Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації

by Маріам Найем

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія — це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє.

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найєм пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.

Genres: Nonfiction, Ukrainian Literature, History, War

264 pages, Paperback

About the author

Маріам Найем — культурологиня і дослідниця, яка працює над питаннями культурної деколонізації України. Авторка історії для мальопису «Коротка історія довгої війни» (Hachette Livre, Франція, Видавництво, Україна, Penguin Publisher). Співзасновниця і співведуча кількох подкастів про деколоніальні практики: «Деколонізатори», «Вродило» і нагородженого «Де ми?» про колоніальне минуле України та його вплив на сьогодення.

Фіналістка престижної нагороди Global Advocacy Award від Advocates for Human Rights Гарвардської школи права (2024), яка відзначає активістів, чия робота надихає наступне покоління правозахисників. Публікувалася в Politico Europe, писала для Heinrich Böll Stiftung та болгарського Institute for Global Analytics.

Регулярно коментує для міжнародних медіа, включаючи The New York Times, Der Spiegel, The Telegraph та Al Jazeera.

З початком повномасштабного вторгнення Маріам працювала над тим, щоб англомовна спільнота зрозуміла культурний контекст російської війни в Україні. Зокрема, вона описує колоніальні і расові аспекти російської культури щодо України й інших народів, колонізованих Росією, та працює над деколонізацією дискурсу про Україну, щоб зосередити увагу на українських голосах і відійти від російських та проросійських імперіалістичних наративів.

Reviews

[wow_42 · Rating 5 out of 5]

книжка написана добре. про складні речі простими словами.

немає моралізаторства, засудження чи повчання. а навпаки — книга спонукає досліджувати, що себе, що власну історію, що світ.

не скажу, що книга відкрила для мене багато яких знань. але й у книги немає такої мети — навчити читачів. це не про навчання та академічні теорії, а про емоції та роздуми, про власні рефлексії та поштовх до пізнання. от тому я читала цю книгу задля переосмислення вже набутого.

зрештою, для тих, хто робить дуже маленькі перші кроки у деколонізації — книга саме те, що треба.

окреме величезне ДЯКУЮ за такий детальний список використаних джерел, цитувань. це приклад того, яким має бути нонфік.

тепер піду читати теорії вумних академічних дядь і тьоть зі списку використаних джерел.

[Sofiia · Rating 4 out of 5]

Чудова книжка особливо для тих, хто тільки починає розбиратися в темі деколонізації. Та навіть якщо ця тема вже знайома для вас, вона пропонує порефлексувати разом щодо неї через призму особистого досвіду – як авторки, так і кожного читача. Це допомагає краще зрозуміти нашу реальність, а також через історії інших країн доводить – ми в цьому не самі. З цим відчуттям і лишилася після прочитання.

[Katya · Rating 5 out of 5]

дуже легко написано про складні та важливі речі.

на початку Маріам Найем розкриває базові питання, як-то визначення колоніалізму та імперіалізму, а далі дає простір для дослідження того, які емоції ми зараз відчуваємо й формування думок на тему.

розділ про допитливість – взагалі краш 💘

і загалом заберу з цієї книги з собою багато роздумів, матеріалів і дій.

[Alyona Lobanova · Rating 5 out of 5]

ця книга відчувається як лагідна деколонізація, терапія і розмова з подругою водночас.
Маріам каже про важливі і глобальні речі, але при цьому так комфортно, приязно.
я очікувала прочитати про деколонізацію, але отримала набагато більше.
розклала по полицям речі, які в голові розумілись, але викликали хаос. порефлексувала над всім, що відбувається і водночас побачила наче якийсь промінчик світла.
мені так хочеться, щоб цю книгу прочитали всі 💔

[Nila Revchuk · Rating 5 out of 5]

Книжка довіри, любові і чіткого знання, чому і як треба докласти зусилля, аби колись ми звільнилися від російського насилля і впливу.

Авторка наче звіряє мені, як читачці, те, що вона знає, розуміє чи намагається зрозуміти, і, виявляється, я теж цього шукаю.

Нам дуже не вистачало такої книжки: усім. Незалежно від того, де і як ми народилися, знання чи повторення, відточення механізмів для деколонізаційного руху, зусилля треба робити, і читання цього тексту точно допоможе.

