Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації

by Маріам Найем

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія — це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє.

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найєм пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.

Genres: Nonfiction, Ukrainian Literature, History, War

264 pages, Paperback

About the author

Маріам Найем — культурологиня і дослідниця, яка працює над питаннями культурної деколонізації України. Авторка історії для мальопису «Коротка історія довгої війни» (Hachette Livre, Франція, Видавництво, Україна, Penguin Publisher). Співзасновниця і співведуча кількох подкастів про деколоніальні практики: «Деколонізатори», «Вродило» і нагородженого «Де ми?» про колоніальне минуле України та його вплив на сьогодення.

Фіналістка престижної нагороди Global Advocacy Award від Advocates for Human Rights Гарвардської школи права (2024), яка відзначає активістів, чия робота надихає наступне покоління правозахисників. Публікувалася в Politico Europe, писала для Heinrich Böll Stiftung та болгарського Institute for Global Analytics.

Регулярно коментує для міжнародних медіа, включаючи The New York Times, Der Spiegel, The Telegraph та Al Jazeera.

З початком повномасштабного вторгнення Маріам працювала над тим, щоб англомовна спільнота зрозуміла культурний контекст російської війни в Україні. Зокрема, вона описує колоніальні і расові аспекти російської культури щодо України й інших народів, колонізованих Росією, та працює над деколонізацією дискурсу про Україну, щоб зосередити увагу на українських голосах і відійти від російських та проросійських імперіалістичних наративів.

Reviews

[wow_42 · Rating 5 out of 5]

книжка написана добре. про складні речі простими словами.

немає моралізаторства, засудження чи повчання. а навпаки — книга спонукає досліджувати, що себе, що власну історію, що світ.

не скажу, що книга відкрила для мене багато яких знань. але й у книги немає такої мети — навчити читачів. це не про навчання та академічні теорії, а про емоції та роздуми, про власні рефлексії та поштовх до пізнання. от тому я читала цю книгу задля переосмислення вже набутого.

зрештою, для тих, хто робить дуже маленькі перші кроки у деколонізації — книга саме те, що треба.

окреме величезне ДЯКУЮ за такий детальний список використаних джерел, цитувань. це приклад того, яким має бути нонфік.

тепер піду читати теорії вумних академічних дядь і тьоть зі списку використаних джерел.

[Katya · Rating 5 out of 5]

дуже легко написано про складні та важливі речі.

на початку Маріам Найем розкриває базові питання, як-то визначення колоніалізму та імперіалізму, а далі дає простір для дослідження того, які емоції ми зараз відчуваємо й формування думок на тему.

розділ про допитливість – взагалі краш 💘

і загалом заберу з цієї книги з собою багато роздумів, матеріалів і дій.

[Sofiia · Rating 4 out of 5]

Чудова книжка особливо для тих, хто тільки починає розбиратися в темі деколонізації. Та навіть якщо ця тема вже знайома для вас, вона пропонує порефлексувати разом щодо неї через призму особистого досвіду – як авторки, так і кожного читача. Це допомагає краще зрозуміти нашу реальність, а також через історії інших країн доводить – ми в цьому не самі. З цим відчуттям і лишилася після прочитання.

[Alyona Lobanova · Rating 5 out of 5]

ця книга відчувається як лагідна деколонізація, терапія і розмова з подругою водночас.
Маріам каже про важливі і глобальні речі, але при цьому так комфортно, приязно.
я очікувала прочитати про деколонізацію, але отримала набагато більше.
розклала по полицям речі, які в голові розумілись, але викликали хаос. порефлексувала над всім, що відбувається і водночас побачила наче якийсь промінчик світла.
мені так хочеться, щоб цю книгу прочитали всі 💔

[Valentyna Sinichenko · Rating 5 out of 5]

Кожна глава книги присвячена стану-емоції, у якому перебуває колонізований: злість -> сором -> розгубленість -> допитливість-> горювання -> створення-> (за умов вибачення) прощення. Я перебувала в усіх станах, крім, звісно, останнього.
Втім, мені не вистачило розділу, який міг би бути найпершим у книзі: страху. Він допоміг би мені краще зрозуміти емоцію, яку, мабуть, частіше переживають люди зі старшого покоління — можливо, це допомогло б мені краще порозумітися з ними і підштовхнути їх до наступних кроків деколонізації.

