Шпигунський роман, події якого розгортаються у наші дні.
У розпал війни з Росією український письменник вирушає до Стамбула на презентацію турецького перекладу свого роману.
Перед поїздкою до нього звертається офіцер СБУ і просить про невеличку послугу. Літератор легковажно вплутується в авантюру і потрапляє у вир небезпечних пригод, щоб у підсумку спробувати вийти сухим із босфорської води.
думка 1. як добре, що не лише Кокотюха пише шпигунські романи! Любка - топ думка 2. поставлю 3 зірочки, бо якось це недостатньо по-любківські вийшло думка 3. додам ще одну зірочку за мертвого москаля думка 4. щось мало мертвих москалів, ну. лишу три зірки
а тепер більш розлого: недавно мене спитали, чим мені подобаються книги Любки. люблю ненадійних оповідачів, кажу. люблю його трохи чорнушний гумор, кажу. в його романах переважно герої якісь козли, кажу, але ну, це смішно.
ну от купила я собі нову книжку Любки, і шо? маємо героя-письменника, який лиш трохи козел. недостатньо козлистий, щоб сміятися, але й недостатньо кльовий, щоб йому співпереживати. Джеймс Бонд на мінімалках, скажем так, який їде в Стамбул із завданням від сбу. буде багато красивих жінок, прекрасного Стамбула і зовсім трохи бойовичка в кінці.
непогано, насправді. нам треба більше таких книжок. але все ж Вечір в Стамбулі ближче до кокотюшного вайбу, ніж до любківського, тож я так трошки розчарована
для мене Андрій Степанович є автопокупним автором. люблю слухати його публічні виступи та інтервʼю. якось випадково з книгарні приніс додому “Карбід” — з того часу купую усе. а, як відомо, від великої любові сприймаєш усе більш чутливо та болісно.
не знаю, наскільки серйозно зламана нога похитнула письменника, але він не встояв та впав у брудну калюжу під назвою “шпигунський роман”, і відмиватися доведеться тепер хіба чотиритомником “ВУР”.
Легка шпигунська історія та місцями можна посміятися. Ну дуже відпочинкова історія. Увесь час Арсен Лемак = Андрій Любка, я не міг по іншому уявляти Гг. А ще дякую за згадку «Цемаха» і «Вагнера», які ми усппішно «злили» та про#####.
«Скотився в мейнстрим», - так і хотілося сказати під час прочитання) «Вечір у Стамбулі» - це легкий пригодницький роман, який читається, певно, так само легко як «Драбина» Кузнєцової. Але як для Любки - вийшло занадто просто.)
Цікава, по-своєму банальна історія. Досить просто і легко написана, в якійсь мірі «казково-шпигунська». Арсен Лемак = Андрій Любка, про це автор нам наполегливо нагадував протягом всієї книжки 😄 Я бачила деякі суперечності в сюжеті, і, як на мене, все було занадто передбачувано і очевидно. Дещо в цій історії було точно зайвим і через це післясмак не дуже приємний.
Легко читається. Цікаво. Рекомендую. Є щось в тому щоб читати про події які відбуваються прямо зараз.
Любка не втрачає жодної можливості з нагадуванням про війну і про ціну яка за неї платиться Дуже це сподобалось. Не було ніяких сумнівів щодо його ставлення до війни і до pуc. І це прекрасно. А враховуючи те що він сам зараз в лавах ЗСУ тільки підтверджує цей факт.
І хоч книга про сьогодення, про жорстокість війни, вона не вводить в депресію. Ніби і фікшн, але в реальності, плинність історії допомагає зануритись в книгу, але вона розслабляє, а не напрягає.
По мінусам - головний герой оповідання до самого кінця трошки бісив. Дружина і діти додані в історію не зрозуміло для чого, ніби і є, і ніби немає.
Це книжка, де дуже класно у першому ж розділі автор дає нам те, що Сандерсон назвав би «tone promise». Ти одразу розумієш, що перед тобою твір, який і сам себе серйозно не сприймає. Тому подальші події, оцю cheesy манеру головного героя ти одразу бачиш як комедію. Все максимально не серйозно. Надто штучно і кінематографічно. Того шо тобі ж сказали в першому розділі і навіть перед тим, у короткому попередженні автора: все фантасмагорія, ржака і прикол. Дуже сподобалось, як сюжет закрився під кінець без прогалин. Як автор впродовж всієї книжки підстьобує самого себе. Майстерно написано. Хочу продовження!
