4⭐️
жорстокі випробування, брудні вбивства, і двоє божевільних найманих вбивць, які в цьому розквітають 😮💨🤌
авторка непогано розвиває історії у власному військовому всесвіті, і ця книга мені сподобалась більше за «залиш мене» через відсутність недолугої санта-барбари в другій половині книги 😏
кемерон - це кохання з прологу 😈🤤 відірваний на усю голову мен, з яскравою фантазією до вбивств. найкращий виконавець загону «люті», який не відчуває болю і не може контролювати себе (через ліки, які йому дають) щоб не вбивати свого напарника. і звичайно нашу героїню відправляють до нього новою напарницею. файт 🌚
розкриття цього персонажу мені максимально сподобалось. травматичне дитинство і юність, не без таємниць у його вже дорослому минулому, які залишають простір для розвитку героя в наступній частині.
ооу а як він червоніє від погляду на емері, і як заплітає їй волоссячко. сооу кют ☺️
до емері трохи змішані відчуття. їй уваги приділили менше, хоча вона також крутишка - катівниця із впливової родини, яку готували бути фізичною зброєю і яку зрадила її ж сім'я. вона не стала художницею, але творчо підходить до виконання своїх кривавих обов'язків 🔪🩸
проблема в тому, що вона почала пускати слину на кемерона з першого погляду і при кожній наступній зустрічі. ну ти там трохи тримай себе в руках, я від тебе такого інста-лав не очікувала 😁
особливо орунькаю, коли емері бачить кема вперше, в нього розсічене око ще стікає кров'ю, він місяць просидів в ізоляційній камері і сам каже, що схожий на божевільного, який помирає, а вона видає: «він найпрекрасніший чоловік, якого я бачила». всратись і не жити - оце в тебе смаки, жінко 😆
але далі слинопускання трохи вгомонилось, і вже не кидалось в очі, тому норм 👌
до їхнього зв'язку та лл спочатку теж було багато питань. якось дуже просто, легко і швидко в них виникла симпатія й потяг. кем одразу записав себе в її захисники, а емері забула, що він на повному серйозі може її вбити. ну їй ще про це пару разів пізніше нагадають 😅
але далі вже з'явились перепалки, агресія. а їхні емоційні гойдалки під час близькості 🥵😬 агрх.. бісять. продовжуйте в тому ж дусі 😈👉👈
під кінець хімію розігріли прям харашо, як мені до смаку 😋
сюжет, як завжди, динамічно й захопливо несеться. навчання та випробування і жорстокі бійні, аля «голодні ігри», які відповідають для підготовки в лігво підпільної організації з найманими вбивцями. графічні описи жорстокості ще більш відверті - це стає зрозуміло одразу з прологу.
і уууф, яка смачна напруга у фіналі. твіст я зацінила, люблю читати книги з подібним тропом, якщо він гарно прописаний 😌
очікування на заключну частину не завищую, бо, як показала практика, другі частини історій авторка трохи зливає, тому побацим побацим 🤓🤞