Фінальний драфт

by Поліна Кулакова

Затишний готель, засніжений ліс і майже цілковите безлюддя — ідеальне місце, щоб зосередитися на творчості. Олеся вірила, що втеча з Києва у зимові Карпати допоможе їй упорядкувати думки й нарешті дописати сценарій фільму. Але тиша виявляється оманливою. Творча резиденція поступово перетворюється на справжній герметичний трилер із нібито знайомим сюжетом. От тільки тепер Олеся — не авторка, а героїня історії, від якої холоне кров. І вона навіть не підозрює, що криється за цією історією та яким вибуховим буде її фінал.

Genres: Thriller, Ukrainian Literature

304 pages, Hardcover

Published September 1, 2025

About the author

сучасна українська письменниця, авторка трилерів
Ukrainian author of thrillers

Reviews

[Марія Маргуліс · Rating 4 out of 5]

Мала нагоду читати цю книжку як бета-рідерка ще на етапі чернетки. Люблю вгадувати наперед повороти та хто вбивця — так от, тут мені це не вдалося. А кінцівка взагалі вибух мозку!

[Olena Brazhnyk · Rating 4 out of 5]

Мені сподобався сетинг історії — самотній готель у горах, сніг і холод; тривожність, яку нагнітала авторка. Дуже атмосферною була сцена у чані й ще декілька епізодів. Сподобались Зеник та Ніка, смачно описані страви, діалектизми 😊 (правда не завжди розуміла доцільність зносок, бо більшість слів була зрозуміла з контексту)

Героїня періодично гортає книжки з полиці для читання чи згадує тексти, які їй перегукуються із ситуацією, в якій вона опинилась. Я чесно не зрозуміла, чим подібна «Сімейна гра» Стедмен до перебування у «Пструзі», бо для мене ці історії дуже різні.

Думаю роман сподобався би більше, якби не було побічних ліній сюжету, бо конкретно ці відгалуження були мені нецікаві не лише тут, а й загалом у текстах.

Якщо підсумувати враження, книжка може швидко прочитатись й гарно занурити в атмосферу сніжної пронизливої зими у горах, коли напруга то наростає, то поступається затишним сценам. Може сподобатись і тим, хто любить опис творчого процесу (героїня періодично пише чи думає про сценарій до трилера), хоча тут цього і не багато.

[Єлізавета Максименко · Rating 5 out of 5]

для зимових читань це ідеально) Гори, сніг, герметичність і вбивство. Є дуже цікавий персонаж гуцул, з відповідною говіркою.

Нагадало вайб Сари Пірс — за що плюсую.

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

4⭐️

Був на презентації у Франику «Драфту» і нарешті розвіртуалились із Поліною, тому знав чого очікувати тут, хоча забігаючи наперед - очікування були трішки завищеними, не на всі сто кайфанув.

Спеціально чекав зимової атмосфери для читання, і таки дочекався (вчора так норм вітер підвивав ввечері) цього атмосферного читання. Сюжет сподобався і під кінець нагадав розвʼязку у стилі Фріди, які не завжди подобаються, але тут було все логічно і майже гармонійно.

Читайте українських авторів/авторок.

[Євгенія Яцюк · Rating 5 out of 5]

Мені здається, такого авторка ще не писала. Якось ця книга суттєво вирізняється від попередніх. Але така ж класна

Я обожнюю герметичні трилери, а тут ще й засніжені Карпати, вуйко з його диалектом та величезний алабай.

Дуже сподобалась як авторка використовуючи трошки клішованих поворотів одночасно додавала метаіронію над ними ж в самій книзі. Як героїня сама з себе сміялася і казала «що читачи трилера б за таку поведінку героїні б розпʼяли авторку» чи щось таке. Вважаю, що це було дуже цікавим ходом.

До самого кінця хотілося зрозуміти, що ж таки відбувається, хто загроза і головне, які мотиви. І я нічого не вгадала, хоча трошки і підозрювала цих персонажів (але в стилі — ну можлииииво!)