До того ж, це легко і просто написано. Буквально на пальцях Маріам пояснює про імперіалізм та колоніалізм, їх механізми, наслідки і розмірковує, як же справлятися суспільствам, котрі машина імперії перемолола. В певні моменти я ловила себе на думці, що фух, хтось дійшов такого ж висновку, як і я. А в деякі навпаки, відкривала для себе щось дуже очевидне, що ніяк не могла раніше зрозуміти, хоча воно було буквально на поверхні.

Найяскравішим, необхідним і болючим було твердження про те, що процес деколонізації, над яким ми працюємо, тривалий, і, за нашої активної участі зараз, продовжуватиметься й після нас. Ми цього не побачимо, одначе створюємо це підґрунтя зараз.

Окрема подяка за посилання на праці інших, беру для себе багато нового і йду розбиратися в темі далі.

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Це була важлива, надихаюча робота. Я, в принципі, дуже рада, що у нас в суспільстві іде подібний дискурс. Це означає, що ми рухаємося у вірному напрямку.

Звичайно, я погоджувалась не з усіма тезами. Але, як зазначає Маріам, і я повністю підтримую цю думку, це і не обовʼязково. Маріам ділиться з нами своїми дослідженнями та досвідом і спонукає нас самих ступити на цей непростий шлях деколонізації. Хоча, напевно, всі, хто купив цю книгу, вже на ньому.

Я пишу цей відгук в нотатках і от що цікаво. Програмка підкреслює слово деколонізація червоним. Слова decolonization, Dekolonisierung їй знайомі…

Ну і насамкінець щось погане і щось хороше.
Щось погане (але це виключно на мій смак): я подекуди важкувато продиралась крізь цитати, іноді мені це читалось, як докторська робота чи щось подібне, а не як наукпоп.
Щось хороше: у мене є хоббі - купувати книжки. Хоббі їх читати - окреме і часто не співпадає з першим. Але щоб мої книжки не дивилися на мене з докором, я завжди читаю десь 20 сторінок. Так само я зробила і з „Як вдихнути вільно?“ І не змогла зупинитись. 100 зірочок з 10

[Yakym Yermak · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалось, що написала Маріам, і з більшістю речей я погоджуюсь як академічно так і емоційно. Але як на мене відбувся трохи розсинхрон між назвою і концептом книги та змістом. В змісті — все Гуд, але місцями відчувалась невибірковість контенту в рамках обраної теми. Не зрозумів потреби детально розписувати російські стереотипи про українців, акцентуватись на меморіалізації чи давати базу громадянській моделі поведінки. Це все важливо і цікаво, але відчувалось, що це трошки «навколо».

Загалом, просто базована книга.

[Dmytro Trotsko · Rating 5 out of 5]

Свіжий підхід до теми. Дорослий, психологічно зрілий і компетентний нон-фікшн. Вау.

[Juliet Outlander · Rating 5 out of 5]

Люблю, коли є система) А ця книга дуже добре систематизувала мої думки і почуття. Хоча тема і важка - читається легко. Однозначно варта того, щоб ознайомитися 👍

[Anastasia · Rating 5 out of 5]

Маріам Найем - мій моральний авторитет

[Ira Kolomiets · Rating 3 out of 5]

Загалом дуже правильна і потрібна книжка. Дуже відчутно (та і замітно), що авторка провела неймовірно research роботу і серед наукового матеріалу, і спілкуючись з професіоналами, та звичайними людьми.
У мене відбувся трохи розсинхрон між темою книги і змістом. Мене авторка втратила на детальному описі стереотипів росіян про українців. Постійно в голові звучало запитання «щоби що?». Як на мене це рецепт до занадто лагідної деколонізації, дерусифікації і тд. Ми уже давно пройшли це, зараз уже запізно.

[Yaryna · Rating 5 out of 5]

Це чудова книга про те, як жити зі своїми почуттями, зокрема в часі повномасштабної війни. Куди помістити свою злість, чи є сенс у прощенні колонізатора, якими є досвіди інших країн — це одні з багатьох ідей, які розкриває Маріам.

