What do you think?
Rate this book
Коли зацвіте каштан
Лінія фронту розділяє родину Білоцерківських: коли майже доросла Іванка чує перші вибухи в Дніпрі, її батьки та молодші брат і сестра опиняються в окупації в Гостомелі. Відтоді перші місяці вторгнення розгорнуться для них по-різному. Кров’ю поранених у медеваці, зрадою серед земляків і безпринципним злом у лиці ворожого командира — хай навіть той командир завдячує Білоцерківським більше, ніж просто життям. Чи зможе родина об’єднатись у цій нелюдській круговерті? Надія лишається, доки її береже родинний каштан, пов’язаний з долею кожного.
480 pages, Paperback
Published January 1, 2025
2 people are currently reading
29 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 34 reviews
October 14, 2025
Коли зацвіте каштан ☘️
Це історія, яка болить..
Я читала її повільно — по кілька сторінок, бо спогади накривали хвилею.
Моя мама втекла з Бучі останньою перед окупацією. Я була з чоловіком в окупації, а потім ми жили у Львові.
Кожен із нас пережив щось страшне на початку 2022 року…Тому ця книжка торкнеться серця кожного, хто пам’ятає.
У центрі історії — родина, яку розділила лінія фронту.
Батьки з сином і донькою залишились у Гостомелі, а інша донька, Іванка, — у Дніпрі.
Коли зв’язок із рідними обривається, вона мала б їхати за кордон, рятуючись.
Але замість цього вирішує повернутись — і приєднується до медиків, які їдуть у бік Києва.
Чесно? Я не очікувала, що ця історія так глибоко зачепить мене.
Вона болюча, але водночас світла.
Мені дуже сподобалась любовна лінія, спочатку і натяку на неї не було. А потім все переходить в любовний трикутник 👀
Перші сто сторінок були найважчі, бо все занадто близьке й справжнє.
Але потім я просто не змогла відірватися — прочитала за кілька днів💔
Це книга-пам’ять
Книга-нагадування, чому не можна забувати, як усе починалося і чому не можна пробачати тим, хто це зробив
Це історія, яка болить..
Я читала її повільно — по кілька сторінок, бо спогади накривали хвилею.
Моя мама втекла з Бучі останньою перед окупацією. Я була з чоловіком в окупації, а потім ми жили у Львові.
Кожен із нас пережив щось страшне на початку 2022 року…Тому ця книжка торкнеться серця кожного, хто пам’ятає.
У центрі історії — родина, яку розділила лінія фронту.
Батьки з сином і донькою залишились у Гостомелі, а інша донька, Іванка, — у Дніпрі.
Коли зв’язок із рідними обривається, вона мала б їхати за кордон, рятуючись.
Але замість цього вирішує повернутись — і приєднується до медиків, які їдуть у бік Києва.
Чесно? Я не очікувала, що ця історія так глибоко зачепить мене.
Вона болюча, але водночас світла.
Мені дуже сподобалась любовна лінія, спочатку і натяку на неї не було. А потім все переходить в любовний трикутник 👀
Перші сто сторінок були найважчі, бо все занадто близьке й справжнє.
Але потім я просто не змогла відірватися — прочитала за кілька днів💔
Це книга-пам’ять
Книга-нагадування, чому не можна забувати, як усе починалося і чому не можна пробачати тим, хто це зробив
October 30, 2025
Ця книга доторкнулась до струн моєї душі
26 днів я смакувала роман української письменниці Ярко Любич «Коли зацвіте каштан». Я не читала книгу за 2-3 дні. Я смакувала цей витвір мистецтва і розтягувала насолоду від прочитання книги…
Тож про що вона? Це незручна сучасна українська література про події, які розпочинаються 24 лютого 2022 року. Так, цей роман про повномасштабне вторгнення росіян на території України. Проте чим він унікальний? «Коли зацвіте каштан» в першу чергу показує становлення різних людей від впливом війни. Адже , будьмо чесними, ця війна змінила кожного з нас. Тут є історії парамедиків, військових, окупантів, цивільних у різних амплуа. Є пристрасне кохання. Є любов… Любов до друзів, батьків, дітей та… До рідної землі! До нашої Батьківщини!
Я можу говорити довго, але не хочу… Я краще пораджу вам прочитати цю книгу і віднайти себе на її сторінках! Цей роман про нас! Про те, як ми змінюємося під впливом війни! Тож не буду спойлерити, а просто рекомендую вам поринути у світ книги «Коли зацвіте каштан»!
Ярко Любич, дякую Вам за цю історію! Чекаю Ваших нових витворів мистецтва та екранізації цього неймовірного роману!
26 днів я смакувала роман української письменниці Ярко Любич «Коли зацвіте каштан». Я не читала книгу за 2-3 дні. Я смакувала цей витвір мистецтва і розтягувала насолоду від прочитання книги…
Тож про що вона? Це незручна сучасна українська література про події, які розпочинаються 24 лютого 2022 року. Так, цей роман про повномасштабне вторгнення росіян на території України. Проте чим він унікальний? «Коли зацвіте каштан» в першу чергу показує становлення різних людей від впливом війни. Адже , будьмо чесними, ця війна змінила кожного з нас. Тут є історії парамедиків, військових, окупантів, цивільних у різних амплуа. Є пристрасне кохання. Є любов… Любов до друзів, батьків, дітей та… До рідної землі! До нашої Батьківщини!
Я можу говорити довго, але не хочу… Я краще пораджу вам прочитати цю книгу і віднайти себе на її сторінках! Цей роман про нас! Про те, як ми змінюємося під впливом війни! Тож не буду спойлерити, а просто рекомендую вам поринути у світ книги «Коли зацвіте каштан»!
Ярко Любич, дякую Вам за цю історію! Чекаю Ваших нових витворів мистецтва та екранізації цього неймовірного роману!
November 25, 2025
якщо вам здається, що у вас черстве серце і ви не вмієте співпереживати героям - просто візьміть цю книгу🫂
⠀
десь в Дніпрі Іванка виторговує у смерті життя тих, чиї тіла розтерзані, але чийого духу не зламати.
⠀
~ «— Двадцять перше століття надворі! Світом править штучний інтелект, суспільство переймається виживанням синіх китів та розширенням озонової діри над Антарктидою, а в нас — середньовічний сюрреалізм із брязканням тесаками! Війнa- вибір мавп з імперськими амбіціями...»
⠀
перші дні в окупацiї були для жителів прифронтових міст різними. єдине - що всіх обʼєднувало, непохитна віра в те, що про них памʼятають. по них повернуться.
⠀
ця книга не про уявлення - вона про реалії життя українців. українців, які першими зустріли ворожу техніку на вулицях своїх міст - Бучі, Гостомеля, Ірпеня. людей, які опинилися в окупацiї. які, задля свого порятунку, жили із сусідами в підвалах, пили талий сніг і ділили останні горішки на всіх.
⠀
вона про медиків, які невтомно рятують життя тих, хто день за днем виборює землю для майбутніх поколінь.
⠀
наші головні герої - то все ви. люди, які залишаються на своєму фронтi. люди, які підтримають, допоможуть, вилікують, нагодують.
⠀
через всю книгу своїми довгими гілками тягнеться каштан - родинне дерево Білоцерківських. талісман, хранитель сімейного вогнища. та чи зуміли Таїса та її чоловік зрозуміти натяк дерева? чи прислухалися вони?
⠀
~ «Поки немає сил і смислів - живи, як дерева. Вони не шукають високих цілей і намірів. Вони прокидаються з першими променями й відходять до сну, коли закінчується день»
⠀
мені хочеться стати теплою ковдрою для тих, хто постраждав від рук агресорa. хочеться заспокоїти осиротілу дитину і дати надію батькам, які вже змирилися із втратою.