Фінальна розвязка шокувала😱 ще і дуже актуально наразі, на жаль

[Олег Краюхін · Rating 5 out of 5]

Я ковтнув книгу за день — настільки динамічно це було. Поліна Кулакова вміє писати кінематографічні історії, і ця книга — не виняток.

Головна героїня, Олеся, разом із чоловіком їде з Києва в зимові Карпати, у віддалений засніжений готель, щоб завершити останню чернетку («драфт») до кінострічки. Але прогнозований ретрит стає пасткою: реальність Олесі враз перетворюється на герметичний трилер.

Олеся далеко не супергероїня, вона звичайна дівчина зі своїми слабкостями та важким минулим після травматичних аб’юзивних стосунків з колишнім. І дійсно цікаво спостерігати за тим, як її психіка, думки й страхи намагаються впоратися з обставинами.

Атмосферу зимових Карпат у книзі передано шикарно. Аж самому захотілося там опинитися (до певного моменту). Детально описано усамітнену будівлю готелю, гірську природу. А ще всі ці автентичні гуцульські назви, словечка, страви й говірка дуже сприяють зануренню в текст. Також хочеться згадати й образ простодушного та щирого вуйка Зеника та його собаки алабая. Дуже колоритний персонаж)

Але, зрештою, це трилер, і неприємності на героїв звалюються відразу. З перших же сторінок все працює як треба — напруга, саспенс, кліфгендери не дають відкласти книгу ні на секунду. Інтрига й постійне відчуття тривоги авторка тримає майстерно. Постійно підкидає все нові й нові факти, щоб заплутати читача. І таки заплутує!

Бо фінал мене відверто здивував. Чомусь я очікував зовсім іншого, але так виявилось навіть цікавіше. Ну, а епілог просто добив, таким реалістичним виявився. Поготів, з такими паралелями на сьогодення.

Ще обов’язково хотів би зазначити, що це не зовсім типовий трилер Поліни. Це радше стьоб над жанром, приправлений рясною порцією метаіронії й абсурду. Деколи Олеся поводилась ну зовсім «як типова героїня трилерів», і ще й сама про себе так відзивалася. Усі ці вставки доволі кумедні й дещо розбавляли напружену атмосферу та додавали необхідного контрасту. Мені сподобалось. Раджу прочитати, якщо любите трилери, та хотіли б спробувати щось новеньке, не зовсім типове у своєму жанрі.

https://t.me/knepotrib

[Юлія Медвідь-Гнепа · Rating 5 out of 5]

Дочитала цей роман у потязі, закутана у плед і зі снігом за вікном - усім раджу саме так. Дуже атмосферна історія з абсолютно непередбачуваним фіналом. Кажу це як людина, яка в книжках вгадує вбивцю на 25-й сторінці, а у фільмах - ще з постера.

[Irуna Kuibida · Rating 5 out of 5]

Ця книжка вкраде у вас вечір.

📖 «Фінальний драфт», Поліна Кулакова
⭐️ 5/5

Зима. Наші Карпати.
Олеся з чоловіком Русланом приїхали у гори, аби дописати сценарій до трилера.
І почалося!

Сильний сніг, мороз. Відсутній звʼязок, Інтернет, світло. Дорогу розчистити не можуть — сніг не зупиняється. Ніхто не може ні заїхати, ні виїхати.

І ніби того було мало — коло будинку героїня знаходить труп. А її минуле, від якого так наполегливо і старанно втікала, нагадало про себе і почало дихати в спину. Ще й так сильно, що аж конденсат на потилиці утворюється.

Тепер сценаристка не тільки пише трилер, а ще й живе в ньому.

Мені сподобалося у цій книжці майже все. Сюжет не провисав і розвивався динамічно. Саспенс тримав мене за руку й шепотів «ще один розділ і спати». Я не могла закрити ту книжку, поки не перегорнула останню сторінку. І ще й не відгадала розвʼязку.
Для мене це показники ідеального трилера!