Що беру з собою після прочитання книги - це 20 закладинок і думку наприкінці: «Я все ще вірю, що деколонізація починається з любові, що це головна її рушійна сила».

[Kateryna Sobolieva · Rating 5 out of 5]

Хочу, щоб ця книга була шкільним посібником. Чудова структура; гарно, доступно і цікаво написана, про важливе.
ідеальне поєднання усвідомлення і, заразом, палання щодо того, що з нами зробили; та прийняття, цікавості, спокою, надії і любові до своїх і свого 💛💙

[Anastasiia Kushnir · Rating 5 out of 5]

Дуже добре написаний нонфік. Достатньо просто, хоча і на складну тему. Відчувається, як авторка проходила сама шлях деколонізації в процесі написання, задаючи питання, слухаючи думки людей. Вона дуже комфортно пояснює, що ми відчуваємо.

Я дуже горіла в частині про розгубленість, де були цитування російських робіт з пояснення українців. Горіла, бо мені було неприємно читати це про себе як українці, але, водночас, сумно і боляче, що іноді українці так себе і сприймають через призму пропаганди росіян, які мають якусь там думку щодо нас. І хоча я розуміла в процесі читання, що їхня думка то абсурд, погляд згори, але уявляю, що коли не маєш альтернативи, то важко думати про себе якось інакше. На щастя, ця книга і є такою альтернативою, і я дуже раджу її прочитати.

[Bogdan Skaskiv · Rating 5 out of 5]

Видно, що для написання книги пророблена хороша, грунтовна робота.
Сама книга досить легка для сприйняття, має багато прикладів та особливо тішить наявність вправ наприкінці кожного розділу.
Лише разом можна деколонізуватись від російських впливів.

[Liudmyla Zadorozhna · Rating 5 out of 5]

Книга, яку має прочитати кожен українець

[Daria · Rating 4 out of 5]

Найцікавішим для мене виявився розділ про допитливість, найважчим - про горювання.

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Чекаю наступну😉

[Anna Demchuk · Rating 5 out of 5]

Дуже багато того що я відчувала і знала вже давно, просто покладене на папір у словах та реченнях.

- Деколонізація мусить початися з себе: інтелектуальна деколонізація мусить супроводжувати політичну.
- … ми всі розуміємо: якщо вивести росію за кордони України 1991 року, але не позбутися її впливу в наших головах — вона неминуче повернеться й фізично. Наше колоніальне минуле та зросійщення становлять загрозу для нашого майбутнього.
- Колоніалізм жодним чином не цікавлять культури, які він знищує. Він це робить лише задля самозбагачення. Як зазначає Фанон: «Колоніалізм — це не машина, здатна мислити, не тіло, наділене розумом. Це голе насильство, яке поступається лише тоді, коли стикається з більшим на-сильством».
- Сором за те, що було, нічого не додає до мого життя зараз, окрім негативу. Минуле має бути нам уроком, а не повсякчасною карою. … мені треба фокусуватись на тому, що я роблю зараз і ким я є зараз.
- … Бо імперія не припинить нести смерть та руїни, навіть коли закінчиться вся зброя. Вона не знищує чогось лише тут і зараз. Проблема людських звірств, і не лише імперіалізму, полягає в тому, що вони не закінчуються тоді, коли формально добігають кінця. Тобто жахливі події не припиняються з останнім пострілом — їхні наслідки живуть далі, залишаючи глибокі шрами в суспільстві та пам'яті поколінь. Людям доводиться жити з цими наслідками.
- У цій формі руйнування немає нічого "закінченого": воно залишається в тілах, в отруєному ґрунті, у воді у великих і стійких масштабах... Руїни черпають із залишків минулого, щоб зробити заяви щодо майбутнього, але вони також можуть створювати відчуття незворотності або втраченого майбутнього.
- … Тому колоніалізм має глибокі психологічні наслідки для колонізованих, які відчуваються й після здобуття формальної політичної незалежності. Це підтверджується постколоніальною теорією, згідно з якою колоніальні впливи залишаються у свідомості місцево-го населення навіть після того, як воно звільнилося від явного політичного контролю.

