Хорт. Перший характерник

Хроніки Сили #1

by Ольга Навроцька

Колись, коли ріки ще не знали дамб, а степи — кордонів, у самому серці Європи, на перехресті імперій і вільних просторів, народилася вільна нація воїнів. Їх звали козаками.

Козак — це не просто вершник із шаблею. Це — вибір. Бути вільним, навіть коли навколо панують тирани. Обрати честь замість вигоди. Степ — замість стін ...

Вони не мали царя. Не мали господаря. Їхньою державою була Січ — дерев’яна фортеця посеред дикого поля, що трималася лише на братстві, свободі й мечі.
Козаки боронили свій край від турків, татар, московитів. Але водночас ловили рибу, співали пісень, шанували жінок і читали зорі. Вони носили вуса, хрестики на шиї й чуби на поголених головах — як обітницю духу. Були синами землі й неба, братами вогню і води.

І серед них були особливі — ті, що володіли не лише мечем, а й таємним знанням. Їх називали характерниками — містичні воїни. Щось між шаманами, монахами й магами. Вони входили в транс, зцілювали, розмовляли з природою, передбачали майбутнє. За легендами — не боялися кулі, дихали під водою, говорили з вітром і знали мову звірів. Їх не можна було вбити — бо вони вже жили наполовину по той бік.

Це історія про першого з них. Про молодого козака-характерника Хорта, що прийшов у цей світ, аби пробудити інших. І нагадати: ми ще тут. Ми памʼятаємо, хто ми є. І знову стаємо до бою.

Genres: Ukrainian Literature, Fantasy

416 pages, Hardcover

First published January 1, 2025

Reviews

[Volodymyr B]

Можна сказати що прочитав її в книгарні. Настільки прості речення на 2-5 слів, величезні пробілі задля назв розділу, а розміру шрифту позаздрять навіть дитячі видання.
Загальне враження: проста, вторинна, ще й з агресивним невиправданим маркетингом.

[Axel Moltke]

Книга написана простими реченнями та рясно змащена суцільною тавтологією. Неприкрите знущання над мовою та читачем. Ніколи не купляти за жодних обставин. Авторку - ніколи не читати, навіть, якщо це буде остання книга у світі.

[DarthAndre]

«Хорт: перший характерник» залишив слабке враження. Ідея з характерником і українською міфологією звучить цікаво, але світ практично не розкритий, події обмежуються кількома локаціями, а сюжетна мотивація зводиться до простого «є зло — треба його знищити». Головний герой видається занадто всемогутнім і водночас неглибоким, через що не викликає емоційної прив’язаності. Є кілька моментів із гумором та іронією, але цього замало, щоб утримати увагу. Для мене це радше слабка спроба, ніж справді сильна історія.

[Juliya_Mart]

Книгу прочитала виключно через те, що її обрали на книжковий клуб і на олх це нещастя продавали за 200 грн. Інакше, навіть не починала б, адже із тієї дикої рекламної кампанії довколо цього твору вже було зрозуміло, що там щось сильно не так. Та і читаючи перші сторінки, що викладені на онлайн-магазинах, відразу стає зрозуміло, що це щось вкрай низькосортне. У цій книзі (якщо це взагалі книгою можна назвати) жахливо абсолютно все. Починаючи із того, як читача намагаються надурити кількістю сторінок, розмазавши цей твір на пусті листи, як манюній шматочок масла на півбатона, особливо у виданні від КСД. Розділи по півсторінки, які супроводжуються трьома пустими аркушами на початку - це саме те, за що мені хочеться платити, купуючи книгу! Далі... герої та розвиток подій - такі куці і не зрозумілі, що хочеться ридати. Світобудова - а нащо її розписувати! Часові проміжки і географія - кульгають неймовірно. Намішано все підряд - і ведична богиня, і слов’янські боги, і християнство, і щось таке, що авторці просто приснилось. Чому і для чого відбувається те, що відбувається, - не зрозуміло нікому. На розкритті причин деяких подій авторка сильно наголошує на початку, але потім забуває, очевидно, про це і ми так і не дізнаємось правди. Ну не придумала вона! І таких ляпів просто у кожному абзаці. Про російські слова перекручені на український лад вже навіть і згадувати не буду, бо то крапля у морі на фоні всього того безладу, що твориться із сюжетом та героями. Пані Навроцька, письменництво - це не ваша стезя! Краще не пишіть більше нічого, або хоча б сходіть на якісь курси письменництва для початку! Хух, дочитала книгу і відразу ж виставила на олх назад, бо тримати це неподобство на книжковій полиці - не дай Боже!

