Захопившись історією Нової Англії, юнак вирушає в мандрівку старовинними містами краю. На шляху до Аркгема він дізнається про автобусний маршрут, що пролягає крізь віддалене прибережне містечко Іннсмут — сама лише згадка про нього викликає в мешканців околиць глибоку відразу. Натрапивши в місцевому музеї на дивні золоті прикраси з Іннсмута — із химерними обрисами та бентежними візерунками — хлопець відчуває невтримне бажання побачити загадкове місто на власні очі.
Колись квітучий рибальський порт і промисловий центр, Іннсмут нині — лише тінь самого себе. Темні вулички просякнуті нестерпним рибним смородом, а місцеві мешканці вирізняються аномально моторошною зовнішністю. Попри огиду, юнак не здатен опиратися спокусі дізнатися більше. Старий п’яниця, на ім'я Задок погоджується підняти завісу над страшним минулим міста: у 1880-х роках капітан Обед Марш, який торгував із народами Полінезії, заснував язичницький культ «Езотеричний орден Даґона», що поступово підкорив усіх мешканців. Задок розповідає, буцімто Марш уклав угоду з чудовиськами із морських глибин, які подарували йому виняткове процвітання. Та в обмін на багатство ті створіння зажадали… невимовного.
Нажаханий мандрівник хоче залишити місто, проте автобус несподівано ламається. Вибору немає: бідоласі доведеться заночувати в Іннсмуті…
Howard Phillips Lovecraft, of Providence, Rhode Island, was an American author of horror, fantasy and science fiction.
Lovecraft's major inspiration and invention was cosmic horror: life is incomprehensible to human minds and the universe is fundamentally alien. Those who genuinely reason, like his protagonists, gamble with sanity. Lovecraft has developed a cult following for his Cthulhu Mythos, a series of loosely interconnected fictions featuring a pantheon of human-nullifying entities, as well as the Necronomicon, a fictional grimoire of magical rites and forbidden lore. His works were deeply pessimistic and cynical, challenging the values of the Enlightenment, Romanticism and Christianity. Lovecraft's protagonists usually achieve the mirror-opposite of traditional gnosis and mysticism by momentarily glimpsing the horror of ultimate reality.
Although Lovecraft's readership was limited during his life, his reputation has grown over the decades. He is now commonly regarded as one of the most influential horror writers of the 20th Century, exerting widespread and indirect influence, and frequently compared to Edgar Allan Poe. See also Howard Phillips Lovecraft.
Поки найбільш моторошна й атмосферна книга у цій серії. На фоні інших книг автора, тут є екшн сцени, що і було відзначено у передмові. Якщо говорити про сюжет коротко і без спойлерів, то оповідач, щоб зекономити зупиняться у місті Інсмут, де усі жителі якісь дивні, не повністю люди....
Nisam imala predstavu sa čim se susrećem pošto je ovo prva Lavkraftova knjiga koju čitam. Zato su me i iznenadili prijatno kitnjasti stil i bogati opisi atmosfere i same radnje. Definitivno su mi uočljivi elementi priče koji su inspirisali određene delove video igre Bloodborne - drvene kućice i dokovi u Insmutu toliko „vrište” Fishing Hamlet, pa i sama stvorenja, ta misterija i tenzija. Drago mi je da sam došla u kontakt sa izvorom koji je poslužio kao inspiracija mojoj omiljenoj igrici - nije podbacio.
Ne znam da li sam više uživala u priči ili ilustracijama koje uspešno dočaravaju turubnost i gnusnost Insmuta. I taj plot twist - toliko sam bila zaokupljena opisima mesta, tenzijom i građenjem priče da nisam ni očekivala ovakav kraj. (Možda je do mene?) Ne znam da li je to tipično za Lavkrafta. Možda bi ljubitelji njegovih priča znali šta otprilike da očekuju u slučaju da je to česta pojava, ali ja svakako nisam.
Toplo preporučujem ovo ilustrovano izdanje uz neku jezivu muziku - imaćete tako atmosferično i grozničavo iskustvo!
Lijepo izdanje Čarobne knjige, koje nažalost ne mogu naći na Goodreads-u.
Iako su Baranžove ilustracije brutalne, voljela bih da sam ovo čitala kao čist tekst prvo, da bih vidjela do kojih granica će ići moja mašta. Ovako su me ilustracije ograničile i unaprijed mi postavile sliku. Naredno čitanje Lovecrafta ćemo pokušati na engleskom, za dodatan utisak.