Тільки тепер у Карпати взимку щось не дуже хочеться.
Поїду, як тепло буде.
Тоді вже точно всі трупи з-під снігу покажуться 😅

[Uliana · Rating 5 out of 5]

Один з найкращих прочитаних трилерів за останній час. Авторці вдалось настільки майстерно занурити в атмосферу зимових Карпат і закрутити інтригу так, що книжка читалась на одному подиху. 11/10.

[Kate Sawyer · Rating 3 out of 5]

«Фінальний драфт» Поліна Кулакова
6,5/10
Герметичний трилер,наповнений напругою.

Плюси:
- крута атмосфера, у яку ти повністю поринаєш;
- карпатський сетинг;
- колоритний Зеник та крута Ніка- найкращі персонажі книжки;
- авторка майстерно нагнітає,створює вайб небезпеки та страху.
- більшу частину книжки, саме до фіналу, мені було цікаво читати.

Мінус:
- я вгадала, хто за цим усім стоїть ще на початку історії, тому не було ефекту несподіванки;
- мені не сподобалася мотивація злочинця, краще б авторка обрала іншу стратегію, бо ця для мене було нереалістичною та незрозумілою.
- епілог ще більше розчарував, не заходять мені такі голівудські кіношні повороти у книгах.

Мені сподобалося усе, окрім завершення історії.

[Olha · Rating 5 out of 5]

Зима, Карпати, сімейний відпочинок сценаристки з чоловіком, що обертається моторошним переслідуванням, заплутаним розвитком подій і несподіваним завершенням історії... Хороший герметичний психологічний трилер!

[Olha · Rating 2 out of 5]

Герметичний трилер про пожиттєві наслідки психологічної травми від насилля з боку чоловіків.
Головна героїня, сценаристка фільмів жахів, приїжджає в усамітнений готель в Карпатах зі своїм чоловіком, щоб дописати роботу до дедлайну. Вона має страшну таємницю з минулого, яка переслідує її в думках (а тепер ніби і наяву).
Героїня одразу мене вибісила своїм ставленням до тварин, тому я взагалі за неї не переживала, навіть навпаки. Вона ще й плаче 90 % часу, дуже дратуюча персонажка, з істериками, вересками та биттям посуду. Та і чулувік, з газлайтингом «це все твої горори», теж не викликав співчуття.
З хорошого - атмосфера засніженого Прикарпаття, чудова собуня і привітний місцевий дядько з гуцульським діалектом, який сам (!) утримує готель. Також тут багато описів їжі, тому голодними краще не читати.
Але також багато нереалістичних випадків, нелогічних вчинків та безліч криків.
Написано нормально, читається легко, проте я не повірила жодній події, не тільки з детективної лінії, але й з людських відносин. Багато згадок відомих фільмів і книг, якими, мабуть, надихалася авторка, і така кількість теж виглядає дещо дивно.

[Olya Zahvoyska · Rating 4 out of 5]

Перша частина - чудова, а от далі багато одноманітного туди-сюди. Піти в спа - це не сподобалось, а фінал якось він не такий довершений-виплеканий, як весь той сеттинг першої частини. Карпати, готель, страви, ґазда Зеник, Ніка - це було гарно

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

“Фінальний драфт” Поліни Кулакової можна читати і як жанровий текст — це динамічний трилер в найкращих традиціях жанру: засніжений карпатський порожній готель, подружня пара зі своїми таємницями й таємничий психопат, що вже вийшов на полювання. У романі є все, що робить цей трилер справжньою знахідкою для поціновувачів саспенсу: вміло розкидані гачки й кліфхенгери, збалансований ритм, відсилки до класиків жанру й іронія на адресу жанрових кліше, яскраві персонажі й колоритний сетинг. Так, після прочитання просто неможливо не захотіти провести час у Карпатах, куштувати страви з екзотичними для мешканців інших регіонів назвами, розслаблятись у запашному чані під снігом, вивчати нові слова гуцульського діалекту й гладити місцевих песиків. Головна інтрига поєднує психологічне з політичним, у фіналі стаючи до моторошного актуальною, але тут спойлерити не буду. Краще окремо відмічу реалістичне зображення персонажки з ПТСР після аб’юзивних стосунків, яка відчайдушно старається не дати минулому зіпсувати теперішнє. А також Руслана — дуже порадував цей звичайний мужчина, не ідеалізовний герой-коханець і не романтизований редфлег, а просто такий собі подорослілий пацанчик зі своїми проблемами й недоліками, який, тим не менш, щиро кохає свою дружину, завжди намагається її зрозуміти й підтримати. Такого бачення сімейних стосунків мені в літературі не вистачає.

