Перша дитяча книжка Катерини Бабкіної. Це низка історій про мешканців садиби в місті. Як речі, птахи, овочі та інші рослини, авта, візки, іграшки, трави, тварини, люди й діти взаємодіють між собою? Вони багато що знають і вміють, особливо овочі. Будь до них уважний або уважна – і вони все тобі розкажуть, а дещо навіть покажуть.
Книжка про дорослішання - хороша, але я не певна, чи конче дитяча. Врешті, в дитинстві дорослішання пов"язане із розширенням можливостей і меж знаного тобі світу, а не з втратами і проминанням, я не певна, чи в маленьких дітей достатньо саморефлексії, щоб нові ідентичності мислилися як втрати старих (бодай, мені в тому віці саморефлексії точно бракувало). Отже, я не певна, як діти читатимуть цю книжку, вона - не про дитинство очима того, хто його проживає, а про дитинство очима того, хто його вже прожив: Всі мешканці саду принишкли, бо вони знали, що воно таке - вирости. Виросла колись Дівчинка і одного дня поїхала з дому й більше ніколи не повернулася - замість неї часом приїздить незнайома жінка з чужим чоловіком й великим животом, Мама з Татом обнімають її і плачуть. Виріс на лінивого пса колишній Цуцик, якось його забрала машина ветеринарної служби, і потім він теж не повернувся - замість нього за якийсь час з"явився Цуцик теперішній. Виросли груші та яблуні, й уже не можна було літніми днями теревенити з Яблуками та Грушками на гілках, так високо вони опинилися. Виростали, червоніючи, Помідорчики, й зникали з куща один за одним: зранку, усміхнена, за ними приходила Мама. Врешті, невдовзі виросте й Гарбуз, осіннього вечора його заберуть у дім і зроблять із нього кашу: ніхто не знає, може, воно й приємно, але - трошки боязко. Іншими словами, виростання означало зміни, розлуку, невідомість. Дитинство - єдиний як раз період, коли це ще не так (чи бодай не так катастрофічно); можливо, книжка тим і прикольна, що заздалегідь здає це найбільше відкриття дорослішання. Поза тим, іще безперечні плюси: * книжка цілком сучасна, з упізнаваним антуражем (мобільні, супермаркети, визнання, що більшості дітей життя на природі не знайоме); * зачеплено тему дітей із особливими потребами (один із персонажів користується інвалідним візком, але при цьому включений у ігри й оповідь і навіть має у зв"язку з тим додаткову фішку - тінь від візка як тінь метелика з крилами); * неймовірно гарні ілюстрації Юлії Пилипчатіної (див. лінк на сторінку на сайті видавництва). Загалом, сильно раджу.
Дорослішання, дружба, любов до дому - і гарбуз як український вічний двигун. Книжка, що змушує трішки засумувати, дивує і дарує багато посмішок. Буде цікава як цільовій дитячій авдиторії, так і всім дорослим, охочим до тепла.