[Kateryna Sirenko]

Хєхє… давно я такого дніщщща не читала! Ох, аж донцова у маминій шухляді ворухнулась!
Я не буду чіплятись до банального сюжету - у всі часи і у всіх культурах історії про напівбогів були є та будуть і це ок. Нормальна пригодницька історія могла б вийти з цього Хорта, типова гарна і розумна супутниця, зухвалий та харизматичний дурень напівбог, разом рятують селян від всяких чудовиськ. Не претендує історія на розрив шаблонів, сильні емоції та глибокі думки - ок, най буде! Але ж, трясця, як погано написана ця історія! Більш плоских персонажів годі уявити, нема жодних епітетів, образів чи хоча б якихось художніх прийомів - все в лоб, все одними і тими ж словами. Емоції всі на поверхні - прості, плоскі, безпричинні.
Книга гарна, шрифт - красивий, є одруківки, незважаючи на те, що текста мало і була окрема людина яка відповідала саме за те щоб у тексті хоча б помилок не було, але не зрослося.
Коротше - не читайте, не купуйте, ці пару годин вашого життя краще поспіть!

[Book]

«Хорт. Перший характерник» Ольга Навроцька

Відгук буде максимально обʼєктивним.

Я багато за своє життя прочитав книжок, різноманітних, але такого я ще не читав. У мене був стан «що я тільки що прочитав». Я на стільки розфокусованої книги ще не читав. І так до кінця не зрозумів, про що книга. Книга настільки проста, що була прочитана за один вечір.

Діалоги не те що прості, вони максимально легкі, казалось, що я читаю якусь дитячу книгу або її написала дитина. До постановки речень то взагалі окрема тема, як приклад «якщо козаки не бились, жили просто». Ну серйозно? Ця книга з натяком на національний бестселер? І такого просто багато.

Великі питання до світу, так, міфологія тут гарно втілення, але це єдине, що взагалі хороше в цій книзі. Маючи таку базу, таку ідею, ось так все спаплюжити написанням. Я не розумію, як видавництво взагалі взялось за цю книгу, велика кількість питань до всього.

2/10

[Jio]

Дуже хотілося що б ця книга мені більше сподобалась, але маємо що маємо. Знаєте ті книги, які були написані чисто задля подальшої екранізації? Ця книга саме так і читається. Стиль письма настільки простий, що впродовж перших 30% книги було враження що я читаю щось написане для дітей. Далі, коли почався основний сюжет і персонажі дійшли до села стало цікавіше, і маю сказати що сцени битви були класні. Думаю, екранізація (комікс адаптація теж) мені сподобаються набагато більше ніж сама книга. Просто в ній немає достатньо, щоб щось загубилось при адаптації (навіть в комікс) і тому тільки й можна що будувати на, так сказати, "скелеті" що був цією книгою.

[Olena]

Якщо коротко: легка, швидка і цікава. Тепер би хотілось приквел про всі ці містичні світи.

