What do you think?
Rate this book
安納托利亞的刺客
一把刀，能割裂軀體、血緣與國家！
在這文明、信仰與世界的交會之地，
最親近的家人，也能孕育最純粹的殺意。
天生說書人、《跳舞的熊》與《克里姆林宮的餐桌》作者
沙博爾夫斯基 報導之眼的起點
★獻給台灣版的作者序
§ 在土耳其，從一個男人留什麼鬍子，就能知道他的政治認同？
§ 沒有地方比土耳其父母更愛女兒——愛到要殺了她們？
§ 傳達阿拉意旨的教士，也要負責教男人戴保險套？
§ 每個土耳其男人都上妓院，但每個土耳其男人都只娶處女？
§ 為什麼人人眼中的好兒子、好鄰居，會成為刺殺教宗的恐怖份子？
這裡是土耳其，一個信仰比中東咖啡濃厚，認同比馬賽克磚複雜的國家。
2013年，土耳其之春爆發之際，波蘭記者沙博爾夫斯基帶著睡袋和錄音筆，踏上這片神祕的大陸。他在抗爭現場採訪讚美總理「屁股很性感」的跨性別男子；在陽光明媚的海灘，拾起翻船難民遺留的夾腳拖。他在東土耳其傾聽受榮譽殺人威脅與被逼賣淫的女性訴說經歷，更去到盛產杏桃的純樸古城──據說那裡出了一位謀殺西方教宗的刺客。
土耳其是矛盾與分裂的同義詞。在這片橫跨歐亞的土地上，信仰與慾望、傳統與現代、民主與獨裁，每天都經歷千百次衝撞。認同有如一把利刃，不僅割裂國土，還侵入日常，加深你我的矛盾歧見。最厲害的說書人沙博爾夫斯基以人物為核心、衝突為燃料，帶領我們踏上一段充滿諷刺荒謬又無比真實的旅程。他寫下土耳其人的希望與失落，也思索這個國度未知的命運，這些經驗有如多彩的馬賽克碎片，共同拼湊出當代土耳其憂鬱的容顏。
◆ 榮獲英國筆會翻譯文學獎
◆ 波蘭最重要文學獎「尼刻獎」提名
在沙博爾夫斯基最早期的這部作品裡，我們看見的，是採訪者與受訪者建立的連結。這些連結歷經了時間與空間，抵達了我們手上，讓我們得以有攀上這條大橋眺望風景的機會。讓我們去看看這個歷史悠久的國家怎麼面對挑戰，並在歷史與文學的倒影裡，回到自身所在的土地。在面臨未知的恐懼時，我們心裡都藏著一頭隨時起舞的被馴化的熊，一些人選擇跳舞，一些人選擇成為刺客，一些人選擇不選擇，而我始終認為，在下定決心作出抉擇以前，沙博爾夫斯基教會我們的，是在力所能及的時候，先去凝視著那些在面臨改變時所表現出來的掙扎。──沐羽 作家
構成本書的十二篇文章，皆來自沙博爾夫斯基長年在土耳其採訪、深入觀察所得，就像煮土耳其咖啡，要深深埋進沙裡移動才能萃取出來。本書迷人之處，是透過各篇獨立的報導故事，串接出土耳其那可能找不到答案的矛盾特質。一個人人眼中的好孩子，為何會犯下刺殺教宗若望保祿二世的驚人罪行？愛與恨的交織、傳統與現代的拉扯，宗教與世俗的矛盾，構成了土耳其這個久遠國度的歷史紋路。而這股天人之際的緊張，或許正是奧秘的所在之處。──林齊晧 《udn global 轉角國際》主編
坐落於歐亞大陸交界的土耳其中間隔著一道海峽。而在每個土耳其人心中，也有著這樣一道海峽，一邊是現代開放，一邊是傳統保守。如同透過跨海大橋就能輕易往返博斯普魯斯海峽，土耳其人也是每天都在跨越心中的海峽。在波蘭最厲害報導文學作家沙博爾夫斯基細膩的筆下，土耳其人可以早上禮拜、晚上跳舞。他在2013年土耳其正對伊斯坦堡市區公園改建爭執不休時，來到這個無論是地理還是心理上都充滿衝突的國度，極其深入地探索土耳其人的生活，從政治、榮譽殺人、性生活、妓女、信仰、國父阿塔圖克到總理艾爾段無所不包，讓外人一探土耳其人華麗現代化外表下複雜的生活與想法，是一本令人眼界大開的紀實作品。──張育軒 說說伊朗創辦人
這是我看過最生動呈現土耳其多元社會議題的一本書。許多人認識土耳其的歷史痕跡與混血外貌，但這本書讓你更深刻看到現代土耳其的內在。身為女生，對女生的故事更有共鳴，像是榮譽處決、兩性觀念、凱末爾的前妻。身為土耳其觀察者，喜歡古今人物故事，如總統厄多安、共產主義詩人、帝國建築師。別人問起土耳其時，我總覺得難一語道盡，就讓這本書帶你登入真實的土耳其世界體會吧！──魏宗琳（Zeren） 土女時代
土耳其是一個奇異的國度，東部土耳其更是。本書由許多小片段所組成，好似一幅鑲嵌畫，雖然一片片玻璃顏色各自不同，卻組合成當代土耳其一幅巨大圖像。作者生動的書寫，引領我們進入奇異國度，理解眾多土耳其人所思所想。──蔡蔚群 北一女中歷史科教師
維特多‧沙博爾夫斯基在強烈的新聞報導、敏銳的政治分析與幽默的觀察間取得絕佳平衡。他的報導對當代土耳其有深入洞察，展現該國家的優勢與許多矛盾……這是一部不可或缺的著作。──《哈芬頓郵報》
在這文明、信仰與世界的交會之地，
最親近的家人，也能孕育最純粹的殺意。
天生說書人、《跳舞的熊》與《克里姆林宮的餐桌》作者
沙博爾夫斯基 報導之眼的起點
★獻給台灣版的作者序
§ 在土耳其，從一個男人留什麼鬍子，就能知道他的政治認同？
§ 沒有地方比土耳其父母更愛女兒——愛到要殺了她們？
§ 傳達阿拉意旨的教士，也要負責教男人戴保險套？
§ 每個土耳其男人都上妓院，但每個土耳其男人都只娶處女？
§ 為什麼人人眼中的好兒子、好鄰居，會成為刺殺教宗的恐怖份子？
這裡是土耳其，一個信仰比中東咖啡濃厚，認同比馬賽克磚複雜的國家。
2013年，土耳其之春爆發之際，波蘭記者沙博爾夫斯基帶著睡袋和錄音筆，踏上這片神祕的大陸。他在抗爭現場採訪讚美總理「屁股很性感」的跨性別男子；在陽光明媚的海灘，拾起翻船難民遺留的夾腳拖。他在東土耳其傾聽受榮譽殺人威脅與被逼賣淫的女性訴說經歷，更去到盛產杏桃的純樸古城──據說那裡出了一位謀殺西方教宗的刺客。
土耳其是矛盾與分裂的同義詞。在這片橫跨歐亞的土地上，信仰與慾望、傳統與現代、民主與獨裁，每天都經歷千百次衝撞。認同有如一把利刃，不僅割裂國土，還侵入日常，加深你我的矛盾歧見。最厲害的說書人沙博爾夫斯基以人物為核心、衝突為燃料，帶領我們踏上一段充滿諷刺荒謬又無比真實的旅程。他寫下土耳其人的希望與失落，也思索這個國度未知的命運，這些經驗有如多彩的馬賽克碎片，共同拼湊出當代土耳其憂鬱的容顏。
◆ 榮獲英國筆會翻譯文學獎
◆ 波蘭最重要文學獎「尼刻獎」提名
在沙博爾夫斯基最早期的這部作品裡，我們看見的，是採訪者與受訪者建立的連結。這些連結歷經了時間與空間，抵達了我們手上，讓我們得以有攀上這條大橋眺望風景的機會。讓我們去看看這個歷史悠久的國家怎麼面對挑戰，並在歷史與文學的倒影裡，回到自身所在的土地。在面臨未知的恐懼時，我們心裡都藏著一頭隨時起舞的被馴化的熊，一些人選擇跳舞，一些人選擇成為刺客，一些人選擇不選擇，而我始終認為，在下定決心作出抉擇以前，沙博爾夫斯基教會我們的，是在力所能及的時候，先去凝視著那些在面臨改變時所表現出來的掙扎。──沐羽 作家
構成本書的十二篇文章，皆來自沙博爾夫斯基長年在土耳其採訪、深入觀察所得，就像煮土耳其咖啡，要深深埋進沙裡移動才能萃取出來。本書迷人之處，是透過各篇獨立的報導故事，串接出土耳其那可能找不到答案的矛盾特質。一個人人眼中的好孩子，為何會犯下刺殺教宗若望保祿二世的驚人罪行？愛與恨的交織、傳統與現代的拉扯，宗教與世俗的矛盾，構成了土耳其這個久遠國度的歷史紋路。而這股天人之際的緊張，或許正是奧秘的所在之處。──林齊晧 《udn global 轉角國際》主編
坐落於歐亞大陸交界的土耳其中間隔著一道海峽。而在每個土耳其人心中，也有著這樣一道海峽，一邊是現代開放，一邊是傳統保守。如同透過跨海大橋就能輕易往返博斯普魯斯海峽，土耳其人也是每天都在跨越心中的海峽。在波蘭最厲害報導文學作家沙博爾夫斯基細膩的筆下，土耳其人可以早上禮拜、晚上跳舞。他在2013年土耳其正對伊斯坦堡市區公園改建爭執不休時，來到這個無論是地理還是心理上都充滿衝突的國度，極其深入地探索土耳其人的生活，從政治、榮譽殺人、性生活、妓女、信仰、國父阿塔圖克到總理艾爾段無所不包，讓外人一探土耳其人華麗現代化外表下複雜的生活與想法，是一本令人眼界大開的紀實作品。──張育軒 說說伊朗創辦人
這是我看過最生動呈現土耳其多元社會議題的一本書。許多人認識土耳其的歷史痕跡與混血外貌，但這本書讓你更深刻看到現代土耳其的內在。身為女生，對女生的故事更有共鳴，像是榮譽處決、兩性觀念、凱末爾的前妻。身為土耳其觀察者，喜歡古今人物故事，如總統厄多安、共產主義詩人、帝國建築師。別人問起土耳其時，我總覺得難一語道盡，就讓這本書帶你登入真實的土耳其世界體會吧！──魏宗琳（Zeren） 土女時代
土耳其是一個奇異的國度，東部土耳其更是。本書由許多小片段所組成，好似一幅鑲嵌畫，雖然一片片玻璃顏色各自不同，卻組合成當代土耳其一幅巨大圖像。作者生動的書寫，引領我們進入奇異國度，理解眾多土耳其人所思所想。──蔡蔚群 北一女中歷史科教師
維特多‧沙博爾夫斯基在強烈的新聞報導、敏銳的政治分析與幽默的觀察間取得絕佳平衡。他的報導對當代土耳其有深入洞察，展現該國家的優勢與許多矛盾……這是一部不可或缺的著作。──《哈芬頓郵報》
Unknown Binding
First published September 1, 2010
22 people are currently reading
1434 people want to read
About the author
Witold Szabłowski