⠀
~ «Куркуль невтомно жартував, блазнював, брав на кпини все, що бачив навколо»
⠀
часом гумор - це єдине, що тримає людину на плаву і так, мене не покидає відчуття, що в душі я Дід Куркуль😁
⠀
February 4, 2026
Час спливав… На календарі… початок березня. Але в душі кожного так само стояв крижаний безкінечний лютий
🔷 Про сюжет
Ранок 24 лютого 2022 року…
Гостомель. Дніпро. Харків. Білогородка. Київщина…
🔷 Про враження
Біль…
Шкіра, всипана сиротами…
Очі на мокрому місці… ріки сліз… певно, іще не повністю виплаканих…
А часом німий крик… крик, який застряг так глибоко, що аж ніяк не може вирватися назовні…
«Іванка вперше зрозуміла, що значить кричати пошепки й наскільки страшною може стати знавісніла від горя людина»
Знаєте, трапляються історії, під час читання яких уява малює окремі образи, локації, якісь деталі, а часом і цілі епізоди. Ніби дивишся на букви, слова, фрази, речення, абзаци, а бачиш кадри з фільму чи серіалу📖🎬
З цією історією було щось подібне. Але! Окрім тексту та його уявної екранізації, я бачила ще дещо… перед очима зринали епізоди з тих перших днів, тижнів, місяців («… все ще не усвідомлювали, що почалася війн@… Нарешті повірили цьому сумному факту. Повірили, але не прийняли»), які пережила я сама й моя родина («До всього можна звикнути на в*йн*, але тільки не до втрат близьких людей»), згадувалися історії, що їх розповідали друзі, знайомі…
Попри всі описані на сторінках жахіття, що несе із собою війн@ (історії кожного із сімʼї та знайомих родини гг, історії безлічі 300-х і 200-х…), є в книжці щось світле, те, що не дає втратити віру й надію♥️ Авторка не оминула увагою СУПЕРЛЮДЕЙ (читай - волонтерів) і НАДОСОБИСТОСТЕЙ, справжніх АТЛАНТІВ (читай - лікарів)
Як і в Іванки, моя ненависть до ворога тепер стала ще міцнішою😡
P.S. Є песик із кумедною кличкою Хамон🐾
❓Читали книгу? Плануєте?🤗
🔷 Про сюжет
Ранок 24 лютого 2022 року…
Гостомель. Дніпро. Харків. Білогородка. Київщина…
🔷 Про враження
Біль…
Шкіра, всипана сиротами…
Очі на мокрому місці… ріки сліз… певно, іще не повністю виплаканих…
А часом німий крик… крик, який застряг так глибоко, що аж ніяк не може вирватися назовні…
«Іванка вперше зрозуміла, що значить кричати пошепки й наскільки страшною може стати знавісніла від горя людина»
Знаєте, трапляються історії, під час читання яких уява малює окремі образи, локації, якісь деталі, а часом і цілі епізоди. Ніби дивишся на букви, слова, фрази, речення, абзаци, а бачиш кадри з фільму чи серіалу📖🎬
З цією історією було щось подібне. Але! Окрім тексту та його уявної екранізації, я бачила ще дещо… перед очима зринали епізоди з тих перших днів, тижнів, місяців («… все ще не усвідомлювали, що почалася війн@… Нарешті повірили цьому сумному факту. Повірили, але не прийняли»), які пережила я сама й моя родина («До всього можна звикнути на в*йн*, але тільки не до втрат близьких людей»), згадувалися історії, що їх розповідали друзі, знайомі…
Попри всі описані на сторінках жахіття, що несе із собою війн@ (історії кожного із сімʼї та знайомих родини гг, історії безлічі 300-х і 200-х…), є в книжці щось світле, те, що не дає втратити віру й надію♥️ Авторка не оминула увагою СУПЕРЛЮДЕЙ (читай - волонтерів) і НАДОСОБИСТОСТЕЙ, справжніх АТЛАНТІВ (читай - лікарів)
Як і в Іванки, моя ненависть до ворога тепер стала ще міцнішою😡
P.S. Є песик із кумедною кличкою Хамон🐾
❓Читали книгу? Плануєте?🤗
January 27, 2026
Хочу подякувати Вам за книгу, вона викликала в мене дуже сильні емоції!
Я читала з особливим трепетом! Це відчуття, ніби ти дивишся фільм. Під час читання я не бачила сторінок — я бачила сцени, акторів (уявляла наших українських авторів які змогли б на мою думку зіграти ці ролі😅). Я не читала — я проживала. На презентації Ви говорили, що будуть сльози, що вона не легка, але з світлом!) Так от, були сльози, був ком у горлі, була перерва після деяких розділів… і було щастя — світле, справжнє — у моментах спілкування Іванки та Персіваля. Так хотілось їхньої любові більше…Я вірила до останнього, що він живий… і, напевно, ще довго не могла з цим змиритися. Мабуть, тому так боляче, що їхнє кохання закінчилось трагічно. Особливо важко читати з усвідомленням, що це реальна історія сім’ї з Гостомеля. Вона про біль, втрати, любов і силу — ту, яку неможливо вигадати.
Щиро дякую за цю книгу. Вона залишає слід. І дуже хочеться тримати кулаки, щоб колись з’явився фільм за її мотивами, бо ця історія заслуговує бути почутою ще гучніше.❤️
Я читала з особливим трепетом! Це відчуття, ніби ти дивишся фільм. Під час читання я не бачила сторінок — я бачила сцени, акторів (уявляла наших українських авторів які змогли б на мою думку зіграти ці ролі😅). Я не читала — я проживала. На презентації Ви говорили, що будуть сльози, що вона не легка, але з світлом!) Так от, були сльози, був ком у горлі, була перерва після деяких розділів… і було щастя — світле, справжнє — у моментах спілкування Іванки та Персіваля. Так хотілось їхньої любові більше…Я вірила до останнього, що він живий… і, напевно, ще довго не могла з цим змиритися. Мабуть, тому так боляче, що їхнє кохання закінчилось трагічно. Особливо важко читати з усвідомленням, що це реальна історія сім’ї з Гостомеля. Вона про біль, втрати, любов і силу — ту, яку неможливо вигадати.
Щиро дякую за цю книгу. Вона залишає слід. І дуже хочеться тримати кулаки, щоб колись з’явився фільм за її мотивами, бо ця історія заслуговує бути почутою ще гучніше.❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 4, 2026
Це одна з небагатьох книг, якій без роздумів ставиш 5 зірочок. Було б шість, поставила б і їх)
«Каштан» бʼє в серце з найперших сторінок. І знаєте, це той удар, який попри всю важкість історії, попри реалії довкола, попри бажання тікати інколи у вигадані світи, це той удар, який не розриває серце на шматки, а зцілює його.
В першу чергу, важливо, що історія заснована на реальних подіях. Більш за те, прототипи персонажів, як чула на презентації на «Книжковій країні», дали своє благословення на книгу. (І так, особисто для мене цей етичний момент важив).
Сюжет вже приблизно зрозумілий з анотації. Додам лише, що він неймовірно точно повертає у відчуття отих перших днів та тижнів повномасштабного вторгнення.
Білоцерківські чудові. Не ідеалізовані, не прикрашені — живі люди, які зіштовхнулись зі світовим злом, вдягненим в російську військову форму. Іванку місцями хотілося стукнути, однак до кінця книги вже глибоко переймаєшся і нею. Та за другої думки — я люблю таких персонажів. Зрештою, вони лишаються в памʼяті надовго.
Від росіян здригалася. Вони теж в цій історії живі — і за тим «живим» дуже тонко підмічено те, що в них насправді мертве.
Так, чимало читачів нині уникають воєнної та довкола-воєнної прози. І звісно, нині завдання таких авторів — спадок для наступних поколінь. Ми забували надто довго і надто старанно (власне, нам активно допомагали і змушували до цього) століття, які призвели до нинішньої війни. Чергової.
