До книжки увійшли два твори з прозового циклу Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів»: однойменний «роман виховання», вперше опублікований 2008-го року, в якому «мальчік Міша» та його наставник доктор Падлюччо починають тернистий шлях до «чисто шахматного Грааля», і нова редакція гостросюжетної повісті «Хрустальна свиноферма», що оповідає про метафізичне протистояння незмінних головних героїв та натурального зла в компанії всіляких посіпак облуди та олжі. На кону — доля людства, яку має визначити результат шахової партії між Богом та його древнім рогатим опонентом, але — як це завжди буває у житті — є кілька нюансів...
Твори написані авторським мовним конструктом, в якому кипить суміш лексичної олії та стилістичної смоли, заправлена макабричним народним мовленням.
спершу мене завлікла та спокусила назва, потім — тематика шахів, а далі я вже в якомусь екстазі й нєпрілічном восторгє вгризаюсь в текст.
по-перше, давайте про очевидне — мова. я такого розкішного та соковитого суржа зроду не чула й не бачила, а деякі авторські увертюри доводили мене до чистого й справедливого бажання внести це в мій повсякденний словообіг, ну бо це настільки харашо, що гріх побачити такі перли й ніколи ними більше не скористатись.
по-друге, я, чесно кажучи, в захваті від самої історії. я розраховувала на шось прикольне, шось потішне, а тут окрім того, що тепер у мене непереборне бажання купити шахи, суцільний шок від того, яке ж воно вийшло цікавим, тут тобі і цей магічний реалізм, і гуморні шахматисти з шевченківського парку, вайбовий київ, храм ума і інтєлєкта у вигляді лекцій від доктора падлюччо, і навіть елементи детективу!
тільки той щасливець, який розкопав могилу тутанхамона може зрозуміти мої почуття, коли я усвідомила, яка годнота потрапила мені до рук.
це кумедна, динамічна, шахова історія про боротьбу добра зі злом. через смачний і кучерявий суржик михайло бриних оповідає сюжет про доктора паддлючо та його учня мішу, який осягає гру в шахи, її філософію та свою роль у майбутній схватці зі злом. автор захоплює як стилістикою так і сюжетом, тому дивують повороти мовні, повороти сюжетні й звісно жарти, яких тут вдосталь на кожній сторінці.
"Він був поглощон поглощєнієм чіпсів — так міг би подумати сторонній наблюдатіль, позбавлений чуття стилю й нездатний проникнути в тайні закамарки дєцкої душі. Бо насправді мальчік не просто сидів і тупо жрав чіпси да шоколадки — він мічтав".
під кінець це все перетворюється в трохи крінжовий містичний детектив, але взагалі можу описати це твір Бриниха як суміш серіалу (саме серіалу, бо я потім читала і книгу, не то пальто) "Ферзевий гамбіт" та текстів пісень Курган і Агрегат. словом, постомдерно, дякую книжковому клубу "Правди і кривди", що відкрилимені творчість Бриниха, так би я навряд чи прочитала цю книгу, а під час читання мій мозок відпочивав (навіть не зважаючи на суржик)
"Ну, шоб ти лучче поняв, я тобі так поясню: шото похоже на подальший розвиток собитій в цій вічній партії могло б случицця у стінах Гогвардса, єслі би Волдеморт нахаркав зеленими соплями на улюблені домашні тапочки профєсора Дамблдора, подарені йому кадато одним красівим парнєм, тожи волшебніком. Ну, ти ж в курсі нащот Дамблдора, його особих чуств і привязаностєй?"
"Я попрошу тебе, мій кирпатий мальчік, вислухать цю тайну не менш уважно, ніж ти вчора ізучав свіжий номер «Плейбоя» з Іреною Карпою на обложці. — Откуда ж вам таке ізвєсно? — сполотнів малінький рукоблуд".
"Сергій Жадан неодмінно наголосив би, шо вони при цьому оставались нормальними парнями, і в їхніх тьоплих стосунках не було ніякого гомосексуалізму, хотя все вроді би до того йшло".
"Када ти не можиш понять, шо за фігня творицця в твоєму житті, луччий спосіб ето понять — не думати, а просто ждать".
серед обичних книжок порою можна зустріти такі рідкісні шидеври, які одразу виділяються на фоні іншої друкованої продукції і западають в душу, як загадочна безбровна улибка Мони Лізи. фоліант з незамислуватою назвою "Шахмати для дибілів" - якраз такий щасливий случай.
одразу розкрию главний собачій сікрет: читати цю книгу можна не тільки якщо ви дибіл. але дажи якщо ви визнаєте цю свою маленьку слабость, то нічого страшного в цьому нема, адже краще буть дибілом, який тягнеться до високого дерева пізнання, аніж дибілом, який впевнений, шо він Гаррі Каспаров (це такий вєлікій шахматіст).
до речі, про Каспарова: як нетрудно угадать по назві сєго твору, присвячений він одному з найбільш драйвових видів спорта - шахматам. і якщо статус дибіла на прочитання книги особого вліянія не оказує, то базове розуміння правил даної загадошної гри точно допоможе розібрацця в усіх цих е2-е4.
під базовим розумінням мається на увазі, що достатньо отлічать ферзя від короля і не називати туру ладьйою - це залиште для алкашів у парку, яких устраює лишатись на рівні інфузорії туфельки та не постігать усі глибини інтелектуальних шахматних дибютів, гамбітів та ендшпілів (ні, це оказуєцца не гівняний музикант, а професійний термін, осквєрньонний мальчіком з владікавказа).
отож книжка ця занятна тим, що складається із двох частин: размєрєнного роману "Шахмати для дибілів" і гостросюжетної містично-детективно-шахматної повісті "Хрустальна свиноферма". і там, і там в центрі нашого читатєльського вніманія будуть два головні герої: великий шахматист доктор Падлюччо і подающій надії мальчік Міша.