Але найціннішим у цьому романі особисто для мене став його інший шар, метапрозовий. Головна героїня Олеся — сценаристка в творчій кризі, яка разом із чоловіком приїжджає до Карпат, щоб встигнути до дедлайну закінчити сценарій власного трилерного повного метру. Спостерігаючи за тим, як її творча резиденція перетворюється на сюжет в її улюбленому жанрі, Олеся починає усвідомлювати себе її персонажкою, і тут наратив “Фінального драфту” ніби роздвоюється: лишаючись трилером із дрібкою іронізування на поверхні, книга водночас розповідає іншу історію, екзистенційну. Чи не є Фатум лише казкою, яку ми розповідаємо самим собі про себе? Чи можливо вийти із власного сценарію, якщо усвідомити його майбутній фінал без хепі-енду? І чим розплачуються творці вигаданих за можливість творити вигадані світи?

Мені подобається дивитись на арку Олесі з точки зору деміургічного тропу. Олеся — трилерна майстриня, яка то заперечує себе як персонажку трилера у власному житті, то намагається боротися з жанровими кліше, то вже свідомо використовує їх на власну користь. Але оскільки замість вийти за рамки жанру вона обирає поставити себе на той самий деміургічний рівень, метафоричні рушниці все ж стріляють, а рівень невідворотності зростає до античної трагедії.

На психологічному рівні тут працює самовтілюване пророцтво: травмовані аб’юзом люди часто бачать світ жорстоким місцем, де не можна нікому довіряти, а хвилина розслаблення може дорого коштувати (як у трилері, правда?). І вийти з такого сценарію справді непросто. Навіть коли ніжишся в гарячому чані серед мальовничих гір, а поряд дбайливий коханий чоловік, десь усередині все одно чатує Зло.

Дякую авторці за чудову книгу, раджу “Фінальний драфт” і тим, хто прагне відпочити з зимовим трилером, і тим, кому хочеться подумати, порефлексувати, пошукати прихованих сенсів.

[Elaine Dan · Rating 4 out of 5]

Не вау, але доволі цікаво. Злодіяки вираховуються легко. Коли прийшов фінал, було відчуття казки — геппіенд і все тут, але... Остаточна фінальна крапка сподобалася деякою реалістичністю.

[Iryna Matviiuk · Rating 5 out of 5]

Це була книга за день з приємним, хоч і гірким післясмаком.

Готель у Карпатах, заметіль, пара, яка приїхала відпочивати. Їй треба час дописати сценарій, тому вони вибрали маленький готель, де лише дядько Зеник, який опікується всім. Також у готелі мешкає собака Ніка, і інколи заходить допомогти небіж Богдан.

Що може піти не так? Звісно, все, бо це ж написала богиня трилерів.

Обожнюю Поліну за те, що у своїх книгах вона завжди зачіпає якісь важливі теми: алкоголізм, проблемні сім'ї, зґвалтування і навіть корупційні скандали. І все це так правдиво, так детально, що аж боляче. І від цього «боляче» поринаєш в історію і віриш.

Особливо, подобається розв'язка, оскільки на якусь мить я уже розчарувалася, як тут сюжет підніс новий сюрприз. І ось тут довелося похвилюватися.

Окремо хочу відмітити алабайку Ніку. Це неймовірна добра і справедлива собака зігрівала серденько у складні для персонажів моменти.