Однак із впевненістю маю сказати, що «Коли зацвіте каштан» має бути на вашій полиці. І він має бути прочитаним. І має бути перекладеним для читачів інших країн.
Це осмислення війни контекстом людських життів, абсолютно простих, але цінних в кожному подиху. Бо саме так і є — життя це найвища цінність. Будь-яке життя.
«Каштан» теплий, щирий і написаний чудовою мовою.
Бажаю йому успіхів та вдячних читачів, бо книга того дуже варта!
«Каштан» бʼє в серце з найперших сторінок. І знаєте, це той удар, який попри всю важкість історії, попри реалії довкола, попри бажання тікати інколи у вигадані світи, це той удар, який не розриває серце на шматки, а зцілює його.
В першу чергу, важливо, що історія заснована на реальних подіях. Більш за те, прототипи персонажів, як чула на презентації на «Книжковій країні», дали своє благословення на книгу. (І так, особисто для мене цей етичний момент важив).
Сюжет вже приблизно зрозумілий з анотації. Додам лише, що він неймовірно точно повертає у відчуття отих перших днів та тижнів повномасштабного вторгнення.
Білоцерківські чудові. Не ідеалізовані, не прикрашені — живі люди, які зіштовхнулись зі світовим злом, вдягненим в російську військову форму. Іванку місцями хотілося стукнути, однак до кінця книги вже глибоко переймаєшся і нею. Та за другої думки — я люблю таких персонажів. Зрештою, вони лишаються в памʼяті надовго.
Від росіян здригалася. Вони теж в цій історії живі — і за тим «живим» дуже тонко підмічено те, що в них насправді мертве.
Так, чимало читачів нині уникають воєнної та довкола-воєнної прози. І звісно, нині завдання таких авторів — спадок для наступних поколінь. Ми забували надто довго і надто старанно (власне, нам активно допомагали і змушували до цього) століття, які призвели до нинішньої війни. Чергової.
Однак із впевненістю маю сказати, що «Коли зацвіте каштан» має бути на вашій полиці. І він має бути прочитаним. І має бути перекладеним для читачів інших країн.
Це осмислення війни контекстом людських життів, абсолютно простих, але цінних в кожному подиху. Бо саме так і є — життя це найвища цінність. Будь-яке життя.
«Каштан» теплий, щирий і написаний чудовою мовою.
Бажаю йому успіхів та вдячних читачів, бо книга того дуже варта!
December 22, 2025
Я знала, що буде важко. Але не очікувала, що настільки.
Ця історія починається розділом «Початок кінця», коли російські війська зайшли в Київську область, зокрема Гостомель, і закінчується розділом «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже», коли ті, хто прийшов на нашу землю, отримали сповна за свої злочини.
Ця історія про родину Білоцерківських і сотні таких, як вони. Про тих, хто нагамагався вижити в окупованих містечках, сидячи у підвалах під обстрілами. Про тих, хто намагався виїхати в колонах, але був розстріляний. Хто евакуйовував поранених із поля бою та тих, хто відвойовував у Старої з косою шанс на життя.
Ця історія про Богданів і Таїсій, Іванок та Персівалів, Сан Саничів і таких, як Ворона чи дід Куркуль. Вона про шрами міст і рубці на людських тілах. Звісно, вона про ворога, усю його мерзенну та гнилу сутність, але цих паскуд і згадувати тут не хочеться.
Ця історія про життя і смерть, що міцно сплітаються в одному безжальному танці. Але попри нестерпний біль, який відчувається буквально на кожній сторінці, вона також дихає любовʼю.
Цю любов віддає сімʼя Білоцерківських у Гостомелі, навіть попри жахи на вулицях. Її вчиться приймати і їхня донька Іванка, працюючи з командою медиків у Харкові, а потім і в Київській області уже з власним позивним Коляда.
Наскільки книжка важка емоційно, настільки сильна художньо, по вінця наповнена надією, відвагою та світлом.
Ця історія починається розділом «Початок кінця», коли російські війська зайшли в Київську область, зокрема Гостомель, і закінчується розділом «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже», коли ті, хто прийшов на нашу землю, отримали сповна за свої злочини.
Ця історія про родину Білоцерківських і сотні таких, як вони. Про тих, хто нагамагався вижити в окупованих містечках, сидячи у підвалах під обстрілами. Про тих, хто намагався виїхати в колонах, але був розстріляний. Хто евакуйовував поранених із поля бою та тих, хто відвойовував у Старої з косою шанс на життя.
Ця історія про Богданів і Таїсій, Іванок та Персівалів, Сан Саничів і таких, як Ворона чи дід Куркуль. Вона про шрами міст і рубці на людських тілах. Звісно, вона про ворога, усю його мерзенну та гнилу сутність, але цих паскуд і згадувати тут не хочеться.
Ця історія про життя і смерть, що міцно сплітаються в одному безжальному танці. Але попри нестерпний біль, який відчувається буквально на кожній сторінці, вона також дихає любовʼю.
Цю любов віддає сімʼя Білоцерківських у Гостомелі, навіть попри жахи на вулицях. Її вчиться приймати і їхня донька Іванка, працюючи з командою медиків у Харкові, а потім і в Київській області уже з власним позивним Коляда.
Наскільки книжка важка емоційно, настільки сильна художньо, по вінця наповнена надією, відвагою та світлом.
September 15, 2025
Прочитала цю книжку за кілька вечорів і вона ще довго не відпускала мене думками. Такі твори потрібні саме зараз - вони нагадують, що навіть після найтемніших подій обов’язково з’являється надія. Раджу всім, хто хоче відчути справжні емоції й знайти трохи тепла у словах.
September 16, 2025
Хотілося би відзначити високий художній рівень автора. Українська мова дуже насичена, велика кількість порівнянь і метафор, але при цьому дуже легко і приємно читати. Захоплюючий сюжет. Раджу усім до прочитання). Після прочитання з нетерпіння чекаю нових творів даного автора.
December 5, 2025
Книжка, яку я боялася читати, але вона виявилася надважливою та цікавою для мене. Чудово написана, в її основі лежать справжні істоії людей під час наших страшних реалій. Та це не журба, ні, це фіксація героїзму, альтруїзму та любові до життя й людей. Раджу читати кожному і кожній.
September 16, 2025
Важко поринати в спогади,бо кожного разу проживаєш все спочатку.Завжщи треба вірити в краще й кращих,навіть коли темно .Й точно варто побачити знову,як квітне каштан
October 9, 2025
Ця історія змусила мене пережити всі ті емоції, які я відчувала в лютому 2022 року ❤️🩹
Книга про біль, втрати та життя, яке триває…
Зараз словами мені важко описати свої відчуття, але історія неймовірно крута 🌿
Родина Білоцерківських живе своє життя в Гостомелі, в містечку під Києвом. Глава родини Богдан, його дружина Таїса та двійко дітей - Муся та Свят. Найстарша донька сімейства, Іванка, вирішила, що їй краще бути без опіки батьків та поїхала навчатися в індустріальне Дніпро…
Та в лютому того злощасного року, велика родина зустрічає війну на різних берегах Дніпра…
Історія, яка пронизана горем, болем та гнівом до всього мацковського 🤬
Читаючи книгу, я поринула в спогади того гіркого лютого: коли ввечері перед обстрілом вирішили їхати з Києва, коли бачила молодих хлопців із зброєю в руках та страхом в очах, коли думали в яке місце в яру біля лісу тікати чи ховатися 😭
Мої батьки в той час були на Рівненщині, біля кордону з Білоруссю, я ж з родиною свого чоловіка була за 40 км від Бучі та Макарова…
Ця книга не лише про біль: вона про людські цінності та самопожертви, про те, що диво може статися, історія про зцілення душі ❤️🩹
«Коли зацвіте каштан» займає неабияке місце в моєму серці. І я щиро раджу прочитати цю книгу - біль буде, але після болю прийде полегшення та надія на прекрасне завтра 🫂
Книга про біль, втрати та життя, яке триває…
Зараз словами мені важко описати свої відчуття, але історія неймовірно крута 🌿
Родина Білоцерківських живе своє життя в Гостомелі, в містечку під Києвом. Глава родини Богдан, його дружина Таїса та двійко дітей - Муся та Свят. Найстарша донька сімейства, Іванка, вирішила, що їй краще бути без опіки батьків та поїхала навчатися в індустріальне Дніпро…
Та в лютому того злощасного року, велика родина зустрічає війну на різних берегах Дніпра…
Історія, яка пронизана горем, болем та гнівом до всього мацковського 🤬
Читаючи книгу, я поринула в спогади того гіркого лютого: коли ввечері перед обстрілом вирішили їхати з Києва, коли бачила молодих хлопців із зброєю в руках та страхом в очах, коли думали в яке місце в яру біля лісу тікати чи ховатися 😭
Мої батьки в той час були на Рівненщині, біля кордону з Білоруссю, я ж з родиною свого чоловіка була за 40 км від Бучі та Макарова…
Ця книга не лише про біль: вона про людські цінності та самопожертви, про те, що диво може статися, історія про зцілення душі ❤️🩹
«Коли зацвіте каштан» займає неабияке місце в моєму серці. І я щиро раджу прочитати цю книгу - біль буде, але після болю прийде полегшення та надія на прекрасне завтра 🫂
January 4, 2026
Це неймовірно щемка історія про війну.
