Збірка із серії «Перлини світової лірики» подарункового формату. Лусіла де Маріа дель Перпетуо Сокорро Годой Алькаяга, скорочено Лусіла Годой Алькаяга (ісп. Lucila de María del Perpetuo Socorro Godoy Alcayaga, відоміша під псевдонімом Габріела Містраль, (7 квітня 1889 — † 10 січня 1957) — чилійська поетеса, просвітителька, дипломат, борець за права жінок. 1944 — стала першим у Латинській Америці лауреатом Нобелівської премії з літератури "За поезію істинного почуття", яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки. Вона прожила важке життя. У неї рано помер батько, і їй самій довелося заробляти на шматок хліба. Багато в чому собі відмовляючи, вона здобула освіту, стала вчителькою. Крім постійної бідності, Люсилу Годой чекала ще глибока особиста трагедія: вона полюбила людину, котра за нез'ясованих обставин здійснила самогубство… Словом, справді своєрідна і неповторна жіноча поезія – читайте.
Lucila de María del Perpetuo Socorro Godoy Alcayaga (pseudonym: Gabriela Mistral), a Chilean poet, educator, diplomat, and feminist, was awarded the Nobel Prize in Literature in 1945 "for her lyric poetry which, inspired by powerful emotions, has made her name a symbol of the idealistic aspirations of the entire Latin American world." Some central themes in her poems are nature, betrayal, love, a mother's love, sorrow and recovery, travel, and Latin American identity as formed from a mixture of Indian and European influences.