[OKSANA ATAMANIUK]

Книга «Хорт. Перший характерник». Книга 1
Ольга Навроцька
Творці фентезі-всесвіту «Хроніки Сили» - Ольга Навроцька та Алан Бадоєв
Видавництво «КСД», 2025
⠀
« - Я готовий померти за Дніпро, - відповів той.
- Будь готовий за нього вбити, і тоді в нас є шанс».
⠀
Вільний козак Хорт усе життя думав, що він звичайний смертний. Вправний, сміливий, той, на кому все заживає, як на собаці.
Але людина.
⠀
Одного дня вся його віра розбивається на друзки з появою в його житті богині переродження та смерті - Марени.
⠀
« - Ти все згадаєш, Хорте, і все зрозумієш. - Це було останнє, що він почув, перш ніж відключитися».
⠀
Він відкриває для себе світ богів - Тонкий світ.
⠀
Світ своєї рідної та названої матері.
⠀
І цей світ відкриває для нього божественне призначення, до якого козак зовсім не готовий.
⠀
«Козак розплющив очі, намагаючись стримати
сльози. Богиня смерті підвелася і, спокійно пройшовши крізь вогнище, підійшла до нього впритул і поклала руку йому на плече.
- Вибач мене, любий, за ці випробування, за цей світ, за його біль. Я не можу змінити твоєї долі, але я завжди буду поруч, - сказала богиня смерті і рівноваги, - завжди».
⠀
Він прагне бути людиною поруч зі своїм батьком.
Хоче бути козаком, який допомагає людям.
⠀
Але світом розповзається пітьма. Темне військо розпочинає свої битви.
⠀
Хорт зустрічає жрицю Рахманку, разом із якою вони мають врятувати світ людей та світ богів.
⠀
Спільна біда обʼєднала богів, людей та потойбіччя.
⠀
« - Я напівбог, напівлюдина, - сказав він нарешті. - І я приймаю обидві свої сутності.
Богиня смерті всміхнулася і схвально похитала головою.
- Я пишаюся тобою ще більше».
⠀
Я була готова до цієї історії.
⠀
Я відвідала презентацію та була присутня в місцях сили, які надихнули авторку на цю книгу.
І це незабутній досвід, бо коли ти читаєш і бачиш в уяві реальні місця - це неймовірно.
⠀
Плюскіт хвиль та острів - Дух Дніпра.
Молитва Рахманки на Лисій горі.
Маленька постать знахарки Соломії, яка збирає трави біля одинокої хатинки - останньої хатини затопленого села.
І вільний козак Хорт із двома шаблями.
⠀
Ця книга має піднесений, патріотичний та казковий стиль.
⠀
Вона дарує надію 💛🩵
⠀
#примхливачитака

[Ілля Василишин]

Неймовірно цікава історія про козака Хорта. Читається на одному диханні. Легко, не вимушено. Під час читання чітко уявляєш картину з усіма неймовірними локаціями та деталями! Дякую автору за книгу! Чекаю з нетерпінням на продовження!

[Andriy Rukas]

Видавництво КСД - ваші редактори взагалі читали рукопис? Як так сталося, що в книзі стільки помилок (орфографічних, пунктуаційних, стилістичних)?
Сюжет. Лінійний, простий як двері. Мішанка з релігій і фолькльору.
Діалоги. Забагато, запрості, подекуди не потрібні зовсім. Інколи персонажі спілкуються з такою іронією, яка не може бути властивою людям того часу.
Персонажі. Немає не те що завершених арок (так, я розумію, що це перша книжка з серії, але менше з тим), немає нормального описання хто як виглядає.
Якби не кілька сцен 18+, книжку можна було б рекомендувати для молодшого шкільного віку.
Єдиний плюс книги - вплетіння русофобії в магічний світ оповідання. Тільки за це ставлю три зірочки, а не одну.