Авторка чудова прописала усіх без виключення персонажів, я вірила, що ці люди існують і переживають ці жахливі моменти свого життя 💔
Щиро раджу❤️
Авторка чудова прописала усіх без виключення персонажів, я вірила, що ці люди існують і переживають ці жахливі моменти свого життя 💔
Щиро раджу❤️
October 12, 2025
Аплодую стоячи
Саме так, мені рідко подобається сучасна українська література, а якщо враховувати, тему нашої війни, то тим паче. Зазвичай такі книги болючі, викликають тугу та смуток, ти їх відкладаєш і більше не повертаєшся. Була впевнена, що з цією буде так само, а ні.
Попри те, що основна сюжетна лінія відбувається у Гостомелі, книгу читати було комфортно (пустила сльозу лише один раз).
Не хотілося б переповідати сюжет, оскільки ми й так знаємо, що і як було у той період, на початку вторгнення, але коротко: перед нами постане велика родина Білоцерківських, які намагалися вижити у ці складні часи. Книга про те, як складно достукатися до людей, які є по ту сторону (знаю, на особистому досвіді), про те, як горе може зблизити та розділити, про любов, яка народжується в кривавих умовах і найстрашніше, коли ми вимушені її втрачати.
Книга про звичайне життя, таких людей, як ми. Бо ми і є ця історія.
Саме так, мені рідко подобається сучасна українська література, а якщо враховувати, тему нашої війни, то тим паче. Зазвичай такі книги болючі, викликають тугу та смуток, ти їх відкладаєш і більше не повертаєшся. Була впевнена, що з цією буде так само, а ні.
Попри те, що основна сюжетна лінія відбувається у Гостомелі, книгу читати було комфортно (пустила сльозу лише один раз).
Не хотілося б переповідати сюжет, оскільки ми й так знаємо, що і як було у той період, на початку вторгнення, але коротко: перед нами постане велика родина Білоцерківських, які намагалися вижити у ці складні часи. Книга про те, як складно достукатися до людей, які є по ту сторону (знаю, на особистому досвіді), про те, як горе може зблизити та розділити, про любов, яка народжується в кривавих умовах і найстрашніше, коли ми вимушені її втрачати.
Книга про звичайне життя, таких людей, як ми. Бо ми і є ця історія.
February 13, 2026
Напишу коротко і ясно.
Книгу варто читати. Книгу варто додати в шкільну літературу. Про цю книгу варто говорити.
Неймовірна важка тема написана гарно і легко, сюжет динамічний, а слова завжди попадають в ціль. Читайте обовʼязково.
Книгу варто читати. Книгу варто додати в шкільну літературу. Про цю книгу варто говорити.
Неймовірна важка тема написана гарно і легко, сюжет динамічний, а слова завжди попадають в ціль. Читайте обовʼязково.
December 31, 2025
Я знаю, що багатьом важко читати про вій��у. Але такі книги нам необхідні.
«Коли зацвіте каштан» — це збережені історії простих людей, їхніх страхів і подвигів.
Це пам’ять, відповідальність і правда, яку маємо берегти. Дякую авторці за мужність та чесність оповіді цих історій.
«Коли зацвіте каштан» — це збережені історії простих людей, їхніх страхів і подвигів.
Це пам’ять, відповідальність і правда, яку маємо берегти. Дякую авторці за мужність та чесність оповіді цих історій.
December 14, 2025
«Коли зацвіте каштан»
Автор – Ярко Любич
Оцінка 5/5
Видавництво Магура
Читаючи цю книгу, ти переносишся в перші місяці війни. У день, коли прокинувся не від будильника, а від дзвінка рідних. Прокидайся, ВІЙНА!! Чуєш? ВІЙНА!!!
У дні, коли Гостомель був в окупації. У дні, коли кожна секунда на вагу золота. У дні, коли просиш, щоб твої рідні були живі і в безпеці.
Ця книга – це не проста історія. Це історія, читаючи яку, ти розумієш справжні цінності: любов, прощення, родинні цінності та тепло. Цінності, які здатні витримати абсолютно все.
Персонажів цієї книги я полюбила з перших сторінок. Сімʼя Білоцерківських – це прості люди, які змушені ухвалювати дуже складні рішення. Кожен герой у цій книзі проходить неймовірні випробування.
Хтось навчається прощати і відпускати старі образи. Хтось відкриває в собі небачену силу волі і здатність захищати тих, кого любить.
Мені найбільше сподобалося, як Ярко Любич розкриває тему любові, яка перемагає відстань. Деякі моменти роздумів героїв були трохи затягнутими, тому іноді було важко читати.
«Коли зацвіте каштан» — це роман-нагадування. Памʼять про тих, хто тепер стоїть у лавах небесного строю. Він подарує вам тепло, віру у свої сили і нагадає про те, що єднання сім'ї – це найбільше диво.
Автор – Ярко Любич
Оцінка 5/5
Видавництво Магура
Читаючи цю книгу, ти переносишся в перші місяці війни. У день, коли прокинувся не від будильника, а від дзвінка рідних. Прокидайся, ВІЙНА!! Чуєш? ВІЙНА!!!
У дні, коли Гостомель був в окупації. У дні, коли кожна секунда на вагу золота. У дні, коли просиш, щоб твої рідні були живі і в безпеці.
Ця книга – це не проста історія. Це історія, читаючи яку, ти розумієш справжні цінності: любов, прощення, родинні цінності та тепло. Цінності, які здатні витримати абсолютно все.
Персонажів цієї книги я полюбила з перших сторінок. Сімʼя Білоцерківських – це прості люди, які змушені ухвалювати дуже складні рішення. Кожен герой у цій книзі проходить неймовірні випробування.
Хтось навчається прощати і відпускати старі образи. Хтось відкриває в собі небачену силу волі і здатність захищати тих, кого любить.
Мені найбільше сподобалося, як Ярко Любич розкриває тему любові, яка перемагає відстань. Деякі моменти роздумів героїв були трохи затягнутими, тому іноді було важко читати.
«Коли зацвіте каштан» — це роман-нагадування. Памʼять про тих, хто тепер стоїть у лавах небесного строю. Він подарує вам тепло, віру у свої сили і нагадає про те, що єднання сім'ї – це найбільше диво.
January 7, 2026
Події у книзі досі важкі для багатьох, перші дні війни: хтось говорить це політика, для когось нормально поїхати за кордон, хтось пішов воювати, хтось купляв все підряд і ховався у метро.