Ну і епілог. Болючий, але такий реалістичний. Хочеться, щоб колись таке траплялося лише в книжках.

Усім любителям трилерів раджу😊

[Anastasia Polishchuk · Rating 5 out of 5]

Герметичний трилер в будиночку серед зимових безлюдних Карпатських гір, що ввесь час тримає в напрузі.

По-перше, маю відзначити те, як легко читалася кожна сторіночка, неймовірний темп, з кожним розділом розкривається все більше деталей та цікавість не покидає до останнього рядка.

Авторка настільки детально передала красу засніженої гірської місцевості, що було легко уявити локацію і з задоволенням зануритися в текст.

Неймовірно сподобався Зеник з його гуцульською гостинністю та притаманною місцевим говіркою, а також розвиток їх стосунків.

Страви, які він їм готував наганяли апетит у найбільш тривожні моменти. І поміж хвилюванням за головних персонажів, хотілося звичайного людського — поїсти тих дерунів зі сметанкою і назбираними грибочками, баноша та млинців, і вже най буде той узвар, хоч я його і не дуже люблю.

Головна героїня, Олеся — сценаристка. Щоб встигнути до дедлайну в пошуках комфортного робочого місця та натхнення на майбутній трилер, вона їде з чоловіком на віддалену мальовничу локацію в горах, навіть не підозрюючи, що знайомий до болю сценарій може стати реальністю, а вона зіграє в ньому далеко не другорядну роль. Доволі іронічно, чи не так?

Не обійшлося і без гумору: вона аналізувала себе, свій стан та дії, стібалась над тим, як би вона написала цю історію, і як глядач на неї зреагував. І все ж, реальні події значно відрізняються від того, що показує нам кінематограф.

Також, я зацінила відсилки до українських авторів та їх книжок. Події відбуваються в сьогоденні, під час повномасштабного вторгнення, що додає історії надійності та змушує повірити в її реальність.

Головній героїні досить легко співпереживати — нестабільна та крихка психіка, що сформувалася внаслідок травматичного досвіду (описані сцени абʼюзивних стосунків можуть стати тригером для читача) зробила її вразливою до подій, однак і достатньо сильною, щоб нею захоплюватись.

Хотіла б я сказати, що вгадала винних одразу, але насправді, хоч авторка і натякала, я відчувала все так само, як і головна героїня — з сумнівами та роздумами. Тож все-таки вдалося втримати інтригу.

Я в принципі зрозуміла, чому Поліну називають тою самою жорстокою авторкою — так закінчувати книги просто незаконно. Але мені подобається, коли мене дивують, тому, як казав один письменник: «Якщо книжка викликає сильні емоції — це вже хороша книжка».

[Тетяна Невідома · Rating 5 out of 5]

Перша книга січня в Клубі вбивчих історій — «Фінальний драфт» Поліни Кулакової @polly_kulakova, і це було просто в саме серденько 🩵
Ну тут усе, як я люблю: гори, сніг, віддалений котедж і вбивця🏔️❄️ 🔪 Атмосфера напружена, холодна й дуже кінематографічна — ніби дивишся трилер, загорнувшись у плед.
Читати сніжний трилер посеред справжньої сніжної зими — це окремий вид задоволення ☺️ Сюжет тримає в напрузі, події розгортаються динамічно, а цікавість не відпускає до самого фіналу.
Особисто в мене питань до сюжету не виникло: усе логічно, продумано й зрозуміло. Книгу прочитала за два вечори, хоча цілком могла б упоратися і за один — настільки легко й захопливо читалося.
Творчість Поліни Кулакової щиро обожнюю ❤️ Прочитала вже більшість її книг, і кожна з них мені «зайшла». «Фінальний драфт» — ще одне приємне підтвердження того, що це точно мій автор.
Моя оцінка 5 з 5❤️‍🔥

[reader_ka · Rating 4 out of 5]

7/10

[Lena in_ua · Rating 2 out of 5]