Je dois vous avouer que je ne connaissais pas du tout l’œuvre de Lovecraft, et j’ai été ravie de pouvoir y mettre un premier pied avec un ouvrage aussi beau et abouti. Cette version illustrée de L’ombre sur Innsmouth par François Baranger est un véritable régal pour les yeux. Les illustrations sombres, poisseuses et froides m’ont totalement transportée du début à la fin.
Je ne suis pas très friande du format nouvelle, car j’ai souvent l’impression que l’histoire va trop vite et manque de profondeur. Ici, ce n’est absolument pas le cas : le récit a un début, une fin et un déroulement progressif, qui glace le sang au fur et à mesure. L’ambiance angoissante et horrifique est parfaitement rendue, un vrai bonheur pour les fans de horreur et de mystère. J’ai particulièrement aimé le procédé des rumeurs, qui ajoute tension et suspense tout au long du récit.
Cette édition est une magnifique mise en avant de l’œuvre de Lovecraft, et je suis contente de l’avoir découverte sous ce format. Sans elle, je n’aurais peut-être jamais osé plonger dans l’univers Lovecraftien. Je sens que ce livre n’est qu’une mise en bouche, et je suis très curieuse d’en découvrir davantage !
«Тінь над Іннсмутом» Говарда Лавкрафта — це не просто історія, а атмосфера. Темна, мокра й моторошна, вона липне до тебе з перших сторінок і не відпускає навіть після того, як книга закінчується. Ще пів дня ходиш ніби покинутий у цій сирій, гнилій тіні, де кожен погляд здається підозрілим.
Мова в книзі неймовірно красива, а переклад — справді гарний: текучий, густий, він підсилює відчуття тривоги й приреченості. Дуже чітко відчувається, як головний герой занурюється все глибше і глибше в секрети Інсмута, крок за кроком втрачаючи шанс вибратися. Бо шансів, по суті, немає. І це лякає найбільше. Та попри це — або саме через це — цікавість перемагає. Як і персонаж, ти не можеш зупинитися, не можеш відвести погляд, відірватися просто неможливо. Страх тут не відштовхує, а затягує.
Окреме задоволення — краса видання. Воно заворожує й ідеально доповнює настрій історії, роблячи читання ще більш занурюючим.
Мені дуже сподобалось. Я у захваті. Це було просто прекрасно у своїй моторошності 🖤
Senka nad Insmutom je jedna od boljih priča koje sam pročitao od Lavkrafta, stvarno puna njegove unikatne atmosfere, straha i kosmičkog horora, podseća po temi na Danički Užas ili na Boje izvan svemira, ali sam u Senci baš uživao, sve preporuke i naravno Baranžeove ilustracije su sjajne kao i uvek, odlično izdanje Čarobne knjige, sve preporuke.
Колись давно я починала читати "Ніч у музеї" авторства Лавкрафта, і тоді щось не склалося. Але я виграла приз у "Книголюті" і вирішила дати автору ще один шанс. Тим паче, видання ілюстроване, гарне й атмосферне. Історія стояла на полиці майже рік, і ось нарешті в мене з'явився настрій для її прочитання. Перш за все варто сказати, що це видання - божественне. Кожна сторінка ілюстрована й ідеально передає те, що відбувається в тексті. Малюнки не просто доповнюють оповідь, вони додають ще більше загальної моторошності. Окремі сторінки мене просто лякали. Здавалося б, звичайні ілюстрації, але вкупі з текстом вони створюють дуже напружену атмосферу очікування чогось... чогось недоброго, лячного, потойбічного. Історія, хоча й написана сто років тому, досі лякає. Це такий жах, що поступово пробирається під шкіру, віддає легким холодком, тінями на стіні чи завиваннями вітру. Потім він ніби заспокоюється і відступає, а згодом - раптово впивається всіма пазурами в серце й не відпускає до самого кінця. Звичайний мандрівник із цікавості змінює свій маршрут та приїжджає в дивне містечко Іннсмут. Жителі навколишніх поселень не люблять місцевих, та й ті не дуже дружелюбні. Герой блукає містом, спілкується з дивним відлюдьком, який розповідає йому ледь не казкову історію про морських істот. А вночі по нього приходять... Це історія, яка тримає до останнього. Тут немає щасливого кінця - лише жах різних відтінків. І цей жах мені безперечно подобається!