Василь Кук — останній командир УПА. Людина, яка пройшла крізь усі великі трагедії та злами українського ХХ століття і дожила до незалежності, за яку боролася все життя.
Боротьба українських підпільників проти польської влади, спроба відновлення незалежності в 1941-му, розгортання мережі ОУН на півдні та сході України, протистояння нацистському режиму, найбільший бій УПА під Гурбами весною 1944 року, війна повстанців проти совєтської влади, репресії та провокації НКВД, спроби КҐБ ламати непокірних в’язнів і врешті розвал совєтської імперії — це все розділи біографії Кука. Але ця книжка — не лише життєпис непересічної постаті, а й масштабне дослідження українського національного руху: від його зародження в ХІХ столітті до збройного спротиву проти нацистів і совєтів, і до перших років незалежної України.
Volodymyr Viatrovych is a Ukrainian historian researching the Ukrainian independence movement. He has been Director of the Ukrainian Institute of National Remembrance since 25 March 2014. He is a Candidate of Sciences (Ph.D) in historical sciences, director of the Center for Research of Liberation Movement in Lviv, and a member of the board of trustees of the "Lontskyi Prison" Museum. From 2008 to 2010 he was director of the Archives of the Security Service of Ukraine. In 2010-2011 he visited the Ukrainian Research Institute at Harvard University, working in particular with the archival documents of Mykola Lebed.
Володимир В'ятрович на одній з презентацій казав, що написати біографію історичної постаті - це складне завдання, бо треба не лише розповісти про життя людини, але й пояснити, як історичні обставини визначали її життєвий шлях. В цьому випадку - і про те, як людина формувала ці історичні обставини. Так от, це справді біографія цілого покоління, історія нашого останнього століття, зрозуміле і логічне пояснення тяглості національно-визвольної боротьби - від січових стрільців, через ОУН до шістдесятників і Помаранчевої революції. Це історія про те, що національне усвідомлення не береться нізвідки, його треба виховувати, плекати у наступних поколіннях - терпеливо і послідовно, що власне робили ОУНівці навіть тоді, коли здавалося, що боротьба не має сенсу. (Чи ви знали, що Стус і Кук разом працювали у радянській установі і близько спілкувалися?) Вчити історію набагато цікавіше, коли її майстерно розтлумачив Володимир В’ятрович.
Легко читається, бо грамотно поділена на розділи кожен по 10-15 сторінок. Багата джерельна база для підтвердження достовірності. Допоможе сформувати тяглість традицій української історії і армії.
Буде і про опір політиці польської держави на початку 20ст. та появу ОУН, і про окупацію совітами до ІІ світової, і про ОУН та УПА в часи ІІ світової і опісля неї (та їх взаємодію з західними організаціями як нашими і не тільки), та й про "відлигу" й про брежнівщину, і навіть добротно тексту про добу Незалежності.
Враховуючи, що пан Кук, чи не все життя провів у боротьбі, то його власна історія тісно переплетена і почасти розчинилась у національно визвольній боротьбі за Українську державу.
Цікаве мені. *Коли совки окуповували західну Україну 39, то їх армія виглядала в поганому стані, а приїхавші люди з совочку стали вигрібати всі товари (в.т.ч і речі) і для окупованих українців з заходу це було дивиною. Нажаль коли ОУН отримала змогу повернутись через 2 роки, то комуняки довели й західних українців своєю політикою до зубожілого стану. Болючі паралелі з сьогоденням. *Василь Кук зміг розбудувати мережу на центральних теренах України в часи ІІ світової. Це було складно враховуючи тривалість окупації совком, голодомор і колективізацію і.т.д. Тим не менш Василь знайшов підхід саме в роботі з молоддю. А як - читайте книгу) *Після ІІ світової КГБ захоплювало сховки ОУНб і намагалось збирати матеріали та будувати картину відносин в керівному складі ОУНб, щоб остаточно розбити опір. От з листувань між Шухевичем і Куком - гбня зробили висновок, що в ОУН розбрат. Однак робочі питання (ведення дискусії і не погодження Кука з генералом Чупринкою) стосовно подальшої політики ОУН і дій УПА були зрозумілими, коректними і діалогом рівних вільних людей. Paбcький менталітет московитів не допускав (і досі не допускає), що як це так підлеглий не погоджується з керівником і дозволя собі нормально спілкуватись:) *Політика ОУНб трансформувалась в розумінні побудови майбутньої Української держави від авторитаритарної на початках до демократичної на при кінці існування ОУН. *Кук мав змогу пів року працювати зі Стусом (а про це почитаєте в книзі). *Володимир Вятрович сам був знайомий з Василем Куком ще й посилається/згадує інші книги про Василя Кука, тому зможете, якщо захочеться, заглибитись більше (бо є куди).
Це дійсно біографія цілого покоління, одним з найяскравіших представників якого є генерал Кук. Фундаментальна робота Володимира В'ятровича, варта вашої уваги, якщо ви цікавитеся історією України, історією повстанського та національного руху.