[Iryna B · Rating 5 out of 5]

Прочитання розділу "Злість" насправді було одразу показовим, якою для мене буде ця книжка. Я відчула всі емоції, про які писала пані Маріам, поки читала - приклади були доречними та збалансованими. І хоча я читала багато з цитованих праць, мати змогу прочитати ті ж самі речі в контексті України та російського імперіалізму - безцінно. Я не вважаю, що всі книжки мають відкривати щось нове - майже все, що я прочитала в "Як вдихнути вільно?", було мені відомим, як людині, яка цікавиться деколонізацією свідомо та несвідомо вже багато років. Але саме структурність цих думок, впорядкування їх саме в емоції, які ми відчуваємо, підкріплені як фактами, так і питаннями, думками та досвідами різних людей - робить цю книжку вдалою. Ба більше, я дякую Маріам за переклад та структурування цитат, до яких звичайний читач би не зміг би дістатись в силу нішевості теми деколонізація. Це саме науково-популярна праця, націлена на людина, яка можливо не знає, що таке деколонізація, але відчуває підсвідомо потребу в підтримці, в валідації своїх почуттів. 


Очевидно, що деякі глави можуть відгукнутись більше чи менше, залежно від досвіду читача. Наприклад, моїм батькам ще досі треба розжовувати стереотипи проти українців, і чому її не треба повторювати, коли я та мої однолітки вже мають алергію на ці стереотипи в крові. Бо ми вже народились в Незалежній Україні. Книга написана широко, що я вважаю коректним для такої праці.


Я дуже рада за пані Маріам, бо вважаю, що книжка вийшла успішною. Я вже більше 3х років слідкую за її сумлінною працею та навчанням в цій галузі, і радію, що вона не зупиняється, публікує книжки і доносить до людей як в Україні та поза нею речі, в які вона щиро вірить. Бажаю успіхів та сили для роботи в наступних проєктах!


----------


Здається, я знайшла одну помилку. На ст 142 згадується фільм "Україна у вогні", хоча мені здається пані Маріам мала на увазі "Зима у вогні". "Україна у вогні" це конспірологічний фільм який просуває рос наративи, який вийшов у 2016 році. Назвали його так після успіху "Зими у вогні" (2015), щоб плутати пересічних глядачів, які не запам'ятали назву фільму, але запам'ятали що він про Україну і щось там про вогонь. Таким чином через плутанину люди випадково дивляться про те як "США керують Україною".

[Anastasiia Zarechenskova · Rating 5 out of 5]

Книга про деколонізацію української мови, культури й свідомості — як необхідну умову виживання та свободи в майбутньому, а не лише політичний чи символічний жест.

Сильний, чесний і дуже вчасний текст, який поєднує теорію колоніалізму з українським досвідом і особистою рефлексією авторки.

Інсайти:
— Деколонізація починається з любові до свого та своїх, але злість також є легітимною й необхідною емоцією в боротьбі за свободу.
— Захисний націоналізм — це форма щита, спрямованого всередину, тоді як імперський націоналізм є експансивним і насильницьким за своєю природою.
— Колоніалізм працює не лише через політику й економіку, а й через сором, самознецінення та навʼязану «неповноцінність», особливо через мову й культуру.
— Сором є формою самоколонізації: моментом, коли людина дивиться на себе очима колонізатора і приймає ці критерії як власні.
— Допитливість до власної культури — не романтичний жест, а інструмент опору й спосіб деколонізувати мислення.
— Аполітичність у часи війни та деколонізації є не нейтральною позицією, а відмовою від власного голосу.
— Творення (волонтерство, мистецтво, бізнес, інновації) — одна з ключових форм українського спротиву.
— Про прощення неможливо говорити під час триваючого насильства — і ця незавершеність є чесною.

Це книга для тих, хто хоче зрозуміти, як працює колоніальний вплив не лише зовні, а й усередині;
для людей, яким важливо осмислити злість, сором і любов як політичні та психологічні категорії;
для всіх, хто шукає мову, щоб говорити про деколонізацію без спрощень і компромісів.

[Lilia Chekh · Rating 5 out of 5]

Я виділяла цитати — короткі й на пів сторінки — майже з кожного абзацу цієї книжки.

Попри складність теми, тут є як ґрунтовність досліджуваного, так і дуже майстерний, лагідний, але чіткий виклад.