16 books198 followersWitold Szabłowski is an award-winning Polish journalist. At age twenty-five he became the youngest reporter at the Polish daily newspaper Gazeta Wyborcza’s weekly supplement, Duży Format, where he covered international stories in countries including Cuba, South Africa, and Iceland. His features on the problem of illegal immigrants flocking to the EU won the European Parliament Journalism Prize; his reportage on the 1943 massacre of Poles in Ukraine won the Polish Press Agency’s Ryszard Kapuściński Award; and his book about Turkey, The Assassin from Apricot City, won the Beata Pawlak Award and an English PEN award, and was nominated for the Nike Award, Poland’s most prestigious literary prize. Szabłowski lives in Warsaw.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 113 reviews
December 27, 2014
A reportage book cannot get much better than this.
Believe me when I say that I'm actually lobbying for Witold Szabłowski to get translated into Italian as soon as possible. And I'd like all of my English reading friends to give 'The Assassin from Apricot City' a well deserved chance. They might listen to me. Go and tell them if you happen to stand this review!
Mr Szabłowski himself, a Pole who got interested in Turkey and speaks flawless Turkish, is only 34 years old and I think that this 'Zabójca z miasta moreli' is his very first book. But I bet you won't notice that.
Now, you might not be familiar at all with Polish reportage and I won't annoy you here with its main authors and chief characteristics. Still, if you like well-written journalistic accounts on interesting aspects of foreign countries (think about your better than average New Yorker text), young Szabłowski is your man.
So, what do we know about Turkey?
Well, I guess the answer to this question depends on your whereabouts.
As a born and bred Italian who had the chance to travel and to live abroad for a number of years, I learnt something on this topic; first hand accounts, if you like. In fact, I met, befriended, worked with and even interviewed many a Turkish person in Germany, the Netherlands and the UK. They were all cool (and pretty fashion conscious too) people who mostly disliked Mr Erdogan's doings, admired Mr Ataturk and knew a lot about basketball.
And yet, to be honest with you, I still don't know much about their fascinating and everchanging homecountry. I didn't have the chance to visit Turkey so far and - when I'll do that - I suppose I stick to Istanbul as there's quite enough to see and to grasp there.
Witold Szabłowski writes about Istanbul and does it beautifully. If you followed or heard what happened down there between Taksim Square and Gezi Park on 2013, this book will refresh your memories by taking you right on the spot. The author interviews plenty of the 'rioters' who are against Mr Erdogan's government, but gives voice to conservative and pro-Erdogan people too. Szabłowski talks with students and clerks, journalists and shopkeepers, politicians and drag queens and this pot-pourri makes his Istanbul modern, dynamic (if troubled) and believable. There are a few hints here and there proving that the author of this book is all but a fan of Orhan Pamuk, the wordy bard of old Constantinople, and I get his point.
What's more, Szabłowski travels around coastal and inner Turkey keeping well far from its touristic routes and, in doing so, he delivers excellent pieces of journalism. Whereas he writes about awful honour-induced women-slaughtering in remote provinces or he tells the poignant and dramatic stories of migrants trying to reach Greece and then Europe by sea, the author always does a great job. Even when Mr Szabłowski recounts the story of Ali Agca - the Turkish guy who attempted to kill the former Pope John Paul II -, a subject that has been covered for thirty years, he sounds refreshing in its observations.
'The Assassin from Apricot City' is right there in the footsteps of the best tradition of Pol...ehm actually world class reportage. If you want to learn something about contemporary Turkey from the pen of a brilliant foreign reporter, this is the book you were looking for.
Believe me when I say that I'm actually lobbying for Witold Szabłowski to get translated into Italian as soon as possible. And I'd like all of my English reading friends to give 'The Assassin from Apricot City' a well deserved chance. They might listen to me. Go and tell them if you happen to stand this review!