у першій частині доктор викладе мальчіку (а раз йому то і нам) базові правила і тонкі секрети мастірства гри в шахмати: від того, чому слон ходить наіскосок до того, як прілічно і непрілічно починати партію. бонусом уважний чітатєль може дізнатись також про складне устройство міра, метафізику буття та гармонію сліянія бєсконєчного з вєчним.
а шо ще інтєрєснєй, мальчік Міша дізнається, що шахмати є інструментом розподілу влади між богом та дияволом, і саме він, Міша, має взяти якусь участь у найближчому турнірі добра та зла. ось про це ми і прочитаємо у повісті "Хрустальна свиноферма", де автор вдруг забуде про всю свою розміренність, вийде з космічних матєрій та умудриться накалити сюжет, як кузнєц криву підкову. тут у нас будуть і вбивства, і сєктанти, і орден домініканців, і проблеми Мішиного пубертату, і навіть волшебна свиня.
корочє говоря, запрошую всіх отважних читачів відкрити врата - ну, або скрипучі хвіртки - свого разуму та здійснити розмашистий ход буквою "ге" назустріч заплутаному шахматному світу. кінь а-один! плюс-мінус в столбік!
Сказать, шо я получила безгранічне удовольствіє — то не сказати нічого. Ця книжка стала гігантським восьминогом позітіва, що запустив у мене свої цепкі щупальца, пропустив їх серед усі нєрви, впирскнув заряд хихотання й мудрості, а потім і присмоктався до найдальшого чіпа в мізках і передав туди нескончаємий істочнік смачного суржá.
Мені не хотілося спиняцця ні на сікунду, а тільки бути поглощонною поглощєнієм кожного слова, як мальчік Міша був поглощон поглощенієм чипсів, поки за ним наблюдав Доктор Падлюччо. Хотілося піти в магазін і купити собі шахматну дошечку, навіть просто ігрушечну. Я божеволіла від розповіді щосекунди, і складалося впєчатлєніє, що я затисла гігантську пєдаль газа в напрямку бєзумства, і ту педаль заклинило навіки.
Бо єслі ви думаєте, що це просто якась шутка, то спішу вас розчарувать. У «шахматах» розігруються спочатку мєлкі бєзобідні дибюти, які можна програти у себе в довбешці, але потім на арєну виходять партії, і це перестає бути вазможним. Це все приправляється довгими і проникливими філософськими роздумами, які відгукуються, але обезкуражують тим, як несерйозно проговорюються.
«Хрустальна свиноферма» перехватує у «Шахмат для дибілів» естафєту, і перед Мішею, який всотав знанія храма ісконной мудрості Доктора, опиняється головна шахова партія всесвіту. У «свинофермі» навіть розвертається такий собі трілєро-детектів, який таким не відчувався через оцю мову, іронію, абсурд і суцільний сміх. Читати під кінець взагалі було тяжеловато, бо цей детектів іде вирулювать кудась на сторону крінжі.
Тим не менш, я прокрастинувала дочитувати останні 80 страніц, бо відчувала насування пустки, яка оволодіє моїм тєлом після того, як його покине гігантський во��ьминог позітіва.
Міша-автор ще й добавив сюда описів Києва і його жителів, і це точно запрєщонний ход, бо я в книжках таке абажаю. Так, тут будуть дєдушки з парка Шевченка, а Тарас ніби й сам чутка персонаж сієй історії.
У «шахмат» непрілічно мало відгуків і оцінок на гудрідз, тож я агрєсівно настаюю на прочтєнії вами сіго шедевра. А ще ми зможемо гиготать із цього разом 🧡
Пи.Си. Мудрість від Міші Бриних «Када ти не можиш понять, шо за фігня творицця в твоєму житті, луччий спосіб ето понять — не думати, а просто ждать. Кажда фігня рано чи позно відкриває перид тобою свої тайніки і ворота, а звідти все одномоменто вивалицця на тебе для нового раунда випробувань, — так все обустроїно на цьому пичальному світі.»
Боже, бережи укр суржик!!! Назва книги і її опис ну дуже зацікавив, так як обожнюю шахи, але ще більше тут мене покорив суржик. Загалом книга сподобалась, легко читається, дуже смішна; приємне чтиво, щоб підняти собі настрій. Щодо сюжету, перша частина - топ, залетіла як в суху землю, а ще розсмішила. Друга, не дуже. Було вже не так цікаво. Забагато всього, і хотілося скіпати.
Це, звичайно, не те щоб класичний Bildungsroman і навіть не Karate Kid чи Good Omens (*клятий* Ніл Гейман), але потрапило мені до рук колись в середині чи наприкінці 2000-них. Ну, друга книжка пізніше. Перечитую, плюс цікаво, що додалось в 23-24 роках
Суржик і всякі словєсні пріколи в цих творах понравились мені набагато більше за сюжети і смисли. Якщо в Шахматах для дибілів було ше інтєрєсно читать про самі шахмати, то в Хрустальній свинофермі проісходила якась дічь не всігда інтєрєсна, якшо чесно. Але отдєльні лексичні пасажі погружали мене в екстаз і визивали ржач на всю хату. За гарний настрій канєшно огромне спасіба.
перша частина, де розповідається про шахи і різні «неправильні» дебюти - цікава, показує як не треба грати і при цьому розказує смішно різну історичну довідку по шахам.
друга частина - купа незрозумілих (імхо нудних) описів, вже як сурж заради суржа. не дочитав
Хочеться, щоб Шахмати для Дибілів спровокували інтерес до шахів в Україні, співставний з Гамбітом Королеви у світі. Піду замовлю на поштомат губозакатачну машинку