[лана]

хотілося щоб книга сподобалась мені більше, але маємо що маємо

[Olga Martynova]

Моя думка збігається з більшістю тих відгуків, які я прочитала перед тим, як почати цю книгу. Книга дуже проста: сюжет, мова, герої… поставила 3*, бо все ж таки щось дотримало мене дочитати до кінця. Сказати, що чекаю продовження - то ні, бо здається, що і так знаєш, чим закінчиться. Відчуття, ніби подивилася фільм, при чому для 9-11 класів. Рекомендую - ні, але і відмовляти не буду, якщо вирішили ))

[Irа 🏁]

4 поставила виключно з поваги до всіх причетних. Гадаю це непогана дитяча книжка, інакше не розумію цільову аудиторію… або люди, які зовсім нічого не читають і таким чином почнуть, бо читається дуже просто… ці 400 сторінок напевно би звичайним (а не таким великим) шрифтом і без 4 порожніх сторінок після кожних 4-7 сторінок тексту зайняли би 200 максимум.
І ж який маркетинг агресивний…

[Olena Brovko]

«Все є в тобі.»

[Kate]

Може 2,5. Офіційно найгірша книжка мого читацького року.
Таке відчуття що книга написана дитиною або підлітком. Діалоги картонні і іноді просто крінжові, таємниче походження головного героя на читача звалюють перші 10 сторінок.
Фільм може з того буде і добрий бо в книзі є прикольні моменти як наприклад досить епічні битви, в тому одна з них між двома жінками а це не часто трапляється. Але книжка не зайшла.

[Ihor K]

Для мене це книга, яка приємно здивувала. Вона занурює в українську міфологію без перебільшень і штучного пафосу, показуючи живого героя з сумнівами, силою і вибором. Історія читається легко, але водночас чіпляє глибиною й атмосферою.

[Vladyslav]

Читається дуже легко і швидко. Сюжет захоплюючий, атмосферна книга. Не фанат такого жанру, але ця дуже зайшла, рекомендую. Радію, що в сучасній українській літературі знайшлося місце і таким книгам.

[Reader Anastasia Zavhorodnia]

З цієї історії могла б вийти цілком непогана пригодницька книга: зухвалий і харизматичний козак, його розумна й стримана супутниця, подорожі та боротьба з чудовиськами на шляху до великої місії.
Але головна проблема — як це написано.

Мова дуже проста, місцями майже примітивна. У тексті майже немає образності чи художніх прийомів — усе подається прямо.

Світ майже не розкритий, локацій мало, а герої залишаються поверхневими.

Сюжет теж викликає багато питань. Наприклад, у книзі є русалки, які раптом починають ходити по суші — і це ніяк не пояснюється.

Взагалі є багато моментів, які наче спеціально обриваються фразами на кшталт:
«Це надто складно пояснити. Розповім пізніше».
І… ніякого «пізніше» не відбувається.

Окрема проблема — редактура. У книзі є орфографічні, пунктуаційні та граматичні помилки. (Видавництво «Саміт-Книга».)

Чи куплю продовження? Так — бо цікаво, чим усе закінчиться.
Чи рекомендую? Ні.

[Petro]

Якщо підсумувати - даремно витрачений час. Історія розрахована на дітей років 10 максимум. Книжка всього 400 сторінок, при цьому десь 50 з цих сторінок або більше це назва і номер розділу (на окремих сторінках) + 1 чи 2 пустих сторінки до і після назви розділу. Шрифт величезний, відступи між рядками майже такої ж висоти як шрифт. Якщо це все прибрати, було б сторінок 200. (Це можна зарахувати як плюс, що не прийшлось мучитись довше) Діалоги десь на половину ні про що. Якщо виникає якась проблема, герої майже програють битву, але в останній момент збираються або приходить допомога і вони перемагають. Єдиний плюс що стиль письма авторки досить непоганий і читається швидко.

[Book pleasure]

Як на янг едалт, мені прямо сподобалося. Це при тому, що мене нервують персонажі, в яких ще не розвинулися лобні долі. Тут, до речі, вони теж нервували. Але не тільки.