Mr Szabłowski himself, a Pole who got interested in Turkey and speaks flawless Turkish, is only 34 years old and I think that this 'Zabójca z miasta moreli' is his very first book. But I bet you won't notice that.
Now, you might not be familiar at all with Polish reportage and I won't annoy you here with its main authors and chief characteristics. Still, if you like well-written journalistic accounts on interesting aspects of foreign countries (think about your better than average New Yorker text), young Szabłowski is your man.
So, what do we know about Turkey?
Well, I guess the answer to this question depends on your whereabouts.
As a born and bred Italian who had the chance to travel and to live abroad for a number of years, I learnt something on this topic; first hand accounts, if you like. In fact, I met, befriended, worked with and even interviewed many a Turkish person in Germany, the Netherlands and the UK. They were all cool (and pretty fashion conscious too) people who mostly disliked Mr Erdogan's doings, admired Mr Ataturk and knew a lot about basketball.
And yet, to be honest with you, I still don't know much about their fascinating and everchanging homecountry. I didn't have the chance to visit Turkey so far and - when I'll do that - I suppose I stick to Istanbul as there's quite enough to see and to grasp there.
Witold Szabłowski writes about Istanbul and does it beautifully. If you followed or heard what happened down there between Taksim Square and Gezi Park on 2013, this book will refresh your memories by taking you right on the spot. The author interviews plenty of the 'rioters' who are against Mr Erdogan's government, but gives voice to conservative and pro-Erdogan people too. Szabłowski talks with students and clerks, journalists and shopkeepers, politicians and drag queens and this pot-pourri makes his Istanbul modern, dynamic (if troubled) and believable. There are a few hints here and there proving that the author of this book is all but a fan of Orhan Pamuk, the wordy bard of old Constantinople, and I get his point.
What's more, Szabłowski travels around coastal and inner Turkey keeping well far from its touristic routes and, in doing so, he delivers excellent pieces of journalism. Whereas he writes about awful honour-induced women-slaughtering in remote provinces or he tells the poignant and dramatic stories of migrants trying to reach Greece and then Europe by sea, the author always does a great job. Even when Mr Szabłowski recounts the story of Ali Agca - the Turkish guy who attempted to kill the former Pope John Paul II -, a subject that has been covered for thirty years, he sounds refreshing in its observations.
'The Assassin from Apricot City' is right there in the footsteps of the best tradition of Pol...ehm actually world class reportage. If you want to learn something about contemporary Turkey from the pen of a brilliant foreign reporter, this is the book you were looking for.
October 2, 2021
це найкраща збірка Шабловського, що я читала. більшу частину книжки я кричала всередині себе від безсилої злості, а ще частину думала, що деякі аспекти є актуальними і в Україні теж. звісно, певні нюанси застаріли, але книжка писала у 2010 році, кілька життів тому
April 23, 2020
"Газета Hurryiet опублікувала фотографію двох жінок, які стояли поряд по пояс у воді. Одна з них була у мусульманському купальнику, що закриває все, крім очей. Друга - топлес.
"Це і є Туреччина" значилось у коментарі від редакції."
***
Шабловський вже порвав мене своїми "Танечними Ведмедями", і я якийсь час наївно думала, що це тому що мені цікаві права тварин і історія пост-комуністичних країн. Прочитавши цю книгу про репортажі з Туреччини (в якій я ніколи не була і яка мене зовсім не цікавить), виявилось, що мені просто дуже подобається його стиль.
Здається, Шабловський розказав про все: іміграція, історія, політика, релігія, стан жінок, жахливі історії вимушених секс-працівниць, внутрішній конфлікт "ми європа чи схід", секс просвітництво, замах на Папу Римського і ще і ще, і вмістив це так яскраво у якихось 200 сторінок.
Тут деякі цікавинки:
1) є окремі люди, які ходять зранку пляжами і збирають імігрантів, які недопливли до Туреччини, бо західним туристам недовподоби бачити першим ділом у себе на пляжі трупи
2) часто кишеньковим злодіям замовляють паспорт громадян конкретної країни, ті називають туристів "донорами паспортів"
3) ситуація на пляжі залежить від напрямку вітру: якщо до берега - серфери ловлять хвилю, якщо від берега - імігранти тікають в Грецію на надто дешевих безмоторних човнах.
4) "вбивства честі" - окрема бридка тема. дівчат вбивають десятками через "честь сім'ї" і спихають все на самогубство, тому Туреччина одна з небагатьох країн де число самогубств серед дівчат вище ніж серед хлопців.
5) ... "Але краще за все сутність поняття "честь" передав молодий чоловік зі Стамбула: "Коли я чую слово честь, мені на думку спадає лише жінка. Більше нічого".
Ліберальний журналіст з Анкари:
- На їх думку, честь - у жінок між ногами.
Професор Ертюрк відмітив, що найбільш яскраві радикали, які ратують за покарання жінок - неосвічені чоловіки віком 16-20 років.
...
"У селах, де немає роботи, грошей і майбутнього, людям залишається лише честь. Ті, кому пощастило - у кого є бізнес, гроші, перспективи - рідко вбивають"
6) історія про Шемсе Аллак - жінку, яку згвалтували і зробили їй дитину (втратила честь, а ще за класикою сказали що це її провина) і яку, коли намагалась втекти разом з гвалтівником, якого теж збирались вбити, забили камінням всім селом. Потім за цією історією поставили п'єсу, і гастролювали маленькими селами з метою повчання. "Глядачі поділились на два табори. Одні аплодують, коли мати кричить "Убийте її! Вона заслуговує на смерть!"... Але головне, що абсолютна більшість [цих людей з маленьких сел, які готові забити камінням] аплодує пілся слів імама "Дайте їм жити. Аллах забороняє вбивати"." (тут мені довелось закрити книгу і походити по кімнаті і покричати)
7) Ататюрк - батько Туреччини присутній всюди. "Якщо ти раптом розумієш, що вже 15 хвилин не бачив жодного Ататюрка - тікай! Це значить, що ти вже не в Туреччині. Певно випадково перетнув кордон"
8) "-У Польщі ще мавпи лазили деревами, коли між Тигром і Євфратом виникла цивілізація. Обидві ці річки течуть через Туреччину. Ви маєте це поважати.
- Ходжа, у нас ніколи не було мавп...
- Вітольд, ти мене нервуєш. Іди вже."
"Це і є Туреччина" значилось у коментарі від редакції."
***
Шабловський вже порвав мене своїми "Танечними Ведмедями", і я якийсь час наївно думала, що це тому що мені цікаві права тварин і історія пост-комуністичних країн. Прочитавши цю книгу про репортажі з Туреччини (в якій я ніколи не була і яка мене зовсім не цікавить), виявилось, що мені просто дуже подобається його стиль.
Здається, Шабловський розказав про все: іміграція, історія, політика, релігія, стан жінок, жахливі історії вимушених секс-працівниць, внутрішній конфлікт "ми європа чи схід", секс просвітництво, замах на Папу Римського і ще і ще, і вмістив це так яскраво у якихось 200 сторінок.
Тут деякі цікавинки:
1) є окремі люди, які ходять зранку пляжами і збирають імігрантів, які недопливли до Туреччини, бо західним туристам недовподоби бачити першим ділом у себе на пляжі трупи
2) часто кишеньковим злодіям замовляють паспорт громадян конкретної країни, ті називають туристів "донорами паспортів"
3) ситуація на пляжі залежить від напрямку вітру: якщо до берега - серфери ловлять хвилю, якщо від берега - імігранти тікають в Грецію на надто дешевих безмоторних човнах.