Мені дуже подобається, як пані Маріам пише: і не занадто спрощуючи, і не надто ускладнюючи. Ілюстрації були допоміжними для сприйняття і запамʼятовування. Вона добирає мʼякі формулювання, обговорюючи чутливі теми («Важко навіть уявити масштаб переосмислення , що випав на долю старших поколінь, яким доводиться відкидати досвід десятиліть прожитого життя»). Натомість у ключових моментах залишається принциповою, наприклад, у мовному питанні («Складно уявити процеси лагідної українізації після нелагідної росіянізації») та у позиції, що ми не можемо дозволити собі привілей бути аполітичними.

Приклад із млинцями дав мені урок, як обходитися з дорогими людьми, з якими ти не згоден: спочатку вислухати іншу сторону! Це краще, ніж моя звична стратегія уникати конфліктних тем і відмовчуватися. Варто було б прочитати цілу книжку на цю тему.

Сподобалося, які вправи давала пані Маріам для самостійної роботи, я виконувала їх усі. Тепер маю цілий список для перечитування книг, які мені в школі сподобалися (Зачарована Десна, Тореадори з Васюківки, Іван Вишенський) і тих, які не сподобалися (Земля Кобилянської).

Я рекомендую прочитати цю книжку кожному українцю.

✨9 з 10

[Nila Revchuk · Rating 5 out of 5]

Книжка довіри, любові і чіткого знання, чому і як треба докласти зусилля, аби колись ми звільнилися від російського насилля і впливу.

Авторка наче звіряє мені, як читачці, те, що вона знає, розуміє чи намагається зрозуміти, і, виявляється, я теж цього шукаю.

Нам дуже не вистачало такої книжки: усім. Незалежно від того, де і як ми народилися, знання чи повторення, відточення механізмів для деколонізаційного руху, зусилля треба робити, і читання цього тексту точно допоможе.

До того ж, це легко і просто написано. Буквально на пальцях Маріам пояснює про імперіалізм та колоніалізм, їх механізми, наслідки і розмірковує, як же справлятися суспільствам, котрі машина імперії перемолола. В певні моменти я ловила себе на думці, що фух, хтось дійшов такого ж висновку, як і я. А в деякі навпаки, відкривала для себе щось дуже очевидне, що ніяк не могла раніше зрозуміти, хоча воно було буквально на поверхні.

Найяскравішим, необхідним і болючим було твердження про те, що процес деколонізації, над яким ми працюємо, тривалий, і, за нашої активної участі зараз, продовжуватиметься й після нас. Ми цього не побачимо, одначе створюємо це підґрунтя зараз.

Окрема подяка за посилання на праці інших, беру для себе багато нового і йду розбиратися в темі далі.

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Це була важлива, надихаюча робота. Я, в принципі, дуже рада, що у нас в суспільстві іде подібний дискурс. Це означає, що ми рухаємося у вірному напрямку.

Звичайно, я погоджувалась не з усіма тезами. Але, як зазначає Маріам, і я повністю підтримую цю думку, це і не обовʼязково. Маріам ділиться з нами своїми дослідженнями та досвідом і спонукає нас самих ступити на цей непростий шлях деколонізації. Хоча, напевно, всі, хто купив цю книгу, вже на ньому.

Я пишу цей відгук в нотатках і от що цікаво. Програмка підкреслює слово деколонізація червоним. Слова decolonization, Dekolonisierung їй знайомі…

Ну і насамкінець щось погане і щось хороше.
Щось погане (але це виключно на мій смак): я подекуди важкувато продиралась крізь цитати, іноді мені це читалось, як докторська робота чи щось подібне, а не як наукпоп.
Щось хороше: у мене є хоббі - купувати книжки. Хоббі їх читати - окреме і часто не співпадає з першим. Але щоб мої книжки не дивилися на мене з докором, я завжди читаю десь 20 сторінок. Так само я зробила і з „Як вдихнути вільно?“ І не змогла зупинитись. 100 зірочок з 10

[nstmsnnk · Rating 4 out of 5]

Книга, яка заохочує до дій, культивує допитливість і водночас дарує полегшення. Яка змушує замислитися над сприйняттям інших культур і переосмислити цінність власної.

