Ніхто не хотів навчити розуму маленького горобчика: ні поважна курка, ні мудра сова, ні крук. Та от настала зима, повіяла завірюха, і треба було якось рятуватись від негоди. Скрутно стало горобчикові – холодно, голодно. Почав він придивитися, як добувають собі їжу інші горобці, як рятуються від холоду, і став собі робити так само. Багато чого навчився горобчик у старших і виріс дуже розумним.
Леся Українка, справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія - 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія) - українська поетеса, письменниця, перекладачка. Яскрава представниця українського революційного романтизму та критичного реалізму.
Писала в найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, драмі, прозі, публіцистиці; працювала в галузі фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу); брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), поемам "Стара казка" (1893), "Одне слово" (1903), драмам "Бояриня" (1913), "Кассандра" (1903-1907), "У катакомбах" (1905), "Лісова пісня" (1911) та іншим.