Мені було щиро жаль сімʼю Білоцерківських, я хвилювалась за них і вірила, що у них вийде вижити. Іванка теж хвилювалась за рідних у окупації, рятувалась від ракет, ховала рідних, але і не сиділа склавши руки - вона рятувала поранених, а потім і пішла шукати рідних.
Книга болюче читалась, особливо важко йшли моменти в окупації сімʼї Іванки. Бачити як вони страждають, голодують, а потім тікають під кулями - було нестерпно. Особливо зрада своїх же, як зробив один з героїв книги. Фінал книги дуже зворушливий, а деякі моменти змусили мене плакати, чудова книга про наші реалії.
Мені було щиро жаль сімʼю Білоцерківських, я хвилювалась за них і вірила, що у них вийде вижити. Іванка теж хвилювалась за рідних у окупації, рятувалась від ракет, ховала рідних, але і не сиділа склавши руки - вона рятувала поранених, а потім і пішла шукати рідних.
Книга болюче читалась, особливо важко йшли моменти в окупації сімʼї Іванки. Бачити як вони страждають, голодують, а потім тікають під кулями - було нестерпно. Особливо зрада своїх же, як зробив один з героїв книги. Фінал книги дуже зворушливий, а деякі моменти змусили мене плакати, чудова книга про наші реалії.
November 1, 2025
Читацтво України зараз ділиться приблизно на два табори: ті, хто спокійно читає книги про війну і тих, хто навпаки, не готовий все пережити заново. Коли мені запропонували прочитати "Коли зацвіте каштан" я чесно задумалася до якої ж групи читачів належу я. Спочатку завагалася, але все ж ризикнула. І не жалкую зовсім, про що і розповім далі.
Лінія фронту розділила родину Білоцерківських: Іванка опинилася в Дніпрі, а її батьки з молодшими дітьми — в окупації в Гостомелі, де зіткнулися зі зрадою та ворожим командиром, що завдячує їм життям. Чи зможе родина об'єднатись і як складуться їхні долі?
Цю книгу варто брати, якщо ви дійсно готові повернутися в перші дні повномасштабної війни, адже основні події книги відбуваються в лютому/березні 2022-го... Перші сирени, перші удари, перші вибухи і на жаль перші смерті. І відмічу, що все описане основане на реальних подіях. Як і головні персонажі. Якщо я правильно запам*ятала цифру, Ярко на презентації зазначила, що у книзі описані долі 47 реальних персонажів.
Як такий невеликий дисклеймер - тут є персонажі з росії. І так, звичайно, розумієш, що це реальність і вони були і на жаль поки є на нашій землі. Важко було читати їхні репліки українською (бо не достойні вони), але Ярко розповіла причини і вони доволі логічні в контексті сучасного книговидання.
Окремим абзацом хочу відзначити стиль написання. Книга написана жвавою сучасною мовою, темп максимально комфортний. До того ж найкращим показником майстерності автора для мене - це коли я думаю про персонажів книги у ті моменти, коли я не читаю книгу. Читаючи ж цю книгу, я думала про персонажів постійно. І це точно не одноразова література, яку ви забудете, щойно перегорнули останню сторінку. Вона значно більше.
"Коли зацвіте каштан" викличе у вас спогади, гнів, сум, посмішки, сльози, надію. І всі ці емоції нам потрібні. Знаєте, яка асоціація щойно прийшла в голову? Що ця книга спочатку вскриває тебе як скальпель, а потім обережними стібочками зашиває рану, яка ятрить душу, я думаю, кожного українця. І я бажаю всім, щоб наші душі зцілилися після кошмарів війни...
Лінія фронту розділила родину Білоцерківських: Іванка опинилася в Дніпрі, а її батьки з молодшими дітьми — в окупації в Гостомелі, де зіткнулися зі зрадою та ворожим командиром, що завдячує їм життям. Чи зможе родина об'єднатись і як складуться їхні долі?
Цю книгу варто брати, якщо ви дійсно готові повернутися в перші дні повномасштабної війни, адже основні події книги відбуваються в лютому/березні 2022-го... Перші сирени, перші удари, перші вибухи і на жаль перші смерті. І відмічу, що все описане основане на реальних подіях. Як і головні персонажі. Якщо я правильно запам*ятала цифру, Ярко на презентації зазначила, що у книзі описані долі 47 реальних персонажів.
Як такий невеликий дисклеймер - тут є персонажі з росії. І так, звичайно, розумієш, що це реальність і вони були і на жаль поки є на нашій землі. Важко було читати їхні репліки українською (бо не достойні вони), але Ярко розповіла причини і вони доволі логічні в контексті сучасного книговидання.
Окремим абзацом хочу відзначити стиль написання. Книга написана жвавою сучасною мовою, темп максимально комфортний. До того ж найкращим показником майстерності автора для мене - це коли я думаю про персонажів книги у ті моменти, коли я не читаю книгу. Читаючи ж цю книгу, я думала про персонажів постійно. І це точно не одноразова література, яку ви забудете, щойно перегорнули останню сторінку. Вона значно більше.
"Коли зацвіте каштан" викличе у вас спогади, гнів, сум, посмішки, сльози, надію. І всі ці емоції нам потрібні. Знаєте, яка асоціація щойно прийшла в голову? Що ця книга спочатку вскриває тебе як скальпель, а потім обережними стібочками зашиває рану, яка ятрить душу, я думаю, кожного українця. І я бажаю всім, щоб наші душі зцілилися після кошмарів війни...
October 20, 2025
Книжка, яка розбивала мене знову й знову, але про читання якої не жалкую жодної секунди, адже це – про важливе, про нашу реальність, про жахливі трагедії й несподівані радості, які вона несе.
Книга розповідає історію однієї родини Білоцерківських на початку повномасштабного вторгнення - але з двох сторін: з одного боку батьки Богдан і Таїса разом з меншими дітьми-підлітками Святом та Мусею, а з іншого – старша донька, норовлива й неприборкувана Іванка, що має складні стосунки з батьками й через це рідко приїжджає додому в Гостомель з Дніпра, куди перебралась на навчання.
Білоцерківські практично одразу потрапляють в окупацію… Їхнє виживання у підвалі розділяють молоде подружжя, що чекає на поповнення, та старий сторож з "Антонова" Лесик. Усім їм доводиться не лише вчитися жити в цих умовах, а й комунікувати з окупантами, головно – з командиром Міхо, чистим злом, яке з цією родиною пов’язує давня історія. Іванка ж волею випадку опиняється в складі медеваку на чолі з щирим лікарем з позивним Персиваль. Вона сподівається таким чином дібратися до рідних і витягти їх з окупації, та дорога ця пекельна і фізично, і психологічно. Авторка дає нам дуже широку картину війни, адже в історіях головних героїв захована велика кількість доль другорядних – ці долі геть різні, кожен має свій беграунд, кожен бореться зі своїми демонами і кожен проходить свою трансформацію на цій війні, оголюючи як все найкраще, так і найгірше.
Братися за цю книжку варто, лише за наявності психологічного ресурсу: окрім складного сюжету, вона повертає думками до жахіть кінця лютого-березня 2022 року. Мене рятувало те, що глави невеликі, тож практично після кожної я робила перепочинок на заспокоєння серцебиття. Але при цьому читати було дуже цікаво. Десь із середини книжки – я вже не могла відірватися, бо "зрослася" з героями, особливо не відпускали глави про Іванку та її зріст як героїні.
В цій книжці дуже пронизливий сюжет, що тримає увагу, яскраві герої, гарна мова та символіка. Але мою оцінку знизило 2 моменти: а) хотілося глибшого розкриття історія Іванки та Персиваля, мені було їх мало; б) я так і не зрозуміла, чому мова росіян передана українською – праглося якогось передавання російської українською абеткою…бо через те, що мова окупантів тут прописана українською – вони сприймалися мені радше сепаратистами, тоді як мали сприйматися кимось геть чужим на всіх рівнях.