4) "вбивства честі" - окрема бридка тема. дівчат вбивають десятками через "честь сім'ї" і спихають все на самогубство, тому Туреччина одна з небагатьох країн де число самогубств серед дівчат вище ніж серед хлопців.
5) ... "Але краще за все сутність поняття "честь" передав молодий чоловік зі Стамбула: "Коли я чую слово честь, мені на думку спадає лише жінка. Більше нічого".
Ліберальний журналіст з Анкари:
- На їх думку, честь - у жінок між ногами.
Професор Ертюрк відмітив, що найбільш яскраві радикали, які ратують за покарання жінок - неосвічені чоловіки віком 16-20 років.
...
"У селах, де немає роботи, грошей і майбутнього, людям залишається лише честь. Ті, кому пощастило - у кого є бізнес, гроші, перспективи - рідко вбивають"
6) історія про Шемсе Аллак - жінку, яку згвалтували і зробили їй дитину (втратила честь, а ще за класикою сказали що це її провина) і яку, коли намагалась втекти разом з гвалтівником, якого теж збирались вбити, забили камінням всім селом. Потім за цією історією поставили п'єсу, і гастролювали маленькими селами з метою повчання. "Глядачі поділились на два табори. Одні аплодують, коли мати кричить "Убийте її! Вона заслуговує на смерть!"... Але головне, що абсолютна більшість [цих людей з маленьких сел, які готові забити камінням] аплодує пілся слів імама "Дайте їм жити. Аллах забороняє вбивати"." (тут мені довелось закрити книгу і походити по кімнаті і покричати)
7) Ататюрк - батько Туреччини присутній всюди. "Якщо ти раптом розумієш, що вже 15 хвилин не бачив жодного Ататюрка - тікай! Це значить, що ти вже не в Туреччині. Певно випадково перетнув кордон"
8) "-У Польщі ще мавпи лазили деревами, коли між Тигром і Євфратом виникла цивілізація. Обидві ці річки течуть через Туреччину. Ви маєте це поважати.
- Ходжа, у нас ніколи не було мавп...
- Вітольд, ти мене нервуєш. Іди вже."
June 17, 2017
Kniha fajn (hoci v ponuke Absyntu sa nájdu aj zaujímavejšie kúsky), zážitok z čítania však bohužiaľ nesmierne kazí kvalita prekladu a najmä príšerná redakcia textu. Vyzerá to, akoby bolo vydanie mimoriadne unáhlené; akoby knihu pred vydaním nikto nečítal a vytlačený bol priamo hrubý preklad. Toľko nezmyselných a gramaticky nesprávnych vetných konštrukcií, preklepov, gramatických chýb a dokonca hrubiek som v jednej knihe nevidel ani nepamätám.
Veľká škoda, aj vzhľadom na to, akú vysokú úroveň si inak knihy (a pod pojmom kniha rozumiem okrem kvality pôvodného textu i kvalitu prekladu a jazykovej redakcie) tohto vydavateľstva zvyknú držať.
Veľká škoda, aj vzhľadom na to, akú vysokú úroveň si inak knihy (a pod pojmom kniha rozumiem okrem kvality pôvodného textu i kvalitu prekladu a jazykovej redakcie) tohto vydavateľstva zvyknú držať.
October 28, 2021
4-та прочитана мною книга Вітольда Шабловського підтвердила, що це мій улюблений польський автор репортажу. Якісно й захопливо – про різні проблеми країни, резонансні події та відомих постатей. Дуже раджу.
Книжка в оригіналі вийшла 11 років тому, тож є й певна часова дистанція. І згадуючи події в Туреччині останніх років, читати цікаво ще й тому, що можна уявити настрої до "спроби державного перевороту" й подальших закручування гайок, ув'язнення сотень людей. А в продовження варто читнути новішу книжку про Туреччину української журналістки Світлани Ославської "Півмісяць, хрест і павич".
Книжка в оригіналі вийшла 11 років тому, тож є й певна часова дистанція. І згадуючи події в Туреччині останніх років, читати цікаво ще й тому, що можна уявити настрої до "спроби державного перевороту" й подальших закручування гайок, ув'язнення сотень людей. А в продовження варто читнути новішу книжку про Туреччину української журналістки Світлани Ославської "Півмісяць, хрест і павич".
May 29, 2024
Výnimočná kniha, ktorá krásne opisuje turecký svet so všetkou svojou rozmanitosťou a rôznorodosťou, ktorá Turecko robí zaujímavou krajinou a zároveň vytvára kultúrnu a politickú priepasť.
Kapitoly o Erdoganovi, Ataturkovi, prostitúcii, imigrantoch a vraždách zo cti patria medzi najsilnejšie a dokopy so zvyškom knihy tvoria skvelú súhru, spoločne s autorovým rozprávačským talentom.Vďaka tejto knihe som si Turecko zamilovala a určite sa o ňom budem chcieť dozvedieť viac.
Čo sa však nedá prehliadnuť je naozaj nedobrá úprava textu a prekladu s množstvom štylistických a gramatických chýb, ktorá kazia pôžitok z čítania, ale dá sa na ne zvyknúť.
Kapitoly o Erdoganovi, Ataturkovi, prostitúcii, imigrantoch a vraždách zo cti patria medzi najsilnejšie a dokopy so zvyškom knihy tvoria skvelú súhru, spoločne s autorovým rozprávačským talentom.Vďaka tejto knihe som si Turecko zamilovala a určite sa o ňom budem chcieť dozvedieť viac.
Čo sa však nedá prehliadnuť je naozaj nedobrá úprava textu a prekladu s množstvom štylistických a gramatických chýb, ktorá kazia pôžitok z čítania, ale dá sa na ne zvyknúť.
July 5, 2016
Kolejny rewelacyjny reportaż autorstwa Szabłowskiego, który miałem przyjemność przeczytać. Dzięki niemu chociaż w małym stopniu zobaczyłem, czym jest Turcja i z jakimi problemami przyszło jej się mierzyć. Widoczny jest obraz państwa rozdartego pomiędzy dwoma siłami, gdzie z jednej strony mamy silny wpływ islamskiego konserwatyzmu, z drugiej pęd do wartości o wiele bardziej liberalnych. Jednak sam ten podział wydaje się pozorny, ponieważ obie te siły zdają się wzajemnie przenikać i na siebie wpływać. Tego przykładem jest chociażby postać prezydenta Erdogana w tak niezwykły sposób opisanego przez Szabłowskiego. Poruszone zagadnienia roli kobiet w tureckim społeczeństwie i tego, w jaki sposób jest tam rozumiane pojęcie honoru kładzie mroczniejszy cień na obraz tego kraju. Szabłowski ma niezwykły talent do uchwycenia i ukaznia nam elementów, które wpływają/determinują obraz świata Turków. Niezwykły talent, niezwykła opowieść.
This is another great Szablowski’s reportage which I had a pleasure to read. Thanks to him I was able to see just a little bit what a country Turkey is and what are the main problems it must overcome. We can see the picture of a state divided by two forces, from one side we have an influence of strong conservative Islam, from the other we see tendency to more liberal values. However, this division appears to be superficial as these forces intertwine and have influence on each other. A great example is president Erdogan, so extraordinarily described by Szablowski. A female role in Turkish society and how people understand there a term ‘honour’ reveal a dark side of this place. Szablowski has a talent to find and expose elements that influence/determine Turkish view upon the world. A great talent and an amazing story.
