Le pietre volanti

by Luigi Malerba

Le pietre volanti – ha raccontato il suo stesso autore – è nato davanti a un quadro di Fabrizio Clerici, nel quale Malerba ha ritrovato quasi un simbolo dell’inquietudine che ne attraversa tutta l’opera artistica. Sensazione rafforzata dalle conversazioni, divaganti e profonde, con il pittore, che forniscono il pretesto iniziale al romanzo. Libro intenso, dal grande fascino, premiato con il Viareggio e il Campiello, Le pietre volanti mette in scena come protagonista-narratore proprio un pittore che racconta gli anni della sua formazione umana e professionale, la nascita di una vocazione ma anche la scoperta dell’impossibilità di avere relazioni umane, della ineluttabilità della solitudine, della vacuità insita in ogni legame e del dolore inseparabile da ogni sentimento.

269 pages, Paperback

First published January 1, 1992

About the author

Co-founder of the Gruppo 63. Luigi Malerba (born Luigi Bonardi; November 11, 1927 – May 8, 2008) was an Italian author who wrote short stories (often written with Tonino Guerra), historical novels, and screenplays, and who co-founded the Gruppo 63, based on Marxism and Structuralism. Umberto Eco said that Malerba was defined post-modern, but that's not all true, because he is maliciously ironic, unpredictable, and ambiguous. He was one of the most important exponents of the Italian literary moviment called Neoavanguardia, along with Balestrini, Sanguineti, and Manganelli.
He was the first writer to win the Prix Médicis étranger in 1970. He also won the Brancati Prize in 1979, the Grinzane Cavour Prize in 1989 (with Stefano Jacomuzzi and Raffaele La Capria), the Viareggio Prize and the Feronia Prize in 1992.

Reviews

[марічка кущ · Rating 5 out of 5]

Я відчуваю ту саму невпевненість, неспокій, суперечності, емоції- все лишилося незмінним, не зважаючи на прожиття роки.

Напевне знаю лишень, що простота не є ознакою правдивості.

Антоніо Мачадо:" У своїй самоті мені яснішим видається те, що правдою не є.

ми більше не відчували їх своїми, неначе ні імена, ні особистості нам більше не належали. ми почувалися так, наче зависли над безвістю.

кожна поразка по-своєму шляхетна, тому справжні герої знають, що скільки б двобоїв вони не виграли, їхня доля трагічна- бо навіть вони вийшли з пороху.
я виграв безліч битв, але врешті поліг жертвою власних спогадів і не в змозі втекти від круговерті випадковостей і докорів сумління .

я намагаюся все забути: сподіваюся, що мені стане сили все забути- минуле, теперішнє і прийдешнє.

[Stefano Astengo · Rating 4 out of 5]

Luigi Malerba in "Pietre Volanti" ha mostrato, marcato il suo talento,
la sua vocazione nel rendere tale romanzo un miscuglio senza grumi fra realtà e finzione in cui non c'è un dominio né di una e né dell'altra dimensione. Un miscuglio dal sapore omogeneo anche se composto da elementi diversi, senza alterarli e dando un'uniformità indicabile sotto forma di libro. Mi sento in bilico, sospeso e preferendo questo stato di sospensione, senza toccare equilibri e spazi omeostatici perché sennò cado in travisamenti e falsificazioni recensionali.

[Олена Осіпова · Rating 5 out of 5]

Це як "Природний роман" Ґосподінова, але значно, значно краще написаний. Може так статися, що пан Луїджи списував, але його твір мені дуже сподобався. Хоч головний герой Овідіо Ромер не викликає яскравих позитивних емоцій, він дуже гарно прописаний і постає як живий. Сподобалося.

[Giuseppe · Rating 2 out of 5]

Inizio entusiasmante poi si rallenta quasi a fermarsi ma arriva il finale sinceramente... banale e quotidiano. Peccato!