Почнімо з сюжету. Жив собі козак Хорт 20 рочків. Все у нього, на перший погляд, було по-людськи: батько, чуб, вуса, шабля, битви та жінки. Але якщо уважно придивитися, то батько названий, очі різного кольору - каре та блакитне, сила надлюдська… І ось одного разу засвербіло Хорту шило в дупі і поперся він від табору у темний ліс, а потрапив просто у тонкий світ, де зустріла його Марена, яка виявилася хлопу названою мамою. А рідна мама, богиня Табіта, загинула у бою. Загалом сімейка у Хорта - наче з Санта Барбари, їй бо! А головне, від хлопа вони хочуть, щоб він врятував світ. Чого хоче сам Хорт, що характерно, нікого особливо не цікавить.

Оскільки шукати пригод на різні цікаві місця герой не може на самоті, Хорту видали напарницю. Дуже цікаву маленьку жіночку у фіолетовій мантії і золотій масці з білою совою. Скільки років жіночці не знаю, але, вангую, що не більше ніж Хорту. Їм треба зібрати 12 артефактів і наваляти Кощію, який пре з північного сходу псуючі все на своєму шляху. І за першу книгу ця парочка встигла отримати пиздюлів, роздати пиздюлів, пособачитися з русалками, помиритися з русалками, домовитись з Водяником, розібратися з кікіморами, Ягинею і темними русалками та отримати перший артефакт. І все це менше ніж за 400 сторінок. Тож динаміка сюжету цілком вражаюча.

Шо по моїх враженнях. Цілком собі класичний янг едалт. Добротно написаний.

По-перше, Хорт мені нагадав Персі Джексона. І якістю, і динамікою, і певними шаблонами.

По-друге - мені сподобалися персонажі. Вони змушують дратуватися, нервувати, псіхувати. Це добре. Хорт, наразі, не має вундервафлі головного персонажа, де він все вміє за замовчуванням. Тому кілька разів мало не вмирає.

По-третє - прикольно прописаний та продемонстрований надприродний світ. Тут є і традиційні, звичні нам представники міфології, і щось новеньке, і зв’язки з іншими культурами. Це класно.

Нарешті, це максимально швидко і комфортно читається. Ахнути цю історію за вихідний - нічого робити.

Бонус до вражень: на форзацах є мапа. На першому ми бачимо відмітку звідки все починається. На другому - де перебуваємо на момент завершення книги. Але. Якщо за всю сагу я не побачу рідну Харківщину - прокляну! І серію, і творців! От!

[Anna Lytvynenko]

Зразу скажу, що я була на презентації цієї книги, тому очікування були, напевно, завищені. Сподівалась поринути в яскравий фантазійний світ, про який дуже натхненно та талановито розповідали Ольга Навроцька та Алан Бадоєв.

В двох словах нагадаю, що автори саме зараз створюють новий фентезі-всесвіт Хроніки Сили, до якого будуть входити книги, фільм, комікси та безліч різноманітного мерчу.

Сама ідея досить цікава, бо в основі сюжету лежить історія становлення козака-характерника Хорта та його боротьба із загарбниками, а саме з різною міфологічною нечістю.

Але, як то кажуть пу-пу-пууу, бо на мою думку, розрекламований Всесвіт Хроніки Сили мав би в своїй основі спиратися не на книгу. Цю картинку треба побачити: козака з очима національного прапору,  епічні бої з безліччю персонажів, також різних кікімор, русалок, домовиків, вовкулаків.

Нажаль книгу написано дуже простою мовою, яка не дає зануритися в цей казковий світ, бо не вистачає описів як міфологічних істот так і природи та ландшафту. А я дуже хотіла не додумувати своє, а уявити те, що написала авторка.