This is another great Szablowski’s reportage which I had a pleasure to read. Thanks to him I was able to see just a little bit what a country Turkey is and what are the main problems it must overcome. We can see the picture of a state divided by two forces, from one side we have an influence of strong conservative Islam, from the other we see tendency to more liberal values. However, this division appears to be superficial as these forces intertwine and have influence on each other. A great example is president Erdogan, so extraordinarily described by Szablowski. A female role in Turkish society and how people understand there a term ‘honour’ reveal a dark side of this place. Szablowski has a talent to find and expose elements that influence/determine Turkish view upon the world. A great talent and an amazing story.
November 13, 2021
Найцікавіше було читати про весь цей треш по відношенню до жіночої статі. Але й пізнавальний екскурс в історію Туреччини пішов на користь.
July 1, 2024
Interessante saggio sulla Turchia contemporanea, anche se ahimé un po' datato (è stato scritto nel 2010). L'autore prende in esame diversi aspetti della cultura e quotidianità turche: dal personaggio di Ataturk a quello di Erdogan, dal suo rapporto in bilico tra Asia ed Europa al genocidio degli Armeni (tuttora spesso negato). C'è anche un lungo capitolo sulla controversa figura di Ali Agca (che dà il titolo alla raccolta: la sua città di origine è infatti nota per la sua produzione di albicocche), ma quello che mi ha colpita di più è l'inaccettabile trattamento riservato alle donne in moltissime aree della nazione, compresi gli assassinii di donne che secondo la comunità hanno "macchiato l'onore della famiglia" (anche senza aver fatto nulla, bastano i pettegolezzi). Agghiacciante e intollerabile, mi ha fatto stare male fisicamente.
La raccolta è scritta molto bene: lo stile è semplice e accattivante anche quando narra di aspetti terrificanti, l'autore è inoltre in grado di scavare sotto la superficiel patinata data in pasto ai turisti per mostrare la Turchia nascosta, più scabrosa, ma anche quella più meritevole di attenzioni.
Molto consigliato anche per chi non ha particolari interessi nei confronti della Turchia.
La raccolta è scritta molto bene: lo stile è semplice e accattivante anche quando narra di aspetti terrificanti, l'autore è inoltre in grado di scavare sotto la superficiel patinata data in pasto ai turisti per mostrare la Turchia nascosta, più scabrosa, ma anche quella più meritevole di attenzioni.
Molto consigliato anche per chi non ha particolari interessi nei confronti della Turchia.
December 15, 2017
Procházka na mostě
Veľmi čitateľná kniha, s už klasicky zanedbanou redakčnou úpravou (áno, Absynt, už tretia kniha, minimálne) a zvláštnym ukončením - vlastne tam žiadne nie je, skončí posledný príbeh a je to akoby v kine zrazu zapli svetlo.
Autor Turkov predstavuje aj ich vlastnými slovami ako "most medzi Západom a Východom". Ako hovorí básnik Tayfun:"každý Turek tisíckrát denne krúži medzi tradíciou a modernosťou, klobúkom a čarčafom, mešitou a diskotékou, medzi Európskou úniou a averziou k nej.“Ich mentalitu opisuje scenáristka seriálov takto:"Turci túžia po literatúre a filmoch, kde sú excelentní, výnimoční a veľkí, a nie, ako si zašívajú panenské blany a idú na potrat." Sex je v krajine problematický, tak isto aj vzťah k Západu. Tak ako je na jednej strane legalizovaná prostitúcia, na druhej strane si chcú muži vziať za ženu pannu. Západ na jednej strane neznášajú, na druhej veľmi túžia po jeho uznaní. Z pohľadu do histórie sa kniha venuje hlavne modernizácii krajiny Attaturkom, Osmanská ríša je spomenutá len okrajovo. Nechýba genocída Arménov. Ešte viac ako Attaturkovi sa ale kniha venuje súčasnosti. Opisuje mocenský vzostup súčasného prezidenta Erdogana a čitateľovi osvetľuje dianie v Turecku. Niektoré veci ma prekvapili, ale nakoniec, ide o biznis. Silná je kapitola o utečencoch, je v nej spomenutá pekná báseň a obraz od Bruguela. Celá jedna kapitola je venovaná atentátnikovi na pápeža, odtiaľ je aj názov knihy. Záverečná kapitola je venovaná veľkému tureckému básnikovi,ktorý žil dlho v exile v Poľsku a aj takto autor prepája svoju krajinu s Tureckom. Len ten záver, patrilo by sa to nejako celé nejako "orámovať".
Veľmi čitateľná kniha, s už klasicky zanedbanou redakčnou úpravou (áno, Absynt, už tretia kniha, minimálne) a zvláštnym ukončením - vlastne tam žiadne nie je, skončí posledný príbeh a je to akoby v kine zrazu zapli svetlo.
Autor Turkov predstavuje aj ich vlastnými slovami ako "most medzi Západom a Východom". Ako hovorí básnik Tayfun:"každý Turek tisíckrát denne krúži medzi tradíciou a modernosťou, klobúkom a čarčafom, mešitou a diskotékou, medzi Európskou úniou a averziou k nej.“Ich mentalitu opisuje scenáristka seriálov takto:"Turci túžia po literatúre a filmoch, kde sú excelentní, výnimoční a veľkí, a nie, ako si zašívajú panenské blany a idú na potrat." Sex je v krajine problematický, tak isto aj vzťah k Západu. Tak ako je na jednej strane legalizovaná prostitúcia, na druhej strane si chcú muži vziať za ženu pannu. Západ na jednej strane neznášajú, na druhej veľmi túžia po jeho uznaní. Z pohľadu do histórie sa kniha venuje hlavne modernizácii krajiny Attaturkom, Osmanská ríša je spomenutá len okrajovo. Nechýba genocída Arménov. Ešte viac ako Attaturkovi sa ale kniha venuje súčasnosti. Opisuje mocenský vzostup súčasného prezidenta Erdogana a čitateľovi osvetľuje dianie v Turecku. Niektoré veci ma prekvapili, ale nakoniec, ide o biznis. Silná je kapitola o utečencoch, je v nej spomenutá pekná báseň a obraz od Bruguela. Celá jedna kapitola je venovaná atentátnikovi na pápeža, odtiaľ je aj názov knihy. Záverečná kapitola je venovaná veľkému tureckému básnikovi,ktorý žil dlho v exile v Poľsku a aj takto autor prepája svoju krajinu s Tureckom. Len ten záver, patrilo by sa to nejako celé nejako "orámovať".
July 18, 2015
Świetna lektura. Wzięłam ją na wakacje do Turcji i idealnie przedstawia kontrasty tego kraju. Autor niezwykle ciekawie pisze o polityce ostatnich lat i zachodzących zmianach. Potem jednak przychodzą rozdziały o tak zwanych honorowych zabójstwach i roli kobiety w rodzinie. Chyba każda kobieta będzie o tym czytała z ogromnych zainteresowaniem oraz emocjami. Książka Szabłowskiego to idealna pozycja dla tych, którzy dopiero rozpoczynają swoją przygodę z państwem będącym pomostem pomiędzy Wschodem i Zachodem. I prawdopodobnie przyszłym mocarstwem. Szkoda tylko, że lektura jest tak krótka.
