Мушу визнати, що це поки найслабший том. Серія тримає в напрузі й інтересі, бо все дуже добротно написано й промальовано, але однаково є багато питань. Отож, тайм-лайн скаче на чотирнадцять років вперед, повністю змінюючи дійових осіб і загальний контекст. Катастрофа сталася, люди якось після неї живуть. Відразу ж питання: стоп, а що більше не буде повернення до наших героїв, яких так довго прописували, особливо завдяки флешбекам у дитинство? Чи це все ще малюється велике полотно, а ми просто не бачимо загальної картини, адже сфокусовані на окремому пазлі? Урасава нічого не пояснює, а просто розказує три паралельні історії: тюремну, поліцейсько-детективу й підліткову. Мені з усього найбільш сподобалась підліткова, хоча теж не ясно куди все це іде. Словом, моя основна претензія в тому, що я не бачу куди рухається історія. Повторюсь, що читати це цікаво (хоча й передбачувано), адже світ затягує миттєво, але ось це перевантаження щоразу із нового тому для мене трохи спірне. Правда останній епізод із тюремної драми все ж таки додає надії, що далі щось буде справді зрозуміле й цілісне. Але очікувати від Урасави послідовності, наскільки я зрозумів, це марно тішити себе зайвими ілюзіями.