З самими героями теж невеличкі проблемки, бо образи не прописано, характери не розвиваються, дії часто нелогічні або якісь уривчасті.
В перших главах взагалі суцільна тавтологія та недоречні повтори цілих фраз та дій. От я не зрозуміла, ці постійні сюжетні "нагадування" для Хорта, бо герой попав в казковий світ, чи для читача, щоб і той не забув, що події в казковому світі.

Не дивлячись на все це, я ще "топлю" за книгу, бо дуже мені сподобались алюзії на сучасність. Та вся поганська нечість досить гармонійно вплітається в сюжет.
Також мене підкупила національна ідея та правильно розставлені акценти щодо згуртованості та єдинства в боротьбі проти спільного ворога.

Але, знов-таки, по сюжету Хорт з напарницею йдуть на великий бій проти поганського Кощія і цей глобальний мотив боротьби несуть всі 400 сторінок. Але сутички не буде))))...Це виявилась ідея всієї серії книжок, і цей бій нас чекатиме, напевно, аж в четвертій книжці.
А поки герої чомусь зависли в одній місцині та вирішують магічні  проблеми окремо взятого села))). Прям як в кіно - зекономили на декораціях, щоб не міняти локації -  вирішили все знімати в одному місці.

Та і вся книга, якщо чесно, виглядає як переказ фільму. Фільм хоч ще не зняли, але я вже планую подивитися).

Тепер хочу розказати про любовну лінію, яка мов би і є, але теж додумуй сам.
Звичайно Хорт - красунчик-мамина квіточка. Всі дівчата на нього заглядаються, русалки фліртують))) і в нього звичайно з'являється пасія - така жіночка бій-баба кров з молоком, з якою по всім законам жанру треба закрутити любов.

Я розумію, що авторка до цього писала дитячі книги, але так грамотно вести до любовної сцени і закінчити палким поцілунком та просто світанком серед соломи...Ех.
От не в кожній книзі я чекаю такі сцени кохання і не дуже люблю таку відвертість в творах, але тут вона була б досить органічна і доречна.

До речі, сама лінія почуттів теж не розкрита, бо немає розвитку та динаміки. Нас просто ставлять перед фактом, що Хорт закохався і страждає через те, що має покинути кохану. Бо видно декорації переносять в інший павільйон і козак переїздить сам, бо зайвого коня немає)))

Наприкінці хочу підкреслити титанічну роботу продюсерів та маркетологів, які досить успішно просувають цей фентезі проєкт. Тож спостерігаємо далі за розвитком Всесвіту Хроніки Сили.

Про книги пишу на каналі Книжковий дивокрай
https://t.me/knyzhkovyi_dyvokrai

[Dara Kurogane]

Одразу зауважу, що це відгук не на книгу, а на тестовий розділ, який роздавали охочим.
Я спершу була дуже зраділа, коли побачила чергову фентезі новинку з українським фольклором за основу. Радість була недовгою, бо почала читати текст. Якщо коротко, то книзі дуже сильно не вистачає редактури - як літературної, так і стилістичної. Стиль написання дуже аматорський, сухий і невиразний та більше пасує сценаріям, а не художці. Про світ та сюжет не писатиму, звісно ж, бо це не вся книга.
Тут можна було б завершити, якби не одне "але". Якби це був будь-який інший дебют, я б просто поставила 3 зірки з огляду на нову авторку, однак вимушена знизити оцінку через неймовірно кринжову піар кампанію, яка лише шкодить і цій книзі, і десяткам інших значно якісніших літературних продуктів у жанрі фентезі від українських письменників. Реклама, підсилена відгуками (не певна, що правдивими) невідомих блогерів і блогерок, подає серію та її світ як мало не українського Відьмака/Володаря Перснів, чи друге пришестя Сірого Ордену. Але прочитавши перші сторінки Хорта, книгу не хочеться читати далі саме через текст. Виходить, що вся недешева кампанія вкупі з 1+1 медіа розкручує доволі сумнівний продукт, в той час, як книги справді варті уваги, так і залишаються непоміченими. За весь роздмуханий хайп навколо тексту посередньої якості я зняла ще 2 зірки. Моя порада - не вірте пафосній рекламі і НЕ купуйте книгу ДО того, як на неї з'являться відгуки реальних читачів, або ж блогерів і блогерок, яким ви довіряєте.
АПД. вже нижче побачила відгук, що це може бути "книжка під екранізацію" і в мене всі пазли склалися. Тому прохання до медійників, які ніколи не збиралися писати книги і ставати письменниками/цями - знімайте ОДРАЗУ кіно, бо такими "книгами" ви буквально шкодите сучасній українській літературі, а українським письменникам (особливо молодим, які часто не можуть видатися зі значно кращими творами) поготів.