September 21, 2025
整體而言我覺得這本書的內容比起報導文學更像小說，主要原因是相較作者過去的作品，這本書的主題更不明確，章節涵蓋普遍女性處境到政治議題，並且時間橫跨約20年
雖然是作者親身經驗，但如果要把20年前作者初訪土耳其的見聞跟目前政治情況擺在一起，似乎有點讓人混淆目前土耳其現況，再者土耳其國土面積大，民風因地而異，如果拿保守庫德族來代表土耳其整體，感覺也不太合適
整體而言書中許多情況一定讓讀者看得非常驚訝，但向土耳其人或是自己搜尋查證實，看起又與實際情況有所差距。結果是看我這本書與我的期待得到的收穫落差蠻大的
雖然是作者親身經驗，但如果要把20年前作者初訪土耳其的見聞跟目前政治情況擺在一起，似乎有點讓人混淆目前土耳其現況，再者土耳其國土面積大，民風因地而異，如果拿保守庫德族來代表土耳其整體，感覺也不太合適
整體而言書中許多情況一定讓讀者看得非常驚訝，但向土耳其人或是自己搜尋查證實，看起又與實際情況有所差距。結果是看我這本書與我的期待得到的收穫落差蠻大的
January 2, 2023
Жахливо, цікаво, смішно, неймовірно. Приблизно такі епітети залишають по собі репортажі з Туреччини. Глибоке занурення у те, що собою являє Туреччина через розповіді її жителів про неї та її героїв.
February 7, 2017
Reportaažikunsti meistriteos, mis näitab Türgit tahkudest, mida tänaselgi päeval on Läänel raske näha. Erdogani võimuihaluse põhjustest on räägitud palju vähem kui Türgi ülikoolide õppejõudude ja tudengite ahistamisest. Autor toob oma reportaažide kaudu välja paljude kohalike arvamuse, et Erdogani eesmärgiks on muuta Atatürgist saadik ilmalik riik islamistlikuks. Euroopa Liiduga ühinemise soov olevat üksnes poliitiline spinn, sest kui EL Türgi lõplikult pikalt saadab, saavad türklased rahus pöörata näo Iraani poole ja islamiriik saab tegelikkuseks. Huvitav teooria, mida saadavad näited massilisest Ida-Türgis toimuvast naistevastasest vägivallast. Raamatu läbilugenuna on peas läbi raiutud diskursus Türgist kui ida ja lääne vahel olevast riigist - Türgi jääb ikka selgelt teisele poole Bosporuse väina.
November 28, 2022
Історії Шабловського завжди читаються з інтересом. Так було з «Моєю маленькою ПНР» та «Як нагодувати диктатора», так трапилось і з «Вбивцею з міста абрикосів». Багато вдало підібраних сюжетів, в яких завдяки інтерв‘ю з безпосередніми учасниками подій чи дотичними особами, автору вдається трохи привідкрити сучасне лице Туреччини перед читачами.
December 15, 2018
Tato kniha, která mimochodem vyšla i ve slovenském překladu u kultovního Absyntu a česky u nakladatelství Dokořán, má podtitul reportáže z Turecka. A ten vrah z města meruněk (což je překlad názvu) je Mehmet Ali Ağca. Atentátník, který postřelil papeže Jana Pavla II a po propuštění z vězení v roce 2008 požádal o polské občanství. Prezident Lech Kaczyński jeho žádost zamítl.
— Ale příběh jednoho z nejslavnějších atentátníků (nebo spíše nájemných vrahů) je jen jednou částí skládačky obrazu Turecka, který nám autor předkládá. Další jsou například příběhy vražd ze cti, které stále trápí turecký venkov, strmá kariéra dnešního prezidenta Turecka Erdoğana, popis toho, jak někteří Turci vydělávají na uprchlické krizi, jak se žije pod biblickou horou Ararat a jak rozporuplný vztah mají turečtí muži k ženám. A je zde vyprávěn příběh i slavného tureckého básníka, který emigroval do Polska.
— I tato kniha patří mezi představitele výtečné polské reportážní školy, kterou jsem si velice oblíbil. Čte se velice dobře a autor šikovně mixuje fakta, která čtenáři, kteří se o dění ve světě zajímají s málo známými fakty a souvislostmi. Bohužel se situace v Turecku stále mění a to spíše k horšímu. Aktuálnější informace o Turecku najdete v nejnovější knize autora, která se jmenuje Merhaba, což je vlastně rozšířené vydání této knihy.
— Kniha získala řadu ocenění. Doma to byla nominace na prestižní cenu Nike v roce 2014 a v zahraničí cena anglického PEN klubu o rok dříve. Na Goodreads jsem zachytil kritiku na překlad a zpracování této knihy, takže pokud nezvládnete číst v originále, tak raději zkuste sehnat český překlad.
Jo a abych nezapomněl: knihu rozhodně doporučuji – nebo si pořiďte rovnou tu Merhabu : ).
— Ale příběh jednoho z nejslavnějších atentátníků (nebo spíše nájemných vrahů) je jen jednou částí skládačky obrazu Turecka, který nám autor předkládá. Další jsou například příběhy vražd ze cti, které stále trápí turecký venkov, strmá kariéra dnešního prezidenta Turecka Erdoğana, popis toho, jak někteří Turci vydělávají na uprchlické krizi, jak se žije pod biblickou horou Ararat a jak rozporuplný vztah mají turečtí muži k ženám. A je zde vyprávěn příběh i slavného tureckého básníka, který emigroval do Polska.
— I tato kniha patří mezi představitele výtečné polské reportážní školy, kterou jsem si velice oblíbil. Čte se velice dobře a autor šikovně mixuje fakta, která čtenáři, kteří se o dění ve světě zajímají s málo známými fakty a souvislostmi. Bohužel se situace v Turecku stále mění a to spíše k horšímu. Aktuálnější informace o Turecku najdete v nejnovější knize autora, která se jmenuje Merhaba, což je vlastně rozšířené vydání této knihy.
— Kniha získala řadu ocenění. Doma to byla nominace na prestižní cenu Nike v roce 2014 a v zahraničí cena anglického PEN klubu o rok dříve. Na Goodreads jsem zachytil kritiku na překlad a zpracování této knihy, takže pokud nezvládnete číst v originále, tak raději zkuste sehnat český překlad.
Jo a abych nezapomněl: knihu rozhodně doporučuji – nebo si pořiďte rovnou tu Merhabu : ).
March 30, 2022
Певно, одне з найкращих знайомств цієї осені. Польський журналіст, якому Туреччина полюбилась ще студентом, розповідає історії. Не новини про війни та конфлікти, з клікабельними заголовками, не біографії політиків. Історії про людей, чиї імена мало хто дізнається.
Спочатку мені потрапило в руки оповідання про вбивцю з міста абрикосів. Подумалось: “Як так, де ж хвалена рецензійна різноманітність. Історія хороша, але вона тільки одна, мені мало”. Потім я прочитала збірку. Це не путівник. Ніхто не ходить вулицями, вказуючи на визначні місця. Головний акцент на людях. Їхні традиції не засуджуються, не дається непроханих порад. Є тільки маленькі романи з головними героями. Про їхні перемоги, поразки, страждання і нагороди можемо читати з непорозумінням, неприйняттям або захопленням, але завжди з інтересом.
Якщо Памук у книзі «Стамбул: спогади та місто» більшу частину роману пояснив, що ж таке «стамбульська печаль», то головна думка Шабловського — «Туреччина — дуже різна». Контрастність вплетена не тільки в старі вулиці й нові трамваї. З нею живуть, її приймають люди у великих містах і селищах. Або не приймають.