дуже цікаво, динамічно. але під кінець головний герой в моїй голові набув образу Джейсона Стейтема (на жаль) і я вже не могла всьому цьому вірити. хоча, я не працюю на спецслужби - може, там все так і відбувається і це просто я упереджена)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Підлітковий і місцями сексистський текст про вигаданого українського Джеймса Бонда, який більше зайнятий вигаданими жінками, ніж будь-якою переконливою місією. Додаткова зірочка - за популяризацію українського туризму в Туреччині.
Зізнаюсь, що не читала раніше жодну книгу авторства Любки. Книги до шорт-листа Листопада обирались за принципом «нове і емоційне», а що може бути емоційніше за шпигунські пристрасті? Тільки от пристрасті були, а зі шпигунства для мене було тільки кілька згадок про СБУ.
Але по порядку.
Про роман: у мене зараз такий період, що я знаходжу прекрасне у всьому. Охолола кава? – значить отримаю домашній колд брю. Бракує грошей на емоційну покупку? – треба придумати, як більше заробляти, отримаю швидкий дофамін деінде; з цим романом напевно так і було – я знайшла там своє прекрасне. Це певні проміжки часу, коли герой настільки напружений, що ніби чує пульс у скронях. Моменти адреналіну, коли всі звуки довкола приглушуються і ти чуєш лише власне шумне дихання носом.
Про героя: попри метросексуальні і сексистські риси Арсен викликав у мене симпатію (був у мене один колишній, розкажу на обговоренні, кому буде цікаво – історія на серіал). Нарцис? Так а кому це заважає? Зраджує дружині? З точки зору моралі це не добре, так, тут мінус. Спить з чужими жінками? Так а вам хотілося б читати більше про праведника з Ужгорода чи більше все-таки розкуповуються книги про Священника, Аделін і т.п.? Здається, що шукати мораль і праведних персонажів – марна і непотрібна справа.
В одному з інтерв’ю я прочитала, що автор надихався бондіаною і створив так би мовити український аналог, переплетений з нашою реальністю. Деніела Крейга я не уявляла, бо мені уявлявся навпаки трохи незграбний Джонні Депп у фільмі «Турист» з Анджеліною Джолі, але, знаєте, такі книги мають бути на нашому ринку! Ставлю 8/12.
Ох, скільки ж емоцій опісля прочитання! Загалом Андрій Любка — один із моїх улюблених сучасних українських письменників. Мені дуже імпонує мова викладу його думок, її плинність та умілий добір слів, словосполучень у реченні. Цей роман винятком не став. Стамбул ніби ожив перед моїм очима, у романі нема задовго з описів, а рухає усім — завдання з ліквідації ворога. Ліквідації паскуди, яка запускає ракети по мирних містах України. І ця операція успішна. Хоча й не так, як задумувалося, адже на шляху постає велика особиста втрата…
Не хочеться багато спойлерити, тому: читайте й дізнавайтеся. Окрема подяка авторові за підсвічення теми — постаті Михайла Чайковського. Тепер чекаю повноцінний роман про нього (дуже цікаво!)
Лише один момент у мене виникає з текстами Любки, personal issue, тут забагато зрад (not my cup of tea).
«Стамбул — це ніби літаюча тарілка інопланетян, яка сіла на дозаправку в цю точку світу».
Роман здався мені прісним і посереднім. Це дуже-дуже-дуже легка книжка, можна навіть сказати несерйозна. Одночасно, тут можна відчути і рефлексію Андрія Любки стосовно потрібності і недостатньої корисності культурного діяча під час війни.
🕌 Можна було б сказати, що це «курячий бульйон для душі», але ні для серця, ні для душі я тут нічого не знайшов. Я дуже люблю Стамбул і Андрія Любку, і загалом все хороше, що тут є — це Стамбул (знаю всі описані місця, було приємно) і стиль Андрія Любки. Ліричний герой — акцентований ловелас і бонвіван, не обов'язкова, але фірмова фішка.