Як на мене, чудовий примірник для тих, хто лише починає занурюватися у постколоніальну теорію, адже тут багато цитат із праць відомих дослідників колоніалізму, яких можна прочитати вже згодом. Або ж перечитати і згадати ключове тим, хто із цими працями вже ознайомлений; вдатися до саморефлексії. Чудовий список джерел у поміч.

«Європейський імперіалізм крав у колоній майбутнє, а російський імперіалізм крав і майбутнє, і минуле»

«Колоніалізм — це дія, практика, політика, спрямовані на встановлення свого панування та влади над іншими територіями. Це практична реалізація домінування через захоплення територій, встановлення поселень та економічну експлуатацію. Натомість імперіалізм є ширшим явищем, що передбачає не лише практику, а й ідеологію та світогляд, згідно з яким одна культура має привілейова��е право на більші ресурси, контроль над іншими народами та власний розвиток. Імперіалізм діє з центру як політика держави»

«Колоніальна свідомість не обирається добровільно, вона формується як частина колоніальної політики внаслідок насильства. Якщо колоніальна свідомість — це не вибір, то рефлексувати її, розуміти, де вона виявляється, та працювати над нею — саме вибір, який залежить від нас»

«Тому насамперед цікавитись собою, занурюватись у своє та розвивати допитливість до свого — це абсолютна необхідність для суспільства, яке пережило колонізацію. Проти нас працює велика машина пропаганди, і побороти її можна щирим бажанням зрозуміти себе та допитливістю. Ми маємо бути цікавими самі собі передусім. Бо допитливість до своєї культури — це не просто захисний механізм від імперіалістичних наративів, а фундаментальна потреба пізнати свою справжню сутність. Вона може стати вакциною від імперіалістичних стереотипів, деколонізувати наші думки про себе, змінити стереотипи про нас та поширювати інформацію далі»

[Alex S · Rating 5 out of 5]

Це прекрасна соціологічна робота, яку має прочитати кожен українець!
Написана так, що просто може донести інформацію будь кому, хто готовий слухати і сприймати.
Вона для мене стає в список того, що я буду радити читати всім. Разом з Мова-меч та Бунт проти імперії.

Питання змусили задуматись, над деякими завданнями сиділа кілька днів.
Один розділ змусив плакати - проживати біль та горе важливо, зрозуміла, що утримувала це всередині.

Україна та деколонізація починається з кожного з нас.
Дуже вдячна Маріам за цю книгу.

[Yakym Yermak · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалось, що написала Маріам, і з більшістю речей я погоджуюсь як академічно так і емоційно. Але як на мене відбувся трохи розсинхрон між назвою і концептом книги та змістом. В змісті — все Гуд, але місцями відчувалась невибірковість контенту в рамках обраної теми. Не зрозумів потреби детально розписувати російські стереотипи про українців, акцентуватись на меморіалізації чи давати базу громадянській моделі поведінки. Це все важливо і цікаво, але відчувалось, що це трошки «навколо».

Загалом, просто базована книга.

[Олександра Рижкова · Rating 4 out of 5]

Нонфікшен над яким я плакала. Те, що мене тригерить останні 4 роки
Я рекомендую, бо це повинен кожен в себе викорінити

[Juliet Outlander · Rating 5 out of 5]

Люблю, коли є система) А ця книга дуже добре систематизувала мої думки і почуття. Хоча тема і важка - читається легко. Однозначно варта того, щоб ознайомитися 👍

[Anastasia · Rating 5 out of 5]

Маріам Найем - мій моральний авторитет

[Dmytro Trotsko · Rating 5 out of 5]

Свіжий підхід до теми. Дорослий, психологічно зрілий і компетентний нон-фікшн. Вау.

