Хризантеми

by Уляна Кравченко, Анна Гаврилюк

Юлія Шнайдер (1860–1947), відома як Уляна Кравченко, народилася в німецько-українській родині, а проте з дитинства, раз за разом, обирала українську ідентичність.
В автобіографічній повісті «Хризантеми» вона згадує перші 17 років свого життя в містечку Миколаїв, що на Львівщині. Її спогади — не просто хронологічний виклад подій, а багатошаровий нарис-спостереження. Адже тут і навколишній побут, і традиції бойків, і мода, і тогочасні громадські та літературні настрої, і захоплення всесвітньо відомими творами й постаттями. І все це вдало відтворене рукоюуважної, небайдужої дівчини. Уляна Кравченко пише чуттєвий, наче гра на фортепіано, текст, сповнений мінорних нот і ніжності пелюсток хризантем.

Genres: Ukrainian Literature, Classics

320 pages, Hardcover

Published October 1, 2025

About the author

Уляна Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер) — українська письменниця, поетеса, учителька та активістка жіночого руху кінця XIX — початку XX століття. Народилася 18 квітня 1860 року в Миколаєві (нині Львівська область), в родині урядника. Вивчала педагогіку в Львівській учительській семінарії та працювала вчителькою на Львівщині та Дрогобиччині.

Кравченко здобула популярність завдяки поезії, що мала громадсько-політичний, патріотичний та феміністичний характер. Її перша поетична збірка «Prima vera» (1885) була написана під впливом Франка, а збірка «На новий шлях» (1891) закликала жінок до активної участі у суспільному житті. Вона співпрацювала з численними українськими виданнями, де публікувала свої твори.

Особливе місце в її творчості займають твори для дітей, зокрема збірки «Проліски», «В дорогу», «Лебедина пісня» та інші. У 1920-х роках Кравченко також писала ліричні вірші та працювала над перекладами з європейських поетів. Вона була активною учасницею жіночого руху, співпрацювала з феміністичними виданнями, такими як «Перший вінок».

Її творчість відзначалась патріотизмом, глибокими роздумами про долю українського народу та його боротьбу за національну незалежність. Поетеса померла 31 березня 1947 року в Перемишлі, де й похована.

Reviews

[Anastasiia Mozghova · Rating 5 out of 5]

збиралась ставити 4 зірки з поваги до авторки, але після зустрічі книжкового клубу ставлю всі пʼять!

через опис я очікувала, що ця книжка читатиметься легко і майже непомітно, а виявилось навпаки - довелось докладати зусилля. але! невже це привід її не радити? в жодному разі. вражає кількість та насиченість свідомих, прогресивних думок про власну ідентичність, фемінізм та патріотизм.

попереджаю про те, що легко не буде, і раджу!

[Liudmyla]

Автобіографічний роман, що є сумішшю спогадів, сповідей та роздумів про життя, сповнений відчуття вселенської скорботи, цілком у дусі weltschmerz.

Це роман проукраїнський, феміністичний, але разом з тим видається мені декадентським, песимістичним і депресивним.

Мова добірна, та все ж важкувато було читати, книга повсякчас гнітила мене своєю безвихіддю та безнадією.

Основний лейтмотив книги можна було б передати ось цією цитатою: "Хвилинами в нестямі радію красою, а хоча знаю, як еклезіаст, що все засуджене на загибель..."

[Svi · Rating 4 out of 5]

Важко оцінювати цю книжку, бо написана вона дуже давно і спочатку мені було складно пробиратися крізь українську мову, пересипану діалектами, застарілими словами та вкрапленнями польської, німецької, латинської та часом французької мови.

Уляна - поетка і це видно в тому, як вона описує світ, на що звертає увагу. Це дуже красиво, але щоб це оцінити - потрібно читати повільно і вдумливо.

Ще мені особливо сподобалися спостереження за життям жінок, за тим, що вони обирали, чого хотіли і що могли. Як зароджувався феміністичний рух, на чому зосереджувалося життя, та яким був побут у маленьких містечках.

Читаючи її, я поверталася до своїх студентських буднів, коли треба було швидко прочитати когось із української літератури на завтра на семінар: важко, хочеться спати, але є відчуття, що те, що ти читаєш - особливе, навіть якщо вдається зрозуміти зовсім трохи.

[Anastasiia Shukalevych · Rating 4 out of 5]

Ця книга викликає багато думок і емоцій, зокрема тому, що складається з декількох різних елементів, кожен із власним настроєм. Тут є роздуми про естетизм, любовні переживання, описи побуту й традицій бойків, а також трагічні життєві історії.

Окремо хочеться виділити те, як авторка протягом усієї автобіографії ставить під сумнів становище жінки в суспільстві, мистецтві та історії. Її міркування про феміністичний рух читаються дуже актуально. Для мене це стало важливим відкриттям - частинкою великого пазлу історії українських жінок, які жили, творили і боролися.

Водночас оповідачка здалася мені гордовитою, часом надмірно чутливою і відірваною від реальності через своє ставлення до краси як найвищого блага й істини. Не впевнена, що ідеологія естетизму мені близька, тому ця тема пройшла повз мене.

“Бути собою, хоч перед одною людиною не мати жадних таємниць, не боятись виявити своє властиве “я” — оце щастя!”