Спочатку мені потрапило в руки оповідання про вбивцю з міста абрикосів. Подумалось: “Як так, де ж хвалена рецензійна різноманітність. Історія хороша, але вона тільки одна, мені мало”. Потім я прочитала збірку. Це не путівник. Ніхто не ходить вулицями, вказуючи на визначні місця. Головний акцент на людях. Їхні традиції не засуджуються, не дається непроханих порад. Є тільки маленькі романи з головними героями. Про їхні перемоги, поразки, страждання і нагороди можемо читати з непорозумінням, неприйняттям або захопленням, але завжди з інтересом.
Якщо Памук у книзі «Стамбул: спогади та місто» більшу частину роману пояснив, що ж таке «стамбульська печаль», то головна думка Шабловського — «Туреччина — дуже різна». Контрастність вплетена не тільки в старі вулиці й нові трамваї. З нею живуть, її приймають люди у великих містах і селищах. Або не приймають.
August 18, 2018
Skvela novinarcina, najviac mi odletel dekel z reportazi o Erdoganivi, prostitutkach, vztahu muzov k sexu a o vrazdeni dievcat ich rodinnymi prislusnikmi, lebo poskodili rodinnu cest. Lebo “nie je dolezite, co pravda, ked sa klebeta uz prilis rozniesla.”
Minus davam za slabu redakcnu upravu a preklepy. Slovo reklamovat je v knihe snad trikrat vo vyzname propagovat.
Minus davam za slabu redakcnu upravu a preklepy. Slovo reklamovat je v knihe snad trikrat vo vyzname propagovat.
March 19, 2023
така контрастна і класна країна у цих репортажах!
підозрюю, що частина історій вже втратили свою актуальність з 2010 року, а тому схрестила пальці, аби Шабловський написав свіженьких репортажів з Туреччини ❤️❤️❤️
підозрюю, що частина історій вже втратили свою актуальність з 2010 року, а тому схрестила пальці, аби Шабловський написав свіженьких репортажів з Туреччини ❤️❤️❤️
March 31, 2022
Questa è dunque la Turchia.
Grande reportage (quanto amo questa collana della Keller) che ci porta alla scoperta di questo paese vicino, ingombrante e - solo sulla carta - minaccioso.
L’autore polacco, che non conoscevo ma del quale ora dovrò recuperare qualche altra opera, riesce nell’operazione di fornire un quadro generale della Turchia odierna attraverso vari articoli, aneddoti e - semplicemente - storie da dentro il paese.
Si scoprono diverse caratteristiche che non vengono mai approfondite bene: una su tutte, il fatto che la popolazione vive della contraddizione tra turchi moderni, che sono in maggioranza, e quelli più all’antica, musulmani fieri di esserlo, e che nonostante al potere vi sia Erdogan, rappresentante di questi ultimi, in realtà nella mente della popolazione sia radicata l’idea dello stato laico.
Se ne esce con un quadro migliore su cosa vogliano i turchi di oggi e cosa voglia Erdogan.
Infine, banalmente, ci si fa un idea sul chi siano i turchi realmente.
Grande reportage (quanto amo questa collana della Keller) che ci porta alla scoperta di questo paese vicino, ingombrante e - solo sulla carta - minaccioso.
L’autore polacco, che non conoscevo ma del quale ora dovrò recuperare qualche altra opera, riesce nell’operazione di fornire un quadro generale della Turchia odierna attraverso vari articoli, aneddoti e - semplicemente - storie da dentro il paese.
Si scoprono diverse caratteristiche che non vengono mai approfondite bene: una su tutte, il fatto che la popolazione vive della contraddizione tra turchi moderni, che sono in maggioranza, e quelli più all’antica, musulmani fieri di esserlo, e che nonostante al potere vi sia Erdogan, rappresentante di questi ultimi, in realtà nella mente della popolazione sia radicata l’idea dello stato laico.
Se ne esce con un quadro migliore su cosa vogliano i turchi di oggi e cosa voglia Erdogan.
Infine, banalmente, ci si fa un idea sul chi siano i turchi realmente.
February 6, 2019
Není vůbec náhoda, že se kniha snaží vypadat jako další vydání známého Gottlandu. Znovu jde o (polského) novináře, který své zajímavé a vybrané reportáže o jedné konkrétní zemi vydává jako jednu knihu. Zatímco ale Gottland mluví o mé zemi, kde jsem vyrůstal, studoval a pracuji, Vrah z města meruněk vypráví o Turecku, kde jsem strávil v jednom určitém časovém období 3/4 roku a mám na něj tak jasně dané vzpomínky. Co tak Gottland doplňuje a rozšiřuje pohledem cizince (nebo v tomto případě spíše souseda), to pro mě Vrah nadstavuje, přidává a mění. Já v Turecku studoval, přátelil se spíše se studenty a liberály Ankary a Istanbulu, hádal se o USA, Izraeli, účastnil se oslav smluv s Kurdy (to se tančilo kolem ohňů v kampusech istambulských škol...), zažil jsem období před Gezi, kdy ještě místní park neokupovali, kdy se ale v parku pořádaly koncerty a podepisovaly petice a kdy mi zbyli přátelé, které dodnes mají kočku jménem Gezi. To konzervativní Turecko ale znám jen z vyprávění a zprostředkovaně. Když jsem byl v Konyi, byl jsem s dalšími studenty... Chudobu mimo velká města ukazovalo jen okénko autobusu a výlety mimo hlavní centra. Nebo velmi krátká setkání v dolmuších při cestách mimo Ankaru, kdy ale bohužel nebyl na mé straně tlumočník a já si tak musel vystačit se svými úplnými základy... Je tak pro mě cenné číst to vše špatné o vraždách ze cti nebo chování vůči ženám a LGBT od někoho, kdo si to vše procházel na vlastní oči a uši. To o čem mi přátelé povídali a co jsem sám (naštěstí) nijak nezažil... Je ale taky nesmírně cenné mít u sebe knihu, která mluví o Erdoganovi jen jako o prezidentu a demokratovi. Co vše se od roku 2010 a prvního vydání změnilo je neuvěřitelné (tolik zatčených profesorů!, učitelů!! nebo lékařů!!!). Lidé dále protestují, schvalují se změny ústavy, boj proti Kurdům na východě země se zase rozhořel, země se dále islamizuje pomalými kroky a vládní AKP upevňuje moc. Jak vypadalo Turecko před pěti lety nevypadá dnes - přesto je kniha velmi dobrým přiblížením tohoto mostu mezi Evropou a Asií. A my Češi bohužel moc dobře víme, co být mostem mezi A a B znamená...
February 10, 2018
Эта книга давно привлекала меня обложкой. Согласитесь, женщина в платке – «хиджаб» из флага ЕС на фоне турецкого флага – довольно тонкая метафора. Собственно, книга Витольда Шабловского, или скорее сборник репортажей, как раз о таких противоречиях. Турция ищет себя, только не так как мы. Если для нас политика евроинтеграции – единственная разумная, то турки стремятся к Западу и одновременно ненавидят его и не преминут возможности напомнить европейцу, что «ваши короли завязывали шнурки нашем султану».
О названии. Не секрет, что многие турецкие города имеют фруктовые символы. Если Анталья, значит апельсины, если Малатия – то абрикосы. Последний – родина турецкого террориста Агджи, совершившего покушение на Папу Римского Иоанна Павла II. Абрикосы и убийство. Также противоречиво, как и характер самой Турции, где замкнутость и грубость граничат с наивной открытостью, а гостеприимство с хвастовством.