«Вечір у Стамбулі» Андрія Любки — це роман, який читається легко й приносить задоволення. Після нього виникає бажання вирушити до Стамбула: пройтися його вулицями, відчути ритм міста й торкнутися культури, яка живе між Сходом і Заходом.
Любка майстерно грає словами — просто, але влучно. Його описи м’які й точні, біографічні фрагменти про Чайковського вплетені з делікатністю, а грайливість, смак до життя та самоіронія роблять оповідь по-справжньому живою. Все разом створює відчуття справедливості й гармонії, яке надовго залишається після прочитання.
Цей роман — із тих, що дарують красивий післясмак. Рекомендую щиро
Захоплююсь, як легко і цікаво Андрій може поєднувати гумор, пригоди, реалії нашої війни сьогодні та цікаві історичні відступи. І вважаю, що умовний департамент туризму Стамбула (якщо такий є) має заплатити за промоцію автору, бо на деяких описах хотілося відкласти книжку і бронювати подорож уже) Місто тут точно є одним із головних героїв і учасником подій. А також алкоголь, спокуси і любовні пригоди як класичний набір шпигуна)) Занурення в цю історію було приємним, ніби прогулянка вечірньо-серпневим узбережжям Босфору.
Це було прекрасно! Краса, багато гумору, неймовірно кінтематографічно - ти просто бачиш цю картинку і віриш історії! Книга тримає в напрузі до останньої сторінки, а останні 20 сторінок - то взагалі купа емоцій і неспроможність зупинитись - бо що ж там далі. Але є і величезний мінус - так швидко і легко читається, що книга швидко закінчується, а хочеться ще!(пане Андію, натяк на останній сторінці не дарма, чекаємо на продовження?)
Надзвичайно легко написана книга. Беручи до уваги події, які відбуваються в Україні хочеться вірити, що такі спеціальні операції насправді можуть відбуватись. Тут яскраво описані головні персонажі. Цікавий момент квиток робить сюжет і прекрасний Стамбул роблять книгу привабливою для прочитання. Дуже хочеться, щоб зняли фільм на неї
Легкий шпигунський роман у виконанні Андрія Любки мені сподобався. Мабуть, секрет успіху у привʼязці до актуальних подій і пошуку правосуддя хоч в у фантазійному вимірі. Ще й загорнуто у шпигунський формат, словом, - перша кляса. Цікаво, наскільки головний герой є списаними з автора :) Загалом, досить непоганий дебют автора у жанрі. Хоча, «Карбід» залишається моїм фаворитом.
Обожнюю всі твори автора, але цей поки став найулюбленішим. Гумор, історії, описи Стамбула, все стає перед очима, наче поринаєш у пригоди разом з героями. Хочеться розтянути задоволення від книги, але в одночас неможливо відірватись!
Любка, як завжди, на висоті. Цікава історія, класна атмосфера. Як на мене, ідеальна книжка для відпустки. Єдиний суттєвий мінус - вона занадто швидко закінчилась.
Чудовий легкий шпигунський роман з альтер его автора у головній ролі. Щиро рекомендую, якщо хочете чогось легкого, гедоністичного, ненапряжного. Ще й у сетингу Стамбулу.
Максимально класна книга. Цікава. В стилі Любки. Але найбільше як раз і не вистачило тут оцього стилю Любки. Трошки сухуватий персонаж, а проте історія непогана.
Роман позиціонується як шпигунський і «продиктований життям». І це може бути цікаво, якщо ви )хочете відволіктись, але при тому лишитись в контексті сьогодення, і 6) хочете дофантазувати продовження після залишеного автором автографа ;)
Але якщо говорити серйозно, то на мою думку, цей відвертий(18+) і злегка нарцисичний роман Андрія Любки - не найкраща з його робіт. Те, що починалося моїм абсолютним захватом від стилю письма й атмосферності змальованого Стамбула, закінчилося розчаруванням.
Сюжетні повороти наприкінці здались скомканими і написаними ніби в поспіху, а ще мені не давало спокою етичне питання - чи доречно зараз взагалі писати про реальні воєнні злочини в художніх творах?
«Бої точаться на сході, але тріщини пішли скрізь, усі стали жертвами війни.»