[Yuliana]

6,5
Книга Навроцької одразу приваблює ідеєю: міфічні істоти, вплетені в українську атмосферу, звучать багатообіцяюче й дійсно створюють цікаве передчуття. Можливо, саме через завищені очікування історія сприйнялася мною трохи слабшою, ніж хотілося б.

Мова твору побудована переважно на простих коротких реченнях, що робить текст легким для читання, але водночас створює враження, ніби він орієнтований на молодшу аудиторію — дітей або підлітків. Для дорослого читача такій оповіді інколи бракує художньої глибини.

Світобудова та персонажі, на жаль, прописані мінімально. І головні герої, і самі світи залишаються радше ескізами, ніж повноцінними образами. Через це під час читання доводиться багато додумувати самостійно, а емоційний зв’язок із героями формується важче, ніж міг би.

Особливо розчарувала любовна лінія. Вона займає буквально кілька речень, два з яких — це фраза «Ти дуже вродлива». Такий стрімкий розвиток почуттів виглядає непереконливо. Коли згодом Хорт починає страждати через розлуку із Соломією, ці емоції не мають достатнього підґрунтя в тексті, тож у них складно повірити.

Попри це, потенціал у творі все ж відчувається. Найсильнішою частиною книги для мене стали саме темні сили та міфічні антагоністи. Вони мають атмосферу, характер і візуальну виразність. Я переконана, що саме цю складову можна було б чудово екранізувати — вона справді кінематографічна.

Також сподіваюся на цікавіший розвиток динаміки між Хортом і Рахманами. Якщо авторка поведе їх шляхом enemy → lovers, це могло б додати історії інтриги й емоційної напруги. Без цього ж сюжет місцями виглядає занадто передбачуваним.

Підсумок: книга має сильну українську міфічну атмосферу і чудовий візуальний потенціал, але їй бракує глибини персонажів, деталізації світу та переконливості в емоційних лініях. Вона може сподобатися молодшим читачам, але дорослим варто підходити без надмірних очікувань.

[Angwaeren]

Це жалюгідно. І стидобище що на проект було вкрадено 1 млн 300 тис грн державних грошей. За такі гроші можна було б хоч пристойного гострайтера винайняти.
Отже, "книга".
Хай вас не обманює назва "хорт". Насправді це не про Хорта, а про його мерісьюху Рахманку. Я так думаю, Оля вважає себе такою небезпечною вовчицею ауф (тм), і радісно вписала себе в своє пісєво.
Сутність рахманки - вона приховує в собі внутрішню силу, але дуже дуже небезпечну і може якщо що піти вразнос і дати звєзди всім. І шоб ця сила розквітла і перейшла з розряду "ПМС в уявлені чоловіків" в шось менш деструктивне, треба зібрати кришечки. Власне, перша книга - перша кришечка, а кришечок дванадцять всього.
Тут пишуть шо сюжет як для кіна, але це паршивий сюжет для кіна.
В усіх книгах з сценарістики вам будуть казати про структуру, в усіх підручниках з літмайстерності, на всіх курсах вам будуть казати про структуру, про перехід між актами, про необхідні точки.
Оля вище за структуру. Структура для нездар, не те, що Оля.
"Ми маємо врятувати світ. - Ок, пішли врятуємо світ, тільки дайте батє підвищену пенсію"
Дас функціонірт ніхьт!
"Хорт, а давай ми тобі зробимо левелап після рандомного енкаунтера. Ну просто вже пора"
Персонажі не картонні, на них навіть картону пожаліли. Я таких персонажів не бачила, і, сподіваюсь, вже не побачу.
Абсолютно карикатурні селяни, загалом враження "автор, а ти за кого загалом?"
Про те, що двієчник в восьмому класі краще твори пише, тут вже написали

