо ця теорія правдива, то я не здивуюся, що це якась письменниця, яку ми знаємо (або письменник👀)