[Ira Kolomiets · Rating 3 out of 5]

Загалом дуже правильна і потрібна книжка. Дуже відчутно (та і замітно), що авторка провела неймовірно research роботу і серед наукового матеріалу, і спілкуючись з професіоналами, та звичайними людьми.
У мене відбувся трохи розсинхрон між темою книги і змістом. Мене авторка втратила на детальному описі стереотипів росіян про українців. Постійно в голові звучало запитання «щоби що?». Як на мене це рецепт до занадто лагідної деколонізації, дерусифікації і тд. Ми уже давно пройшли це, зараз уже запізно.

[Yaryna · Rating 5 out of 5]

Це чудова книга про те, як жити зі своїми почуттями, зокрема в часі повномасштабної війни. Куди помістити свою злість, чи є сенс у прощенні колонізатора, якими є досвіди інших країн — це одні з багатьох ідей, які розкриває Маріам.

Що беру з собою після прочитання книги - це 20 закладинок і думку наприкінці: «Я все ще вірю, що деколонізація починається з любові, що це головна її рушійна сила».

[Kateryna Sobolieva · Rating 5 out of 5]

Хочу, щоб ця книга була шкільним посібником. Чудова структура; гарно, доступно і цікаво написана, про важливе.
ідеальне поєднання усвідомлення і, заразом, палання щодо того, що з нами зробили; та прийняття, цікавості, спокою, надії і любові до своїх і свого 💛💙

[Anastasiia Kushnir · Rating 5 out of 5]

Дуже добре написаний нонфік. Достатньо просто, хоча і на складну тему. Відчувається, як авторка проходила сама шлях деколонізації в процесі написання, задаючи питання, слухаючи думки людей. Вона дуже комфортно пояснює, що ми відчуваємо.

Я дуже горіла в частині про розгубленість, де були цитування російських робіт з пояснення українців. Горіла, бо мені було неприємно читати це про себе як українці, але, водночас, сумно і боляче, що іноді українці так себе і сприймають через призму пропаганди росіян, які мають якусь там думку щодо нас. І хоча я розуміла в процесі читання, що їхня думка то абсурд, погляд згори, але уявляю, що коли не маєш альтернативи, то важко думати про себе якось інакше. На щастя, ця книга і є такою альтернативою, і я дуже раджу її прочитати.

[Ганна Довбах · Rating 4 out of 5]

Якщо вам здається, що деколонізація - не ваша задача і вас особисто не стосується - ця книга для вас. Вона проста і цікаво структурована - через наші емоції і тілесні переживання наслідків колонізації і способів їх позбутися.
Важливі для мене акценти були про потребу горювання щодо всіх тих бід, які імперія не дала нам спільно відговати - бо для неї визнати цей геноцид і неадекватну відповідь на біди було небезпечно. Там же дуже добре описано механізми трансгенераційної травми: якщо в інших землях нащадкам передавали красу і маєтки, то нам на наших кривавих землях - передали недосказане про біду і репресії.

[Oleksandra Yevdokymova · Rating 5 out of 5]

це той рідкісний випадок, коли хочеться нав'язати книгу всім довкола. прямо важко уявити аудиторію, якій вона не потрібна. ретельна праця, безліч джерел і прикладів з усіх кутків світу, нуль засудження, практичні поради та просто гарний знімок/стоп-кадр усього, що нині відбувається з українською ідентичністю.

єдине - просто жахлива озвучка на Лібраріусі. хочеться купити паперову версію, аби переписати спогади 😄 і мати під рукою ці поради та нагадування

[Bogdan Skaskiv · Rating 5 out of 5]

Видно, що для написання книги пророблена хороша, грунтовна робота.
Сама книга досить легка для сприйняття, має багато прикладів та особливо тішить наявність вправ наприкінці кожного розділу.
Лише разом можна деколонізуватись від російських впливів.

[Dmytro Spesyvyi · Rating 5 out of 5]

Дуже б хотілось щоб цю книгу прочитало якомога більше українців. Написано просто про непросту тему. Книга має продуману структуру та читається досить легко.

Настільки зайшла, що аж хочеться навʼязати її всім оточуючим.