Направду посібник, бо це абсолютно не те видання, яке можна прочитати лише раз. Втім, його за своїм бажанням (а не бо треба) захочеться перечитувати й повертатися до окремих розділів, адже насамперед ця книжка відчувається терапевтичною розмовою, яка нам усім дуже потрібна.

Десь тези можуть здатися зовсім очевидними, але в тому й суть — повторити для себе навіть очевидне, аби краще це все вбудувати в себе на рівні переконання й поведінкової інструкції навіть у найбуденніших діях.

Таке видання треба мати вдома, тож я, прочитавши електронну версію, вже чекаю на свій паперовий примірник.

Вам таке треба, точно кажу ❤️‍🩹💙

[Inna · Rating 5 out of 5]

Книга справила на мене приємне враження.
Не зважаючи на складність та болючість теми, було відчуття, нібито ми з подругою сидимо на кухні, пʼємо чай і ведемо діалог про деколонізацію. Наша розмова ллється без перешкод, бо ми вивчаємо цю тему вже довгий час, аналізуємо інші роботи і це вже наш не перший вечір в дискусії.
Прочитано на одному диханні 🤍

Маріам опрацювала велику кількість джерел, щоб донести нам інформацію структуровано та легко.

Я дуже вдячна за цю роботу.

[Anastasiia Mosenko · Rating 5 out of 5]

Дуже важлива книга, яка читається значно легше, ніж я очікувала. Відчувалася як розмова з подругою на кухні про важливе. Вкінці навіть поплакала, що зараховується як 100 балів Грифіндору.

[Maria Nikitska · Rating 5 out of 5]

Дякую Маріам за цю важливу і вчасну книжку. Попри складну тему, виклад зрозумілий і послідовний. Є простір для саморефлексії. Мене книжка спонукала звернути увагу на інші країни, що були колоніями, досвід інших показує, що ми всі різні, але не одні в цьому.

Бажаю всім нам вдихнути вільно врешті-решт.

[Dana · Rating 5 out of 5]

Надзвичайно важлива книга, щоб почати дискусію про те, як росія забирає в нас відчуття власної ідентичності.

[Ksenia · Rating 5 out of 5]

Болюче, але необхідне. Хотіла б її прочитати у свої 14.

[Julia Len · Rating 5 out of 5]

«Немає нічого аполітичного, проблема лише в тому, як окрема тема нас зачіпає особисто. Після цього все стає політичним.
Люди, які кажуть, що не цікавляться політикою, — це ті, кого життя ще не змусило раптово зацікавитись нею, аби вижити, для кого ця аполітичність не стала загрозою для життя.»

[Anastasiia Borysenko · Rating 4 out of 5]

Загалом хороша і терапевтична книга. Глава про розгубленість дещо дратувала, але то вже мої смаки. Глава про горювання, навпаки, дуже відгукнулася.

[Ірина Таровита · Rating 5 out of 5]

Рекомендую кожному і кожній, хто цікавиться питанням.
Застерігаю від поспіху у висновках, адже спочатку була скептична думка, мовляв, нащо читати, якщо я і так усе розумію: і проблему, і її відбиток на моєму світогляді, і маю розуміння, що із цим робити.

Утім рада, що взялася за читання.
Для мене цінно, що Маріам вписала нашу проблему в широкий контекст. Ми не перші й не останні, кому доводиться долати колоніальні травми. Отже, є досвід, який можна брати до уваги.
Запитання, які ставить Маріам, змушують структурувати досвід. Чимало моментів зринули в пам'яті, наче випадково, оголилася мій сором колонізованої, розгубленість, горювання. У цілому переконана, що я на стадії активної дії. Міркую над прощенням, що важко, утім вважаю, що маю прощати точково, а от злитися й ненавидіти виходить без особливих зусиль))

Читання пропонує непогані аргументи для розмови з тими, кого варто б навернути, але переконалася, що месіанство такого рівня не для мене.
У книзі влучно унаочнено щеплення від колоніального мислення. Над цим і працюватиму.

Важливо, що подача не моралізаторська, щира, немає нав'язування, навіть спонука до дії на рівні внутрішньої потреби.
Деколонізація шляхом любові - це складно, але підйомно.