[Oksana]

Як прихильник Толкієна і Сапковського, котрі виставили високий стандарт до фентезі - можу спокійно порекомендувати цю книгу.
Написана дуже легко, дуже структуровано, що прямо таки розвантажило мій тривожний мозок. Історія зачепила одразу, просто тому що я завжди мріяла прочитати щось схоже на українського відьмака)Історія Хорта звісно взагалі про інше, але персонажі небанальні, їх цікаво читати і бачити динаміку розвитку стосунків.
Було приємно бачити вкраплення слов*янської міфології, знайомі місцевості і власне козацтво, за яким я скучила ще з часів Сенкевича і Вогнем і Мечем.

Прочитала Хорта за один день і дуже чекаю на продовження.
П.С. Не зрозуміла негативних коментарів з відсиланням на якийсь не такий текст чи навіть шрифт:) Вважаю книгу чудовим дебютом пані Ольги.

[Анна Полегенько]

Книга, яка насправді має хорошу задумку, але простеньку реалізацію.

«Хорта» можна прочитати за один день і я думаю що він сподобається тим, хто любить пригодницьке фентезі та словʼянську міфологію, адже тут дуже багато подій і динамічний сюжет. Персонажі в основному знаходяться в одній локації, але і вона досить цікава. Проте я не можу сказати що ця книга от настільки хороша що буду радити усім.

Ті, хто тільки починають відкривати для себе читання думаю залишаться задоволеними. Проте якщо ви багато читаєте і дійсно любите фентезі, то можливо краще звернути увагу на «Літопис сірого ордену», де досить схожа задумка, проте сильніше виконання

[Yari Rose]

Читається дуже легко і просто, ніби як дитяча книжка(водночас плюс і мінус, бо хотілося б глибини і більшого розкриття, як героїв так і мотивації їх дій, історії, бекграунду). Але мене дуже захопила сама ідея створення українського фентезі на основі української міфології і язичницьких вірувань, власне саме тому і звернула увагу на цю книгу. Наскільки знаю, на основі книги має бути гра і можливо потім фільм чи серіал. Якщо його зможуть якісно зняти, це було б неймовірно. Тому залученим до створення можу лише побажати натхнення і ресурсів. Самій задумці та ідеї я би поставила 5 зірочок.

[Таїсія]

«Хорт» — це наявний приклад, як ніякий маркетинг не врятує погано написане.

Книга відверто сира. Ідея є і доволі цікава. Але реалізація дуже сильно підкачала. На початку було стійке враження, що авторка взагалі не знала початку своєї історії. Сумбурно, незрозуміло та нелогічно все почалося. А далі все більше стало схоже на синопсис до фільму. Коротко і дуже скупо описане все. Герої не розкриті, світ так само.

Ну і велике питання щодо верстки і витрачання купи сторінок на назву розділу. Варіант з АТБ вийшов більш економним.

Тому бажання читати наступні частини немає.

[Yurii Bilovitsky]

Хороша ця книга чи погана, залежить від того, як її сприймати. Якщо сприймати серйозно, очікувати чогось надзвичайного, повіривши маркетингу, то буде погана. Але якщо сприймати як просто казку для дорослих та дітей, яка знайомить із українською міфологією, то хороша. Загалом непогано читається ввечері після важкого робочого дня.