У книзі розглянуто процеси модернізації української літератури ХХ століття в контексті феміністичної й ґендерної проблематики. Акцентується криза патріархальних цінностей у модерній культурі, конфлікт традиційних і нових трактувань фемінності й маскулінності. Специфіка жіночого письма пов’язується з репрезентацією жінки в публічному просторі, розкриттям тілесного досвіду.
Українська літературознавиця, літературна критикиня. 1980 - закінчила Київський університет. 1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ. 1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час». Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.
Про що: Про жінок-письменниць. Широта огляду - +- століття, від письменниць модернізму - Лесі Українки - до 90-тих, того що ми називаємо суч. укр. літ - наприклад, Оксани Забужко. Як відносились жінки і чоловіки до жінок письменниць, до їх питань і досвідів. (Спойлер, попри псевдо-інтелектуальну поезію, Іздрик - мудак).
Про розвиток образів жінок і їх досвідів в літературі, наприклад, жінка-мати - як провідний патріархальний інструмент для виховання покірних дочок.
Жінка і нація, як часто в українських націєтворчих процесах питання прав жінок ставилось нижче за національну ідею, спочатку незалежність, а твої людські права не на часі.
Як: трохи складно написано, але цілком у дусі Агеєвої. Можна брати як список літератури для подальших читань.
Де взяти: Ні паперову, ні електронну придбати не змогла. Добре , що знайшлась в бібліотеці поблизу (львівська муніципальна бібліотека має хороший електронний каталог, можна перевірити де і що є).