Ця книга надовго засіла мені в голові. Попри всі жахіття війни, після неї є оце непереборне бажання жити. А ще – аби на подвір’ї кожної зболеної війною родини нарешті розквітнув той каштан.
Книга розповідає історію однієї родини Білоцерківських на початку повномасштабного вторгнення - але з двох сторін: з одного боку батьки Богдан і Таїса разом з меншими дітьми-підлітками Святом та Мусею, а з іншого – старша донька, норовлива й неприборкувана Іванка, що має складні стосунки з батьками й через це рідко приїжджає додому в Гостомель з Дніпра, куди перебралась на навчання.
Білоцерківські практично одразу потрапляють в окупацію… Їхнє виживання у підвалі розділяють молоде подружжя, що чекає на поповнення, та старий сторож з "Антонова" Лесик. Усім їм доводиться не лише вчитися жити в цих умовах, а й комунікувати з окупантами, головно – з командиром Міхо, чистим злом, яке з цією родиною пов’язує давня історія. Іванка ж волею випадку опиняється в складі медеваку на чолі з щирим лікарем з позивним Персиваль. Вона сподівається таким чином дібратися до рідних і витягти їх з окупації, та дорога ця пекельна і фізично, і психологічно. Авторка дає нам дуже широку картину війни, адже в історіях головних героїв захована велика кількість доль другорядних – ці долі геть різні, кожен має свій беграунд, кожен бореться зі своїми демонами і кожен проходить свою трансформацію на цій війні, оголюючи як все найкраще, так і найгірше.
Братися за цю книжку варто, лише за наявності психологічного ресурсу: окрім складного сюжету, вона повертає думками до жахіть кінця лютого-березня 2022 року. Мене рятувало те, що глави невеликі, тож практично після кожної я робила перепочинок на заспокоєння серцебиття. Але при цьому читати було дуже цікаво. Десь із середини книжки – я вже не могла відірватися, бо "зрослася" з героями, особливо не відпускали глави про Іванку та її зріст як героїні.
В цій книжці дуже пронизливий сюжет, що тримає увагу, яскраві герої, гарна мова та символіка. Але мою оцінку знизило 2 моменти: а) хотілося глибшого розкриття історія Іванки та Персиваля, мені було їх мало; б) я так і не зрозуміла, чому мова росіян передана українською – праглося якогось передавання російської українською абеткою…бо через те, що мова окупантів тут прописана українською – вони сприймалися мені радше сепаратистами, тоді як мали сприйматися кимось геть чужим на всіх рівнях.
Ця книга надовго засіла мені в голові. Попри всі жахіття війни, після неї є оце непереборне бажання жити. А ще – аби на подвір’ї кожної зболеної війною родини нарешті розквітнув той каштан.
November 9, 2025
Це не просто "ще одна книга про війну", а анатомічний розтин колективної та індивідуальної травми, виконаний з вражаючою психологічною точністю.
Читання справді було емоційно виснажливим, оскільки авторка змушує нас відчути, як "сиплять сіль на свіжі рани", але робить це за допомогою легкої та проникливої мови, що не може не торкнутися серця. Завдяки цьому книга вийшла дуже щирою, надзвичайно проникливою та щемкою.
Особлива цінність роману полягає в його глибокій достовірності. Книга написана на основі реальних подій та свідчень. Авторка провела колосальну дослідницьку роботу, взявши інтерв'ю у 47 осіб — від військових і парамедиків до цивільних, які були в окупації.
Ярко Любич пожаліла читача, свідомо уникаючи детальних, травматичних описів звірств, зосередивши фокус на здатності вистояти.
Роман містить дві паралельні сюжетні лінії:
Лінія ОКУПАЦІЇ : родина Білоцерківських в Гостомелі зустрічається віч на віч з ворогом.Ця лінія є фізичним та моральним випробуванням. Гостомель стає сценою для особистої трагедії, посиленої тим, що зло приходить у знайомому обличчі — в особі Міхо, який колись був зобов'язаний цій родині.
Лінія ПЕРЕРОДЖЕННЯ: Іванка, найстарша донька Білоцерківських, яка кинула медакадемію і захоплюється татуюванням, з приходом війни опинилася далеко від рідних. Вона миттєво змушена пройти шлях від повної розгубленості та обезсилення до становлення як парамедика.
Зворушливо було спостерігати, як серед вибухів, страждань та жахів війни зароджується справжнє кохання. Медик Персіваль стає мовчазною підтримкою Іванці, її міцною, надійною опорою. Цей сильний духом юнак змушує дівчину позбутися її найжахливіших страхів та повірити у власні сили.
Авторка була неймовірно чесною, показуючи передісторію та шлях кожного героя, навіть ворога. Але саме тут криється мій єдиний біль: я не повірила в психологічну травму головного антагоніста та його хворобу. Я прагнула, щоб зло, отримало більше зовнішнього, відчутного покарання, бо жорстока людина не має мучитися лише душевн��ми терзаннями.
"Коли зацвіте каштан" — це глибоко терапевтична книга. Вона дає важливий урок: не можна жити лише ненавистю, бо ненависть спустошує. Завдяки щирому і зворушливому фіналу, а також символу каштана, Ярко Любич дарує нам не просто художнє завершення, а надію і віру в те, що життя, любов та людяність обов'язково переможуть.
Це книга, яку необхідно читати, щоб пам'ятати, зцілюватися і знати, за що ми боремося.
Читання справді було емоційно виснажливим, оскільки авторка змушує нас відчути, як "сиплять сіль на свіжі рани", але робить це за допомогою легкої та проникливої мови, що не може не торкнутися серця. Завдяки цьому книга вийшла дуже щирою, надзвичайно проникливою та щемкою.
Особлива цінність роману полягає в його глибокій достовірності. Книга написана на основі реальних подій та свідчень. Авторка провела колосальну дослідницьку роботу, взявши інтерв'ю у 47 осіб — від військових і парамедиків до цивільних, які були в окупації.
Ярко Любич пожаліла читача, свідомо уникаючи детальних, травматичних описів звірств, зосередивши фокус на здатності вистояти.
Роман містить дві паралельні сюжетні лінії:
Лінія ОКУПАЦІЇ : родина Білоцерківських в Гостомелі зустрічається віч на віч з ворогом.Ця лінія є фізичним та моральним випробуванням. Гостомель стає сценою для особистої трагедії, посиленої тим, що зло приходить у знайомому обличчі — в особі Міхо, який колись був зобов'язаний цій родині.
Лінія ПЕРЕРОДЖЕННЯ: Іванка, найстарша донька Білоцерківських, яка кинула медакадемію і захоплюється татуюванням, з приходом війни опинилася далеко від рідних. Вона миттєво змушена пройти шлях від повної розгубленості та обезсилення до становлення як парамедика.
Зворушливо було спостерігати, як серед вибухів, страждань та жахів війни зароджується справжнє кохання. Медик Персіваль стає мовчазною підтримкою Іванці, її міцною, надійною опорою. Цей сильний духом юнак змушує дівчину позбутися її найжахливіших страхів та повірити у власні сили.
Авторка була неймовірно чесною, показуючи передісторію та шлях кожного героя, навіть ворога. Але саме тут криється мій єдиний біль: я не повірила в психологічну травму головного антагоніста та його хворобу. Я прагнула, щоб зло, отримало більше зовнішнього, відчутного покарання, бо жорстока людина не має мучитися лише душевн��ми терзаннями.
"Коли зацвіте каштан" — це глибоко терапевтична книга. Вона дає важливий урок: не можна жити лише ненавистю, бо ненависть спустошує. Завдяки щирому і зворушливому фіналу, а також символу каштана, Ярко Любич дарує нам не просто художнє завершення, а надію і віру в те, що життя, любов та людяність обов'язково переможуть.