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

Юлія Шнайдер (а саме так насправді звуть Уляну Кравченко) розповідає про перші свої 16 років життя у "Хризантемах". але не тільки про це: багато про традиції бойків (весілля, похорони), книги, які прочитала авторка, її любовні переживання, роздуми про фемінізм. ну і звісно багато квітів - не просто ж так ці спогади називаються "Хризантеми"(до речі, назва пояснюється). цікаво, як дівчина з німецько-української родини все ж обирає українскість, у цій книзі вона це пояснює. якщо я нічого не переплутала, Віват планує передати у своїй ошатній серії української класики, так що можете почекати і купити вже оновлене видання

[Veronika Senkina · Rating 3 out of 5]

Якщо читали Наталію Гінзбург, то я би сказала, що Уляна Кравченко в цій повісті дуже схожа до її письма (хоча вони абсолютно ніяк не пересікаються та жили в різні епохи, Гінзбург - це Друга світова війна, Кравченко - кінець 19 ст). На початку книги було трошки скучнувато, бо це більше про описи дитинства, людей, природи, спогади тощо - дуже красиві, живописні, чуттєві, але не вистачало сюжету. Потім включається якась наче б то сюжетна лінія і книга стає динамічнішою, як на мене, але потім обривається (так само як і у Гінзбург, її книги - це більше про спогади, описи міст в Італії, де вона жила і тд). Подобається, що через текст авторки ми можемо зрозуміт�� її багатогранність як особистості та поринути у внутрішній світ інтелігентної молодої дівчини і зрозуміти контекст, в якому жили наші пра-пра-пра-бабусі. Книга погружає нас і в тогочасну моду, в тогочасну валюту, тогочасні звичаї, але не навчає, а саме погружає через життя головної героїні та її будні. Багато роздумів про емансипацію, екзистенційні думки, пошук себе та свого місця у світі як жінки, яка хоче бути незалежною. «Віддаючи себе іншій істоті, не хочу нічого втратити зі свого "я"».«Матері гарних дівчат не журяться долею до-
ньок. По давньому звичаю доні сидять дома, гаптують „ негліжки" й „пенюари", печуть французькі тістечка, не мають вищих аспірацій, чекають жениха...
Незавидна доля...».

Це не художній роман про героїню N, а скоріше спогади авторки, передані через героїню Марту. Книга тече, як джерельце, її легко і приємно читати і не сильно відчувається розрив у 150 років. Ця книга та «Сестри Річинські» дає дуже гарне розуміння побуту/світогляду заходу України кінця ХІХ-поч ХХ ст.

Що не сподобалось:
Відсутність сюжету, головна героїня не до кінця розуміє, що вона хоче, не до кінця розкрито, чому вона не може бути з тим чи іншим чоловіком, не дуже глибоко розкрита постать мами головної героїні (не вистачило глибини).

[meowkotmarina · Rating 3 out of 5]

Дівчина на ім’я Марта ніколи не була звичайною. Все, що її оточує здається чарівним і таємничим. Образ білих хризантем незмінно супроводжує дівчину, протягом її життя.

Як їй знайти себе? Як реалізувати свої таланти? Хочеться бути почутою і одночасно — не такою як всі…

Книга дивна і химерна і в ній так багато сенсів. Оскільки це автобіографічна повість залишається тільки вгадувати, де уявне, а де справжнє.

Ця книга — один з найдивніших читацьких досвідів, які ставались зі мною. Вона зовсім не потрапила в настрій, місцями було нудно, місцями дратувалась. Хоча це жодним чином не вказує на те, що вона погана. Можливо, був просто не той стан.

Проте я рада, що завдяки цій повісті дізналась про Уляну Кравченко. Справжнє ім’я - Юлія Шнайдер. Ще одна історія про українство за вибором. Батько - німець, але наполягав, щоб донька жила саме українською культурою. Цей вплив батька також частково описаний в книзі.

Також в біографії Юлії Шнайдер є й Іван Франко. Саме він наполіг, щоб письменниця звернула увагу на поезію, бо та їй вдається найкраще. Якось назвав її «ранньою весною», а також «вона жиє тільки між хмарками», вони довго листувались. Тому можна тільки здогадуватись, що залишилось між рядків.

Якщо у вас настрій «побути в хмарках» і піднестися над буденністю, то читати буде дуже приємно.

[Olesia Shpak · Rating 5 out of 5]

роман львівської поетки Уляни Кравченко - то капсула часу у галицьке містечко Миколаїв в 1870-ті.

повз камениці котяться диліжанси, приїжджають будувати залізницю німецькі інженери, в честь них організували сьогодні інавгураційний баль. у просторій залі, освіченій жирандолями й канделябрами, стоять панове в гранатових фраках і дівчата у селединових муслінових суконках.

десь неподалік влаштовує спірититичний сеанс пані Марковська, збирається на читання часописів й фейлетонів тутешня інтелігенція, ворожить на вечорницях дівоцтво або організовує їзду на санях місцевий фацет. життя буяє.

оце все - світ молодості й coming-of-age бекграунд 14-річної Уляни (тоді ще Юлії Шнайдер), доньки німця і русинки, яка, перейнявши трагізм і романтизм Гете і Шиллера з бабусиної бібліотеки, обирає для себе саме українську ідентичність.

інтелігентка, амбіційна «femina nova», яка повна почуттів й любові, але і прагне збутися як особистість, щоб стати свідомою і вповні самостійною людиною.

загалом, ця книжка менше про сюжет, більше про занурення в ту епоху.
естетично, словесно і візуально.

[Oleksii Rafalovych · Rating 4 out of 5]

Першу половину кайфував, другу – нудьгував.

За стилем це мова, по вінця наповнена філігранними художніми образами, часом переходить у поезію в прозі.

Не для новачків. Сюжету тут немає. Я дуже задоволений, попри деякі позірні недоліки. Цитат виписав безліч.

Може, відгук ще доповню.

[Olena Hlazkova · Rating 5 out of 5]

Вау! Клас! хочеться читати більше і більше українською з різними діалектами, кайфувала від кожного слова
Не очікуйте побачити сюжет, читається як щоденник дівчини з класними думками про самотність, самоідентичність, роль у суспільстві і тільки подумати, шо це було написано в 19ст!