What do you think?
Rate this book
Шість правил капітана Френча
Загадкове вбивство у замкненій кімнаті. Справа делікатна, непроста. До розслідування запрошують капітана Френча — слідчого на пенсії. Багато таємниць у цій справі, ниточки тягнуться у минуле жертви. А тут ще й викрадають члена сім’ї вбитого, і подробиці цього злочину посилено приховують від капітана Френча. Але колишніх слідчих не буває... Крок за кроком капітан Френч йде кривавими слідами вбивць. Чи не буде він сам наступною жертвою?
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
1 person want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
September 5, 2025
Перед нами сучасний детектив. Капітан Френч (Кривокульський він насправді) — людина незручна, з кепською вдачею, через яку його звільнили з поліції. Але оскільки знайти когось досвідченого на його місце не виходить, його досі залучають «консультантом», коли трапляється непроста справа. А він і радий, бо вдома не знає що робити.
І от — чергова проблема: вбито відому в місті людину, Захара Кирпу, вбито вкрай дивно: у власному кабінеті, куди ніхто не заходив. Тобто господар кабінету сидів собі там, аж раптом узяв і помер. Причому не просто так сконав від серцевого нападу абощо, а був знайдений з кулею всередині. Ані секретарка, ані охоронець, що весь час сиділи за дверима кабінету, нічого не чули. Ну от як із такою дивною справою впоратися двом молодим слідчим? Ніяк. Викликайте капітана Френча.
Ситуація ускладнюється ще тим, що син і, ймовірно, спадкоємець убитого, старшокласник, зник. Схоже, був викрадений. Однак це викрадення і вбивство його батька не об’єднали в одну справу: приїхав брат убитого, велике цабе в погонах з Києва, і торочить, що сам розбереться, ніхто не смійте лізти. От тільки капітан Френч не звик так працювати...
Певні моменти, притаманні детективам Добрянського, вже впізнавані. Наприклад, вимушена взаємодія Френча та його давнього знайомого, кримінального авторитета. Вони одне одного не люблять, але змушені вдаватися до ситуативного союзу.
Мене тішить, як тут описано жінок. З одного боку, це типова книжка «чоловіка про чоловіків», вона показує нам цілком чоловічий погляд на світ. З іншого — і автор, і деякі його персонажі розуміють, як насправді влаштований світ жінок. Наприклад, тут є персонажка, яка тривалий час була проституйована. Персонажі-чоловіки, обговорюючи її, дозволяють собі масні жартики, оцевсе, але в голові Френча щодо неї промайнула думка: «вона знала багато насильства від чоловіків». Автор змальовує цю жінку як таку, що відчуває до чоловіків переважно огиду та зневагу, бо спирається саме на такий досвід. Усе він, автор, розуміє, одним словом.
Ще є одна чеснота, за яку я люблю детективи пана Василя. Це мова. Знаєте, автори детективів часто «економлять» саме на мові, мовляв, детективу цілком собі пасує проста, немудряща, аби динаміка була. Ба навіть навпаки, велемовність заважає читачеві сприймати. Пан Василь обрав, як на мене, ідеальний баланс. У нього мова достатньо багата, щоб від неї можна було отримувати задоволення, і водночас вона не перетягує на себе ковдру, бо сюжет має-таки головувати. Мені подобається.
Загалом це книжка, з якою можна приємно провести кілька годин, розвантажити голову та трохи відволіктися. Те, що треба від детектива.
Але серед прочитаних мною на сьогодні творів Добрянського цей — найслабший. Все одно хороший, мені сподобалося! Але інші сподобалися більше.
Чому? Ну, особисто для мене тут дещо підзлито фінал. І на деякі питання, які мені здавалися важливими, автор так і не відповів — принаймні я відповіді не побачила. Наприклад, там доволі багато подій відбувається через те, що батько не дозволяє синові вчитися за кордоном. Той мріє про це, але батько навідріз відмовляється це організувати. Але чому? Певні припущення персонажі роблять, однак остаточно це так і не стає відомо. А як на мене, це важливий момент.
І от — чергова проблема: вбито відому в місті людину, Захара Кирпу, вбито вкрай дивно: у власному кабінеті, куди ніхто не заходив. Тобто господар кабінету сидів собі там, аж раптом узяв і помер. Причому не просто так сконав від серцевого нападу абощо, а був знайдений з кулею всередині. Ані секретарка, ані охоронець, що весь час сиділи за дверима кабінету, нічого не чули. Ну от як із такою дивною справою впоратися двом молодим слідчим? Ніяк. Викликайте капітана Френча.
Ситуація ускладнюється ще тим, що син і, ймовірно, спадкоємець убитого, старшокласник, зник. Схоже, був викрадений. Однак це викрадення і вбивство його батька не об’єднали в одну справу: приїхав брат убитого, велике цабе в погонах з Києва, і торочить, що сам розбереться, ніхто не смійте лізти. От тільки капітан Френч не звик так працювати...
Певні моменти, притаманні детективам Добрянського, вже впізнавані. Наприклад, вимушена взаємодія Френча та його давнього знайомого, кримінального авторитета. Вони одне одного не люблять, але змушені вдаватися до ситуативного союзу.
Мене тішить, як тут описано жінок. З одного боку, це типова книжка «чоловіка про чоловіків», вона показує нам цілком чоловічий погляд на світ. З іншого — і автор, і деякі його персонажі розуміють, як насправді влаштований світ жінок. Наприклад, тут є персонажка, яка тривалий час була проституйована. Персонажі-чоловіки, обговорюючи її, дозволяють собі масні жартики, оцевсе, але в голові Френча щодо неї промайнула думка: «вона знала багато насильства від чоловіків». Автор змальовує цю жінку як таку, що відчуває до чоловіків переважно огиду та зневагу, бо спирається саме на такий досвід. Усе він, автор, розуміє, одним словом.
Ще є одна чеснота, за яку я люблю детективи пана Василя. Це мова. Знаєте, автори детективів часто «економлять» саме на мові, мовляв, детективу цілком собі пасує проста, немудряща, аби динаміка була. Ба навіть навпаки, велемовність заважає читачеві сприймати. Пан Василь обрав, як на мене, ідеальний баланс. У нього мова достатньо багата, щоб від неї можна було отримувати задоволення, і водночас вона не перетягує на себе ковдру, бо сюжет має-таки головувати. Мені подобається.
Загалом це книжка, з якою можна приємно провести кілька годин, розвантажити голову та трохи відволіктися. Те, що треба від детектива.
Але серед прочитаних мною на сьогодні творів Добрянського цей — найслабший. Все одно хороший, мені сподобалося! Але інші сподобалися більше.
Чому? Ну, особисто для мене тут дещо підзлито фінал. І на деякі питання, які мені здавалися важливими, автор так і не відповів — принаймні я відповіді не побачила. Наприклад, там доволі багато подій відбувається через те, що батько не дозволяє синові вчитися за кордоном. Той мріє про це, але батько навідріз відмовляється це організувати. Але чому? Певні припущення персонажі роблять, однак остаточно це так і не стає відомо. А як на мене, це важливий момент.
Displaying 1 of 1 review