Це книга, яку необхідно читати, щоб пам'ятати, зцілюватися і знати, за що ми боремося.
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 8, 2025
«Коли зацвіте каштан» — це історія про людей, яких зненацька застає війна.
Це розповідь про вибір, самопожертву, про здатність віддавати себе до кінця, залишаючись безкорисливими перед обличчям смерті, страждання й хаосу.
Трансформація головної героїні вражає глибиною: війна змінює всіх — когось ламає, когось спалює дотла, не зважаючи на вік чи стать — дитина ти, жінка чи старий. Але ця книга не про жорстокість. Вона — про характери, особистості, про стійкість і мужність. Про те, як у найтемніші моменти все збирається воєдино заради мети — врятувати людські життя, скільки можливо, відшукати рідних, залишитися після всього, що сталося людиною, не зламатися за допомоги тих, від кого цього не очікуєш.
Авторка неймовірно точно передає деталі — кожен штрих, запах, звук занурюють читача у саме серце подій, створюючи повний ефект присутності. Цікаві відсилки та пасхалки, різні гілки сюжету, що сходяться воєдино, тут все на рівні.
І нарешті — розв’язка. Вона накриває хвилею почуттів і дарує надію: попри все, зло буде покаране, добро виживе, і світ, зрештою, знову зацвіте — як той каштан.
Торкнуло до глибини душі, без перебільшення.
Певен, що ця історія не залишить байдужим будь кого. Рекомендую, вона варта вашого часу та уваги.
Авторці бажаю успіхів, та з нетерпінням чекаю нових історій!
Це розповідь про вибір, самопожертву, про здатність віддавати себе до кінця, залишаючись безкорисливими перед обличчям смерті, страждання й хаосу.
Трансформація головної героїні вражає глибиною: війна змінює всіх — когось ламає, когось спалює дотла, не зважаючи на вік чи стать — дитина ти, жінка чи старий. Але ця книга не про жорстокість. Вона — про характери, особистості, про стійкість і мужність. Про те, як у найтемніші моменти все збирається воєдино заради мети — врятувати людські життя, скільки можливо, відшукати рідних, залишитися після всього, що сталося людиною, не зламатися за допомоги тих, від кого цього не очікуєш.
Авторка неймовірно точно передає деталі — кожен штрих, запах, звук занурюють читача у саме серце подій, створюючи повний ефект присутності. Цікаві відсилки та пасхалки, різні гілки сюжету, що сходяться воєдино, тут все на рівні.
І нарешті — розв’язка. Вона накриває хвилею почуттів і дарує надію: попри все, зло буде покаране, добро виживе, і світ, зрештою, знову зацвіте — як той каштан.
Торкнуло до глибини душі, без перебільшення.
Певен, що ця історія не залишить байдужим будь кого. Рекомендую, вона варта вашого часу та уваги.
Авторці бажаю успіхів, та з нетерпінням чекаю нових історій!
January 4, 2026
Це важка книга, бо розповідає про окупацію Гостомеля в перші місяці повномасштабного вторгнення в 2022 році.
Але вона так детально розкриває життя в окупації, побут жителів Гостомеля та їхнє спілкування з ворожими солдатами, що інколи захоплює подих. На прикладі життя однієї сімʼї Білоцерківських, авторка занурює нас в цей жахливий період в історії нашої країни і ти вже не можеш відіраватись, бо переживаєш і дуже вболіваєш за них.
Паралельно розповідається життя старшої доньки Білоцерківських - Іванки, яка навчалась в Дніпрі і в перші хвилини 24 лютого приймає рішення виїзжати з країни і рятуватись. Але ряд обставин не дають їй цього зробити і ось вона вже в складі медичного батальйону «Авіценна» допомагає рятувати життя військових та цивільних.
Книга цікава тим, що глави по черзі переключають вас то на історію Білоцерківських, то на Іванку і ти постійно тримаєш фокус і все чекаєш, коли ж лінії перетнуться і чи перетнуться взагалі, чи вже немає кому перетинатись?
А саме страшне, що це книга з реальними фактами і історіями, бо до її написання авторка провела десятки інтервʼю, щоб задокументувати ці подробиці в художній книзі і це дуже гарно спрацювало.
Однозначно рекомендую, але будьте готовими до флешбеків з тих часів.
Але вона так детально розкриває життя в окупації, побут жителів Гостомеля та їхнє спілкування з ворожими солдатами, що інколи захоплює подих. На прикладі життя однієї сімʼї Білоцерківських, авторка занурює нас в цей жахливий період в історії нашої країни і ти вже не можеш відіраватись, бо переживаєш і дуже вболіваєш за них.
Паралельно розповідається життя старшої доньки Білоцерківських - Іванки, яка навчалась в Дніпрі і в перші хвилини 24 лютого приймає рішення виїзжати з країни і рятуватись. Але ряд обставин не дають їй цього зробити і ось вона вже в складі медичного батальйону «Авіценна» допомагає рятувати життя військових та цивільних.
Книга цікава тим, що глави по черзі переключають вас то на історію Білоцерківських, то на Іванку і ти постійно тримаєш фокус і все чекаєш, коли ж лінії перетнуться і чи перетнуться взагалі, чи вже немає кому перетинатись?
А саме страшне, що це книга з реальними фактами і історіями, бо до її написання авторка провела десятки інтервʼю, щоб задокументувати ці подробиці в художній книзі і це дуже гарно спрацювало.
Однозначно рекомендую, але будьте готовими до флешбеків з тих часів.
February 5, 2026
Досі холодний лютий.
Ця історія, яка болить щодня. Кожен щось пережив у проміжку 2022-2026 років, і ця історія торкнеться кожного серця, хто пам’ятає.
Якби ця книга потрапила до читача 5 лютого 2022 року, її б зарахували до жанру фантастики й назвали письменницькою вигадкою. Але четвертий рік війни говорить про протилежне.
У центрі історії - родина, яку розділяє лінія фронту. А скільки таких історій навколо? Вона болюча, але має проблиск світла для родини Білоцерківських. Якби у кожного була така історія з гарним кінцем… Та клята війна грає в гру зі смертю на вибування.
Ця книга - нагадування, чому не можна забувати. І ця книга - мур, що відділяє нас, українців, від усього болотяного.
Персонажі тут реалістичні, зі своїми характерами, але з добром у серці. Є й любовна лінія. І так, тут справжній український краш - Персінваль.
"Якби ти не трапився в моєму житті, я б тебе вигадала" (364).
А ще мабуть кожен хотів би кінець як цитати з книги Ярко Любич:
"Нехай лютий закінчиться - і зі мною трапиться весна" (431). "А тобі, враже, так, як відьма, скаже" (468).
Та життя попри все триває....
Ця історія, яка болить щодня. Кожен щось пережив у проміжку 2022-2026 років, і ця історія торкнеться кожного серця, хто пам’ятає.
Якби ця книга потрапила до читача 5 лютого 2022 року, її б зарахували до жанру фантастики й назвали письменницькою вигадкою. Але четвертий рік війни говорить про протилежне.
У центрі історії - родина, яку розділяє лінія фронту. А скільки таких історій навколо? Вона болюча, але має проблиск світла для родини Білоцерківських. Якби у кожного була така історія з гарним кінцем… Та клята війна грає в гру зі смертю на вибування.
Ця книга - нагадування, чому не можна забувати. І ця книга - мур, що відділяє нас, українців, від усього болотяного.
Персонажі тут реалістичні, зі своїми характерами, але з добром у серці. Є й любовна лінія. І так, тут справжній український краш - Персінваль.
"Якби ти не трапився в моєму житті, я б тебе вигадала" (364).
А ще мабуть кожен хотів би кінець як цитати з книги Ярко Любич:
"Нехай лютий закінчиться - і зі мною трапиться весна" (431). "А тобі, враже, так, як відьма, скаже" (468).
