Життя на межі: Україна, культура та війна

by Володимир Єрмоленко, Тетяна Огаркова

«Життя на межі: Україна, культура та війна» — це книга, яка народилась з волонтерських та журналістських поїздок авторів, Володимира Єрмоленка та Тетяни Огаркової. Її жанр можна визначити як філософський репортаж. Вона є спробою осмислення реальності цієї війни, тих засадничих понять, на які спирається людське буття, осмислення того, як ці поняття постають для людей, долі яких змінила війна.

Genres: Nonfiction

256 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

About the author

Український філософ, есеїст, перекладач, доктор політичних студій (Школа високих студій суспільних наук: EHESS, Париж), кандидат філософських наук (Київ, 2009 р.), старший викладач (кафедри філософії, кафедри літературознавства та іноземних мов) Києво-Могилянської академії, експерт МГО «Інтерньюз-Україна», автор та ведучий програми «Громадське. СВІТ», аналітичного тижневика про міжнародну політику, головний редактор UkraineWorld.org.

Reviews

[Halyna Kovalchuk · Rating 5 out of 5]

Це дуже знакова книга, бо вона починає етап рефлексії віни. У нас уже багато свідчень, як репортажних, так і літературних. І от нарешті йдемо на рівень вище - осмислення, докопування витоків, міркування над причинами і феноменами нашої «реальності ударної хвилі».
І як же прекрасно, щоб цю книжку написали Єрмоленко і Огаркова! Мені дуже подобається логіка пана Володимира, пробудовування звязків, опертя на філософію, літературу, історію, майстерне впливання оцього всього контексту. І так, цю книжку треба читати всім)

[Zhanna Lupynos · Rating 5 out of 5]

Просто дякую авторам за цю неймовірну роботу. І просто повірте всі, що прочитавши цю книгу, ви станете багатшими. Вам буде боляче, але та любов, краса, глибина сенсів безумовно того варта.

[Marta Leskiv · Rating 5 out of 5]

ви всі повинні її прочитати.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

Я люблю есеїстичну форму — роздуми з прикладами з дійсності. А з нашої дійсності зараз — це особливо цінно. Бо не зглянемося, як відчуття й усвідомлення сьогодення почнуть вивітрюватися, викривлюватися. Одні історії міфологізуються, інші — свідомість витіснить. З’являться несправжні спогади й тлумачення заднім числом. Ми поступово забудемо сам досвід і пам’ятатимемо лише спогади про нього. Тому закласти те, що зможе зберегти пам’ять, необхідно вже. Як закрутки на зиму.

Ця книжка говорить з читачем про важливе — не в тому сенсі, щоб просто наважитися назвати речі своїми іменами, а щоб вловити, розпізнати, відділити різні сутності одну від іншої, окреслити, дати ім'я, підібрати влучний опис.

Тому і читати її теж треба вже, не потім колись, а зараз. Бо маю підозру, що згодом нам, так само як і європейцями тепер, деякі моменти в книзі можуть здатися дещо запафосними. Мова людини завжди стає більш пафосною при наближенні до смерті. І тільки перебуваючи в подібному стані можна впевнитись - що усе справді так і відчувається. І тоді згодом можна буде до цього досвіду повернутися.

Звісно, є кілька місць в книжці, з якими мені хочеться посперечатись, але це ніяк не применшує її цінності. А скоріш навпаки, породжує потребу діалогу, що саме по собі добре.

[Olesya · Rating 5 out of 5]

Дуже хочеться помовчати після прочитаного.
Певна, що наведені аргументи пригодяться для розмов із іноземцями та на конференціях.
Але важко пояснити словами цей вузол протиріч всередині - пустоту впереміш з наповненістю, смертне безсмертя, потребу агори і агону одночасно.
Така своєрідна вивернута краса, яку часто розумієш тільки через призму війни.

Дякую авторам - то було дуже доречно.