Сюжетна лінія непогана, локація теж - Карпати як тло для такої історії працюють. Однак протягом усього читання мене не полишало відчуття, що з самим текстом щось не так. Авторці дуже кортіло передати гуцульський колорит: через мову героїв, інтер'єр, місцеві страви, якими власник готелю пригощає гостей. Проте все це виглядало надто сконструйованим, ніби колорит старанно розклали по сторінках за чеклістом. Не відчувалося органічності. Ще більше дивувало те, що в напружених або важливих для сюжету моментах увага раз по раз зміщувалася на те, що їдять герої, у що вони вбрані чи як виглядає інтер'єр, замість того щоб зосередитися на суттєвіших деталях. Фінал справив враження нашвидкоруч дописаного, якимось чужорідним. Після всього - буквально сторінка розв'язки, де раптом з'являються махінації в оборонній сфері та політичні перипетії. Усе це виглядає поспішним і поверховим. Отой улюблений  кліфгенгер авторки щодо чоловіка головної героїні залишив лише одне питання: нахіба? У підсумку все здалося дешевим і дещо маніпулятивним. Утім, навіть таким книжкам має місце бути хоча б задля того, щоб невибагливі читачі обирали щось українською.

[Victoria Okhrymiuk · Rating 4 out of 5]

Я взяла цей роман щоб відчути атмосферу зимових Карпат і я це отримала. Однак розвʼязка цього роману мені не дуже сподобалося, особливо цей прийом коли антагоністи пояснюють причини всіх подій. За це мінус бал. Але загалом читати було цікаво і швидко.

[Roman · Rating 4 out of 5]

Я не є поціновувачем трилерів, читаю їх десь раз на рік, тому сильно порівнювати нема із чим, але спробую таки якось оформити свої враження.

Отже, маємо цікавий сеттінг - маленький готель в Карпатах, який снігова завірюха відрізала від цивілізації, але тим не менш, жахливі події з минулого головної героїні, сценаристки Олесі, якимось чином потрапляють в цей відокремлений будиночок і починають ставати реальністю. Дійових осіб не так щоби і багато, тому все тут герметично та камерно, і тут, на мій погляд, дуже важко було уникнути деяких жанрових кліше (напр., Олесі спочатку ніхто не вірить, потім ще - майже шаблонно-кінематографічна кульмінація, яку ми інколи бачимо при перегляді трилерів тощо).

З плюсів - гарна гуцульська говірка власника готелю, з мінусів - її тлумачення в зносках (та й всі зноски були зайвими, нмд). Ще серед мінусів була деяка плутанина в деталях, от наприклад, на першій сторінці прологу вказано, що Олеся була в кроксах, а в наступному абзаці - вже в білих капцях, скоріш за все, в готельних.

Але читалось жвавенько, тривожні та моторошні сцени викликали відповідну реакцію, тому все ок - мету твору досягнуто.

Це моя перша книжка авторки, можливо, колись, за рік чи два почитаю якийсь з інших її трилерів в рамках свого річного ліміту, хтозна)

[Катерина Шильпп · Rating 4 out of 5]

Ця книга точно дуже виділяється із вже написаних авторкою! 🤌🏻 Як у такого герметичному трилері (у невеликому готелі під час снігової бурі) вдалося таак тримати динаміку?)

Якщо розвʼязка мене не дуже здивувала, то прям кінцівка вдарила під дих — швидко, реалістично та болісно. З нетерпінням чекатиму наступних історій Поліни, бо обожнюю і стиль, і дозованість у розкритті історій 🥹🤍

[Тетяна Царенко · Rating 4 out of 5]

Це була книга прочитана за день 🔥
Шалений темп подій в цьому трилері не дає вам можливості на перепочинок чи паузу.

Напружено, моторошно та непередбачувано.

Ідеальний варіант для зимового читання, тому що дуже атмосферно змальований відпочинок в котеджі під час снігової бурі в Карпатах.

[Iryna · Rating 5 out of 5]

це було класно, не змогла відірватися, доки не перегорнула останню сторінку

[Valeriia · Rating 2 out of 5]

Починалося все захопливо, але дуже швидко стало якось одноманітно — ніби все ходить по колу.