[Liudmyla Zadorozhna · Rating 5 out of 5]

Книга, яку має прочитати кожен українець

[Daria · Rating 4 out of 5]

Найцікавішим для мене виявився розділ про допитливість, найважчим - про горювання.

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Чекаю наступну😉

[Anna Demchuk · Rating 5 out of 5]

Дуже багато того що я відчувала і знала вже давно, просто покладене на папір у словах та реченнях.

- Деколонізація мусить початися з себе: інтелектуальна деколонізація мусить супроводжувати політичну.
- … ми всі розуміємо: якщо вивести росію за кордони України 1991 року, але не позбутися її впливу в наших головах — вона неминуче повернеться й фізично. Наше колоніальне минуле та зросійщення становлять загрозу для нашого майбутнього.
- Колоніалізм жодним чином не цікавлять культури, які він знищує. Він це робить лише задля самозбагачення. Як зазначає Фанон: «Колоніалізм — це не машина, здатна мислити, не тіло, наділене розумом. Це голе насильство, яке поступається лише тоді, коли стикається з більшим на-сильством».
- Сором за те, що було, нічого не додає до мого життя зараз, окрім негативу. Минуле має бути нам уроком, а не повсякчасною карою. … мені треба фокусуватись на тому, що я роблю зараз і ким я є зараз.
- … Бо імперія не припинить нести смерть та руїни, навіть коли закінчиться вся зброя. Вона не знищує чогось лише тут і зараз. Проблема людських звірств, і не лише імперіалізму, полягає в тому, що вони не закінчуються тоді, коли формально добігають кінця. Тобто жахливі події не припиняються з останнім пострілом — їхні наслідки живуть далі, залишаючи глибокі шрами в суспільстві та пам'яті поколінь. Людям доводиться жити з цими наслідками.
- У цій формі руйнування немає нічого "закінченого": воно залишається в тілах, в отруєному ґрунті, у воді у великих і стійких масштабах... Руїни черпають із залишків минулого, щоб зробити заяви щодо майбутнього, але вони також можуть створювати відчуття незворотності або втраченого майбутнього.
- … Тому колоніалізм має глибокі психологічні наслідки для колонізованих, які відчуваються й після здобуття формальної політичної незалежності. Це підтверджується постколоніальною теорією, згідно з якою колоніальні впливи залишаються у свідомості місцево-го населення навіть після того, як воно звільнилося від явного політичного контролю.

[Iryna B · Rating 5 out of 5]

Прочитання розділу "Злість" насправді було одразу показовим, якою для мене буде ця книжка. Я відчула всі емоції, про які писала пані Маріам, поки читала - приклади були доречними та збалансованими. І хоча я читала багато з цитованих праць, мати змогу прочитати ті ж самі речі в контексті України та російського імперіалізму - безцінно. Я не вважаю, що всі книжки мають відкривати щось нове - майже все, що я прочитала в "Як вдихнути вільно?", було мені відомим, як людині, яка цікавиться деколонізацією свідомо та несвідомо вже багато років. Але саме структурність цих думок, впорядкування їх саме в емоції, які ми відчуваємо, підкріплені як фактами, так і питаннями, думками та досвідами різних людей - робить цю книжку вдалою. Ба більше, я дякую Маріам за переклад та структурування цитат, до яких звичайний читач би не зміг би дістатись в силу нішевості теми деколонізація. Це саме науково-популярна праця, націлена на людина, яка можливо не знає, що таке деколонізація, але відчуває підсвідомо потребу в підтримці, в валідації своїх почуттів. 


Очевидно, що деякі глави можуть відгукнутись більше чи менше, залежно від досвіду читача. Наприклад, моїм батькам ще досі треба розжовувати стереотипи проти українців, і чому її не треба повторювати, коли я та мої однолітки вже мають алергію на ці стереотипи в крові. Бо ми вже народились в Незалежній Україні. Книга написана широко, що я вважаю коректним для такої праці.


Я дуже рада за пані Маріам, бо вважаю, що книжка вийшла успішною. Я вже більше 3х років слідкую за її сумлінною працею та навчанням в цій галузі, і радію, що вона не зупиняється, публікує книжки і доносить до людей як в Україні та поза нею речі, в які вона щиро вірить. Бажаю успіхів та сили для роботи в наступних проєктах!