Та життя попри все триває....
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 16, 2025
Я боялась читати цю книгу!
Боялась того болю, який відчуваєш коли читаєш про війну. Думала буду плакати постійно, але …
Але «Коли зацвіте каштан» це книга про родину, вибір і перемогу життя, яке продовжується всупереч усьому. Про людей, у яких стільки любові та сили, що навіть у найтемніші моменти вони не здаються. Так, я плакала, але не від розпачу, а від захоплення.
Спочатку книга давалася мені важко — через багаті й детальні описи життя головних героїв задовго до війни. Але згодом історія заграла новими барвами, і далі я читала з великим захопленням, ніби на одному подиху, переживаючи разом із героями їхні труднощі та перемоги.
Мене глибоко вразила головна героїня, тендітна дівчина, яка через страх, біль і втому знайшла мужність допомагати іншим, коли світ навколо валився. Вона ламалась, губилась, але знову піднімалась і йшла вперед. І саме в цьому і є суть нашої незламності.
Боялась того болю, який відчуваєш коли читаєш про війну. Думала буду плакати постійно, але …
Але «Коли зацвіте каштан» це книга про родину, вибір і перемогу життя, яке продовжується всупереч усьому. Про людей, у яких стільки любові та сили, що навіть у найтемніші моменти вони не здаються. Так, я плакала, але не від розпачу, а від захоплення.
Спочатку книга давалася мені важко — через багаті й детальні описи життя головних героїв задовго до війни. Але згодом історія заграла новими барвами, і далі я читала з великим захопленням, ніби на одному подиху, переживаючи разом із героями їхні труднощі та перемоги.
Мене глибоко вразила головна героїня, тендітна дівчина, яка через страх, біль і втому знайшла мужність допомагати іншим, коли світ навколо валився. Вона ламалась, губилась, але знову піднімалась і йшла вперед. І саме в цьому і є суть нашої незламності.
November 29, 2025
Вчора закінчила читати роман "Коли зацвіте каштан", але емоції вирують в мені й досі.
Дуже сильна і правильна книга, яка нам - українцям, зараз надзвичайно потрібна. Кожен щось обов"язково знайде своє або для себе, а ті, хто не перебував в Україні або не знайомий із подіями весни 2022 року - матимуть можливість зазирнути у душу звичайних громадаян, які не хотіли війни, але змушені були стати її учасниками.
Роман "Коли зацвіте каштан" створює ефект присутності і за це окреме "дякую" авторці.
Дуже радію, що познайомилась із цим твором. Тепер у сімейній бібліотеці добавилась ще одна книга, яка обов"язково буде перечитана і яку, я усім рекомендую прочитати!
Дуже сильна і правильна книга, яка нам - українцям, зараз надзвичайно потрібна. Кожен щось обов"язково знайде своє або для себе, а ті, хто не перебував в Україні або не знайомий із подіями весни 2022 року - матимуть можливість зазирнути у душу звичайних громадаян, які не хотіли війни, але змушені були стати її учасниками.
Роман "Коли зацвіте каштан" створює ефект присутності і за це окреме "дякую" авторці.
Дуже радію, що познайомилась із цим твором. Тепер у сімейній бібліотеці добавилась ще одна книга, яка обов"язково буде перечитана і яку, я усім рекомендую прочитати!
February 6, 2026
Вона прийшла до них і постукала ціпком сусіда у ворота,вибухнула ворожим снарядом у сусідньому дворі,загнала їх у холодний підвал і змусила жити в постійному страху,вона посадила юну дівчину в медевак і позбавила близької людини,вона постала на порозі в обличчі давнього знайомого…Її ніхто не кликав,та вона прийшла і принесла із собою біль,руїни,втрати і нескінченний лютий.
Проте ця книга не лише про жахи,які кояться на українській землі,вона про любов,віру та надію.Вона про незламність і силу українського духу!І я вірю ,що все ж таки ми розквітнемо,як той каштан на подвірʼї і «буде тобі враже,так як відьма скаже»
Проте ця книга не лише про жахи,які кояться на українській землі,вона про любов,віру та надію.Вона про незламність і силу українського духу!І я вірю ,що все ж таки ми розквітнемо,як той каштан на подвірʼї і «буде тобі враже,так як відьма скаже»
February 9, 2026
Я не знаю, кому ця книга може не сподобатись, настільки вона сильна і емоційна💔
Але в той же час, радити всім не можу, адже вона повністю переносить у початок того лютого, ти неначе знову проживаєш всі ті емоції безвиході і невіри. Коли здавалося що ну не може бути війна у двадцять першому столітті, це варварство, яке перекреслює всі здобутки людства. Що все дуже швидко закінчиться, що інші країни покладуть край цьому…
Через родину Білоцерківських, авторка майстерно змальовує всі жахіття війни, але в той же час показує незламну силу нашого народу.
Серед всього того жаху, існує і дружба, і підтримка, і кохання.
дуже боляча, але важлива книга ❤️
Але в той же час, радити всім не можу, адже вона повністю переносить у початок того лютого, ти неначе знову проживаєш всі ті емоції безвиході і невіри. Коли здавалося що ну не може бути війна у двадцять першому столітті, це варварство, яке перекреслює всі здобутки людства. Що все дуже швидко закінчиться, що інші країни покладуть край цьому…
Через родину Білоцерківських, авторка майстерно змальовує всі жахіття війни, але в той же час показує незламну силу нашого народу.
Серед всього того жаху, існує і дружба, і підтримка, і кохання.
дуже боляча, але важлива книга ❤️
September 10, 2025
Це не просто "ще одна історія про війну", яких зараз багато в інтернеті, по ТБ, у месенджерах та загалом в інформаційному просторі.
Ця історія - про родину, яку покривало війни перетворило на сліпих кошенят і розметало в різні кути країни. Ця історія - про принципи, які народжуються у боротьбі із оточенням та із самим собою. Ця історія - про трансформацію кожного героя і про вибір, який часом зробити надзвичайно важко...
Сюжет - 10/10
Герої - 10/10
Враження - 10/10
Дякую Авторці за втілення цієї історії на папері та бажаю досягнути найвищих літературних Еверестів!
Однозначно - РЕКОМЕНДУЮ
Ця історія - про родину, яку покривало війни перетворило на сліпих кошенят і розметало в різні кути країни. Ця історія - про принципи, які народжуються у боротьбі із оточенням та із самим собою. Ця історія - про трансформацію кожного героя і про вибір, який часом зробити надзвичайно важко...
Сюжет - 10/10
Герої - 10/10
Враження - 10/10
Дякую Авторці за втілення цієї історії на папері та бажаю досягнути найвищих літературних Еверестів!
Однозначно - РЕКОМЕНДУЮ
October 21, 2025
Нещодавно завершила читати книжку "Коли зацвіте каштан"... До сьогодні ще перебуваю під враженнями та емоціями від прочитаного.
Вперше пошкодувала, що у книжці всього лиш 475 сторінок...
Пережила усе разом із її героями: і плакала, і хвилювалася разом із ними. Окремі моменти повертали у особисті спогади початку повномаштабки, у ті переживання, емоції, недоспані ночі та перші втрати близьких та й зовсім незнайомих людей, за яких боліло не менше.
Дякую автору, що перенесла це все на папір!!!
Дуже сподіваюсь, що буде продовження...
Вперше пошкодувала, що у книжці всього лиш 475 сторінок...
Пережила усе разом із її героями: і плакала, і хвилювалася разом із ними. Окремі моменти повертали у особисті спогади початку повномаштабки, у ті переживання, емоції, недоспані ночі та перші втрати близьких та й зовсім незнайомих людей, за яких боліло не менше.
Дякую автору, що перенесла це все на папір!!!
Дуже сподіваюсь, що буде продовження...
Displaying 1 - 30 of 34 reviews