В книге для читателя приготовлено еще много историй различной степени дикости. О десятках девушек, погибающих ежегодно при странных обстоятельствах – так маскируют «убийства чести», когда непроверенный и даже нелепый слух становится причиной убийства дочери, жены или сестры. О женщинах на продажу, что вполне легально, о нелегалах, тела которых спешат убрать, дабы их на пляже не обнаружили туристы. О закоулках турецких базаров, где вспоминают былые времена величия Османской империи или реформы Ататюрка. Меня повеселила история про «байбайбуши» – ботинки, что расходятся в Турции как фисташки, ибо таким же запустил однажды в Джорджа Буша иракский журналист.
Это очень «живая» книга, такой и должны быть журналистские репортажи, но оставляет она двоякое впечатление. Она прекрасна и тревожна, совсем как путешествие через пролив Босфор.
«Во мне сaмом есть тaкой пролив, - говорит он и бросaет большой кусок булки преследующим пaром чaйкaм. - В жизни кaждого туркa сотни рaз нa дню стaлкивaются трaдиция и современность. Шляпa и чaрчaф. Мечеть и дискотекa. Евросоюз и неприятие Евросоюзa».
О названии. Не секрет, что многие турецкие города имеют фруктовые символы. Если Анталья, значит апельсины, если Малатия – то абрикосы. Последний – родина турецкого террориста Агджи, совершившего покушение на Папу Римского Иоанна Павла II. Абрикосы и убийство. Также противоречиво, как и характер самой Турции, где замкнутость и грубость граничат с наивной открытостью, а гостеприимство с хвастовством.
В книге для читателя приготовлено еще много историй различной степени дикости. О десятках девушек, погибающих ежегодно при странных обстоятельствах – так маскируют «убийства чести», когда непроверенный и даже нелепый слух становится причиной убийства дочери, жены или сестры. О женщинах на продажу, что вполне легально, о нелегалах, тела которых спешат убрать, дабы их на пляже не обнаружили туристы. О закоулках турецких базаров, где вспоминают былые времена величия Османской империи или реформы Ататюрка. Меня повеселила история про «байбайбуши» – ботинки, что расходятся в Турции как фисташки, ибо таким же запустил однажды в Джорджа Буша иракский журналист.
Это очень «живая» книга, такой и должны быть журналистские репортажи, но оставляет она двоякое впечатление. Она прекрасна и тревожна, совсем как путешествие через пролив Босфор.
«Во мне сaмом есть тaкой пролив, - говорит он и бросaет большой кусок булки преследующим пaром чaйкaм. - В жизни кaждого туркa сотни рaз нa дню стaлкивaются трaдиция и современность. Шляпa и чaрчaф. Мечеть и дискотекa. Евросоюз и неприятие Евросоюзa».
January 8, 2014
I bought this book based on the new edition having a chapter based on the Gezi Park protests of the last year. I live in Istanbul and was out with my husband and friends the night the protests began. We were in a bar off of Istiklal (the main street in the Taksim area)and had tear gas canisters rocketing down the street outside for hours. We were choking and too afraid to step outside since the one time we did a gas canister flew inches away from my head! We got caught in a trouble area only one other time but visited the park often during the 17 days of police silence. The chapter was short but interesting.
Witold does a superb job at talking to people on both sides of every issue he covers. I found the chapters on honour killings (yes, it still goes on here), views about sex (eastern vs western Turkey differences), the PM Erdogan, the wife of Ataturk (Latife), and Mehmet Ali Agca (the man from Malatya, or apricot city, who tried to kill the Pope)to be the most interesting. Witold asks the tough questions and gets interesting answers. Having learned much about my home country for the last seven years I can honestly say that very little in the book surprised me though. It was more a confirmation of what I already know and have grown to love, and dislike, about this wonderful place.
Witold does a superb job at talking to people on both sides of every issue he covers. I found the chapters on honour killings (yes, it still goes on here), views about sex (eastern vs western Turkey differences), the PM Erdogan, the wife of Ataturk (Latife), and Mehmet Ali Agca (the man from Malatya, or apricot city, who tried to kill the Pope)to be the most interesting. Witold asks the tough questions and gets interesting answers. Having learned much about my home country for the last seven years I can honestly say that very little in the book surprised me though. It was more a confirmation of what I already know and have grown to love, and dislike, about this wonderful place.
May 11, 2015
Kui kohale jõudis Prima Vista siis juhtus raamatupoes tekkima väike väljapanek kus see raamat ka olemas oli.
Võtsin kätte ja sirvisin ning jäingi lugema.
Need reportaasid on huvitavad ning kajastavad Türgit nii nagu me teda muidu ei oskaksi mõista.
Türgi - riik kahevahel. Ei siin ega seal. Kuid rohkem ikka seal.
Kuna autor oli festivali ajal ka siinmail õnnestus mul ka signatuur sisse saada. ☺
Võtsin kätte ja sirvisin ning jäingi lugema.
Need reportaasid on huvitavad ning kajastavad Türgit nii nagu me teda muidu ei oskaksi mõista.
Türgi - riik kahevahel. Ei siin ega seal. Kuid rohkem ikka seal.
Kuna autor oli festivali ajal ka siinmail õnnestus mul ka signatuur sisse saada. ☺
May 6, 2020
Tak toto nesklamalo! Oveľa lepšie než Tancujúce medvede :)
Reading 2: pamätala som si to horšie. Teraz sa mi to čítalo jednoduchšie, bola som veľmi zvedavá pri čítaní, zároveň tu bol prienik do poľskej kultúry a literatúry. Keby som medzitým neabsovovala nejaké predmety, tra by som sa možno v menách strácala, ale teraz to bolo v pohode. Z prvého čítania si reakciu nepamätám.
Reading 3: Ešte viac mi pri čítaní došlo. Neskutočná kniha.
Reading 2: pamätala som si to horšie. Teraz sa mi to čítalo jednoduchšie, bola som veľmi zvedavá pri čítaní, zároveň tu bol prienik do poľskej kultúry a literatúry. Keby som medzitým neabsovovala nejaké predmety, tra by som sa možno v menách strácala, ale teraz to bolo v pohode. Z prvého čítania si reakciu nepamätám.
Reading 3: Ešte viac mi pri čítaní došlo. Neskutočná kniha.
July 19, 2017
Výborná kniha mapujúca moderné (pomenovanie dnešné by asi sedelo viac) Turecko ako krajinu, kde v Istanbule mladí organizujú pride pochody a na východe rodinní príslušníci vraždia ženy za to, že boli znásilnené.
Škoda, že slovenská verzia knihy obsahuje dosť veľa preklepov.
Škoda, že slovenská verzia knihy obsahuje dosť veľa preklepov.
August 12, 2018
Výborná kniha a určite ju odporúčam.
Hoci som mala tendenciu zobrať ceruzku a robiť korektúry. Je mi veľmi ľúto, že kniha vyšla aj s mnohými preklepmi. Nezaslúži si to. V každom prípade si však zaslúži byť prečítaná.
Hoci som mala tendenciu zobrať ceruzku a robiť korektúry. Je mi veľmi ľúto, že kniha vyšla aj s mnohými preklepmi. Nezaslúži si to. V každom prípade si však zaslúži byť prečítaná.
February 7, 2017
Doskonała. Lekka ale pokazująca świetnie tureckie zróżnicowanie. Aż się chce dalej zgłębiać temat!
May 19, 2017
Fajn reportáže, ale mnohé by mohli byť vlastne o ľubovoľnej krajine. Veľa anekdôt a málo analýzy.
June 9, 2017
Famózna kniha.
Displaying 1 - 30 of 113 reviews