Головна героїня відверто бісила. Постійні повторення на кшталт: «Ну ми ж не у фільмі-трилері, у житті так не буває». Місцями це звучало як виправдання якоїсь дивної поведінки: «Ну ми ж не у фільмі, де все ідеально».

Момент із сауною взагалі просто вбив. На якій планеті, коли ти в пастці з маніяком, вирішуєш поніжитися в чані???

Не вистачило розкриття персонажів. Якось усе було надто містично довкола Руслана і його роботи. Очікувала, що ця сюжетна лінія отримає більш детальне пояснення, але зрештою все звелося лише до загальних пояснень. Особисто мені цього не вистачило, щоб повністю повірити в історію.

Кінцівка теж не принесла того самого відчуття, коли всі шматочки пазла стають на свої місця. Навпаки - здалося притягнутим за вуха й скомканим. Дуже бракувало деталей.

[Alona Salona · Rating 3 out of 5]

Моя абсолютно суб'єктивна думка.

Для мене ⭐⭐⭐ це норм книга, яка не викликала у мене просто емоційного відгуку, я не була вражена сюжетом і мені здавалося що я десь вже щось таке читала, наприклад в "Камінь, Ножиці, Папір"

Самі персонажі включно з Олесею доволі дивні і плоскі, я з самого першого трешака зрозуміла хто все це робить, десь там теж на початках одразу зрозуміло що головна причина взагалі в Руслані.
Тіко дід був нормальний, інші якісь ... Та і загалом певно я просто не прониклась ані книгою ані персонажами.

Певно звикла до більш трилерних трилерів, чи що )

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Книга, яка вразила мене з перших сторінок. Почну з того, що я дуже чекала нових історій від Поліни Кулакової, адже кожна книга читається швидке попередньої ❤️
Ця історія - не виключення. Пригоди головних героїв вражають та заставляють хвилюватись за їх долю.

Головна героїня, Олеся - сценаристка фільмів. Щоб написати новий сценарій, ідея якого в неї вже сформована, вона мала насолодитись невеличким перезавантаженням. В короткостроковому відпочинку також зацікавлений її чоловік Руслан, який добряче нервує на своїй роботі. Для цього вони бронюють готель в мальовничому місці Карпат, де планують провести найкращі миті зими.
Але планувалось не так, як сталось. Приємний відпочинок в гуцульській хатинці перетворюється на лякаючу реальність ,в якій героїня зіштовхується із своїм старшим минулим.

Історія цікава, герої дуже імпонують читачу своїми характерами. Описи страхів та переживань Олесі викликають хвилювання, ти переймаєшся всім, що відбувається, наче перебуваючи з нею поряд.
Стиль авторки легкий та лаконічний, описи місцевої кухні та готелю в гуцульському стилі переносять читача в красиві Карпати, відпочинок в яких буквально всім представляється затишним та душевним, а можливі підступні плани долі "мурашать" твою шкіру від одного лише уявлення.
10/10 🔥🔥🔥

[Yulia · Rating 4 out of 5]

Вся історія тримала в напрузі від першої до останньої сторінки. Це був той випадок, коли зовсім неможливо відірватися, і хочеться читати кожну вільну хвилину. Але фінал… Здавалося, що автор дає промінчик надії, а потім одним реченням усе руйнує. Це залишило важкий присмак і справді вдарило по серцю. Хотілося б, щоб завершення було не таким різким, щоб воно дозволило зберегти хоча б трохи світла після всієї напруги. ...

[Alina Гріневич · Rating 5 out of 5]

хоч як я вже зазначала суб'єктивний мінус - наявність описів сексу ,але це все ж не зіпсувало моє враження,я у захваті...дуже сумний фінал ,не встигла порадіти початку епілогу і офігіла мягко кажучи...що??? чому ? пані Поліна завжди дивує несподіваними гучними фінальними акордами що просто потім довго не забуваються