----------


Здається, я знайшла одну помилку. На ст 142 згадується фільм "Україна у вогні", хоча мені здається пані Маріам мала на увазі "Зима у вогні". "Україна у вогні" це конспірологічний фільм який просуває рос наративи, який вийшов у 2016 році. Назвали його так після успіху "Зими у вогні" (2015), щоб плутати пересічних глядачів, які не запам'ятали назву фільму, але запам'ятали що він про Україну і щось там про вогонь. Таким чином через плутанину люди випадково дивляться про те як "США керують Україною".

[Anastasiia Zarechenskova · Rating 5 out of 5]

Книга про деколонізацію української мови, культури й свідомості — як необхідну умову виживання та свободи в майбутньому, а не лише політичний чи символічний жест.

Сильний, чесний і дуже вчасний текст, який поєднує теорію колоніалізму з українським досвідом і особистою рефлексією авторки.

Інсайти:
— Деколонізація починається з любові до свого та своїх, але злість також є легітимною й необхідною емоцією в боротьбі за свободу.
— Захисний націоналізм — це форма щита, спрямованого всередину, тоді як імперський націоналізм є експансивним і насильницьким за своєю природою.
— Колоніалізм працює не лише через політику й економіку, а й через сором, самознецінення та навʼязану «неповноцінність», особливо через мову й культуру.
— Сором є формою самоколонізації: моментом, коли людина дивиться на себе очима колонізатора і приймає ці критерії як власні.
— Допитливість до власної культури — не романтичний жест, а інструмент опору й спосіб деколонізувати мислення.
— Аполітичність у часи війни та деколонізації є не нейтральною позицією, а відмовою від власного голосу.
— Творення (волонтерство, мистецтво, бізнес, інновації) — одна з ключових форм українського спротиву.
— Про прощення неможливо говорити під час триваючого насильства — і ця незавершеність є чесною.

Це книга для тих, хто хоче зрозуміти, як працює колоніальний вплив не лише зовні, а й усередині;
для людей, яким важливо осмислити злість, сором і любов як політичні та психологічні категорії;
для всіх, хто шукає мову, щоб говорити про деколонізацію без спрощень і компромісів.

[Оксана Лесіцька · Rating 5 out of 5]

Без сумніву, нам потрібно більше таких книжок. Саме ця може стати для багатьох людей чудовим вступом і в тематику колоніалізму, і в проблематику того безумства, в якому ми застрягли.

У мені вона точно пробудила історичну цікавість до імперій. Хоч ключові акценти були на Британії, але це допомогло зробити порівняльний аналіз із росією. Бо ж імперії працюють за шаблонами, тож чим більше знаєш, тим легше впізнавати їхні трюки.

Також було дуже пізнавально читати, що росіяни думали про нас у минулому. А це ж була тільки крапля в океані їхньої пропаганди.

На жаль, лише цієї книжки недостатньо, щоби вдихнути вільно посеред війни. Залишилося відчуття, що авторка теж не може переступити ц�� межу. Більшість порад, як здалося, стосувалися періоду після завершення війни, хоча це й логічно. Ніхто під ракетою вільно не дихає. Не встигаєш не те що прийняти, а й обдумати все це.

Не знаю, які поради я очікувала там почитати, але після фіналу якось ще сумніше стало. Зате стало трішки ясніше, як це пояснити та що можна з цим станом зробити.

[Oleksandra Hudym · Rating 3 out of 5]

Непогана робота. Особливо для тих, хто хоче трохи розібратись в темі деколонізації, що це, які є основні роботи та дослідження, а також порефлексувати на тему. Вважаю, що її справді варто прочитати батькам/бабусям/дідусям, а також молодшим братам та сестрам. Однак, у мене виникло дивне відчуття, ніби книга мала б бути про більш глибинний внутрішньо-український досвід, але це не зовсім так. Ну, і загалом, тим хто вивчав певні роботи і більш глибоко копався в темі може бути місцями нуднувато. Але це не применшує важливості цієї книги.